Постанова

від 23.02.2022 по справі 160/12174/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 160/12174/19

адміністративне провадження № К/9901/18928/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Дашутіна І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 липня 2020 року (головуючий суддя - Горбалінський В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Добродняк І.Ю., судді - Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У грудні 2019 року Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі за текстом - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі за текстом - Офіс ВПП ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 4 вересня 2019 року №0007304615 та №0007354615.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 4 квітня 2019 року №0007304615, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість в частині суми 3169038,81 грн основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1584519,41 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 4 квітня 2019 року №0007354615, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1020,00 грн; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. У доводах касаційної скарги відповідач посилається на обставини, зафіксовані в акті перевірки, та наполягає на безпідставності відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій з контрагентами. Вказує, що позивачем не надано до перевірки усіх первинних фінансового-господарських, бухгалтерських та інших документів, складених за наслідками господарських операцій з контрагентами, що зумовило висновок контролюючого органу про нереальність таких взаємовідносин.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження відповідач звертає увагу на застосування судами норми права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №804/5825/16, від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 16 січня 2018 року у справі №826/1398/14, від 14 травня 2019 року у справі №816/2004/17, від 2 квітня 2019 року у справі №826/14331/13-а, від 19 грудня 2019 року у справі №804/1118/16, де касаційний суд констатував нереальність господарських відносин платника податку з контрагентами з огляду на відсутність в останніх необхідних ресурсів, основних фондів, кількості працівників, а також ненадання у повному обсязі витребуваних податковим органом документів.

Наполягаючи на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права відповідач посилається на те, що судами було неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та безпідставно надано перевагу доказам, наданим позивачем, та аргументам останнього.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень. У своїх доводах позивач зазначає, що обставини, які досліджувалися судами у межах справ, на які посилається відповідач, є відмінними, а тому не дають підстав до висновку про подібність спірних правовідносин. Судове рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову позивач в апеляційному та, відповідно, касаційному порядку не оскаржував.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Дніпропетровського управління Офісу ВПП ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питань формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року, за результатами якої 16 серпня 2019 року складено акт.

Проведеною перевіркою встановлено порушення Товариством вимог пункту 46.5 статті 46, статті 48, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит за травень 2019 року на загальну суму податку на додану вартість 3394004 грн, що, своєю чергою, призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2019 року у розмірі 3394004 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень, 4 вересня 2019 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0007304615, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 3394004,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1697002,00 грн; №0007354615, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1020,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову частково суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що господарські взаємовідносини позивача з контрагентами TОB «ДАК І КАС», ТОВ «ЧОРМЕТАВТОМАТИКА», TОB «ПРОМХІМТЕХ ЛТД», ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД», ПП «КОРТЕЖ», ТОВ «ПРОЕКТНИЙ ІНЖИНІРІНГ ДНІПРОПРОЕКТСТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ», ТОВ «ЕФЕСТО-МК», ТОВ «ЛІДЕРАЛЬЯНС», ТОВ «ПОЧИН», ТОВ «ДАР-ХОЛОН», ТОВ «ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП» мали реальний характер, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача, а доводи контролюючого органу, якими він обґрунтовує свою позицію, є припущеннями та не підкріплені жодними доказами. Щодо податкового повідомлення-рішення №0007354615 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1020,00 грн, суди зазначили, що матеріали справи не містять доказів, що до позивача попередньо вже застосовувались санкції у розмірі 510 грн.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Як з`ясували суди попередніх інстанцій з акта перевірки, при опрацюванні відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкового кредиту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», та зобов`язань контрагентів при формуванні декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року, встановлено, серед іншого, що підприємством завищено податковий кредит на суму ПДВ 3159308,85 грн за наслідками взаємовідносинам з постачальниками, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення, а саме: TОB «ДАК І КАС», ТОВ «ЧОРМЕТАВТОМАТИКА», TОB «ПРОМХІМТЕХ ЛТД», ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД», ПП «КОРТЕЖ», ТОВ «ПРОЕКТНИЙ ІНЖИНІРІНГ ДНІПРОПРОЕКТСТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ», ТОВ «ЕФЕСТО-МК», ТОВ «ЛІДЕРАЛЬЯНС», ТОВ «ПОЧИН», ТОВ «ДАР-ХОЛОН», ТОВ «ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП».

За твердженням контролюючого органу, при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» встановлено неналежне виконання умов укладених договорів між підприємством та переліченими вище контрагентами-постачальниками в частині дефектності первинних документів, які було надано до перевірки, та відсутності окремих первинних документів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі, зокрема, здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт «а»).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт «а»).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Перевіряючи доводи контролюючого органу, які були покладені в основу його висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами та мали наслідком прийняття податкового повідомлення-рішення від 4 квітня 2019 року №0007304615, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

14 травня 2019 року між позивачем та TОB «ДАК І КАС» укладено договір на виконання робіт з ремонту міксера КЦ Металургійного виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за №1086. На підтвердження виконання означеного договору позивачем надано: акт приймання виконаних підрядних робіт, рахунок-фактуру, акт на передачу основних та допоміжних матеріалів і запасних частин та деталей підрядної організації, акт на використані при ремонті матеріали підрядної організації.

Також, між позивачем та ТОВ «ЧОРМЕТАВТОМАТИКА» у 2019 році було укладено низку правочинів на виконання робіт (модернізація електрообладнання, будівельно-монтажні роботи, монтаж металоконструкцій та інженерних комунікацій на об`єкті СПЦ-2; виконання робіт з ремонту МС-250-4 на об`єкті СПЦ-2; виконання робіт з ремонту електрообладнання ДП-6, ДП-1 (гідравлічне обладнання)»; виконання робіт з обслуговування тиристорних перетворювачів ТЕП ЦТВ ГД; капітальний ремонт 3-го розряду ДП-9. На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: рахунки на оплату, акти виконаних робіт, реєстри замовлень, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання виконаних підрядних робіт, акти на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядної організації, товарно-транспортні накладні із відмітками про в`їзд, реєстри про одержане та витрачене обладнання, акти на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей отриманих під час демонтажу основних засобів, довідки до актів про фактичний демонтаж засобів.

18 липня 2018 року між позивачем та TОB «ПРОМХІМТЕХ ЛТД» укладено договір поставки продукції №1584, на підтвердження виконання якого позивачем надано до перевірки: прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки на оплату.

31 жовтня 2017 року між позивачем та ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» укладено договір на постачання продукції №3135, на підтвердження виконання якого позивачем надано прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки на оплату.

11 березня 2019 року між позивачем та ПП «КОРТЕЖ» укладено договір підряду на виконання робіт з ремонту м`якої покрівлі будівель цеху мережі підстанцій ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №528, на підтвердження виконання якого позивачем надано: рахунок, акт приймання виконаних підрядних робіт, акт на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядної організації, акт на використані при ремонті матеріали підрядної організації.

11 лютого 2019 року між позивачем та ТОВ «ПРОЕКТНИЙ ІНЖИНІРІНГ ДНІПРОПРОЕКТСТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» укладено договір на виконання робіт з обстеження та оцінки технічного стану будівель і споруд №293, на підтвердження виконання якого позивачем надано: рахунок на оплату, акт здачі-приймання виконаних робіт, податкову накладну, робочу документацію, паспорт будівництва, кошторис.

27 вересня 2018 року між позивачем та ТОВ «ЕФЕСТО-МК» укладено договір про надання послуг зі зменшення витрат щодо споживання природного газу за №2060, на підтвердження виконання якого позивачем надано: рахунки-фактури на оплату, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

31 жовтня 2018 року між позивачем та ТОВ «ЛІДЕРАЛЬЯНС» укладено договір підряду на виконання робіт з поточного ремонту тепловозів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за №2182, на підтвердження виконання якого позивачем надано: рахунок на оплату, реєстр до акту, акт приймання виконаних підрядних робіт, акт на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей, акт на використані під час ремонту матеріали, акт на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядної організації, акт на використані при ремонті матеріали підрядної організації.

З ТОВ «ПОЧИН» позивачем було укладено низку договорів підряду на проведення ремонтних робіт, на підтвердження виконання яких договорів позивачем надано: рахунки-фактури, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, акти на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядної організації, акт на використані під час ремонту матеріали.

Окрім того, між позивачем та ТОВ «ДАР-ХОЛОН» 2 лютого та 7 травня 2019 року укладено договори підряду за №338 та №1056 відповідно, за умовами яких підрядник зобов`язується виконати роботи з ремонту будівлі бази відпочинку «Світанок» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». На підтвердження виконання вказаних правочинів позивачем надано: рахунки, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, акти на використані при ремонті матеріали підрядної організації, акт на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядної організації тощо.

Також, між позивачем та ТОВ «ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП» укладені договори підряду на проведення робіт на території підрядника, на підтвердження виконання яких позивачем надано рахунки та акти приймання виконаних робіт.

Поряд із тим, врахувавши ненадання позивачем окремих документів, що витребувались у ході перевірки, контролюючий орган, проаналізувавши наявну у його розпорядженні податкову інформацію щодо контрагентів позивача, дійшов висновку, що надані до перевірки документи не підтверджують реальність настання правових наслідків за описаними вище господарськими операціями з поставки ТМЦ та виконання робіт.

Зокрема, обґрунтовуючи свою позицію відповідач, як в акті перевірки, так і в ході розгляду справи наполягав на тому, що позивачем не надано до перевірки у розрізі окремих контрагентів: документів, передбачених укладеними правочинами, та додатків до них з конкретизацією основних показників за наслідками виконаних робіт (наданих послуг/отриманих робіт); документів, які б підтверджували якість використаних підрядником при ремонтних роботах матеріалів, запчастин тощо; сертифікатів якості ТМЦ, шо унеможливлює встановлення фактичного виробника готової продукції, регіон, в якому вироблено готову продукцію; документальне підтвердження транспортування ТМЦ від контрагентів-постачальників; довіреностей на отримання ТМЦ; листів-погоджень ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на залучення підрядниками інших субпідрядних організацій для виконання обсягу ремонтних робіт; документів, які підтверджують перетин КПП ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з відміткою про дозвіл пересування до об`єктів виконання робіт та складських приміщень як автотранспортними засобами, так і робітниками деяких постачальників. Окрім того, відповідач звертав увагу на неможливість встановити надавача послуг (виконувача робіт) у зв`язку з відсутністю у деяких з постачальників необхідного штату працівників, в тому числі зі спеціальною освітою, для виконання обумовлених правочинами обсягів постачання та виконання робіт, а також на встановлення обриву ланцюга постачання по окремих контрагентах тощо.

Перевіривши наведені вище аргументи й доводи податкового органу суди попередніх інстанцій з`ясували, що вони фактично ґрунтуються на підставі зібраної податкової інформації, яка була у розпорядженні податкового органу. Поряд із тим, за наслідками детального та ґрунтовного дослідження документів, якими позивач підтверджував факт здійснення відповідних господарських операцій з вказаними вище контрагентами, суди дійшли висновку, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операції з поставки товару, виконання робіт, надання послуг, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Виходячи зі специфіки та умов укладених між позивачем та контрагентами правочинів, предметів господарських операцій, суди визнали, що надані позивачем документи в їх сукупності повною мірою підтверджують фактичне виконання таких господарських операцій. В наданих позивачем первинних документах, за висновком судів, визначено суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання товару, робіт, послуг та використання їх для безпосередньої господарської діяльності підприємства., й доказів щодо неправильного відображення позивачем вказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять.

Також, суди обґрунтовано врахували, що відповідачем як в ході проведення перевірки, так і під час розгляду справи не наведено та не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару, виконання робіт, надання послуг меті та завданням діяльності позивача, або ж того, що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

На переконання колегії суддів КАС ВС суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагентів (відсутність достатніх трудових ресурсів осіб з відповідною спеціальною освітою, відсутність основних засобів, необхідних складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся тощо; дослідження ланцюга постачання), оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це.

Також, суди слушно зауважили у вимірі доводів відповідача про те, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Факти недостатньої кількості у таких контрагентів трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення таких операцій в податковому обліку.

Надаючи оцінку доводам податкового органу про ненадання Товариством до перевірки окремих документів, складення яких обумовлювалось укладеними правочинами, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, як сторона за відповідним господарським договором, не може впливати та контролювати діяльність своїх контрагентів, зокрема, з належного складення ними повного обсягу документів, щодо яких була домовленість, чи відповідати за можливі неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання товарів/послуг. Варто додати, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Суди також обґрунтовано врахували у вимірі доводів контролюючого органу, що суб`єкти господарювання, здійснюючи підприємницьку діяльність, наділені самостійністю та широкою дискрецією, зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо.

Більше того, суди цілком обґрунтовано зауважили, що наведені виде доводи й аргументи контролюючого органу жодним чином не спростовують реальності здійснення господарської операції з поставки товару, виконання робіт, про які йдеться в цій справі, й висновки контролюючого органу фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються виключно на аналізі інформації стосовно контрагентів позивача.

Таким чином, враховуючи, що за твердженням судів попередніх інстанцій наявні в матеріалах справи первинні та інші документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст відповідної господарської операції і не мають недоліків, й у своїй сукупності дають змогу підтвердити в повному обсязі отримання позивачем товарів та послуг від перелічених вище контрагентів з метою забезпечення належного провадження своєї господарської діяльності, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів про протиправність податкового повідомлення-рішення від 4 вересня 2019 року №0007304615 в частині зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 3169038,81 грн та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у відповідній частині.

Висловлюючи незгоду з такими висновками судів у розрізі означених вище епізодів, відповідач у касаційній скарзі наполягає на тому, що судами при вирішенні спору не враховано й, відповідно, не застосовано правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду за подібних, на переконання відповідача, правовідносин. Однак, Судова колегія виходить з того, що наведені відповідачем правові позиції Верховного Суду пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржниками рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Варто додати, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судами одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це говорить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а лише вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

Перевіряючи висновки судів попередніх інстанцій, з яких вони виходили при скасуванні податкового повідомлення-рішення від 4 вересня 2019 року №0007354615, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн, колегія суддів КАС ВС виходить з такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Як з`ясували суди попередніх інстанцій, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувало те, що в ході податкової перевірки позивачу тричі надавались запити про надання документів. 9 серпня 2019 року посадовими особами контролюючого органу складено акт «Про ненадання підприємством оригіналів, належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів при проведенні позапланової документальної виїзної перевірки з питання перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року», яким зафіксовано, що в ході проведення перевірки підприємством на письмові листи-вимоги не надано або надано не в повному обсязі оригіналів (належним чином завірених копій) первинних документів, наведених у додатку № 1 до акту.

Поряд із тим, проаналізувавши зміст запитів контролюючого органу про надання документів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що перелічені в них документи не є бухгалтерськими первинними документами або є дублюючими документами з огляду на їх складення підприємством, тобто є внутрішньо обліковими у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України». Такі документи не містять відомостей про відповідну господарську операцію, результати якої підлягають відображенню в бухгалтерському обліку і свідчать про рух активів, та не підтверджують її здійснення, не є статистичними та не впливають на розмір та сплату податків та зборів, як це передбачено статтею 44 ПК України. Інші ж документи, про які також йшлося в запитах (податкова звітність з ПДВ, дані бухгалтерського обліку), є, власне, податковою звітністю з відповідними додатками до декларації з податку на додану вартість, яка знаходиться у вільному доступі податкового органу, оскільки відповідну податкову звітність позивач надавав в електронному вигляді, що відповідачем не спростовується.

При цьому, судами було встановлено, що під час проведення перевірки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було надано первинні документи, які містять відомості про господарську операцію (обсяг, зміст, одиницю виміру) та які в своїй сукупності засвідчують факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Більш того, як з`ясували суди, відповідачем не надано доказів застосовування до позивача санкцій на підставі вказаної статті у розмірі 510 грн, що давало б право контролюючому органу застосувати до позивача штрафні санкції у максимальному розмірі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність як фактичних, так і правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України.

Отже, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди повно й правильно встановили обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах попередніх інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

І.В. Дашутін