Ухвала

від 21.02.2022 по справі 183/4198/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

22 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 183/4198/21

провадження № 61-2746ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк», яка підписана представником Васюхіною Катериною Євгенівною, на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2021 року в складі судді: Сороки О. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., в справі за заявою акціонерного товариства «Альфа-Банк» про заміну сторони на її правонаступника,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернувся із заявою про заміну сторони на її правонаступника, в якій просив просить замінити стягувача по виконавчому напису нотаріуса №22822 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., про звернення стягнення на земельну ділянку площею 1,9608 га, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 1223283300:06:064:1325 та належить ОСОБА_1 в рахунок погашення перед АТ «Укрсоцбанк» заборгованості по кредитному договору у загальному розмірі 145 349,46 дол. США, з ПАТ «Укрсоцбанк» на правонаступника АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2021 року у відкритті провадження у справі за заявою АТ «Альфа-Банк» про заміну сторони на її правонаступника у виконавчому написі нотаріуса, відмовлено.

Роз`яснено заявнику, що розгляд заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому написі нотаріуса віднесений до юрисдикції окружного адміністративного суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17 вказано, що у разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, у порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов`язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом. Нормами ЦПК встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного судочинства. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Тому розгляд заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому написі нотаріуса віднесений до розгляду справ у порядку адміністративного судочинства.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» залишено без задоволення, а ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов`язані із виконанням саме судових рішень, винесених у цивільних справах. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17 (провадження № 11-1172апп18) зазначено, що у разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 287 КАС у чинній редакції. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 264 КАС, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №640/15952/19, провадження №61-9331св20). З урахуванням наведених правових норм та сталої практики касаційного суду, колегія суддів вважала, що питання про заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Тому колегія суддів зробила висновок, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за заявою АТ «Альфа-Банк» про заміну сторони на її правонаступника у виконавчому написі нотаріуса.

АТ «Альфа-Банк» 12 лютого 2022 року засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Васюхіною К. Є., на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, в якій заявлено клопотання поновлення строку на касаційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження АТ «Альфа-Банк» просить поновити строк на касаційне оскарження, оскільки 17 січня 2022 року на адресу АТ «Альфа-Банк» направлена оскаржена постанова апеляційного суду, що підтверджується конвертом, яка отримана банком 20 січня 2022 року і ця дата є датою вручення судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.

АТ «Альфа-Банк» у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено процесуальної можливості заміни сторони виконавчого провадження в інших випадках, коли адміністративна справа судом не розглядалась. За таких обставин, положення частини першої статті 379 КАС України позбавляють адміністративний суд процесуальної можливості вчинити дії щодо заміни сторони виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса. Крім того, у вказаній постанові суду не враховано частину 2 статі 446 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення, застосовано позицію Великої Палати Верховного суду від 16.01.2019 року у справі № 826/7941/17, яка внаслідок змін до чинного законодавства не може бути застосована в подібних відносинах.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що АТ «Альфа-Банк» звернулося з заявою про заміну стягувача по виконавчому напису нотаріуса № 22822, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., про звернення стягнення на земельну ділянку площею 1,9608 га, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 1223283300:06:064:1325 та належить ОСОБА_1 в рахунок погашення перед АТ «Укрсоцбанк» заборгованості по кредитному договору у загальному розмірі 145 349,46 дол. США, з ПАТ «Укрсоцбанк» на правонаступника АТ «Альфа-Банк».

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником (частина перша статті 379 КАС України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17 (провадження № 11-1172апп18) вказано, що «законодавець розмежовує порядок оскарження таких рішень дій чи бездіяльності при виконанні судових рішень та при виконанні рішень інших органів (посадових осіб). Норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК, в редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) за аналогією із нормами КАС також регламентують порядок заміни сторони виконавчого провадження (стаття 378 ЦПК). Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК питання, пов`язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу. Таким чином, у порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов`язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом. Однак, у разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 181 КАС (статті 287 КАС у чинній редакції). Отже нормами ЦПК та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 264 КАС, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 640/15952/19 (провадження № 61-9331св20) зазначено, що «встановивши, що заява про заміну сторони виконавчого провадження подана щодо виконавчого провадження відкритого на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, суди зробили обґрунтований висновок про те, що це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства»

За таких обставин, встановивши, що заява про заміну сторони виконавчого провадження подана щодо виконавчого провадження відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про те, що це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства та відмовив у відкритті провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити акціонерному товариству «Альфа-Банк» строк на касаційне оскарження ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Альфа-Банк», яка підписана представником Васюхіною Катериною Євгенівною, на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, в справі за заявою акціонерного товариства «Альфа-Банк» про заміну сторони на її правонаступника.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков