Рішення

від 24.02.2022 по справі 459/3920/21

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/3920/21

Провадження № 2/459/1219/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25 лютого 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Жураковського А.І.

з участю секретаря судового засідання Ганас К.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу м.Червонограді заправилами спрощеногопровадження справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.О.М.Б», Відділу центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

03.12.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТзОВ "Р.О.М.Б" та Відділу центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, в якому просить припиненити трудові відносини з ТзОВ "Р.О.М.Б" на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (з ініціативи працівника) та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про позивача в графі «ПІБ керівника юридичної особи» та в графі «ПІБ осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» ТзОВ "Р.О.М.Б".

В обґрунтування позову послався на те, що рішенням засновників (учасників) ТзОВ "Р.О.М.Б". від 07.07.2017 року його призначено на посаду Директора товариства. Зазначає, що так як товариство з 2018 року не веде господарської діяльності, не має працівників, він написав на ім`я засновників (учасників) ТзОВ "Р.О.М.Б". заяву про звільнення за власним бажанням у порядку ст. 38 КЗпП України, яка була направлена їм 28.10.2021 року. Однак, жодних дій пов`язаних із скликанням зборів учасників товариства, які формують виконавчий орган товариства, не відбулися.

Ухвалою від 07.12.2021 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

Ухвалою від 21.01.2022 розгляд справи було відкладено у зв`язку із відсутністю відомостей про вручення відповідачеві повідомлення про дату, час і місце судового розгляду.

21.02.2022 у судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судові засідання 21.01.2022, 21.02.2022 рр. не з`явилися, заяв чи клопотань про розгляд справи за їх відсутності не подали, про причини неявки не повідомили. При цьому, відповідачами не було подано відзиву.

На підставі норм ст.ст. 280-281 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст. 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2022 керівником ТзОВ «Р.О.М.Б.» є ОСОБА_1 .

Засновниками (учасниками) ТзОВ «Р.О.М.Б.» є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується вищевказаним Витягом.

28.10.2021 позивач направив засновникам (учасникам) ТзОВ «Р.О.М.Б.» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заяву про звільнення його з посади директора товариства за власним бажанням, що підтверджується копіями заяв, описів та поштових штрих-кодів ідентифікаторів.

03.11.2021 аналогічна заява була надісланана адресу даного Товариства.

Як видно із позовної заяви позивача, не вчинено жодних дій по скликанню зборів та не розглянуто заяву про звільнення останнього.

Відповідно достатті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першоїстатті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У пункті першому частини 15ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

За змістомстатті 22 КЗпП Українибудь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першоюстаттею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v.Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першоїстатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

У пункті 4 частини першоїстатті 36 КЗпП Українивизначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першоюстатті 38 КЗпП Українипрацівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначенестаттею 43 Конституції Україниправо на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованихКонституцією України.

Передбачений частиною першоюстатті 38 КЗпП Українипорядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тиждня.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першоюстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першійстатті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65))

Частиною другоюстатті 5 ЦПК Українивстановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandisрішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchliv.France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kartv. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esimv.Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Зі змісту позовної заяви позивача вбачається, що згідно статуту ТзОВ «Р.О.М.Б.» вирішення питання про звільнення керівника відноситься виключно до компетенції загальних зборів товариства.

Відповідно до вимог частини другоїстатті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і ТзОВ «Р.О.М.Б.», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносинміж ОСОБА_1 з ТзОВ «Р.О.М.Б.» на підставі частини першоїстатті 38 КЗпП України.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

У частині першій статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

А тому, позовна вимога про зобов`язання Відіділ-центр адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради виключити з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 у графі «ПІБ керівника юридичної особи» та у графі «ПІБ осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» ТзОВ «Р.О.М.Б.», підлягає задоволенню.

Разом з цим, сплачений позивачем судовий збір у сумі 908,00 гр. підлягає стягнення з відповідачів у його користь в силу приписів ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 280-281, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Припинити трудові відносини ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) і Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.О.М.Б.» (код ЄДРПО 35528830) на підставі частини першої ст. 38 КЗпП України з дня вступу рішення в законну силу.

Зобов`язати Відіділ-центр адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради виключити з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 у графі «ПІБ керівника юридичної особи» та у графі «ПІБ осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» ТзОВ «Р.О.М.Б.».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.О.М.Б.» у користь ОСОБА_1 454,00 грн. судового збору.

Стягнути з Відіділ-центруадміністративних послугвиконавчого комітетуДрогобицької міськоїрадиукористь ОСОБА_1 454,00 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.02.2022 р.

Суддя: А. І. Жураковський