Постанова

від 21.02.2022 по справі 380/16053/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/16053/21 пров. № А/857/21119/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року з питань забезпечення позову, головуючий суддя Сподарик Н.І., постановлена о 15:31 год. у м. Львові, повний текст якої складено 28.10.2021 року, у справі за адміністративним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нова Громада» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСББ «Нова Громада» звернулося в суд з позовом до Інспекції ДАБК у м. Львові, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові №17/20 від 13.05.2020 року «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 08.10.2018 року №ЛВ 112182811646 на об`єкт «Реконструкція з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку на вул. Карманського, 6» (замовник будівництва ОСББ «Нова Громада»); зобов`язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові надіслати негайно після вступу у законну силу до адміністратора Реєстру будівельної діяльності відомості про скасування судовим рішенням наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові №17/20 від 13.05.2020 року «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 08.10.2018 року №ЛВ 112182811646 на об`єкт «Реконструкція з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку на вул. Карманського, 6» (замовник будівництва ОСББ «Нова Громада»).

19 жовтня 2021 року позивачем до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якому просив вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу №17/20 Інспекції ДАБК у м. Львові від 13.05.2020 року «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 08.10.2018 року № ЛВ 112182811646 на об`єкт «Реконструкція з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку на вул. Карманського, 6» до вступу у чинність судового рішення у цій справі. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Подана заява обґрунтована тим, що позивачем погоджено необхідну документацію та містобудівні умови та обмеження для проектування Об`єкта будівництва та отримано Дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ112182811464 від 08.10.2018 року, у зв`язку з скасуванням останнього виникає загроза понесення заявником значних матеріальних втрат. Крім того, позивач вказував, що скасування дозволу на виконання будівельних робіт №ЛВ112182811464 від 08.10.2018 року суттєво ускладнить ефективний захист та поновлення порушеного права та інтересів ОСББ «Нова Громада».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року заяву об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нова Громада» про забезпечення позову у справі №380/16053/21 задоволено; зупинено дію Наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові №17/20 від 13.05.2020 року «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 08.10.2018 року №ЛВ112182811646 на об`єкт «Реконструкція з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку на вул. П. Карманського, 6» до набрання рішенням у даній справі законної сили.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, Інспекцією ДАБК у м. Львові подано апеляційну скаргу на неї, в якій апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову постанову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції не встановлено підстав існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення адміністративного позову, не надано оцінки доводам заявника щодо забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, та адекватності таких вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржену ухвалу суду незаконною та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржену ухвалу суду законною та обґрунтованою та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З наведеного слідує, що п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України фактично передбачено дві окремі правові підстави для забезпечення позову розділені сполучником «або», а зокрема:

1)невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; або

2)невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Матеріалами справи підтверджено, що оскарженим наказом анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт від 08.10.2018 року №ЛВ 112182811646 на об`єкт «Реконструкція з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку на вул. Карманського, 6» (замовник будівництва ОСББ «Нова Громада»).

При цьому, колегія суддів вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, а невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може призвести до їх порушення, зокрема, застосування фінансових санкцій до заявника та порушення його зобов`язань перед інвесторами будівництва щодо зупинення будівельних робіт.

Зібраними доказами у справі підтверджуються спричинені незворотні негативні наслідки для заявника і наявність таких наслідків істотно ускладнює, а здебільшого і унеможливлює ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

На підставі вищевикладеного, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову колегія суддів вважає, що заяви про забезпечення позову є обґрунтованою та співмірною позовним вимогам. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Підсумовуючи зазначене, прийняте судом першої інстанції рішення щодо забезпечення позову є співмірним та відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідатиме інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308,310, 312, 315, 316, 321, 322,325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року з питань забезпечення позову у справі №380/16053/21 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 25.02.2022 року.