Рішення

від 21.02.2022 по справі 640/25405/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 року м. Київ№ 640/25405/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечанський деревообробний комбінат" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубечанський деревообробний комбінат" звернувся до суду з позовом про:

- скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1522391/34679514 від 13.04.2020 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №1 від 04.02.2020 датою її подання;

- скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1484175/34679514 від 12.03.2020 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №3 від 11.02.2020 датою її подання;

- скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1473893/34679514 від 03.03.2020 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №4 від 11.02.2020 датою її подання;

- скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1524504/34679514 від 14.04.2020 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №5 від 19.02.2020 датою її подання;

- скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1517889/34679514 від 08.04.2020 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №6 від 24.02.2020 датою її подання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, відтак, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Представником Головного управління ДПС у м. Києві подано відзив, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на Порядок з питання зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач 2 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було складено податкові накладні: від 04.02.2020 №1 на загальну суму 7 678,56 грн. (в т.ч. ПДВ 1 279,56 грн.), від 11.02.2020 №3 на загальну суму 249,00 грн. (в т.ч. ПДВ 41,50 грн.), від 11.02.2020 №4 на загальну суму 410,00 грн. (в т.ч. ПДВ 68,33 грн.), від 19.02.2020 №5 на загальну суму 20 640,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 440,00 грн.) та від 24.02.2020 №6 на загальну суму 100 872,82 грн. (в т.ч. ПДВ 16 812,14 грн.).

Згідно з квитанціями від 21.02.2020 реєстраційні №9031790134, №9031843636, №9031902752, №9031758667 та від 13.03.2020 №9052095775 податкові накладні від 04.02.2020 №1, від 11.02.2020 №3, від 11.02.2020 №4, від 19.02.2020 №5 та від 24.02.2020 №6 прийнято контролюючим органом, але реєстрація зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 ПК України. Підставами зупинення реєстрації зазначених податкових накладних визначено те, що: "Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку". Також, у зазначених квитанціях контролюючий орган запропонував надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначено в позовній заяві, з метою розблокування податкових накладних позивач надіслав повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

Рішеннями Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 13.04.2020 №1522391/34679514, від 12.03.2020 №1484175/34679514, від 03.03.2020 №1473893/34679514, від 14.04.2020 №1524504/34679514, від 08.04.2020 №1517889/34679514 відмовлено у реєстрації податкових накладних від 04.02.2020 №1, від 11.02.2020 №3, від 11.02.2020 №4, від 19.02.2020 №5 та від 24.02.2020 №6. Підставами даних рішень зазначено, зокрема: "ненадання платником податку копій договорів, зокрема первинних документів, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунки - фактури /інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків".

Позивач, не погоджуючись з рішеннями Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 13.04.2020 №1522391/34679514, від 12.03.2020 №1484175/34679514, від 03.03.2020 №1473893/34679514, від 14.04.2020 №1524504/34679514, від 08.04.2020 №1517889/34679514 про відмову у реєстрації податкових накладних від 04.02.2020 №1, від 11.02.2020 №3, від 11.02.2020 №4, від 19.02.2020 №5 та від 24.02.2020 №6, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час подання податкової накладної на реєстрацію та ухвалення оскаржуваного рішення, далі - ПК України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі по тексту - Порядок №1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку №1246).

За приписами пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів (далі по тексту - Порядок №1165).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Суд встановив, що відповідно до отриманих позивачем квитанцій від 21.02.2020 №9031790134, №9031843636, №9031902752, №9031758667 та від 13.03.2020 №9052095775, реєстрація спірних податкових накладних зупинена у зв`язку із відповідністю платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків.

Суд зазначає, що Критерії ризиковості платника податку на додану вартість є Додатком №1 до Порядку №1165.

Зміст критерію ризиковості згідно пункту 8 Критеріїв полягає в тому, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Водночас, суд звертає увагу, що в квитанціях від 21.02.2020 №9031790134, №9031843636, №9031902752, №9031758667 та від 13.03.2020 №9052095775 до спірних податкових накладних відповідач-1 не зазначив та не надав до суду жодних обґрунтованих доводів щодо підстав віднесення позивача до ризикових платників податку у відповідності до пункту 8 Критеріїв.

Також, суд зауважує, що вищезазначені квитанції не містять інформації (конкретного переліку) документів, необхідних контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних, в результаті чого позивач потрапив у стан правової невизначеності.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №819/330/18 указано, що у випадку не конкретизації переліку документів у рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Зупинення реєстрації податкової накладної та в подальшому відмова в її реєстрації не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

Отже, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого не зміг належним чином зареєструвати податкові накладні.

Крім того, суд звертає увагу, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Відповідно до пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі по тексту - Порядок №520), перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваними рішеннями комісії ГУ ДПС відмовлено у реєстрації спірних податкових накладних, а підставою зазначених рішень вказано неподання платником податку копій документів, зокрема, первинних документів, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунки - фактури /інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. При цьому, оскаржувані рішення не містять підкреслень тих документів, які не надав позивач.

Суд зазначає, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою та законною підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому та надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

Також суд зауважує, що позивач на підтвердження правомірності виписування податкових накладних та реальності господарських операцій надав до позовної заяви копії наступних документів: детального розрахунку обсягів придбаного та поставленого позивачем товару до податкової накладної від 24.02.2020 №6; Договору поставки від 12.09.2019 №275-ПМ із додатковою угодою від 28.12.2019 №1; видаткової накладної від 04.02.2020 №3; рахунку на оплату від 04.02.2020 №4; Договору поставки від 06.01.2020 №06/01-2020; рахунку на оплату від 20.01.2020 №3; платіжного доручення від 03.02.2020 №1585; видаткової накладної від 04.02.2020 №8; Договору купівлі-продажу товарів від 03.01.2020 №01/2; виписки з банківського рахунку за 11.02.2020; Договору поставки від 12.05.2017 №1-0912/17к; товарно-транспортної накладної від 27.01.2020 №3474; платіжного доручення від 28.01.2020 №8451; Договору купівлі-продажу від 03.01.2020 №01/1; рахунку на оплату від 11.02.2020 №7; Договору поставки від 01.11.2016 №57/324/82/16; рахунку-фактури від 27.01.2020 №011640; платіжного доручення від 28.01.2020 №8449; рахунку-фактури від 29.01.2020 №СФ-0000402; платіжного доручення від 04.02.2020 №8457; Договору поставки від 18.03.2019 №130 ПМ із додатковою угодою від 26.12.2019 №1; видаткової накладної від 19.02.2020 №7; рахунку на оплату від 19.02.2020 №9; Договору купівлі-продажу від 13.02.2020 №13022020/1; рахунку на оплату від 14.02.2020 №140220-1; видаткової накладної від 14.02.2020 №140220-1; Договору поставки від 14.02.2020 №14022020/1; рахунку на оплату від 14.02.2020 №98; видаткової накладної від 17.02.2020 №69; платіжного доручення від 17.02.2020 №8469; Договору купівлі-продажу від 03.02.2020 №02/1; рахунку на оплату від 13.02.2020 №8; видаткової накладної від 24.02.2020 №8; рахунку на оплату по замовленню від 03.02.2020 №БД000002930; видаткової накладної від 03.02.2020 №302-355; товарно-транспортної накладної від 03.02.2020 №Р302-355; платіжного доручення від 11.02.2020 №1589; рахунку на оплату по замовленню від 04.02.2020 №БД000003121; видаткової накладної від 04.02.2020 №402-001; товарно-транспортної накладної від 04.02.2020 №Р402-001; платіжного доручення від 11.02.2020 №1588; рахунку-фактури від 15.01.2020 №СФ-0000120; видаткової накладної від 17.01.2020 №РН-0000120; платіжного доручення від 21.01.2020 №8447; рахунку-фактури від 05.02.2020 №СФ-0000575; видаткової накладної від 05.02.2020 №РН-0000434; платіжного доручення від 06.02.2020 №8458; рахунку-фактури від 20.02.2020 №СФ-0000903; видаткової накладної від 21.02.2020 №РН-0000689; платіжного доручення від 25.02.2020 №8476; видаткової накладної від 29.01.2020 №РН-0000308; платіжного доручення від 04.02.2020 №8457; рахунку на оплату від 18.12.2019 №56746; видаткової накладної від 20.12.2019 №50672; платіжного доручення від 19.12.2019 №8430; рахунку на оплату від 18.12.2019 №56786; видаткової накладної від 20.12.2019 №50674; видаткової накладної від 20.12.2019 №50679; платіжного доручення від 19.12.2019 №8431; рахунку-фактури від 20.01.2020 №УЛ0022737; видаткової накладної від 20.01.2020 №УО0055; платіжного доручення від 21.01.2020 №8448; рахунку-фактури від 23.12.2019 №УТ-200474; видаткової накладної від 23.12.2019 №УТ-179540; платіжного доручення від 23.12.2019 №8442; рахунку-фактури від 27.01.2020 №011635; видаткової накладної від 27.01.2020 №005410; платіжного доручення від 28.01.2020 №8450; рахунку-фактури від 27.01.2020 №011640; видаткової накладної від 27.02.2020 №005414; платіжного доручення від 28.01.2020 №8449.

У відзиві відсутнє обґрунтування чому не були враховані подані позивачем первинні документи, яких саме документів не вистачало для реєстрації податкових накладних або які документи були складені з дефектами та не могли бути враховані контролюючим органом.

Не зазначення контролюючим органом конкретних документів, які мають бути подані платником податків з метою підтвердження достатності підстав для реєстрації податкової накладної унеможливлює реалізацію платником податків права надати обґрунтовані пояснення та необхідні первинні документи.

Враховуючи те, що оскаржуваними рішеннями не визначено які первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків не були подані позивачем для підтвердження правомірності формування спірних податкових накладних, суд доходить висновку про необґрунтованість оскаржуваних рішень.

Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відтак, підлягає задоволенню вимоги про визнання протиправним та скасування рішень Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.04.2020 №1522391/34679514, від 12.03.2020 №1484175/34679514, від 03.03.2020 №1473893/34679514, від 14.04.2020 №1524504/34679514, від 08.04.2020 №1517889/34679514.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 04.02.2020 №1, від 11.02.2020 №3, від 11.02.2020 №4, від 19.02.2020 №5 та від 24.02.2020 №6 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено "Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246.

При цьому, згідно з пунктом 19, пунктом 20 Порядку 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачами, надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства, проте не були розглянуті Комісією. Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні від 04.02.2020 №1, від 11.02.2020 №3, від 11.02.2020 №4, від 19.02.2020 №5 та від 24.02.2020 №6 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення їх на реєстрацію позивачем.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечанський деревообробний комбінат" підлягає задоволенню.

Представником позивача заявлено вимогу про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35000,00 грн.

Відповідачем у відзиві не висловлено заперечень щодо обґрунтованості, співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена до стягнення.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (частина третя).

За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначено частиною п`ятою статті 134 КАС України. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу додано: ордер на надання правової допомоги серії ВЕ №1013946 від 04.05.2020, договір про надання правової допомоги №15/04-20 від 15.04.2020, детальний опис послуг, наданих адвокатом у рамках договору про надання правничої допомоги вих. №19/10-20-1 від 19.10.2020 та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, водночас акту приймання-передачі наданих послуг та доказів оплати гонорару адвоката до суду не надано.

Як убачається з наданої суду копії договору про надання правової допомоги від 15.04.2020 №15/04-20, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубечанський деревообробний комбінат" та адвокатом Лущенковим С.В., останній зобов`язується надати клієнту правову допомогу, здійснювати його представництво, що полягає в забезпеченні реалізації прав та обов`язків Клієнта в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, в провадженнях зі справ про адміністративні правопорушення, в органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, перед фізичними та юридичними особами, здійснювати захист прав та законних інтересів при виконанні судових рішень, в тому числі право оскаржувати рішення, дії та бездіяльність органів, їх службових і посадових осіб (підпункт 2.1.1 пункту 2 договору).

Винагорода виконавця ча надання правової допомоги (гонорар) становить 1 000 (одну тисячу) гривень за 1 (одну) годину роботи виконавця. піші умови оплати можуть визначатися в додатковій угоді/додаткових угодах, що є невід`ємною частиною договору (підпункт 4.1 пункту 4 договору).

Гонорар, підлягає сплаті протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку (підпункт 4.2 пункту 4 договору).

Представником позивача не надано суду підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг. До матеріалів справи надано лише детальний опис послуг, який складений адвокатом, проте не погоджений з позивачем.

На думку суду, заява про присудження на користь позивача 35000,00 грн. витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню, оскільки адвокатом не надано акту приймання-передачі адвокатських послуг до суду, що є підставою для виплати гонорару відповідно до договору від 15.04.2020 №15/04-20 (підпункт 4.2 пункту 4). Отже, відсутній документ, на підставі якого підлягає встановленню які саме роботи виконані адвокатом та схвалені клієнтом.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в пункті 5 детального опису послуг, наданих адвокатом у рамках договору про надання правничої допомоги вих. №19/10-20-1 від 19.10.2020 зокрема вказано участь у судовому засіданні (2 години 2000,00 грн), однак розгляд справи №640/25405/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

З огляду на те, що представником позивача не доведено виконання адвокатом робіт згідно з договором від 15.04.2020 №15/04-20, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35000,00 грн.

Відповідно до вимог часини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10 510,00 грн. (платіжне доручення від 22.04.2020 №1623). Оскільки позов задоволено повністю судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 510,00 грн. (десять тисяч п`ятсот десять гривень) підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві в особі комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації:

від 13 квітня 2020 року №1522391/34679514 про відмову реєстрації податкової накладної від 04 лютого 2020 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

від 12 березня 2020 року №1484175/34679514 про відмову реєстрації податкової накладної від 11 лютого 2020 року №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

від 03 березня 2020 року №1473893/34679514 про відмову реєстрації податкової накладної від 11 лютого 2020 року №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

від 14 квітня 2020 року №1524504/34679514 про відмову реєстрації податкової накладної від 19 лютого 2020 року №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

від 08 квітня 2020 року №1517889/34679514 про відмову реєстрації податкової накладної від 24 лютого 2020 року №6 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечанський деревообробний комбінат":

від 04 лютого 2020 року №1, датою її фактичного надходження;

від 11 лютого 2020 року №3, датою її фактичного надходження;

від 11 лютого 2020 року №4, датою її фактичного надходження;

від 19 лютого 2020 року №5, датою її фактичного надходження;

від 24 лютого 2020 року №6 , датою її фактичного надходження.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечанський деревообробний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10510,00 грн. (десять тисяч п`ятсот десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у м. Києві.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубечанський деревообробний комбінат" (ідентифікаційний код 34679514, місцезнаходження: 04212, місто Київ, вулиця Тимошенка, будинок 13-А, квартира 249).

Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267; 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд. 33/19).

Відповідач Державна податкова служба України (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець