Ухвала

від 20.02.2022 по справі 640/22228/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

21 лютого 2022 року м. Київ№ 640/22228/21Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін заяву про закриття провадження у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РОІК»

до Міністерства юстиції України

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АЙССТОРМ», приватний нотаріус Горіна Ірина Вікторівна

про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РОІК» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АЙССТОРМ», приватний нотаріус Горіна Ірина Вікторівна (далі також треті особи 1, 2 відповідно), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 13.07.2021 року, прийнятий на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України за результатом розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «РОІК» від 04.01.2021 року №06/1.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що за результатами розгляду Колегією Міністерства юстиції України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «РОІК» від 04.01.2021 року №06/1, Міністерством юстиції України встановлено порушення приватним нотаріусом частин п`ятої та шостої статті 18 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», внаслідок чого скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горіної І.В. від 12.11.2020 року №55212690 про державну реєстрацію переходу права власності на адміністративний корпус від ТОВ «Торговий дім «РОІК» до ТОВ «Торговий дім «АЙССТРОМ», який заявник вважає таким, що незаконно перейшов у власність ТОВ «Торговий дім «РОІК».

Вважаючи, що приватним нотаріусом не допущено порушень законодавства України в межах проведення державної реєстрації права власності, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

Через канцелярію суду 20.08.2021 року позивачем подано заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 року у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Через канцелярію суду 02.12.2021 року відповідачем подано заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заяву обґрунтовано тим, що фактично предметом позову у справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки вирішення позовних вимог по суті призведуть до вирішення питання про право власності на спірне нерухоме майно, що не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної, зокрема, у постанові від 30.09.2020 року у справі №640/6930/19, та Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 21.11.2018 року у справі №813/1362/16, від 28.11.2018 року у справі №825/642/18, від 29.01.2019 року у справі №803/1589/17 та інших, прийнятих під час вирішення подібних цій справі правовідносин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 року зобов`язано Міністерство юстиції України надати суду докази направлення примірника клопотання про закриття провадження у справі №640/22228/21 на адресу позивача у дводенний строк з дня отримання цієї ухвали суду. Запропоновано ТОВ Торговий дім РОІК у десятиденний строк з дня отримання примірника клопотання про закриття провадження у справі надати суду письмові пояснення, а саме свою правову позицію щодо клопотання відповідача із доказами направлення примірника таких пояснень на адресу відповідача. Клопотання про закриття провадження у справі вирішити після спливу строку подання позивачем письмових пояснень.

Через канцелярію суду 10.01.2022 року позивачем подано письмові пояснення, в яких проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі №640/22228/21 заперечує з тих підстав, що предметом розгляду справи №640/22228/21 є наказ Міністерства юстиції України від 13.07.2021 року, прийнятий на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги ТОВ «Деревообробна компанія «РОІК» від 04.01.2021 року №06/1, в результаті вчинення ним управлінських дій, а не підтвердження судовим рішенням правомірності чи неправомірності дій приватного нотаріуса при проведенні ним реєстраційних дій.

В межах вирішення клопотання про закриття провадження у справі, судом досліджено матеріали справи та встановлено наступне.

До Міністерства юстиції України (далі також - Мін`юст) звернулось ТОВ «Деревообробна компанія «РОІК» (далі також - скаржник) зі скаргою від 04.01.2021 року №06/1, зареєстрованою у Мін`юсті 12.01.2021 року за №842-33-21 (далі також - скарга) на рішення від 12.11.2021 року №55212690 (далі також - оскаржуване рішення), прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горіною Іриною Вікторівною (далі також приватний нотаріус Горіна І.В.) щодо адміністративного корпусу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, буд.8-А (далі також - адміністративний корпус).

10.06.2021 року Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі також - Колегія) відбувся розгляд скарги, за результатами якого складено Висновок, із змісту якого Колегією встановлено наступне.

Скаржник просить скасувати оскаржуване рішення, зазначаючи, що адміністративний корпус був набутий ним 30.09.2002 року, проте у 2015 році у незаконний спосіб право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ТОВ «Торговий дім «РОІК» - позивачем у справі.

В результаті прийняття оскаржуваного рішення адміністративний корпус відчужений на користь ТОВ «Торговий дім «АЙССТОРМ».

Скаржником також зазначено, що статутом ТОВ «Торговий дім «РОІК» передбачені обмеження для керівника вчиняти правочини, вартість яких перевищує межу 75% вартості чистих активів.

Скаржником зазначено, що відповідно до підпункту «б» пункту 8.1.1 Статуту ТОВ «Торговий дім «РОІК», затвердженого Загальними зборами його учасників 18.11.2009 року та зареєстрованому в установленому законом порядку, рішення про участь ТОВ «Торговий дім «РОІК» у створенні ТОВ «Торговий дім «АЙССТОРМ» повинно було прийматись його засновниками на загальних зборах учасників товариства, до числа яких входить, в тому числі, і ТОВ «Деревообробна компанія «РОІК». Для прийняття легітимного та законного рішення загальними зборами учасників ГОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «РОІК» щодо створення ТОВ «Торговий дім «АЙССТОРМ» необхідно було обов`язково отримати згоду від засновників ТОВ «Деревообробна компанія «РОІК» на передачу майна.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі також - Державний реєстр прав) Колегією встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення приватним нотаріусом Горіною І.В. проведено державну реєстрацію переходу права власності на адміністративний корпус від ТОВ «Торговий дім «РОІК» до ТОВ «Торговий дім «АЙССТОРМ».

Оскаржуване рішення прийняте приватним нотаріусом Горіною І.В. за результатом розгляду заяви, до якої додано електронні копії наступних документів: довіреності, виданої від імені ТОВ «Торговий дім «РОІК» директором ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Яремко С.Р. 26.10.2020 року за реєстровим номером 2173; протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Торговий дім «АЙССТОРМ» від 20.10.2020 року № 1; акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Торговий дім «АЙССТОРМ», предметом якого є адміністративний корпус, складений між ТОВ «Торговий дім «РОІК» в особі Акопової Т.Ю., що діє на підставі довіреності, та ТОВ «Торговий дім «АЙССТОРМ», в особі директора Франчука Валентина Геннадійовича, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Горіною І.В. 12.11.2020 року за реєстровими № 1806. 1807.

Водночас, Колегією встановлено, що в зазначеній заяві відсутні відомості про подання заявником статуту TOВ «Торговий дім «РОІК», а також відсутня його електронна копія.

Крім того, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі також - ЄДР) Колегією встановлено, що цей реєстр також не містить електронної копії статуту ТОВ «Торговий дім «РОІК».

Таким чином, на переконання Колегії, скарга ТОВ «Деревообробна компанія «РОІК» підлягає частковому задоволенню, оскільки приватним нотаріусом Горіною І.В. порушено вимог частин п`ятої ста шостої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі Висновку Колегії, Міністерством юстиції України прийнято наказ від 13.07.2021 року №2486/5 «Про задоволення скарги», та вирішено: скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробна компанія «РОІК» від 04.01.2021 року № 06/1 задовольнити частково; скасувати рішення від 12.11.2020 року № 55212690, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горіною Іриною Вікторівною; в іншій частині вимог відмовити.

Вважаючи наказ Міністерства юстиції України від 13.07.2021 року №2486/5 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, (далі також - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ, Суд) від 20.07.2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом, зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Виходячи із суті права, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 29.05.2019 року у справі № 826/9341/17, від 19.06.2019 року у справі № 802/385/18-а та від 18.09.2019 року у справі №810/3711/18 стосовно юрисдикції спорів, аналогічних спору у цій справі, суд дійшов висновку, що спір у цій справі відноситься до юрисдикції господарських судів з огляду на таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 року у справі № 826/9341/17, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту від 13.07.2021 року №2486/5 «Про задоволення скарги», яким скасовано рішення приватного нотаріуса Горіної І.В. від 04.01.2021 року №06/1 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна адміністративного корпусу за результатом відчуження останнього позивачем та користь третьої особи ТОВ «Торговий дім «АЙССТОРМ». Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права третьої особи внаслідок передачі останніх позивачем.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на нерухоме майно, тобто права цивільного, тому спір у цій справі, незважаючи на участь у ньому суб`єкта владних повноважень, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Судом враховано, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не мав публічно - правових відносин саме з позивачем. Оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем за скаргою іншої особи, а не позивача.

Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою наведеної статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження наказу Мін`юсту від 13.07.2021 року №2486/5 безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права, а саме права власності на нерухоме майно адміністративний корпус, та право на його відчуження, яке ТОВ «Деревообробна компанія «РОІК» заперечує, як заперечує й законність дій та рішення приватного нотаріуса Горіної І.В. від 12.11.2020 року №55212690 про державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно за третьою особою наслідок самостійного відчуження адміністративного корпусу позивачем. Такий спір має приватно-правовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Правова позиція щодо подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 802/385/18-а.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, відтак справа №640/22228/21 підлягає закриттю, а клопотання відповідача - задоволенню.

Керуючись статтями 2-9, 19, пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 239, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Провадження у справі №640/22228/21 закрити.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РОІК», що цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

4. Попередити позивача, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РОІК» (код ЄДРПОУ 36823755, адреса: 01000, м. Київ, вул. Ремонтна, 8-А);

Відповідач: Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13);

Третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АЙССТОРМ» (код ЄДРПОУ 43877207; адреса: 01001, м. Київ, вул. Ремонтна, 8-А);

Третя особа 2: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горіна Ірина Вікторівна ( АДРЕСА_1 ).

Повну ухвалу складено 21.02.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна