Рішення

від 20.02.2022 по справі 313/954/21

ВЕСЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

313/954/21

2/313/43/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2022 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді - Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Веселівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВCТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, у якому просить виконавчий напис від 22.01.2020 р., зареєстрований в реєстрі за № 2054, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича про стягнення з ОСОБА_1 на користь « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (код ЄДРПОУ: 35017877) заборгованості у розмірі 21605,66 грн.- визнати таким, що не підлягає виконанню.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у липні 2021 року за місцем її проживання поштою надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2021 року, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.07.2021 року, постанова про стягнення виконавчого збору від 02.07.2021 року, постанова про арешт коштів боржника та виклик державного державного/приватного виконавця від 02.07.2021 року, винесені старшим державним виконавцем Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Науменко Оленою Володимирівною в рамках виконавчого провадження № 65961561, відповідно до яких, на підставі Виконавчого напису № 2054 виданого 22.01.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, з її належить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованість в розмірі 21 605,66 гривень в порядку примусового виконання.

Враховуючи примусовий характер виконання згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», постанова прийнята до примусового виконання та розпочато утримання з її пенсії за місцем її проживання, а саме, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме нарахуванням та виплатою їй пенсії за віком здійснюється Веселівським сектором обслуговування громадян (сервісний центр). Місцем примусового виконання є с Новоуспенівка.

Таким чином, їй стало відомо про наявність вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем у відношенні її 22.01.2020 р. виконавчого напису № 2054.

Позивачка у позові зазначає, що враховуючи ту обставину що у її відсутні будь-які боргові зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» в тому числі такі які носять безспірний характер, то вона вважає що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства і відповідно наявні підстави для визнання його таким що не підлягає виконанню.

Правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріуса регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання банком письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Позивачка вважає, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

В свою чергу, в частині доведення суду доводів позивача щодо недотримання приватним нотаріусом умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, звертаю увагу суду на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) у якій суд дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Аналогічний правовий висновок містить постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 15.04.2020 р. у цивільній справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18).

Позивачка у позові зазначає, що наявність чи відсутність безспірного боргу та порушення порядку вчинення виконавчого напису нотаріусом може бути встановлена на підставі документів, яких вчинявся виконавчий напис, що є предметом спору за цим позовом. Ці документи знаходяться у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. і її особистий доступ до них є обмеженим, а відтак нею в рамках підготовчого засідання у справі буде заявлено клопотання про витребування копій цих документів судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні докази:

- копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2021 р., постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.07.2021 року, постанови про стягнення виконавчого збору від 02.07.2021 року, постанови про арешт коштів боржника та виклику державного державного/приватного виконавця від 02.07.2021 року, винесені старшим державним виконавцем Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Науменко Оленою Володимирівною в рамках виконавчого провадження №65961561. Оригінали постанов знаходяться в матеріалах виконавчого провадження № 65961561, яке знаходиться в провадженні старшого державного виконавця Науменко Олени Володимирівни (72202, смт Веселе, вул. Центральна, буд. 202);

- копію виконавчого напису № 2054 від 22.01.2020 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М.;

- копії документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 2054 від 22.01.2020р., що видав приватний нотаріус КМНО Гуревісовим О.М. (дані письмові докази наявні у приватного нотаріуса КМНО Гуревічова О.М. (01001, Київська область, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5).

Судові витрати вирішити покласти на відповідача.

Відповідач відзив на позов суду не надав, але на адресу суду звернувся із заявою, у якій позовні вимоги визнає у порядку ст. 206 ЦПК України і не заперечує, проти задоволення позову, але просить суд вирішити питання із судовими витратами в порядку ч.1 ст. 142 ЦПК України. Також відповідач подав клопотання про врегулювання спору за участю судді.

Позивач звернувся із заявою про проведення судового засідання без її участі. Позовні вимоги підтримує. На врегулювання спору за участі судді не погоджується. Судові витрати просить стягнути з відповідача у повному обсязі.

Треті особи про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, але у судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомляли, із заявою про відкладення судового розгляду, не зверталися, що з врахуванням вимог ст.ст.2,223 ЦПК України не перешкоджає проведення судового засідання.

Згідно ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов визнав.

У разі визнання відповідачем позову, позивач просить суд ухвалити рішення у даній справі на стадії підготовчого судового засідання на підставі ч.4 ст.200 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-V111 від 02.06.2016 р. висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Питання з судовими витратами вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 3,15,16 ЦК України, ст. 88 Закону України «Про нотаріат», керуючись

постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, який набрав чинності 07.03.2012 р., а також ст.ст. 1-13, 81, 89, 141,200,206, 223,259,263-265, 268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Виконавчий напис від 22.01.2020 р., зареєстрований в реєстрі за № 2054, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича про стягнення з ОСОБА_1 на користь « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (код ЄДРПОУ: 35017877) заборгованості у розмірі 21 605,66 грн.- визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (код ЄДРПОУ: 35017877), на користь ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму 1 362,00 грн., пов`язані зі сплатою судового збору.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://court.gov.ua/fair/sud0804.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Веселівський районний суд Запорізької області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення буде складено 28.02.2022 р.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області А.О.Нагорний

21.02.2022