Рішення

від 15.02.2022 по справі 902/330/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2022 р. Cправа № 902/330/17(902/926/21)

Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Переродова С.О., розглянувши в приміщенні суду у режимі відеоконференції матеріали по справі

за позовом: Колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке"

до: Іллінецької міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення

в межах справи № 902/330/17

за заявою: Колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке"

про визнання банкрутом

за участю :

арбітражного керуючого (ліквідатора) Носань Н.С. (в режимі відеоконференцзв`язку)

від КСП "Іллінецьке" : Гребенюк О.В., керівник

від Відповідача: Масненька І.В., (в режимі відеоконференцзв`язку)

від ТОВ "Іллінецьке" : Гончар О.І.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа №902/330/17 за заявою КСП "Іллінецьке" про визнання банкрутом.

Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Так, ухвалою суду від 25.08.2021 року продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Носань Н.С. по справі №902/330/17 до 22.02.2022 року; призначено справу до розгляду на 22.02.2022 року.

14.09.2021 року до суду від КСП "Іллінецьке" надійшла позовна заява № 02-36/426 від 10.09.2021 року до Іллінецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 454 від 18.08.2021 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП СП "Іллінецьке", в межах справи № 902/330/17.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.09.2021 року, зазначену вище позовну заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С. з присвоєнням єдиного унікального номеру судової справи - № 902/330/17(902/926/21).

Ухвалою суду від 16.09.2021 року позовну заяву КСП "Іллінецьке" № 02-36/426 від 10.09.2021 року до Іллінецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, в межах справи № 902/330/17, залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (2 270,00 грн.).

21.09.2021 року на електронну адресу суду від КСП "Іллінецьке" надійшов лист №02-36/435 від 20.09.2021 року, до якого додано копію платіжного доручення № 65 від 20.09.2021 року про сплату 2 270,00 грн судового збору.

Ухвалою суду від 22.09.2021 року призначено підготовче засідання з розгляду справи №902/330/17(902/926/21) за позовом КСП "Іллінецьке" № 02-36/426 від 10.09.2021 року до Іллінецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 454 від 18.08.2021 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП СП "Іллінецьке", в межах справи № 902/330/17, на 09.11.2021 року.

02.11.2021 року до суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву №08-23/1674 від 29.10.2021 року.

Також, 05.11.2021 року на електронну адресу суду від Позивача надійшла відповідь №02-36/555 від 10.09.2021 року на відзив Відповідача.

Ухвалою суду від 09.11.2021 року відкладено підготовче засідання з розгляду справи №902/330/17(902/926/21) за позовом КСП "Іллінецьке" до Іллінецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, в межах справи № 902/330/17 - на 22.11.2021 року.

22.11.2021 року до суду від кредитора у справі про банкрутство КСП "Іллінецьке" - ТОВ "Іллінецьке" надійшли доводи та міркування б/н від 19.11.2021 року стосовно позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.11.2021 року підготовче засідання з розгляду справи №902/330/17(902/926/21) за позовом КСП "Іллінецьке" № 02-36/426 від 10.09.2021 року до Іллінецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 454 від 18.08.2021 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП СП "Іллінецьке", в межах справи № 902/330/17 призначено на 20.12.2021 року.

Також, ухвалою суду від 16.12.2021 року було відмовлено в задоволені заяви КСП "Іллінецьке" № 02-36/657 від 14.12.2021 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 902/330/17(902/926/21) за позовом КСП "Іллінецьке" № 02-36/426 від 10.09.2021 року до Іллінецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 454 від 18.08.2021 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП СП "Іллінецьке", в межах справи № 902/330/17.

При цьому, ухвалою суду від 20.12.2021 року було відкладено підготовче засідання з розгляду справи № 902/330/17(902/926/21) за позовом КСП "Іллінецьке" до Іллінецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 454 від 18.08.2021 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП СП "Іллінецьке", в межах справи № 902/330/17 на 24.01.2022 року.

Водночас, ухвалою суду від 21.01.2022 року зобов`язано КСП "Іллінецьке" надати до суду: докази сплати податку за користування земельною ділянкою, щодо припинення права постійного користування якою прийнято оскаржуване рішення, що є предметом спору, за період з 2014 року по 18.08.2021 року (дата прийняття оскаржуваного рішення).

24.01.2022 року від представника ТОВ "Іллінецьке" до суду надійшли такі документи : клопотання б/н від 24.01.2022 року про врахування релевантних позицій Верховного Суду; заява б/н від 24.01.2022 року про виконання вимог ухвали суду щодо надання доказів.

Окрім цього, 24.01.2022 року на електронну поштову адресу суду від ліквідатора КСП "Іллінецьке" Носань Н.С. надішли пояснення № 02-36/33 від 24.01.2022 року по справі №902/330/17(902/926/21).

В подальшому, ухвалою суду від 24.01.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/330/17(902/926/21) за позовом КСП "Іллінецьке" № 02-36/426 від 10.09.2021 року до Іллінецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 454 від 18.08.2021 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП СП "Іллінецьке", в межах справи № 902/330/17 до судового розгляду по суті на 16.02.2022 р. о 14:30 год.; ухвалено судове засідання 16.02.2022 року о 14:30 год. у справі № 902/330/17(902/926/21) провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області через Іллінецький районний суд Вінницької області (майданчик: свідок) за участю представника Іллінецької міської ради.

Також, ухвалою суду від 01.02.2022 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Носань Н.С. № 02-36/41 від 27.01.2022 року про участь в судовому засіданні по справі № 902/330/17(902/926/21) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

На визначену дату - 16.02.2022 року в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явились представники Іллінецької міської ради, КСП "Іллінецьке", ТОВ "Іллінецьке" та арбітражний керуючий Носань Н.С..

В судовому засіданні, представники Позивача та Відповідача вказали про можливість розгляду справи по суті в цьому судовому засіданні.

В ході розгляду справи по суті, арбітражний керуючий вказала, що рішення № 454 від 18.08.2021 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП СП "Іллінецьке" є незаконним та просила його скасувати.

Представник Відповідача зазначила, що рішення є законним і не підлягає скасуванню та просила відмовити в задоволенні позову. Також, представник Відповідача пояснила, що при прийнятті рішення були враховані норми Земельного кодексу України та позиція ВСУ у справі № 918/194/19 та керувались тим, що юридична особа була виключена з ЄДР.

В свою чергу, представник ТОВ "Іллінецьке" повідомив, що ДП СП "Іллінецьке" і КСП "Іллінецьке" мають однаковий код ЄДРПОУ та посилався на постанову ВСУ від 15.11.2021 року у справі 906/602/19 (п. 51).

Водночас, представник Відповідача зазначила, що посилання на постанову від 15.11.2021 року є некоректним, оскільки слід розглядати правовідносини на дату прийняття рішення Іллінецькою міською радою 18.08.2021 року. Станом на дату прийняття рішення цієї постанови не було, Іллінецька міська рада про неї не знала і не могла знати і вважає, що має бути застосований принцип, що закон зворотньої сили немає.

Суд, заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали позовної заяви, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, встановив наступне.

За змістом поданої позовної заяви, в ході виконання повноважень ліквідатора КСП "Іллінецьке", арбітражному керуючому Носань Н.С. стало відомо, що 18.08.2021 року Іллінецькою міською радою прийнято рішення № 454 про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП СП "Іллінецьке".

Відповідно до тексту рішення Іллінецької міської ради № 454 від 18.08.2021, у зв`язку із припиненням юридичної особи ДП "СП "Іллінецьке", враховуючи рекомендації постійної комісії міської ради з питань сільськогосподарського виробництва, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища, керуючись ст. ст. 91, 373 ЦК України, ст.ст. 78, 83, 122 п. "в" ст. 141, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, п.34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Іллінецькою міською радою, прийнято рішення, зокрема :

1) Припинити ДП "СП "Іллінецьке" (код ЄДРПОУ 36131454) право постійного користування земельною ділянкою площею 34,5463 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) номер запису в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за №031082600004, що розташована за межами с. Іллінецьке;

2) Визнати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 019486 від 30.08.2010 року (номер запису в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за №031082600004) виданий ДП СП "Іллінецьке" на земельну ділянку площею 34,5463 га цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01), що розташована за межами с. Іллінецьке";

3) Уповноважити міського голову звернутись до суб`єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно для проведення відповідних реєстраційних дій;

4) Земельну ділянку вказану в п. 1 цього рішення перевести до земель запасу міської ради з метою подальшого перерозподілу;

5) Зобов`язати землевпорядників міської ради внести зміни до земельно-облікової документації.

Разом з тим, на переконання Позивача, зазначене вище рішення прийнято Іллінецькою міською радою безпідставно, з огляду на такі обставини.

16.09.2014 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області видано наказ № 562 "Про припинення Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", відповідно до п. 1 якого припинено Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" шляхом перетворення його в колективне сільськогосподарське підприємство".

На виконання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 16.09.2014 № 562, між КСП "Іллінецьке" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області укладено договір безоплатної передачі державного майна - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" № 1167 від 05.12.2014 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орган приватизації (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області) зобов`язується безоплатно передати у власність Підприємству (КСП "Іллінецьке") державне майно - єдиний майновий комплекс ДГІ "СП "Іллінецьке", розташований за адресою: Вінницька область, Іллінецький район, с.Іллінецьке, вул. Леніна, буд. 6 (надалі - "Об`єкт інвентаризації"), за виключенням майна, зазначеного у п. 4.2.1. цього Договору, а Підприємство зобов`язується прийняти Об`єкт приватизації у порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 1.4. Договору встановлено, що передача оформляється актом приймання- передачі, який підписується Сторонами одночасно з підписанням цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.2. Договору, Підприємство є правонаступником майнових прав та обов`язків ДП "СП "Іллінецьке".

До об`єктів, які не підлягають приватизації, згідно п. 4.2.1. Договору, належали автомобіль ГАЗ 66, інв. № АВ4740АН, частина будівлі дитячого садка, інв. № 142, багаторічні насадження (лісополоси), інв. № 7001.

05.12.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та КСП "Іллінецьке" підписано Акт приймання-передачі державного майна - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", за яким Орган приватизації передає, а Підприємство приймає державне майно - єдиний майновий комплекс ДП "СП "Іллінецьке", розташований за адресою: Вінницька область, Іллінецький район, с. Іллінецьке, вул. Леніна, буд. 6, що приватизовано шляхом перетворення у Колективне сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" згідно з планом приватизації, затвердженого наказом Органу приватизації від 17.09.2014 № 563.

Відповідно до зазначених вище документів, вбачається, що КСП "Іллінецьке" створене в результаті реорганізації ДП "СП "Іллінецьке", та являється його правонаступником в частині належних йому прав та обов`язків, в тому числі майнових та немайнових, включаючи права на земельні ділянки, що належали ДП "СП "Іллінецьке".

Інформація про те, що КСП "Іллінецьке" є правонаступником ДП "СП "Іллінецьке" також міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

16.08.2010 розпорядженням № 254 Іллінецької районної державної адміністрації Вінницької області ДП "СП "Іллінецьке" надано в постійне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель Іллінецької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано Державний акт на право постійного користування земельними ділянками серія ЯЛ № 019486 від 30.08.2010, в т.ч. земельна ділянка площею 34,5463 га, на якій розташовано будівлі та споруди, належні підприємству.

Після проведеної реорганізації, КСП "Іллінецьке", як правонаступник усіх майнових та немайнових прав і обов`язків ДП "СП "Іллінецьке" продовжило використовувати вищевказану земельну ділянку за цільовим призначенням, та з моменту визнання підприємства банкрутом Господарським судом Вінницької області та відкриття ліквідаційної процедури стосовно нього, все майно КСП "Іллінецьке" було включене до складу ліквідаційної маси підприємства.

Таким чином, згідно ч. 1-3 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства, до складу ліквідаційної маси входить в тому числі право користування земельною ділянкою, як майнове право банкрута.

При цьому, положеннями спеціального законодавства про банкрутство не передбачено можливості вилучення майна зі складу ліквідаційної маси на підставі рішень органів місцевого самоврядування.

Також, Позивач у позові звертає увагу на те, що оскільки станом на сьогодні КСП "Іллінецьке" є банкрутом, та стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру, фактично КСП "Іллінецьке" не має можливості переоформити право користування земельної ділянки, чи вчинити будь-які дії стосовно неї, спрямовані на зміну її власника, зміни форми володіння цією земельною ділянкою (з права постійного користування на право оренди), адже вона наразі перебуває в складі ліквідаційної процедури, та в подальшому дане право, в складі цілісного майнового комплексу або у іншій формі, буде відчужене на аукціоні в ліквідаційній процедурі, в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства.

Таким чином, дії щодо подальшого приведення у відповідність права володіння земельною ділянкою, його переоформленням, будуть вживатись потенційним покупцем, який придбає на аукціоні майно та майнові права КСП "Іллінецьке".

Отже, зазначені вище обставини, у сукупності із наведеними нормами матеріального права та правовими позиціями Верховного Суду, на думку Позивача, дають підстави вважати, що рішення Іллінецької міської ради щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "СП "Іллінецьке" являється протиправним та незаконним, у зв`язку із чим - підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а КСП "Іллінецьке", як правонаступник ДП "СП "Іллінецьке", має право користування земельною ділянкою за кадастровим номером 0521282600:02:000:0027 площею 34,5463 га на підставі виданого ДП "СП "Іллінецьке" Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 019486 від 30.08.2010 року.

Відповідно до відзиву Відповідача на позовну заяву № 08-23/1674 від 29.10.2021 року, викладені такі обставини та заперечення.

З 2014 року до бюджету Іллінецької сільської, а потім її правонаступника бюджету Іллінецької міської територіальної громади не сплачувався податок за користування земельною ділянкою в жодній формі.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено юридичну особу Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке".

На підставі вищезазначеного 17 сесією Іллінецької міської ради 8 скликання прийнято рішення від 18.08.2021 року № 454 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП СП "Іллінецьке".

У справі № 918/194/19 постановою від 21.11.2019 року Верховний Суд кардинально встановив позицію, зазначивши, що "приписи підпункту "в" ч. 1 ст. 141 ЗКУ слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, є правильним за умови, що правонаступник може набувати відповідне таке право згідно з чинним на час правонаступництва законодавством, тобто у даному випадку, згідно зі ст. 92 ЗКУ, яка чітко визначає суб`єктів права постійного користування. У випадку ж, коли внаслідок реорганізації суб`єкт перестає відповідати встановленим ст. 92 ЗКУ вимогам, набуття ним права постійного користування земельною ділянкою є неможливим в силу прямої вказівки закону".

Отже, суб`єктами права постійного користування земельною ділянкою можуть бути - лише юридичні особи, а саме: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" мало організаційно-правову форму : Державне підприємство, натомість Колективне сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" має організаційно-правову форму : інші організаційно-правові форми, яка не відповідає вимогам ст. 92 Земельного кодексу України, тобто не належить до державної та комунальної власності.

З огляду на викладене, Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову Позивача про визнання незаконним та скасування рішення Іллінецької міської ради від 18.08.2021 року № 454 - повністю.

Водночас, у відповіді Позивача № 02-36/555 від 10.09.2021 року на відзив Відповідача, повідомлено наступне.

Наведене у відзиві правова позиція Верховного Суду, кореспондується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 21.11.2019 по справі № 918/194/19.

Разом з тим, Відповідачем не було взято до уваги низку інших правових позицій Верховного Суду, які суперечать вищевказаній.

Тому, виходячи із аналізу наведених у відповіді на відзив правових позицій Верховного Суду, вбачається, що в тому разі, якщо державне підприємство, якому було надано земельну ділянку на праві постійного користування, було реорганізоване в підприємство іншої організаційно-правової форми, в тому числі колективне сільськогосподарське підприємство, як в нашому випадку, яке не має права набуття земельної ділянки на праві постійного користування, то право постійного користування земельною ділянкою в такої юридичної особи - не припиняється, а правонаступник відповідного державного чи комунального підприємства, вважається таким, що наділений правом постійного користування землею до того часу, доки ним не буде здійснено переоформлення такого права відповідно в право власності чи право оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Таким чином, на переконання Позивача, припинення ДП "СП "Іллінецьке", якому було надано спірну земельну ділянку на праві постійного користування, не являється підставою для припинення такого права та визнання недійсним державного акту на постійне користування земельною ділянкою у КСП "Іллінецьке", оскільки внаслідок реорганізації дане речове право перейшло до правонаступника - КСП "Іллінецьке", яке володіє ним до того моменту, доки права та обов`язки щодо такої земельної ділянки не будуть приведені у відповідність до чинного законодавства.

Також, Відповідач у відзиві вказав на несплату Позивачем та ДП "СП "Іллінецьке" податку за користування земельною ділянкою, але разом із тим, будь-яких доказів систематичної несплати цього податку до відзиву додано не було (кредиторські вимоги пов`язані з несплатою зазначеного податку в справі про банкрутство ні ким не заявлялись).

Крім того, в межах справи про банкрутство КСП "Іллінецьке" ліквідатором було подано до Господарського суду Вінницької області заяву про надання згоди на продаж майна та погодження умов продажу від 31.08.2020 № 02-36/1057, відповідно до якої ліквідатор просила надати згоду на продаж майна банкрута, в тому числі нерухомого, яке знаходиться на земельній ділянці, право на постійне користування якою припинене рішенням Іллінецької міської ради від 18.08.2021 № 454.

Таким чином, нерухоме майно, що продається в межах справи про банкрутство КСП "Іллінецьке", та земельна ділянка, на якій воно розташоване, невід`ємно поєднані між собою та не можуть бути відокремлені.

При цьому, в силу ч. 11 ст. 120 ЗК України, оскільки дана земельна ділянка перебуває у КСП "Іллінецьке" на праві постійного користування, то і при продажі об`єктів нерухомого майна, покупець, якщо він в силу положень ст. 92 ЗК України не має права набувати земельну ділянку на праві постійного користування, буде зобов`язаний звернутись до Іллінецької міської ради з приводу переоформлення права на цю земельну ділянку.

У зв`язку із вищевказаним, дана земельна ділянка, не являючись окремим об`єктом ліквідаційної маси, підлягає включенню до неї в складі об`єктів нерухомого майна - нежитлових приміщень, будівель та споруд, що підлягають продажу в ліквідаційні процедурі, а тому фактично являється частиною ліквідаційної маси.

Виходячи із зазначеного, доводи Іллінецької міської ради, викладені у відзиві, являються необґрунтованими та безпідставними, а позов ліквідатора банкрута - таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

За змістом письмових доводів та міркувань кредитора у справі про банкрутство КСП "Іллінецьке" - ТОВ "Іллінецьке" б/н від 19.11.2021 року стосовно позовної заяви, повідомлено наступне.

На переконання ТОВ "Іллінецьке", начальнику відділу кадрової та юридичної роботи апарату виконавчого комітету Іллінецької міської ради Ірині Масненькій, не надано повноважень згідно Кодексу України з процедур банкрутства.

Також, Іллінецька міська рада протиправно виділила зайняту під господарським двором КСП "Іллінецьке" земельну ділянку в таку непередбачену Земельним кодексом України категорію як "земля запасу Іллінецької міської ради".

При цьому, КСП "Іллінецьке" є правонаступником Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", що підтверджується Статутом підприємства (п. 1.3. статуту);

Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" було припинено 29 листопада 2014 року та створено КСП "Іллінецьке", код ЄДРПОУ не змінився.

В межах справи № 902/330/17 є встановленим факт КСП "Іллінецьке" було створене відповідно до положень Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" в результаті припинення шляхом перетворення державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" (код ЄДРПОУ 36131454) та якому, враховуючи обраний спосіб приватизації, на підставі договору від 05.12.2014 року №1167 та акту приймання-передачі від 05.12.2014 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області безоплатно передано у власність державне майно - єдиний майновий комплекс Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке".

Створенням КСП підприємства "Іллінецьке" було надано можливість реалізації права працівників Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" та прирівняних до працівників категорій права на земельний та майновий паї.

В частині використання права на земельні паї працівники Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" та прирівняні до працівників категорії скористались і на сьогодні отримали такі земельні паї.

Разом з тим, для можливості реалізації такого права для Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" були нав`язані значні фінансові зобов`язання, які в силу їх великого розміру не могли бути виконані одночасно з наявністю боргових зобов`язань перед іншими юридичними особами.

Міністерством аграрної політики, як засновником та органом управління державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", фактично державне підприємство було створено як підприємство з боргом, сума якого перевищувала в кілька раз суму для порушення справи про банкрутство.

Про вказані обставини відомо Іллінецькій міській раді, зокрема, і міському голові Ящуку Володимиру Миколайовичу, який є підписантом Державного акту.

Водночас, Іллінецька міська рада помилково вважає припиненим ДП "СП "Іллінецьке", всі зобов`язання якого на сьогоднішній день виконано ТОВ "Іллінецьке", яке є головою комітету кредиторів у справі № 902/330/17.

Також, майно КСП "Іллінецьке" у вигляді єдиного майнового комплексу зберігається у ТОВ "Іллінецьке" та знаходиться в повному складі.

Крім того, стаття 83 Земельного кодексу України із назвою статті "Право власності на землю територіальних громад" має досить великий текст і з рішення № 454 від 18 серпня 2021 року неможливо встановити, яку саме норму використано із відповідної статті Земельного кодексу України.

Разом з тим, Іллінецька міська рада не надала доказів набуття у комунальну і власність конкретної земельної ділянки.

Окрім цього, юридична особа - КСП "Іллінецьке" не припинено і до єдиного державного реєстру запису про її припинення не внесено, а тому помилковим є посилання в оспорюваному рішенні на статтю 91 Цивільного кодексу України.

Також, наведені в оспорюваному рішенні норми жодним чином не підтверджують правомірність прийняття Іллінецькою міською радою рішення № 454 від 18.08.2021 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП СП "Іллінецьке".

Враховуючи викладене, кредитор просить суд задоволити позовну заяву повністю.

Згідно письмового пояснення ліквідатора КСП "Іллінецьке" Носань Н.С. №02-36/33 від 24.01.2022 року по справі № 902/330/17(902/926/21), КСП "Іллінецьке" в період з 2015 по 2016 роки, будучи сільськогосподарським підприємством, являлось платником єдиного податку четвертої групи.

Водночас, згідно положень діючих на 2014 р. ч. 301.1 ст. 301, ч. 302.1 ст. 302, ч. 303.1 ст. 303 ПК України, земельний податок входив до складу фіксованого сільськогосподарського податку, та сплачений КСП "Іллінецьке" за 2014 рік.

В подальшому, ухвалою господарського суду від 29.05.2017 порушено провадження у справі про банкрутство КСП "Іллінецьке", введено процедуру розпорядження майном та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відтак, оскільки ухвалою суду було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який поширюється в тому числі на зобов`язання щодо сплати податків і зборів, КСП "Іллінецьке" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів сплату податку на землю - не здійснювало.

При цьому, земельний податок до винятків, встановлених ч. 5 ст. 19 Закону, не належав.

Також, постановою Господарського суду Вінницької області від 02.03.2020 року КСП "Іллінецьке" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Беручи до уваги положення ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з 02.03.2020 року сплата такого податку - не здійснюється.

Водночас, якщо Відповідач вважає, що КСП "Іллінецьке" не здійснено сплату податку на землю за який із звітних періодів, Відповідач має право на пред`явлення своїх вимог у формі кредиторських вимог в межах справи про банкрутство КСП "Іллінецьке", в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, які будуть розглянуті господарським судом та за результатами розгляду, в тому разі, якщо їх буде визнано обґрунтованими, вони будуть визнані та включені до реєстру вимог кредиторів і погашені за рахунок майна боржника.

Разом з тим, із такими вимогами ні Іллінецька міська рада, ні Головне управління ДПС у Вінницькій області - не звертались.

Окрім цього, відповідно до тексту оспорюваного рішення Іллінецької міської ради вбачається, що підставою для припинення права постійного користування ДП "СП "Іллінецьке" являється п. "в" ст. 141 Земельного кодексу України.

Таким чином, основна підстава для припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, на яку посилається Іллінецька міська рада, являється припинення ДП "СП "Іллінецьке", якому первинно надавалось право постійного користування на земельну ділянку.

При цьому, до підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою, визначених ст. 141 ЗК України, в тому числі входить п. "д" - систематична несплата земельного податку або орендної плати, але цей пункт не являвся підставою для прийняття оспорюваного рішення, у зв`язку із чим, посилання Відповідача на цей пункт як на обґрунтування прийнятого ним рішення щодо припинення права постійного користування являється безпідставним.

Враховуючи вказане вище, сплата чи не сплата земельного податку за постійне користування земельною ділянкою не являється предметом доказування в межах даної справи, а доводи Відповідача в цій частині являються такими, що виходять за межі доказування та не стосуються предмету спору.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020 року у справі № 910/8264/18, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Предметом позову у цій справі є визнання незаконним та скасування рішення Відповідача - Іллінецької міської ради № 454 від 18.08.2021 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП СП "Іллінецьке".

Підставами позовних вимог зазначено те, що КСП "Іллінецьке" являється правонаступником ДП "СП "Іллінецьке" в частині належних йому прав та обов`язків, в тому числі права на земельні ділянки, що належали ДП "СП "Іллінецьке"; до складу ліквідаційної маси Позивача входить в тому числі право користування земельною ділянкою, як майнове право банкрута, яке припинено оспорюваним рішенням Відповідача; оспорюваним рішенням порушені майнові права Позивача на належні йому земельні ділянки на праві постійного користування, та протиправно позбавлено його права постійного користування.

Судом встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи копії розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації Вінницької області № 254 від 16.08.2010 року, Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", надано в постійне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2047,4001 га із земель Іллінецької сільської ради, розташованих за межами населених пунктів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано державні акти на право постійного користування земельними ділянки.

Так, на підставі згаданого вище розпорядження, Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 019486 від 30.08.2010, на земельну ділянку площею 34,5463 га, за кадастровим номером 0521282600:02:000:0027, яка розташована на території Іллінецької сільської ради Іллінецького району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим, судом встановлено, що оспорюваним рішенням Іллінецької міської ради № 454 від 18.08.2021 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП СП "Іллінецьке", у зв`язку із припиненням юридичної особи ДП "СП "Іллінецьке", та згідно ст.ст. 91, 373 ЦК України, ст. ст. 78, 83, 122, п. "в" ст. 141, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішено, зокрема :

- Припинити ДП "СП "Іллінецьке" (код ЄДРПОУ 36131454) право постійного користування земельною ділянкою площею 34,5463 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) номер запису в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за №031082600004, що розташована за межами с. Іллінецьке;

- Визнати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 019486 від 30.08.2010 року (номер запису в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за №031082600004) виданий ДП СП "Іллінецьке" на земельну ділянку площею 34,5463 га цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01), що розташована за межами с. Іллінецьке".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 2 ЗК України (тут і надалі - в редакції на час прийняття оспорюваного рішення), земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно ч. 1 ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом п. "в" ст. 5 ЗК України, земельне законодавство базується на таких принципах, зокрема, невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1, п. "а" ч. 2 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно п. в) ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Отже, зважаючи на вказані приписи законодавства та зміст оспорюваного рішення, суд дійшов висновку, що відповідне рішення прийнято Відповідачем з підстав передбачених пунктом в) ст. 141 ЗК України, тобто в зв`язку з припиненням юридичної особи - ДП "СП "Іллінецьке", якому було надано право постійного користування земельною ділянкою площею 34,5463 га.

Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18).

Так, згідно наявного у матеріалах справи № 902/330/17 статуту КСП "Іллінецьке", Підприємство є правонаступником Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" (п. 1.3. статуту).

Окрім цього, матеріалами справи № 902/330/17(902/926/21) підтверджено та встановлено судом, що 16.09.2014 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області видано наказ № 562 "Про припинення Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" (код ЄДРПОУ 36131454), згідно п. 1 якого припинено Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" шляхом перетворення його в колективне сільськогосподарське підприємство".

Також, між КСП "Іллінецьке" (Підприємство) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (Орган приватизації) було укладено договір безоплатної передачі державного майна - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" № 1167 від 05.12.2014 року, відповідно до якого, Орган приватизації зобов`язується безоплатно передати у власність Підприємству державне майно - єдиний майновий комплекс ДП "СП "Іллінецьке", розташований за адресою: Вінницька область, Іллінецький район, с. Іллінецьке, вул. Леніна, буд. 6 (надалі - "Об`єкт інвентаризації"), за виключенням майна, зазначеного у п. 4.2.1. цього Договору, а Підприємство зобов`язується прийняти Об`єкт приватизації у порядку і на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1.).

Відповідно до п. 2.2. цього договору, Підприємство є правонаступником майнових прав та обов`язків ДП "СП "Іллінецьке".

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання (п. 11.1.).

До об`єктів, які не підлягають приватизації, згідно п. 4.2.1. Договору, належать автомобіль ГАЗ 66, інв. № АВ4740АН, частина будівлі дитячого садка, інв. № 142, багаторічні насадження (лісополоси), інв. № 7001.

Також, судом встановлено, що 05.12.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та КСП "Іллінецьке" підписано Акт приймання-передачі державного майна - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", за яким Орган приватизації передає, а Підприємство приймає державне майно - єдиний майновий комплекс ДП "СП "Іллінецьке", розташований за адресою: Вінницька область, Іллінецький район, с.Іллінецьке, вул. Леніна, буд. 6, що приватизовано шляхом перетворення у Колективне сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" згідно з планом приватизації, затвердженого наказом Органу приватизації від 17.09.2014 № 563.

За змістом наявного в матеріалах справи Плану приватизації майна єдиного майнового комплексу ДП "СП "Іллінецьке", загальними зборами трудового колективу ДП "СП "Іллінецьке" прийнято рішення приватизувати ДП "СП "Іллінецьке" шляхом перетворення його в колективне сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", про що зазначено в протоколі № 2 від 17.07.2012 року.

Згідно ст. 5 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (в редакції на момент прийняття наказу про припинення ДП "СП "Іллінецьке"), приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 106 ЦК України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 108 ЦК України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Відтак, з огляду на викладені обставини та наведені норми законодавства, вбачається, що Позивач - КСП "Іллінецьке" є особою, що утворилась у зв`язку з перетворенням ДП "СП "Іллінецьке", та являється правонаступником останнього з усіма правами та обов`язками попередньої юридичної особи.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів цієї справи, інформація про те, що КСП "Іллінецьке" (код ЄДРПОУ 36131454) є правонаступником ДП "СП "Іллінецьке" (код ЄДРПОУ 36131454) також міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується долученою до позову роздруківкою із відповідного реєстру.

Водночас, суд зважає на те, що за наслідками вказаного вище перетворення ДП "СП "Іллінецьке", код ЄДРПОУ 36131454 у Позивача не змінився. Тобто, спочатку код ЄДРПОУ 36131454 належав ДП "СП "Іллінецьке", потім вказаний код був присвоєний його правонаступнику - КСП "Іллінецьке".

Відповідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.01.2021 року у справі № 908/1947/19, у справі № 906/392/18, судами розглядалося питання недійсності рішення органу місцевого самоврядування щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою позивача як правонаступника колгоспного ринку, якому в 1994 році було видано державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у цій справі викладено такі висновки:

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року № 449 (чинна до 23 липня 2013 року).

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005".

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду на підставі встановлених судами обставин стосовно того, що колгоспний ринок, який є землекористувачем згідно з державним актом від 1994 року, змінив назву юридичної особи на кооперативний ринок і здійснив перереєстрацію статуту вказаної юридичної особи, при цьому код ЄДРПОУ юридичної особи не змінився, дійшла висновку про правильність висновків судів стосовно того, що колгоспний і кооперативний ринок є однією і тією ж юридичною особою, якій видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою та погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність дій органу місцевого самоврядування.

У справі № 921/710/17-г/6 судами досліджувалося питання правомірності користування відповідачем земельною ділянкою як правонаступником підприємства, якому було надано у постійне користування земельну ділянку, в складі якої перебуває спірна земельна ділянка, на підставі державного акта від 1994 року. У постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у цій справі в частині обставин переходу права постійного користування земельною ділянкою до правонаступника в результаті реорганізації юридичної особи викладено висновок стосовно того, що приписи підпункту "в" частини 1 статті 141 ЗК України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, тобто наведені положення ЗК України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.

У справі № 921/710/17-г/6 Верховний Суд також відхилив аргументи скаржника про те, що право постійного користування земельною ділянкою не може переходити в порядку правонаступництва від однієї особи до іншої у разі перетворення у разі зміни організаційно-правової форми господарювання чи форми власності, зокрема, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких право користування земельною ділянкою, як і будь-яке інше право юридичної особи (яка припиняється в результаті реорганізації) переходить до її правонаступника: постанови Верховного Суду від 10.01.2018 у справі № 922/2310/16, від 06.02.2018 у справі № 911/46/15, від 02.04.2018 у справі № 910/3561/16, від 19.04.2018 у справі 910/9322/16, від 26.04.2018 у справі №914/1874/17, від 08.05.2018 у справі № 926/2346/16, від 27.06.2018 у справі № 920/676/17.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 року у справі № 925/361/19, земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України). Підстави припинення права користування земельними ділянками наведено у статті 141 цього Кодексу.

Водночас, припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення юридичної особи, зважаючи на положення частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, допускається лише у випадку, коли припинення такої особи виключає правонаступництво (зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16, від 21.05.2018 у справі № 922/1017/17, від 31.10.2018 у справі №916/1776/17; від 10.10.2018 у справі № 907/916/17).

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.

Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2019 у справі № 914/1104/18.

За змістом правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 року у справі № 906/620/19, за своєю правовою природою право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України. Як статтею 27 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент створення СВАТ "Житомиррибгосп", так і статтею 141 ЗК України в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2002, наведено вичерпний перелік таких підстав, зокрема припинення діяльності підприємства.

Приписи наведених у підпункті 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції станом на 1999 рік) та підпункті «в» частини 1 статті 141 ЗК України підстав слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Тобто, наведені положення ЗК України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.

Подібний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 906/706/19. Верховний Суд у складі суддів судової палати погодився з таким висновком та зазначив, що набуте Житомиррибгоспом право постійного користування земельною ділянкою не припинилось, а перейшло до його правонаступника ТДВ "Житомиррибгосп", утвореного внаслідок зміни організаційно-правової форми державного підприємства за наслідками приватизації.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2022 року у справі № 906/621/19, Конституційний Суд України Рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 2001 року щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України від 2001 року не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому Конституційний Суд України вказав на наступне: пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення; Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди, до 01.01.2008 потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України; у зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку; громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 2001 року через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені цим Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

У зв`язку із викладеним Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги відповідача та дійшов висновку, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Подібні правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, на яку посилається відповідач, та у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19.

Отже, право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності Земельного кодексу України від 2001 року - 01.01.2002, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника навіть якщо чинне законодавство вже не передбачає підстав для набуття права постійного користування землею для такої особи.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що припинення ДП СП "Іллінецьке", якому було надано право постійного користування земельною ділянкою та вказане право припинено оспорюваним рішенням Відповідача, не є підставою для припинення такого права та визнання втрати чинності державного акту на постійне користування земельною ділянкою, виданого ДП СП "Іллінецьке", оскільки внаслідок припинення останнього відповідне право постійного користування земельною ділянкою перейшло до його правонаступника - КСП "Іллінецьке".

Отже, виходячи із встановлених судом обставин справи, наведених норм права, та зазначеної судової практики, суд дійшов висновку про порушення Відповідачем при прийнятті спірного рішення положень статті 19 Конституції України, статті 141 Земельного кодексу України щодо прав Позивача користуватися спірною земельною ділянкою.

При цьому, з огляду на наведені вище правові висновки Верховного Суду та встановлені обставини справи, твердження Відповідача про те, що КСП "Іллінецьке" не відповідає вимогам ст. 92 Земельного кодексу України, тобто не належить до державної та комунальної власності, а тому не може мати право на постійне користування земельною ділянкою, яке припинено оспорюваним рішенням є необґрунтованим, оскільки відповідне речове право перейшло внаслідок реорганізації від ДП СП "Іллінецьке" до його правонаступника - КСП "Іллінецьке".

Окрім цього, твердження представника Відповідача про те, що станом на дату прийняття оспорюваного рішення, не було постанови Верховного Суду від 15.11.2021 року у справі 906/602/19 та Іллінецька міська рада про неї не знала, а тому має бути застосований принцип, що закон зворотньої сили немає, також є необґрунтованим, оскільки правові позиції Верховного Суду стосовно переходу права користування земельною ділянкою від юридичної особи (яка припиняється в результаті реорганізації) до її правонаступника, викладені у вказаних вище постановах Верховного Суду, які постановлені до дати прийняття Іллінецькою міською радою оспорюваного рішення та відомості щодо правонаступника ДП СП "Іллінецьке" містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є у відкритому доступі.

Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно позову Позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Відповідача.

За змістом п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно п. г) ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1, ч. 9, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, рішення органу місцевого самоврядування може бути визнане незаконним в судовому порядку, а його скасування не відноситься до повноважень господарського суду.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення Іллінецької міської ради щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "СП "Іллінецьке" підлягає визнанню незаконним, а КСП "Іллінецьке", як правонаступник ДП "СП "Іллінецьке", має право користування земельною ділянкою за кадастровим номером 0521282600:02:000:0027 площею 34,5463 га на підставі виданого ДП "СП "Іллінецьке" Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 019486 від 30.08.2010 року.

Також, суд звертає увагу на твердження Відповідача, що з 2014 року до бюджету Іллінецької сільської ради, а потім її правонаступника бюджету Іллінецької міської територіальної громади, не сплачувався податок за користування земельною ділянкою в жодній формі, що, зокрема, стало підставою для прийняття оспорюваного рішення.

Судом встановлено, що Позивачем сплачувався єдиний податок за користування земельною ділянкою, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанції, а саме : від 18.10.2016 р. на суму 3 239,06 грн; № 101 від 29.03.2016 р. на суму 648 грн; від 26.02.2016 р. на суму 648 грн; № 7 від 15.08.2016 р. на суму 3 239,06 грн.

При цьому, суд зважає на те, що згідно матеріалів справи № 902/330/17, ухвалою суду від 29.05.2017 року порушено провадження у справі № 902/330/17 про банкрутство Колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке" (код ЄДРПОУ 36131454); введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів, до 21.09.2017 року; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Назаренка Сергія Анатолійовича.

За змістом ч. 1 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент прийняття ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство КСП "Іллінецьке"), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Також, як згадувалось вище, провадження у справі № 902/330/17 про банкрутство КСП "Іллінецьке" перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Зокрема, постановою суду від 02.03.2020 року визнано боржника - Колективне сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" (код ЄДРПОУ 36131454) у справі №902/330/17 банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором Колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке" (код ЄДРПОУ 36131454) у справі № 902/330/17 арбітражного керуючого Носань Наталію Сергіївну.

Слід зазначити, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 59 КУзПБ (в редакції на момент прийняття постановою суду від 02.03.2020 у справі № 902/330/17), з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Отже, зважачи на викладене, оскільки ухвалою суду від 29.05.2017 року у справі №902/330/17 про банкрутство КСП "Іллінецьке" було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, виконання Позивачем зобов`язання стосовно сплати податків і зборів зупинилося, а в подальшому з моменту визнання КСП "Іллінецьке" банкрутом, обов`язок щодо сплати податку на землю припинився.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що твердження Відповідача щодо несплати з 2014 року до бюджету податку за користування земельною ділянкою, що, зокрема, стало підставою для прийняття оспорюваного рішення, є необгрутованим та спростовується наведеними вище обставинами та доказами.

Крім того, судом встановлено, що згідно позову, на земельній ділянці площею 34,5463 га, право постійного користування якою припинено оспорюваним рішенням Відповідача, розташовані будівлі та споруди, які належать Позивачу.

Поряд з цим, відповідно до матеріалів справи № 902/330/17, у цій справі розглядається заява арбітражного керуючого Носань Н.С. № 02-36/1057 від 31.08.2020 року (вх. № 01-36/612/20) про надання дозволу на продаж та визначення умов продажу майна КСП "Іллінецьке" на аукціоні

Так, ухвалою суду від 17.01.2022 року призначено вказану вище заяву до розгляду в судовому засіданні на 14.03.2022 року.

Водночас, за змістом заяви № 02-36/1057 від 31.08.2020 року, ліквідатор боржника просить суд, надати дозвіл на продаж майна КСП "Іллінецьке" та затвердити умови його продажу, зокрема :

- Склад майна (ЛОТ): Лот № 1 - Цілісний майновий комплекс КСП "Іллінецьке", (код ЄДРПОУ 36131454, юридична адреса: вул. Центральна, буд. 6, с. Іллінецьке, Іллінецький район, Вінницька область, 22712) в складі зазначено в додатку № 1 до цієї заяви;

- Відомості про земельну ділянку на якій розташовано комплекс: 34,5463 га - розташована на території Іллінецької сільської ради Іллінецького району Вінницької області; надана Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", правонаступником якого є КСП, в постійне користування розпорядженням Іллінецької районної державної адміністрації Вінницької області 16.08.2010 № 254; акт на право постійного користування земельною ділянкою ДП "СП "Іллінецьке" серія ЯЯ №019486; цільове призначення - для ведення товарного сільського виробництва; переоформлення права постійного користування з ДП на КСП не здійснено.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 62 КУзПБ, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси. Індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.

Отже, до складу ліквідаційної маси КСП "Іллінецьке" входить в тому числі право користування оспорюваною земельною ділянкою, як майнове право банкрута.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №200/606/18, відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України в чинній редакції (яка була чинною і під час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2018 у справі №910/18560/16 (провадження № 12-143гс18, пункти 8.3 - 8.5) наголосила на тому, що:

- правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (у період з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України;

- стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

В силу ч. 11 ст. 120 ЗК України, якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нерухоме майно, яке буде продаватися в межах справи про банкрутство КСП "Іллінецьке", та оспорювана земельна ділянка, на якій воно розташоване, невід`ємно поєднані між собою та не можуть бути відокремлені.

Також, оскільки відповідна земельна ділянка перебуває у КСП "Іллінецьке" на праві постійного користування, а тому при продажі об`єктів нерухомого майна, покупець, який в силу положень ст. 92 ЗК України не має права набувати земельну ділянку на праві постійного користування, буде зобов`язаний звернутись до Відповідача стосовно переоформлення права на цю земельну ділянку.

Отже, вказана вище земельна ділянка, не являючись окремим об`єктом ліквідаційної маси, підлягає включенню до неї в складі об`єктів нерухомого майна - нежитлових приміщень, будівель та споруд, що підлягають продажу в ліквідаційні процедурі, а тому фактично являється частиною ліквідаційної маси.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з мотивів наведених вище.

Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

При цьому, заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позов, не спростовують заявлених позовних вимог, з огляду на наведені вище норми законодавства, судову практику та надані докази.

Також, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн, підлягають віднесенню на Відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 73-79, 86, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Задоволити позов КСП "Іллінецьке" № 02-36/426 від 10.09.2021 року до Іллінецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 454 від 18.08.2021 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП СП "Іллінецьке" у справі № 902/330/17(902/926/21), в межах справи № 902/330/17.

2. Визнати незаконним рішення Іллінецької міської ради № 454 від 18.08.2021 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП СП "Іллінецьке".

3. Стягнути з Іллінецької міської ради (вул. Соборна, буд. 19, м. Іллінці, Вінницька область, 22700; код ЄДРПОУ 03333618) на користь Колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке" (вул. Центральна, буд. 6, с. Іллінецьке, Іллінецький район, Вінницька область, 22712, код ЄДРПОУ 36131454) 2 270,00 грн - витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати на відомі суду адреси електронної пошти: арбітражному керуючому (ліквідатору КСП "Іллінецьке") Носань Н.С. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , КСП "Іллінецьке" - spillinetscke@ukr.net, Іллінецькій міській раді - ill_m_rada@ukr.net.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 28 лютого 2022 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.