Рішення

від 17.02.2022 по справі 902/1140/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2022 р. Cправа №902/1140/21

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоконтакт", м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський", село Війтівка Гайсинського району Вінницької області

про стягнення 40677,87 грн заборгованості згідно договору поставки

за участю представника позивача: Сандугея І.В. - діє на підставі довіреності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1140/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоконтакт" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" 40677,87 грн заборгованості в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо оплати за отриманий товар згідно договору поставки №12-01-16 від 20.01.2016.

Ухвалою суду від 22.11.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1140/21, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 23.12.2021.

За результатами підготовчого судового засідання, 23.12.2021, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.02.2022.

11.01.2022 на адресу суду надійшла заява представника позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 37550,00 грн. Обґрунтовуючи дану вимогу останній зазначає, що після відкриття провадження у справі та проведення підготовчого засідання відповідачем оплачено основний борг в сумі 37550,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку.

На визначену судом дату (18.02.2022) з`явився представник позивача. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про місце, дату та час його проведення останній повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 20.01.2022.

Відповідно до п.3 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи.

Суд зазначає про те, що будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд враховує, що неявка відповідача, чи його представника в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

При цьому суд констатує, що відзив відповідача на позовну заяву до суду не надійшов.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Таким чином, під час судового засідання, 18.02.20212, представник позивача підтримав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 37550,00 грн.

Вирішуючи питання щодо вказаної заяви суд враховує таке.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення позивача з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

За вказаних обставин, враховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу суму боргу за отриманий товар, що підтверджується наданими до суду доказами, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 37550,00 грн підлягає закриттю за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Таким чином, подальшим предметом розгляду є позовні вимоги про стягнення 220,57 грн 3 % річних, 1236,35 грн пені, 1075,00 грн штрафу, 595,95 грн інфляційних втрат.

Під час судового засідання, 17.02.2022, представник позивача підтримав позовні вимоги із врахуванням змісту зазначеної вище заяви та просив суд їх задовольнити.

За результатами судового засідання, 17.02.2022, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення - 18.02.2022.

Повернувшись з нарадчої кімнати, суд долучив до матеріалів справи вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали господарської справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

20.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоконтакт" (далі по тексту також - Продавець, позивач) та Публічним акціонерним Товариством "Птахокомбінат "Бершадський" (далі по тексту також - Покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 12-01-16 (далі по тексту також - Договір).

Предметом Договору визначено, що Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти кормові добавки, ветеринарні препарати у сухому і рідкому вигляді дезінфектанти, технічні миючі засоби (далі - Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити такий товар (п. 1.1. Договору).

Пунктами 1.2., 1.3 Договору узгоджено, що загальна сума Договору визначається кількістю отриманого і оплаченого Товару протягом строку дії Договору. Кількість кожної окремої партії Товару визначається в рахунках-фактурах і накладних документах.

Ціна на Товар фіксується в прайс-листах на дату виставлення Продавцем рахунку-фактури. У разі зміни цін на Товар, що відображається в прайс-листах Продавця, останній зобов`язаний попередити Покупця за 3 дні до настання таких змін. Підписання Сторонами видаткової накладної (чи інших товаросупроводжуючих документів) свідчить про остаточне узгодження ціни товару (п. 2.1-2.3 Договору).

Товар, що є предметом поставки за цим Договором, поставляється відповідно до усної або письмової заявки Покупця потягом 3 банківських днів з дати узгодження заявки покупця (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору якщо передача та поставка товару здійснюється транспортом Покупця (самовивозом), обов`язок передати Товар Покупцю вважається виконаним в момент передачі йому Товару. Передачею Товару в такому випадку вважається складання та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка свідчить про фактичне отримання Товару Покупцем.

Згідно пунктів 6.1. - 6.3. Договору оплата Товару Покупцем здійснюється протягом 30 календарних дні з дати поставки. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахуванням коштів на поточний рахунок Продавця. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України - гривні.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україна законодавством (п. 8.1. Договору).

Пунктом 8.2. Договору сторони узгодили, що у випадку прострочення оплати або не повної оплати Товару в строки, зазначені у Договорі, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або неповністю оплаченого товару за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується за весь час прострочення без обмежень будь-яким строком. Сторони домовились, що строк позовної давності по пені становить 3 роки.

Згідно п.8.4. Договору у випадку прострочення оплати поставленого Товару більше з (трьох) місяців Покупець додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх поточних зобов`язань. Якщо по закінченні дії цього Договору його Сторони не матимуть взаємних претензій та не заявлять про його розірвання, то Договір вважатиметься пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п. 11.1, 11.2 Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлено на адресу відповідача обумовлений товар, на загальну суму 67550,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 666 від 16.07.2021 на суму 51500,00 грн, № 792 від 20.08.2021 на суму 16050,00 грн.

Однак, відповідач, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, всупереч п.2.2. Договору, здійснив лише часткову оплату поставленого та прийнятого товару на суму 30000,00 грн.

Таким чином, несплата відповідачем вартості отриманого товару зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

При цьому суд враховує, що після відкриття провадження у даній справі, 29.12.2021, відповідачем на рахунок позивача сплачено основний борг в повному обсязі, в сумі 37550,00 грн, що підтверджується випискою з банку (а.с.53).

З огляду на викладене, предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних та компенсаційних нарахувань, які обраховані у зв`язку із неналежним виконанням останнім зобов`язань в частині здійснення вчасних розрахунків за отриманий товар.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як слідує із змісту п.6.1 Договору оплата товару здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів з моменту отримання партії Товару.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч.4, 6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

При цьому суд враховує, що сторони в пунктах 8.2., 8.3. Договору узгодили, що у випадку прострочення оплати або не повної оплати Товару в строки, зазначені у Договорі, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або неповністю оплаченого товару за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується за весь час прострочення без обмежень будь-яким строком. Сторони домовились, що строк позовної давності по пені становить 3 роки. У випадку прострочення оплати поставленого Товару більше 3 (трьох) місяців Покупець додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язань, визначених умовами Договору в частині сплати вартості отриманого товару, вимоги позивача щодо стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних та компенсаційних нарахувань (із врахуванням положення ч.5 ст.254 ЦК України) за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "Ліга 360" судом встановлено, що розмір пені та 3% річних не перевищують сум, визначених судом. При цьому у розрахунку інфляційних втрат та штрафу арифметичних помилок не виявлено.

Таким чином, обґрунтованими є вимоги про стягнення 595,95 грн інфляційних втрат, 1236,35 грн пені, 220,57 грн 3% річних та 1075,00 грн штрафу.

Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу, з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 15 ЦК України).

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України N 7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу суд взяв до уваги такі обставини:

- відповідачем після відкриття провадження у справі погашено суму основного боргу в повному розмірі;

- пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат;

- позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків в зв`язку з простроченням відповідачем оплати поставленого товару та їх розміру.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Можливість врахування справедливого балансу між інтересами кредитора та боржника випливає з правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому, суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення пені та штрафу на 50 %. Таким чином, стягненню підлягає пеня в розмірі 618,18 грн та штраф в розмірі 537,50 грн.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не подав до суду докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення нарахування.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Окрім того, при вирішенні питання судових витрат у даній справі судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 9500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати, що останні мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як слідує із матеріалів справи 03.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоконтакт" (далі по тексту також - Клієнт) та адвокатом Сандугеєм Ігорем Вікторовичем (далі по тексту також - Адвокат) укладено Договір №03/11/20 про надання правової допомоги (далі по тексту також - Договір №03/11/20).

Предмет Договору № 03/11/20 передбачає, що Адвокат зобов`язується здійснювати юридичне інформаційно-консультаційне обслуговування Клієнта і представляти його інтереси у відносинах із третіми особами, у тому числі в суді у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями будь-яких форм власності і громадянами, здійснювати захист його законних прав і інтересів, і надавати юридичну допомогу в обсязі і на умовах, передбачених даним Договором і додатковими угодами до нього, а Клієнт зобов`язується прийняти і здійснити оплату послуг Адвоката у порядку, визначеному даним Договором і додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 03/11/20 Адвокат зобов`язується здійснювати представництво інтересів Клієнта, у справі щодо стягнення заборгованості за товар з ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський".

Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі відповідно до Розрахунку гонорару, наведеного в додатку до цього Договору. Визначений угодою гонорар може бути в наступному змінений адвокатом у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути визначено відповідно до даної угоди (п. 4.1-4.3 Договору № 03/11/20).

Додатком №2 до Договору №03/11/20 визначено, що вартість підготовки та подання до Господарського суду Вінницької області позовної заяви становить 7000,00 грн. При цьому вартість участі в судовому засіданні становить 2500,00 грн. Всього 9500,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №7 від 10.11.2021 ТОВ "Біоконтакт" сплатило Адвокату 7000,00 грн.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N922/445/19.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, отже, у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеної вартості послуг, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.

Так, матеріалами справи підтверджується реальний обсяг наданої адвокатом Сандугеєм Ігорем Вікторовичем правової допомоги на суму 9500,00 грн.

При цьому суд враховує, що у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено позицію, що розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено, що слідує зі змісту п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п.5 ст.126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на Акціонерне Товариство "Птахокомбінат "Бершадський".

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 221, ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №902/1140/21 в частині стягнення основного боргу в сумі 37550,00 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (вул.Соборна, буд.200, с.Війтівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24412, ідентифікаційний код 04366719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоконтакт" (вул.Костюка, буд.39, м.Київ, 03170, ідентифікаційний код 30931207) 595,95 грн - інфляційних втрат, 220,57 грн - 3 % річних, 537,50 грн - штрафу, 618,18грн - пені, 9500,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу, 2270,00 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення 537,50 грн штрафу, 618,17 грн пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повне судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом, позивачу - на електронну адресу представника (info@law-sankam.com.ua).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).

Повне рішення складено 28 лютого 2022 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу (вул.Соборна, 200, село Війтівка Гайсинського району Вінницької області, 24412)