Рішення

від 20.02.2022 по справі 903/1042/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2022 року Справа № 903/1042/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь Агро Груп

про стягнення 30576,17 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Цвіркун І. О., адвокат (ордер серія ВІ № 1030558 від 22.01.2021);

від відповідача: Хомич О. В., адвокат (ордер серія АС № 1032837 від 10.01.2022).

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд.

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Хлібороб звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь Агро Груп про стягнення 30576,17 грн, з них 26620,03 грн основної заборгованості, 2556,21 грн пені, 456,18 грн 3 % річних, 943,75 грн інфляційних втрат( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.01.2022).

При обґрунтуванні позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 176/21 від 27.05.2021 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 21.12.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 18.01.2022, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу відповідь на відзив.

11.01.2021 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що твердження, які зазначені в позовній заяві є безпідставними, недостовірними та просить в задоволенні позову відмовити, при цьому вказує, що твердження позивача наведені в позовній заяві щодо відсутності зі сторони відповідача зауважень та претензій по якості та кількості товару не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. Звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 1.2. договору товаром, що поставляється є насіння сільськогосподарських культур, а саме: насіння кукурудзи Плевен 2 фр. 2020 р. та насіння соняшнику МЕДУЗА 2 фр. 2020 р.

Відповідно до п. 1.2.1 договору якість товару має відповідати ДСТУ 2240-93 Насіння сільськогосподарських культур Сортові та посівні якості. Технічні умови.

За технічними умовами ДСТУ 2240-93 є обов`язковими для використання усіма суб`єктами насінництва в Україні, що регламентують сортові та посівні якості насіння зернових культур. Так, відповідно до ДСТУ 2240-93 мінімальна схожість зерна складає 85-92%.

Зазначає, що після проведеної посівної, було виявлено, що насіння не зійшло, про що відразу повідомлено було позивачу. Представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» особисто зазначив, що насіння кукурудзи не зійшло так, як повинно було, а насіння соняшника не зійшло взагалі та вказав, що польова схожість насіння орієнтовно склало 40-50 %. Після чого запевнив, що буде здійснено перерахунок на оплату.

Польова схожість - це кількість насіння, що дали сходи в полі, виражене у відсотках до загальної кількості висіяного насіння.

Вказує, що у зв`язку із зазначеним ТзОВ «Волинь Агро Груп» понесло великі збитки, що виражаються в упущеній вигоді та реальних втратах, які відповідач поніс (оренда земельних ділянок, транспорту, витрати на пальне та обробку поля, найм працівників, оплата праці).

Звертає увагу суду на те, що 08.09.2021 відповідач надав відповідь на претензію позивача та ще раз письмово звернувся із проханням виконати домовленість та здійснити перерахунок вартості поставленого товару згідно договору, у зв`язку із зазначеним вище. Однак, позивач проігнорувавши її, безпідставно та необґрунтовано подав даний позов до суду.

18.01.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 30576,17 грн, з них 26620,03 грн основної заборгованості, 2556,21 грн пені, 456,18 грн 3 % річних, 943,75 грн інфляційних втрат, яка прийнята судом у судовому засіданні 18.01.2022, з урахуванням чого в подальшому вирішується спір.

Також відповідач у даній заяві зазначає, що відповідно до п. 3.3 договору поставка товару здійснюй вся па умовах DАР: пункт поставки відділення Нової пошти № 1 вул. Володимирська, 25, Волинська обл.. Володимир-Волинський район, м. Устилуг.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що па кожну партію товару постачальник до моменту здійснення поставки в обов`язковому порядку надає покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, копію сертифікату на насіння України, атестат або свідоцтво на товар. Відповідно до п. 5.2. договору постачальник зобов`язаний поставити і передали у власність товар на умовах договору, надати покупцю вказані в п. 3,4 договору документи.

Звертає увагу, що позивач (постачальник) не надав повністю ні до поставки товару вказані у п. 3.4. договору документи відповідачу (покупцю), ні після поставки товару. Отримавши товар на відділенні Нової пошти, висловили звої заперечення щодо якості товару було неможливим, оскільки відповідні документи не були надані вчасно, лише запевняли про їх наявність та обіцяли надати згодом. Однак, керуючись п. 5 договору вимога щодо надання документів вказаних у п.3.4. договору (податкову накладну у формі передбаченій законодавством, копію сертифікату на насіння України, атестат або свідоцтво на товар) була висловлена відразу, але проігнорована позивачем. Таким чином, підлягає сумніву інформація щодо реєстрації податкової накладної, терміну сертифікації поставленого товару, наявності свідоцтва на товар.

Ухвалою суду від 18.01.2022 повідомлено позивача про розгляд справи по суті 02.02.2022.

Згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 02.02.2022 судове засідання по справі № 903/1042/21, призначене на 02.02.2022 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Вороняка А. С. на лікарняному.

Відповідно до відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу Діловодство спеціалізованого суду суддя Вороняк А. С. в період з 31.01.2022 по 04.02.2022 перебував на лікарняному.

Ухвалою суду від 07.02.2022 повідомлено сторін про проведення розгляду справи по суті 21.02.2022.

В судовому засіданні 21.02.2022 представник позивача позов підтримав (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) з підстав наведених у ньому; представник відповідача позов заперечив з підстав наведених у відзиві.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

27.05.2021 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Хлібороб (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Волинь Агро Груп (покупець) укладено договір поставки № 176/21 (далі договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у встановлений договором термін у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (а.с.4-6).

Відповідно до пункту 1.2 договору товаром, що поставляється є насіння сільськогосподарських культур, а саме: насіння кукурудзи Плевен 2 фр. 2020 р. та насіння соняшнику МЕДУЗА 2 фр. 2020 р.

Згідно з п. 1.2.1 договору якість товару має відповідати ДСТУ 2240-93 Насіння сільськогосподарських культур Сортові та посівні якості. Технічні умови.

Поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії вказується в видаткових накладних або специфікаціях, підписаних покупцем. Постачальник зобов`язується поставити товар в термін до 30.06.2021 (п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору поставка товару здійснюй вся па умовах DАР: пункт поставки відділення Нової пошти № 1 вул. Володимирська, 25, Волинська обл.. Володимир-Волинський район, м. Устилуг.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що на кожну партію товару постачальник до моменту здійснення поставки в обов`язковому порядку надає покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, копію сертифікату на насіння України, атестат або свідоцтво на товар.

Датою поставки партії товару вважається дата зазначена у видатковій накладній на товар, підписана уповноваженими представниками сторін. Перехід ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передання товару покупцю за видатковими накладними ( п. 3.5 договору).

Згідно із п. 4.1 договору загальна вартість товару, що поставляється за договором складає еквівалент 2488,94 доларів США (в тому числі ПДВ 14 %), що на дату підписання договору за курсом згідно п.4.5 договору становить 68620,13 грн. Загальна вартість товару підлягає перерахуванню в строки та в порядку, передбаченому п. 4.6 договору.

Пунктом 4.2 договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар в два етапи: 20% загальної вартості товару, що складає еквівалент 497,79 доларів США (в тому числі ПДВ 14%), що становить 13724,03 грн (в тому числі ПДВ 14%), сплачується покупцем за курсом, передбаченим п.4.5 договору, в строк до 07.06.2021; остаточний розрахунок у розмірі 80% загальної вартості товару, що складає еквівалент 1991,15 доларів США (в тому числі ПДВ 14 %), що на дату підписання договору за курсом згідно п.4.5 договору становить 54896,10 грн (в тому числі ПДВ 14 %), перераховується та сплачується покупцем в порядку, передбаченому п.4.6 договору, в строк 97 календарних днів з дати укладення договору, однак не пізніше 01.08.2021.

Станом на день підписання договору курс за домовленістю сторін складає 27,57 грн за 1 долар США (початковий курс) (п. 4.5 договору).

Згідно з п. 5.1 договору покупець зобов`язується: забезпечити своєчасне і належне прийняття товару на умовах договору; своєчасно та в порядку, встановленому договором, сплатити вартість товару; перевірити кількість і якість товару при прийманні; в разі виявлення відхилень від умов договору щодо кількості та (або) якості товару невідкладно повідомити про це постачальника у строк не пізніше 10 днів з дати прийому товару.

Відповідно до п. 5.2 договору постачальник зобов`язаний поставити і передати у власність товар на умовах договору, надати покупцю вказані в п. 3,4 договору документи.

Пунктом 6.2.1 договору сторони визначили, що у разі прострочення здійснення оплати товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 68620,13 грн, що підтверджується видатковою накладною № 557 від 28.05.2021 (а.с.7), яка підписана сторонами та скріплена їх печатками без будь-яких зауважень по кількості та якості товару.

Відповідач частково виконав свої зобов`язання та часткового оплатив отриманий товар на суму 42000,10 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 206 від 09.06.2021 на суму 13724,03 грн, № 293 від 08.09.2021 на суму 26276,07 грн, квитанцією від 08.06.2021 на суму 2000,00 грн (а.с. 23-25).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 31.08.2021, яку відповідач залишив без задоволення (а.с.8).

Предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача 26620,03 грн заборгованості за поставлений товар, 2556,21 грн пені, 456,18 грн відсотків річних, 943,75 грн інфляційних втрат.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 ЦК України установлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В частині 1 статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарським судом встановлено, що сторони у п.3.4. договору передбачили, що на кожну партію товару постачальник до моменту здійснення поставки в обов`язковому порядку надає покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, копію сертифікату на насіння України, атестат або свідоцтво на товар.

А у п.п. 5.1.3 та 5.1.4 п.5.1 договору відповідач (покупець) зобов`язується перевірити кількість і якість товару при прийманні; в разі виявлення відхилень від умов договору щодо кількості та (або) якості товару невідкладно повідомити про це постачальника у строк не пізніше 10 днів з дати прийому товару.

Тобто виходячи із умов зазначених пунктів договору, покупець був зобов`язаний одночасно із прийманням товару перевірити кількість і якість товару і, у випадку виявлення відхилень від умов договору щодо кількості та (або) якості товару невідкладно повідомити про це постачальника у строк не пізніше 10 днів з дати прийому товару.

Більше того, постачальник до моменту здійснення поставки в обов`язковому порядку мав надати покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, копію сертифікату на насіння України, атестат або свідоцтво на товар.

Однак, як установлено судом, відповідач прийняв товар, частково здійснив оплату вже після його прийняття, повідомлень про відхилення від умов договору щодо кількості та (або) якості товару, позивачу(постачальнику) у строк не пізніше 10 днів з дати прийому товару не подавав.

Посилання ТзОВ Волинь Агро Груп на відсутність сертифікату якості насіння є безпідставними. При цьому, судом протилежного не установлено. У судовому засіданні при розгляді справи по суті представник позивача повідомив про наявність у них необхідних сертифікатів і у разі потреби можуть повторно надати відповідачу.

Суд приходить до переконання, що посилання ТзОВ Волинь Агро Груп на відсутність сертифікату якості насіння не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. А тому суд вважає, що за умови відсутності сертифікату якості насіння, відповідач у відповідності до підпункту 5.1.4 договору був зобов`язаний невідкладно повідомити про це постачальника у строк не пізніше 10 днів з дати прийому товару.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Обов`язки продавця щодо передачі товару за договором купівлі-продажу визначаються статтею 662 ЦК України. Згідно із частинами 1, 2 цієї статті продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, цивільним законодавством визначено правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару. Так, відповідно до частини 1 статті 666 ЦК України у разі, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 666 ЦК України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що позивач (постачальник) як до моменту здійснення поставки, так і у момент поставки не надав їм копію сертифікату на насіння , оскільки вони самі не скористалися своїм правом та від договору не відмовилися і товар не повернули.

Також є припущенням посилання позивача, що насіння не відповідає ДСТУ 2240-93 Насіння сільськогосподарських культур Сортові та посівні якості, оскільки невідповідність отриманого від позивача товару вимогам на схожість не підтверджується жодними доказами у справі, яке не може бути покладено в основу судового рішення.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2020 року у справі № 924/1107/18.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2556,21 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до 6.2.1. договору сторони визначили, що у разі прострочення здійснення оплати товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України ,якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Судом встановлено, що позивачем допущено помилку в обчисленні кількості днів прострочки за період з 01.08.2021 по 09.12.2021, а саме: оскільки початкова дата прострочення - 01.08.2021 є вихідним днем, то останнім днем оплати є перший робочий день, тобто 02.08.2021, відповідно прострочення оплати починається з 03.08.2021.

Суд провів власний перерахунок пені за заявлений період прострочення оплати, а також перевірив методику та правильність інших періодів наведених в розрахунку позивача (а.с.10).

З огляду на вищенаведене, суд прийшов висновку, що пеня підставна в загальній суму 2498,31 грн, в решті частини стягнення пені в сумі 57,90 грн слід відмовити через безпідставність.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 456,18 грн суд зазначає таке.

За частиною 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума відсотків річних складає 456,18 грн, однак позивачем невірно визначено початкову дату прострочення (01.08.2021 замість 03.08.2021) у зв`язку з чим суд здійснив перерахунок відсотків річних за заявлений період прострочення оплати, відповідно до якого до стягнення з відповідача підлягає 445,32 грн відсотків річних, в решті частини стягнення відсотків річних в сумі 10,86 грн слід відмовити через безпідставність.

Щодо стягнення з відповідача 943,75 грн інфляційних втрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом з цим, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Також аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).

Таким чином, покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів за рахунок нарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на день оплати товару за умовами договору та стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого у гривнях, є за своїм змістом подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання, що суперечить нормам чинного законодавства.

Такий правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №905/192/18.

Отже, одночасне покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів, передбаченого договором, за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до іноземної валюти на дату оплати та стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого у гривнях, неможливе.

Існує усталена практика Верховного Суду про те, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної люти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Відповідна правова позиція викладена також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №130/1058/16; від 23.10.2019 у справі №369/661/15-ц; від 23.09.2019 справі №638/4106/16-ц; від 20.02.2019 v справі №638/10417/15-ц, у справі №905/192/18.

Згідно із п. 4.1 договору загальна вартість товару, що поставляється за договором складає еквівалент 2488,94 доларів США (в тому числі ПДВ 14 %), що на дату підписання договору за курсом згідно п.4.5 договору становить 68620,13 грн.

Пунктом 4.6 договору сторони визначили, що у випадку, якщо курс гривні до долара США на міжбанківському ринку станом на останній банківський день, що передує дню здійснення покупцем платежу, зазначеного в п.4.2.2 договору, є вищим за початковий курс більш, ніж на 1% (новий курс), вартість неоплаченого товару в національній валюті України перераховується та сплачується покупцем за вартістю у відповідності до нового курсу на дату, що передує дню здійснення покупцем платежу за товар. У інших випадках застосовується початковий курс.

З огляду на викладене, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 943,75 грн інфляційних втрат, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 29563,66 грн, з них 26620,03 грн основної заборгованості, 2498,31 грн пені, 445,32 грн 3 % річних. У задоволені позовних вимог про стягнення 1012,51 грн, з них 57,90 грн пені, 10,86 грн 3 % річних, 943,75 грн інфляційних втрат відмовити через необгрунтованість та безпідставність.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в іншій частині залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь Агро Груп (вул.Богдана Хмельницького,22, м.Устилуг, Володимир-Волинський район, Волинська область, 44731, код ЄДРПОУ 41808702) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб (вул.Першотравнева,1, с.Суха Грунь, Липоводолинський район, Сумська область, 42506, код ЄДРПОУ 05490701) 29563,66 грн (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят три гривні 66 коп.), з них 26620,03 грн основної заборгованості, 2498,31 грн пені, 445,32 грн 3 % річних та 2194,83 грн (дві тисячі сто дев`яносто чотири гривні 83 коп.) судового збору.

3. У задоволені позовних вимог про стягнення 1012,51 грн, з них 57,90 грн пені, 10,86 грн 3 % річних, 943,75 грн інфляційних втрат відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

28.02.2022.

СуддяА. С. Вороняк