Рішення

від 23.02.2022 по справі 918/1157/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1157/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" в особі Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ-ЗАХІД" про стягнення 56 750,00 грн.

представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" в особі Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ-ЗАХІД" про стягнення 56 750,00 грн. за незаконне використання твору "Believe" (виконавець - Cher).

Ухвалою суду від 20.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 25 січня 2022 року.

Ухвалою суду від 23.12.2021 року клопотання представника Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" - адвоката Гуйди Д.М. про участь у судовому засіданні, яке відбудеться "25" січня 2022 року, в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 25.01.2022 року розгляд справи відкладено на 08.02.2022 року.

Ухвалою суду від 08.02.2022 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/1157/21 на 30 днів - до "20" березня 2022 року включно. Закрито підготовче провадження у справі 918/1157/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на "24" лютого 2022 р. на 14:00 год.

Представники позивача в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники відповідача в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвали суду направлялися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ-ЗАХІД", зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33028, м. Рівне, вул. Петлюри, буд. 14, оф. 614, проте останнім не отримані ухвали за причиною "адресат відсутній за вказаною адресою" та "адресат не значиться".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи - підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, слід зазначити, що на офіційному сайті Господарського суду Рівненської області були розміщенні повідомлення про час та місце розгляду даної справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 ГПК України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 24.02.2022 року, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у судовому засіданні за відсутності представників сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу при розгляді даної справи не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (надалі - ГС "ОКУАСП") є акредитованою організацією колективного управління в сфері діяльності, передбаченої положеннями абз. 3 ч. 5 та абз. 2 ч. 6 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", що підтверджується витягом з Реєстру організацій колективного управління від 15.09.2020 № 18 (а.с. 11-12).

22.07.2020 року між Громадською спілкою "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік" (правовласник) укладено договір № АВ130720 про управління майновими авторськими правами, за умовами якого, правовласник надає організації повноваження здійснювати управління майновими правами на об`єкти авторських прав (у тих сферах про які йдеться в цьому договорі), що належать правовласнику, а саме: дозволяти та/або забороняти в інтересах правовласника використання таких об`єктів третіми особами, а також здійснювати інші дії передбачені цим договором та законом (п. 2.1. вказаного договору) (а.с.19-26).

Відповідно до п. 2.2. - п. 2.7 вищезазначеного Договору надання повноважень на управління правами за цим Договором передбачає, право на укладання організацією договорів про надання дозволів на використання об`єктів авторських прав третіми особами та/або договорів про виплату винагороди за використання об`єктів авторських прав, здійснення функцій по розподілу та виплаті такої винагороди, а також здійснення будь-яких інших функцій, які прямо не заборонені законом. Організація не використовує будь-яким способом об`єкти майнових авторських прав, права на управління якими передаються правовласником за цим Договором. Організація здійснює безпосереднє управління відповідно до цього Договору на території України. Правовласник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об`єктів авторського права (переданих в управління правовласником організації), у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього Договору. Організація має право передавати всі отримані за цим Договором права та повноваження Громадській спілці "Українська ліга авторських та суміжних прав", Приватній організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", Приватній організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами". Правовласник визнає право організації укладати договори про надання дозволів на використання об`єктів авторського права, а також договори про виплату винагороди за використання об`єктів авторського права, в тому числі, із особами, які діють від імені користувачів на підставі договорів доручення.

Згідно з п. 6.1 п. 6.3 Договору організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав правовласника на об`єкти авторських прав, повноваження на управління якими передані організації за цим Договором. Організація має право вживати будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав правовласника, в тому числі - здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторських прав. У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред`являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав правовласника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами виключно після письмової згоди правовласника. При цьому, при здійсненні судового захисту інтересів правовласника стосовно майнових прав, які передані організації в управління, організація може виступати в судовому процесі як від власного імені, так та і від імені правовласника беручи за основу приписи закону, виключно після письмового погодження з правовласником . При цьому, якщо в зазначеному вище випадку організація виступатиме від імені правовласника, то ані організації, ані представникам залученим організація до представництва в судовому процесі, довіреність від правовласника не потрібна (факту наявності цього Договору для такого представництва достатньо). Правовласник підтверджує, що організація при захисті прав правовласника в судовому порядку має процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вона діє (правовласника) в рамках передбачених законом.

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє безстроково (п. 9.1. вищезазначеного Договору).

Додатком від 22.07.2020 року до Договору про управління майновими авторськими правами № АВ130720 від 22.07.2020 року сторони узгодили, що в сфері публічного виконання творів дозволи третім особам на виключній основі надає організація. За загальним правилом, організація надає дозволи на використання всіх творів, яких стосується Договір, в цілому і ціна за отримане право на використання способом публічного виконання всіх таких творів не може бути меншою ніж сума еквівалентна 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань). Водночас, щодо використання способом публічного виконання одного твору, якого стосується цей Договір, то організація вправі надати дозвіл на таке використання за ціною не нижче ніж сума еквівалентна 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань) (а.с. 27).

Додатковою угодою № 1 від 01.08.2020 до Договору про управління майновими авторськими правами № АВ130720 від 22.07.2020 сторони узгодили, що у разі звернення до суду з позовом в інтересах і на користь правовласника організація має право вимагати присудження на свій рахунок ( та має право отримувати на свій рахунок) сум коштів, яких стосується позов (а.с. 28).

Належність позивачу майнових авторських прав на вказаний музичний твір підтверджується наступним.

04 січня 2021 року між ТОВ "Ворнер/Чаппелл" (видавець) та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавець) укладено Ліцензійний договір № ВЧ 04012021/01-д, відповідно до умов п. 2.1. якого, видавець надає субвидавцю, належні видавцю виключні майнові права на об`єкти, зазначені в Додатку №3 та № 3/3 до Ліцензійного договору, що означає право субвидавця використовувати об`єкти протягом строку і на території способами, зазначеними в п.2.3. Ліцензійного договору. Субвидавець зобов`язується нараховувати та виплачувати видавцю ліцензійні платежі з суми валового доходу в порядку та розмірі, зазначеному в Додатку № 2 ліцензійного договору (а.с. 32-52).

Договір набуває чинності з моменту підписання та, з урахуванням положень пункту 10.2, закінчується 31.12.2022. Сторони встановили, що умови даного договору застосовуються до правовідносин між сторонами, яких стосується цей договір, але які виникли між сторонами до укладення цього договору, а саме з 01.01.2020. Строк договору може автоматично продовжуватись на період в 1(один) рік, якщо, і до того часу, поки не буде розірвано будь-якою зі сторін шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів. За умови отримання такого повідомлення про розірвання, цей договір припиняється, починаючи з 30 червня або 31 грудня, залежно від того, яка дата слідує після закінчення 30 (тридцяти) календарних днів.

16 березня 2021 року представником ГС "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" Шибруком А.В., який діє на підставі довіреності від 23.02.2021 року, виданої генеральним директором ГС "ОКУАСП" зі строком дії до 31.03.2021 року, складено акт фіксації № 16/03/21 від 16.03.2021 року використання об`єктів авторського права (музичних творів) способом публічного виконання, що у приміщенні кафе "Ізумруд", розташованому за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 40А, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "РЕСТ-ЗАХІД", вільно розповсюджувався музичний твір під назвою "Believe" у виконанні Cher. До акту організацією додані: відеозапис від 16.03.2021 року, копія фіскального чеку № 0003 від 16.03.2021 року. (а.с. 53-56, 68).

Згідно зазначених доказів вбачається, що у приміщенні кафе "Ізумруд", розташованому за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 40А, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "РЕСТ-ЗАХІД" розповсюджувався музичний твір під назвою "Believe" у виконанні Cher (початок - 24 хв. 51 сек. відеозапису).

Тобто, поданими суду доказами належним чином зафіксовано використання 16.03.2021 року ТОВ "РЕСТ-ЗАХІД" об`єктів авторського права (музичних творів) способом публічного виконання і відповідачем жодним чином не спростовано зазначеної обставини.

Згідно п. 6.3 Договору про управління майновими авторськими правами № АВ130720 від 22.07.2020 року сторони погодили, що у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання за письмовим погодженням з правовласником має право пред`являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав правовласника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

Як вбачається з Декларації-доручення від 04.01.2021 (а.с. 31), правовласник - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" надав Організації згоду та доручив пред`являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав.

Враховуючи порушення відповідачем майнових прав інтелектуальної власності, позивачем заявлено вимогу про стягнення компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна сума винагороди або комісійних платежів, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу, передбачену пунктом "г" частини 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Згідно поданого розрахунку, позивачем обрахована сума компенсації виходячи з 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня 2021 року, що дорівнює 56 750 грн.

Вищенаведені обставини стали причиною для звернення позивачем до суду з даним позовом та є предметом даного спору.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об`єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані із комерційний використанням у публічному закладі музичного твору без дозволу правовласника шляхом публічного виконання, регулювання яких здійснюється на підставі Закону України "Про авторське право і суміжні права", ГК України, ЦК України.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері. Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об`єкта у зазначеній сфері. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об`єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (ст. 421 ЦК України).

Тобто, у розумінні статті 421 ЦК України, позивач є суб`єктом прав інтелектуальної власності як інша особа відповідно до закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Частиною 1 статті 424 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів.

Статтею 443 ЦК України визначено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Об`єктами авторського права є твори, а саме: літературні та художні твори, зокрема: музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1. Ч. 1 ст. 433 ЦК України).

Згідно з ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно ст. 441 ЦК України використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом (ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення творів; публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп`ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп`ютер; імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним (ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім`ї чи близьких знайомих цієї сім`ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Аналогічну правову позицію висвітлено у абз. 1 та 2 п. 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності".

Відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер; публічне виконання - подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті (ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до ч. 3 ст. 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

З огляду на приписи ГПК щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Аналогічну правову позицію висвітлено у п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності".

Згідно з п. а абз. 1 ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39 - 41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21 - 25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.

Відповідно до абз. 1 та п. п. б, г абз. 2 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; г) подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Частиною 2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав; в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; г) виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу; д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав; е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об`єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

Разом із тим, з системного аналізу наведених вище приписів законодавства, слід дійти висновку, що винагорода за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань в інтересах їх виконавців та виробників, збирання якої забезпечує організація колективного управління в межах відповідної акредитації є за своєю правовою природою різновидом паушальної суми, тобто комісійними платежами (роялті), які на користь виконавців та виробників фонограм і зафіксованих у них виконань музичних творів зобов`язані сплатити особи, що здійснюють їх використання без наявності на те достатніх правових підстав та при цьому збирання такої паушальної суми у вигляді винагороди є одним із різновидів розширеного колективного управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом (ст. 1164 ЦК України).

Особа, яка здійснює господарську діяльність у приміщенні кафе, несе відповідальність за додержання в ній вимог закону щодо охорони права на об`єкти інтелектуальної власності. Невиконання відповідачем встановлених законом обов`язків щодо дотримання вимог ЦК України, а саме порядку використання музичних творів у його закладі, є порушенням статей 614, 1166 ЦК України.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що правовласниками фонограм та зафіксованих у них виконань спірних музичних творів, відповідні права щодо збирання винагороди за використання фонограм та зафіксованих у них виконань спірних музичних творів були вилучені з управління позивача.

Також відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього майнових прав на використання вищевказаних фонограм і зафіксованих у них виконань музичних творів, зокрема, укладання ліцензійних договорів із відповідними правовласниками.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено факт використання 16.03.2021 року в приміщенні публічного закладу в якому здійснює господарську діяльність відповідач музичного твору під назвою "Believe" у виконанні Cher, права на використання якого у останнього відсутні, що є порушенням авторського права та суміжних прав.

З огляду на зазначене, враховуючи використання відповідачем об`єкту права інтелектуальної власності без дозволу особи, яка має виключні майнові права на цей твір, позивач мав достатні правові підстави заявити вимогу про компенсацію, передбачену пунктом "г" частини 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", розмір якої складає 56 750,00 грн., а відтак позовні вимоги судом визнаються обгрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 237 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" в особі Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ-ЗАХІД" (33028, м. Рівне, вул. Петлюри, буд. 14, оф. 614, ЄДРПОУ 42780987) на користь Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, прим. 57, офіс 11, ЄДРПОУ 43370642) 56 750,00 грн. (п`ятдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. - за незаконне використання твору та 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 28 лютого 2022 року.

Суддя Романюк Ю.Г.