Рішення

від 27.02.2022 по справі 560/18573/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/18573/21

РІШЕННЯ

іменем України

28 лютого 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І., розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРІВЕЙ" про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу та накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом №1112 від 29.11.2021, в якому просить: 1) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерівей» кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 7820,00 грн з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків відповідача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а також за рахунок готівки, що належить відповідачу; 2) накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерівей», що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу 7820,00 гривень.

Позивач вказує, що за відповідачем рахується податковий борг по платежах до бюджету в розмірі 7820,00 гривень. Самостійно податковий борг відповідачем не сплачений, тому покликаючись на вимоги Податкового кодексу України, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 15.12.2021 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Зазначена ухвала надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак до суду повернувся конверт з відміткою "неправильно зазначена (відсутня) адреса".

Відповідно до ч. 8 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Частиною 11 цієї ж статті визначено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами з урахуванням ст. 126 КАС України, відповідно до вимог ч. 6ст. 162 КАС України.

Згідно з ч. 4ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановивши фактичні обставини на які позивач покликається як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Відповідно до податкової вимоги форми "Ю" №0042173-1302-2225 від 20.09.2021, загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями станом на 19.09.2021 становить 7820,00 гривень.

Податковий борг в розмірі 7820,00 грн по податку на додану вартість, підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями №00903311810 від 06.08.2021, №0093601810 від 13.08.2021, розрахунком суми позовних вимог, довідкою про наявність податкового боргу станом на 28.10.2021.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п. 20.1.34 п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Абзацом 1 п. 59.1 ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Щодо вимоги позивача про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться в банку в межах суми податкового боргу, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 94.6.2. п. 94.6. ст. 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до п.п. 20.1.33. п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

При цьому суд зауважує, що обов`язковою умовою для накладення арешту є відсутність відповідного майна, яка має бути встановлена саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, в іншому разі, вимога про застосування арешту коштів є передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред`явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним. Отже, податковий орган мав право доводити факт відсутності майна у відповідача саме станом на вказаний час, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі №826/10396/16.

Крім того, контролюючим органом не було надано та не було доведено належними та допустимими доказами відсутності у відповідача іншого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, зокрема, не було досліджено питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від нерухомого майна (різного роду устаткування, обладнання тощо); позивачем також не було надано відомостей щодо виходу на адресу місцезнаходження відповідача і опису наявного там майна. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року по справі №825/2146/18.

При цьому, суд зазначає, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, податковий орган має право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків, що встановлено п.п. 20.1.33. п. 20.1. ст. 20 ПК України, проте, реалізація цього права можлива лише за умови наявності підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 ПК України.

Згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Оскільки в межах спірних відносин позивач навіть не покликається на жодну з підстав, визначених п. 94.2. ст. 94 ПК України, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року по справі №826/6657/18, від 28 серпня 2019 року по справі №825/2146/18, від 01 жовтня 2019 року по справі №825/2243/18.

Отже, позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду і встановлених обставин у цій адміністративній справі, приходить до висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, оскільки відповідачем узгоджений податковий борг, який підтверджений доказами перевіреними судом, не сплачений, а заходи по погашенню відповідачем податкового боргу не призвели до його погашення, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється частково.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України, і підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРІВЕЙ" податковий борг в розмірі 7820,00 (сім тисяч вісімсот двадцять) гривень з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків відповідача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а також за рахунок готівки, що належить відповідачу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 лютого 2022 року

Позивач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 44070171) Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕРІВЕЙ" (вул. Вайсера, буд. 7, кв. (оф.)32, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , код ЄДРПОУ - 42737816)

Головуючий суддя А.І. Петричкович