Рішення

від 16.02.2022 по справі 201/9295/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/9295/21

Провадження № 2/201/612/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 лютого 2022 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Інвестицій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2021 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Інвестицій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 12 вересня 2018 року між ТОВ «Менеджмент Інвестицій» та відповідачем був укладений договір споживчого кредиту № 280-18/СК, відповідно до якого кредитодавець видав позичальнику кредит у розмірі 1850,00 грн. зі сплатою 1,00 % на день з кінцевим терміном повернення до 10 жовтня 2018 року. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 06 вересня 2021 року склав 16138,50 грн., з яких: 1850,00 грн. заборгованість за кредитом; 536,50 грн. заборгованість повідсоткам; 3330,00 грн. заборгованість по простроченим відсоткам; 9887,14 грн. заборгованість по нарахованим та несплаченим штрафним санкціям; 161,50 грн. 3 % річних від простроченої суми; 373,35 грн. інфляційне збільшення боргу. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати по справі.

Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він зазначив що підтримує позовні вимоги та просив суд розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, ніяких заяв та клопотань до суду не надіслав, про причини неявки не повідомив. Про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток на адресу відповідача.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 12 вересня 2018 року між ТОВ «Менеджмент Інвестицій» та ОСОБА_1 був укладений договір споживчого кредиту № 280-18/СК, відповідно до якого кредитодавець видав позичальнику кредит у розмірі 1850,00 грн. зі сплатою 1,00 % на день з кінцевим терміном повернення до 10 жовтня 2018 року.

Відповідач кредитні кошти отримав, що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 12 вересня 2018 року.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 06 вересня 2021 року склав 16138,50 грн., з яких: 1850,00 грн. заборгованість за кредитом; 536,50 грн. заборгованість повідсоткам; 3330,00 грн. заборгованість по простроченим відсоткам; 9887,14 грн. заборгованість по нарахованим та несплаченим штрафним санкціям; 161,50 грн. 3 % річних від простроченої суми; 373,35 грн. інфляційне збільшення боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка нею добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 16138,50 грн. задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2270,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 258, 259, 263-265, 273ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Інвестицій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Інвестицій» (код ЄДРПОУ 36295902) заборгованість за договором споживчого кредиту № 280-18/СК від 12 вересня 2018 року у загальній сумі 16138,50 грн., з яких: 1850,00 грн. заборгованість за кредитом; 536,50 грн. заборгованість повідсоткам; 3330,00 грн. заборгованість по простроченим відсоткам; 9887,14 грн. заборгованість по нарахованим та несплаченим штрафним санкціям; 161,50 грн. 3 % річних від простроченої суми; 373,35 грн. інфляційне збільшення боргу.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Інвестицій» (код ЄДРПОУ 36295902) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: С.С. Федоріщев