Рішення

від 23.02.2022 по справі 188/1309/21

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1309/21

Провадження № 2/188/136/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Гречко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення боргу.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 13 січня 2021 року до нього звернулася ОСОБА_2 із проханням надання грошових коштів у борг в розмірі 10 000,00 доларів США на строк до 1 серпня 2021 року. Відповідач пообіцяла, що поверне вказаний борг у зазначений строк та по закінченню договору оренди землі з іншою особою вона укладе з позивачем договір оренди земельної ділянки, належної їй на праві власності. Позивач надав в борг 10 000,00 доларів США, відповідач написала розписку про отримання грошових коштів зі строком повернення до 01 серпня 2021 року одноразово. У телефонній розмові 28 липня 2021 року відповідач повідомила позивача, що до 01 серпня 2021 року борг не поверне і в який строк зможе повернути не вказала, що стало причиною звернення до суду.

Посилаючись на статті ст.ст. 202,207,532,1046,1047,1048-1052 Цивільного кодексу (далі ЦК) України позивач просить стягнути з відповідача вказану суму боргу.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі і призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача судовий розгляд неодноразово відкладався на іншу дату.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи без участі представника позивача та відповідача на підставі наданих суду доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, відзив на позов не надала, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу

(далі ЦПК) України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо

визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи визнання відповідачем позову, суд відповідно до цих норм процесуального права у судовому засіданні ухвалив рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс-17.

Таким чином, наявність у позивача оригіналу зазначеної розписки підтверджує:

1) факт отримання 13 січня 2021 року відповідачем від позивача грошових коштів у вигляді 10 000 доларів США;

2) наявність між сторонами договору позики;

3) обов`язок відповідача повернути позивачеві позичені кошти у строк, зазначений в розписці, тобто до 01 серпня 2021 року одноразовим платежем.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Таким чином наявність оригіналу розписки у позивача і відсутність на ній відміток про повернення боргу, виходячи із положень ст. 545 ЦК України, свідчить про отримання відповідачем коштів та про невиконання зобов`язання по поверненню коштів.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у строк встановлений для його виконання.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити всю суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, тому відповідно до вимог ст.ст. 1046, 625 ЦК України зобов`язаний сплатити позивачу всю суму боргу в розмірі 10 000,00 доларів США.

Загальні положення про виконання грошового зобов`язання закріплені у ст. 533 ЦК, зокрема в ч. 3 цієї статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом.

Таким чином, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач порушила умови позики від 13 січня 2021 року, внаслідок чого за нею утворилася заборгованість, розмір якої підтверджений її розпискою. Відповідач зазначені обставини не оспорює, відзив на позов із запереченнями проти позову та докази на їх підтвердження не надала, а визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, на підставі ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 642,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір». У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.

1 відсоток ціни позову від задоволеної суми позовних вимог (у загальному розмірі 10 000 доларів США) становить 100,00 доларів США, що еквівалентно 2 642,00 грн. за курсом НБУ станом на 06 жовтня 2021 року.

На підставі викладеного та ст.ст. 11, 14, 15, 16, 251, 253, 256, 257,261, 525, 533, 549, 612, 625, 1046, ч.2 ст.1047, ч.1 ст.1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , про стягнення боргу, задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 13 січня 2021 року в розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США 00 центів США.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 2 642 (дві тисячі шістсот сорок дві) гривні 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суддя П. О. Бурда