Рішення

від 28.02.2022 по справі 172/1237/21

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/1237/21

Провадження № 2/172/549/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.2022 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища,

В С Т А Н О В И В

Керівник Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 56 Цивільного кодексу України, передбачено право прокурора звертатися до суду в інтересах держави. Відповідно до частин 4, 5 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року прокурори їх заступники мають право звертатись до суду з позовними заявами в інтересах держави. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбуватися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обгрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. надмірна формалізація "інтереси держави" може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові ВСУ від 25.04.2018 року №806/1000/17)

Зазначеним рішенням Конституційного суду України визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Так, ст.143 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Орган місцевого самоврядування, відповідно до ст. ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада.

Основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів, закріплені у ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування у встановленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень ст.ст. 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації у повному обсязі і зараховується у відповідності до положень Бюджетного Кодексу України.

Місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додерженням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Для фінансування заходів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища (ст. 15 Закону України ""Про охорону навколишнього природного середовища")

Так, згідно з частиною першою статті 69-1 Бюджетного Кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя 70 відсотків.

Тобто, завдані природним ресурсам збитки відшкодовуються шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Матеріалами справи встановлено, що вирубка дерев відбувалась у лісозахисній смузі на території Григорівського старостинського округу Васильківської селищної ради Дніпропетровської області, а саме на земельній ділянці з кадастровим номером 1220783300:01:004:0154. Зазначене підтверджується протоколом огляду місця від 22.05.2020 року та вироком Синельниківського міськрайонного суду від 17.12.2020 року.

Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань органом місцевого самоврядування, який є юридичною особою та уповноважений представляти інтереси об`єднаної територіальної громади є Васильківська селищна рада (код ЄРДПОУ 04338285)

Таким чином збитки, завдані внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Васильківської об`єднаної територіальної громади, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Васильківської селищної ради на розподільчий казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету (кодом платежу) 24062100.

З огляду на зазначене Васильківська селищна рада Дніпропетровської області є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень з метою захисту інтересів територіальної громади, а тому визначена позивачем у справі.

Порушення інтересів держави (територіальної громади) полягає у ненадходженні до бюджетів місцевого самоврядування грошових стягнення на відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, що унеможливлює подальше відновлення зелених насаджень та реалізацію інших природоохоронних заходів, спрямованих на поліпшення стану природного середовища, забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства.

З листування Синельниківської окружної прокуратури з Васильківською селищною радою Дніпропетровської області (лист від 26.08.2021 № 1787 додається) встановлено, що особою, винною у незаконній порубці дерев, у добровільному порядку заподіяні збитки не відшкодовано, Васильківською селищною радою Дніпропетровської області не вжито дієвих і ефективних заходів, спрямованих на стягнення відповідної суми у примусовому порядку, що свідчить про бездіяльність зазначеного органу місцевого самоврядування.

Водночас про наявність факту незаконної порубки дерев ОСОБА_1 на території ради та нараховані у зв`язку з цим збитки Васильківській селищній раді було відомо, що 25.06.2020 року коли залучено в якості представника потерпілого їх робітника - спеціаліста Васильківської селищної ради Гончара Р.С. Окрім, цього 20.08.2021 року керівником Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області до Васильківської селищної ради скеровано лист про наявність обвинувального вироку суду відносно ОСОБА_1 та запропоновано вжити заходів представницького характеру.

Таким чином, не звернення Васильківської селищної ради Дніпропетровської області до суду з позовною заявою про стягнення з винної у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу особи збитків у визначений законом строк з моменту встановлення факту порушення прав міської ради та територіальної громади, унеможливлює у подальшому вжиття цивільно-правових заходів для відновлення порушених інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах та стягнення з відповідача вказаних коштів, а також свідчить про неналежне здійснення відповідним органом повноважень, спрямованих на захист державних інтересів.

Вказане свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень щодо нездійснення захисту інтересів держави.

Враховуючи, що вказані інтереси міської ради та територіальної громади до цього часу залишаються не захищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів Васильківської селищної ради, як представника територіальної громади, у спірних правовідносинах, а відповідна позовна заява місцевої прокуратури є єдиним ефективним засобом захисту цих інтересів, оскільки лише прокуратура є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість звернутися до суду з позовом про стягнення з винної особи збитків, заподіяних злочином.

Виходячи з викладеного, враховуючи вищенаведені обставини, що обумовлюють загрозу та порушення інтересів держави та відсутність належного їх захисту з боку органу місцевого самоврядування до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у вказаних спірних правовідносинах, керівником Синельниківської окружної прокуратури прийнято рішення щодо відповідного звернення до суду в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Так, вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 року, який набрав законної сили 19.01.2021 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у вигляді двох років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк один рік. Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вироком суду встановлено, що 19 березня 2020 року у другій половині дня, більш точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_1 , діючи умисно, з метою здійснення незаконної порубки в захисному лісонасадженні, що розташоване на території Григорівського старостинського округу, на землях, що перебувають під віданням Васильківської селищної ради.

Так, того ж дня, близько 18.00 години ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев у захисних лісових насадженнях, на вантажному автомобілі марки "ГАЗ - 4509" д.н.з. НОМЕР_1 блакитного кольору, під його куруванням приїхав до захисного лісонасадження, що розташоване в межах григорівського старостинського округу кадастровий номер 1220783300:01:004:0154 Васильківської селищної ради. В подальшому ОСОБА_1 , діючи всупереч ч. 1 ст. 4 Лісового кодексу України, згідно якої до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара пп. 3 п.2 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, який до лісів відносить також захисні ліси, пп. 1 п. 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, відповідно до якого до категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об`єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема лісові насадження лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів), п. 1 ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України, відповідно до якого заготівля деревини може здійснюватися у порядку спеціального використання лісових ресурсів, ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України, яка встановлює, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно, п.2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, згідно якого лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів, п.З Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, яким передбачено, що лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки, п. 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, згідно якого лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем, не отримавши спеціального дозволу на використання лісових ресурсів - лісорубного квитка або лісового квитка, тобто не маючи права здійснювати порубку дерев, діючи незаконно, умисно, з корисливого мотиву, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно - небезпечних наслідків, бажаючи їх настання, заздалегідь заготовленими знаряддями, яке було необхідне для здійснення зрубу стовбурів дерев та їх розпилу, а саме: бензопили "GRUNHELM GS-5200М" зеленого кольору, яка належить ОСОБА_1 у період часу з 18.20 години до 23.00 годин 19.03.2020 року, реалізуючи свій злочинний умисел, з метою подальшого використання у власних цілях, здійснив незаконну порубку 6 (шести) сироростучих (живих) дерев, з яких п`ять пород "ясен", відділивши стовбури дерев від коріння, діаметром - 15см., 22 см., 26 см., 27 см., 34 см. та один породи "дуб", відділивши стовбури дерев від коріння: діаметром - 30 см.При цьому зрубані дерева ОСОБА_1 завантажив до ванжажного автомобіля "ГАЗ - 4509" д.н.з. НОМЕР_1 блакитного кольорута почав перевозити. Своїми протиправними діями ОСОБА_1 спричинив державі в особі Васильківської селищної ради шкоду на загальну суму 27584 грн. 34 коп., яка є істотною і розрахована відповідно до додатку №1 Постанови Кабміну №665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Зазначений розмір заподіяної шкоди підтверджується розрахунком Державного підприємства "Васильківське лісове господарство" проведеним відповідно до постанови КМУ №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" а також висновком судової економічної експертизи №2374/2375-20 від 22.06.2020 року.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у незаконній порубці дерев ОСОБА_1 заподіяв шкоду державі, в особі Васильківської територіальної громади, у розмірі 27584 грн. 34 копійок.

Збитки, заподіяні відповідачем, підлягають стягненню на рахунок Васильківської селищної ради. Вина відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу встановлена вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 року, у справі № 172/599/20, який набрав законної сили 19.01.2021 року та в силу вимог ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає, що обумовлює обов`язок відповідача відшкодувати шкоду, заподіяну незаконною порубкою лісу.

Прокурор надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача Васильківської селищної ради Лащенко В.А. надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, без фіксування справи технічними засобами. Позовні вимоги визна повністю, не заперечував проти їх задоволення.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.12.2020, у справі № 172/599/20, який набрав законної сили 19.01.2021 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у вигляді двох років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк один рік. Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вироком суду встановлено, що 19 березня 2020 року у другій половині дня, більш точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_1 , діючи умисно, з метою здійснення незаконної порубки в захисному лісонасадженні, що розташоване на території Григорівського старостинського округу, на землях, що перебувають під віданням Васильківської селищної ради.

Так, того ж дня, близько 18.00 години ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев у захисних лісових насадженнях, на вантажному автомобілі марки "ГАЗ - 4509" д.н.з. НОМЕР_1 блакитного кольору, під його куруванням приїхав до захисного лісонасадження, що розташоване в межах григорівського старостинського округу кадастровий номер 1220783300:01:004:0154 Васильківської селищної ради. В подальшому ОСОБА_1 , діючи всупереч ч. 1 ст. 4 Лісового кодексу України, згідно якої до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара пп. 3 п.2 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, який до лісів відносить також захисні ліси, пп. 1 п. 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, відповідно до якого до категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об`єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема лісові насадження лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів), п. 1 ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України, відповідно до якого заготівля деревини може здійснюватися у порядку спеціального використання лісових ресурсів, ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України, яка встановлює, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно, п.2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, згідно якого лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів, п.З Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, яким передбачено, що лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки, п. 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, згідно якого лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем, не отримавши спеціального дозволу на використання лісових ресурсів - лісорубного квитка або лісового квитка, тобто не маючи права здійснювати порубку дерев, діючи незаконно, умисно, з корисливого мотиву, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно - небезпечних наслідків, бажаючи їх настання, заздалегідь заготовленими знаряддями, яке було необхідне для здійснення зрубу стовбурів дерев та їх розпилу, а саме: бензопили "GRUNHELM GS-5200М" зеленого кольору, яка належить ОСОБА_1 у період часу з 18.20 години до 23.00 годин 19.03.2020 року, реалізуючи свій злочинний умисел, з метою подальшого використання у власних цілях, здійснив незаконну порубку 6 (шести) сироростучих (живих) дерев, з яких п`ять пород "ясен", відділивши стовбури дерев від коріння, діаметром - 15см., 22 см., 26 см., 27 см., 34 см. та один породи "дуб", відділивши стовбури дерев від коріння: діаметром - 30 см.При цьому зрубані дерева ОСОБА_1 завантажив до ванжажного автомобіля "ГАЗ - 4509" д.н.з. НОМЕР_1 блакитного кольорута почав перевозити. Своїми протиправними діями ОСОБА_1 спричинив державі в особі Васильківської селищної ради шкоду на загальну суму 27584 грн. 34 коп., яка є істотною і розрахована відповідно до додатку №1 Постанови Кабміну №665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Зазначений розмір заподіяної шкоди підтверджується розрахунком Державного підприємства "Васильківське лісове господарство" проведеним відповідно до постанови КМУ №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" а також висновком судової економічної експертизи №2374/2375-20 від 22.06.2020.

Згідно з ч.2 ст.24 Лісового кодексу України збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.

Пунктом 1 ч.1 ст.105 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 108 Лісового кодексу України, незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню в установленому порядку. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість.

За змістом статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти, як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питанні чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідного правового висновку щодо застосування вказаної норми права до аналогічних спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі №61-24141 св 18.

Відповідно до ст.13 Конституції України, ст.324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст.142 Конституції України, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено утворення місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні.

Отже, з огляду на вищезазначені положення законодавства, а також факт спричинення відповідачем шкоди завданої кримінальним правопорушенням позивачу, суд вважає, що Васильківська селищна рада є належним позивачем у даній справі, оскільки незаконну порубку дерев здійснено на її території, розподілення коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів здійснюватиметься згідно вимог статей 29, 69-1 Бюджетного кодексу України, вина ОСОБА_1 у завданні майнової шкоди внаслідок незаконної порубки дерев встановлена вироком суду, який набрав законної сили. Розмір завданої шкоди розраховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Враховуючи наведене, суд вважає, що шкода, завдана природному навколишньому середовищу неправомірними діями відповідача підлягає, відшкодуванню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10-13,81,259,263,265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

1. Позов керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338285) шкоду, заподіяну державі в розмірі 27584 (двадцять сім тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 34 копійки, на рахунок UA658999980333109331000004477, отримувач ГУК у Дніпропетровській області (ОТГ сел.Васильківка), код отримувача 24062100, ЄДРПОУ 04338285, код отримувача 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП). Призначення - "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданадо Дніпровськогоапеляційного судучерез Васильківськийрайонний судДніпропетровської областіпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. .

Суддя І.Г. Битяк