Рішення

від 27.02.2022 по справі 380/22192/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/22192/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№40) про стягнення коштів з рахунків у банках,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№40), в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти до бюджету в розмірі 140 904,57 грн, які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків.

Підставою позову зазначено несплату відповідачем податкового боргу, який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість та по частині чистого прибутку. Відповідач у встановлені строки добровільно заборгованість не погасив. Оскільки вжиті позивачем заходи для погашення податкового боргу позитивного результату не дали, позивач у межах своїх повноважень звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 10.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем 23.02.2022 подано відзив, позов визнано повністю. Вказує, що заборгованість виникла в силу певних і незалежних від підприємства обставин, таких як фінансова неплатоспроможність через тривалий термін карантинних обмежень у 2020-2021 , відсутність замовлень у вказаному періоді. Кошти, що надходять на розрахункові рахунки, скеровуються на виплату заробітної плати працівникам та засудженим, а також на погашення заборгованості перед бюджетом по податках, платежах і зборах, погашення заборгованості перед іншими кредиторами. Станом на даний час залишок готівкових коштів на розрахунковому рахунку підприємства становить 0 грн. Відтак, державне підприємство не спроможне сплатити борг через незалежні від нього обставини.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№40) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області, як платник податків і зборів.

Згідно з довідкою ГУ ДПС у Львівській області про наявність заборгованості №13053/5/13-01-13-01-12 від 08.11.2021 у відповідача станом на 21.10.2021 обліковується заборгованість у розмірі 140 904, 57 грн..

Заборгованість в сумі 140 904,57 грн., виникла з сум податкових зобов`язань по:

- податку на додану вартість у розмірі 117 034,96 грн.

- частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднання), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону 23 869,61 грн.

Заборгованість по податку на додану вартість виникла на підставі :

- податкового повідомлення-рішення №0013315712 від 13.11.2018;

- податкового повідомлення-рішення №0022845712 від 28.11.2018;

- податкового повідомлення-рішення №0101715712 від 12.04.2019;

- податкового повідомлення-рішення №0104445712 від 22.04.2019;

- податкового повідомлення-рішення №136515712 від 01.08.2019;

- податкового повідомлення-рішення №0091825304 від 01.07.2020;

- податкового повідомлення-рішення №0112675304 від 14.07.2020;

- податкового повідомлення-рішення №0005160419 від 24.09.2020;

- податкового повідомлення-рішення №0005090419 від 24.09.2020;

-податкової декларації з податку на додану вартість від 16.11.2018;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 18.02.2019;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 18.03.2019;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 18.04.2019;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 18.02.2019;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 18.10.2019;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 19.11.2019;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 18.12.2019;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 14.01.2020;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 19.02.2020;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 17.03.2020;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 09.04.2020;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 17.03.2021;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 22.06.2021.

Залишок несплаченої пені становить 48 957,90 грн.

Заборгованість по частині чистого прибутку виникла на підставі :

-розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями від 10.02.2021;

- розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями від 21.04.2021;

- розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями від 27.07.2021.

Залишок несплаченої пені становить 7 000,61 грн.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість добровільно, у встановлені законом строки, позивач звернувся до суду із цим позовом

Вирішуючи справу суд керується таким.

У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі ПК України).

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.152. пункту 14.1 статті ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації.

Пунктами 49.1-49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України визначено, що самостійно визначене платником податків податкове зобов`язання оскарженню не підлягає.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами пункту 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів на підтвердження оскарження в адміністративному та/або судовому порядку вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

У зв`язку з цим, нараховані на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень грошові зобов`язання є узгодженими.

Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порядок нарахування пені визначений статтею 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було винесено першу податкову вимогу форми Ю1 від 06.11.2001 №1/137, другу податкову вимогу форми Ю2 від 21.01.2002 №2/45, які надіслано відповідачу.

Доказів оскарження вищезазначених вимог відповідачем не надано.

Таким чином, суд встановив, що відповідач має заборгованість перед бюджетом на загальну суму 140 904,57 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів сплати податкового боргу. Як вказано у відзиві, сума боргу визнається відповідачем.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4 статті 95 ПК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№40) до бюджету коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у розмірі 140 904,57 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 243-245, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№40) (місцезнаходження: 82100, м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 77, ЄДРПОУ 08680454) до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків в сумі 140 904 (сто сорок тисяч дев`ятсот чотири) грн. 57 коп.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич І.З.