Постанова
від 15.02.2022 по справі 924/144/20
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року Справа № 924/144/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - Сергійчук Ю.В.;

відповідача 3 - не з`явився

третіх осіб - не з`явились;

прокурор - Безпалов А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13 січня 2021 року у справі №924/144/20 (повний текст складено 25 січня 2021 року, суддя Крамар С.І.)

за позовом Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство радгосп "Староушицьке".

про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0080, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20640-СГ ОСОБА_1 ;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Зарус-Інвест на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0114 номер запису про право власності №23954111 від 14.12.2017р., 6822455800:05:006:0121 номер запису про право власності №24304390 від 03.01.2020р., 6822455800:05:006:0120 номер запису про право власності №24304728 від 03.01.2020р. припинивши право власності ТОВ „Зарус-Інвест на ці земельні ділянки;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0121 номер запису про інше речове право №25271177 від 14 березня 2018 року, 6822455800:05:006:0120 номер запису про інше речове право №25270778 від 14 березня 2018 року, припинивши право оренди ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на ці земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13 січня 2021 року у справі №924/144/20 позов задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код ЄДРПОУ 41108081) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0080, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20640-СГ ОСОБА_1 . Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (с. Колодіївка, вул. Центральна, 7, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0080, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20640-СГ ОСОБА_1 . Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Зарус-Інвест на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0114 номер запису про право власності №23954111 від 14.12.2017р., 6822455800:05:006:0121 номер запису про право власності №24304390 від 03.01.2020р., 6822455800:05:006:0120 номер запису про право власності №24304728 від 03.01.2020р. припинивши право власності ТОВ "Зарус-Інвест" на ці земельні ділянки. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРК" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 номер запису про право власності №23261542 від 07 листопада 2017 року. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0121 номер запису про інше речове право №25271177 від 14 березня 2018 року, 6822455800:05:006:0120 номер запису про інше речове право №25270778 від 14 березня 2018 року, припинивши право оренди ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на ці земельні ділянки. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк" (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, буд. 6/2 "А", код ЄДРПОУ 41675466) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 2802,67грн. (дві тисячі вісімсот дві гривні 67 коп.) витрат по оплаті судового збору. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код ЄДРПОУ 41108081) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 2802,67 грн. (дві тисячі вісімсот дві гривні 67 коп.) витрат по оплаті судового збору. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (с. Колодіївка, вул. Центральна, 7, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 40738781) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 2802,67грн. (дві тисячі вісімсот дві гривні 67 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що враховуючи встановлені судом обставини незаконного вибуття спірних земельних ділянок із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірних земельних ділянок, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевого набувача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на те, що порушене право позивача підлягає захисту, оскільки ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, враховуючи, що вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності ТОВ "Форк" та ТОВ "Зарус-Інвест" та державної реєстрації права оренди ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0114, 6822455800:05:006:0121 та 6822455800:05:006:0120 є похідними та взаємопов`язаними від вимоги про витребування у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь позивача земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0080, яка увійшла до складу зазначених земельних ділянок, наявні підстави для скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації: права власності ТОВ "Зарус-Інвест" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0114 номер запису про право власності №23954111 від 14 грудня 2017 року, 6822455800:05:006:0121 номер запису про право власності №24304390 від 03 січня 2020 року, 6822455800:05:006:0120 номер запису про право власності №24304728 від 03 січня 2020 року припинивши право власності ТОВ "Зарус-Інвест" на ці земельні ділянки; права власності ТОВ "ФОРК" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 номер запису про право власності №23261542 від 07 листопада 2017 року; права оренди ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0121 номер запису про інше речове право №25271177 від 14 березня 2018 року, 6822455800:05:006:0120 номер запису про інше речове право №25270778 від 14 березня 2018 року, припинивши право оренди ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на ці земельні ділянки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Зарус-Інвест" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 13 січня 2021 року у справі №924/144/20, скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що станом на момент звернення до суду із даними позовами, об`єкт земельну ділянку, яку просить витребувати прокурор, не існують як об`єкт цивільного права, їх кадастрові номери скасовані; окрім того, будь-яке право на них не зареєстроване. Одночасно, спірна земельна ділянка як об`єкт права припинила своє існування у визначених для земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0080 межах, що в сукупності свідчить про відсутність індивідуальних ознак витребовуваного майна станом на даний час.

Крім того, апелянт зазначає, що з огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту на земельні ділянки, в які, входить спірне у даній справі майно, враховуючи, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2021 року у справі №924/144/20 (з урахуванням ухвали від 01 квітня 2021 року про виправлення описки) поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13 січня 2021 року у справі №924/144/20 та призначено дату судового засідання на 16 квітня 2021 року.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, наголосив, зокрема, на правомірності пред`явлення позову на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України, звернувши увагу на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 25 липня 2018 року у справі № 640/8456/16-ц. Належність спірної земельної ділянки до земель державної власності випливає безпосередньо із закону, а наявність (відсутність) арешту не впливає на вирішення питання про витребування майна на користь власника і не скасовує пов`язаних з арештом обмежень щодо земельної ділянки. Прокурор звернув увагу на те, що арешт на земельні ділянки було накладено судом як захід забезпечення кримінального провадження за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, з метою захисту інтересів держави та запобігання подальшого відчуження таких земельних ділянок. Спосіб, в який спірна у цій справи земельна ділянка вибула із власності держави та наявність інших проваджень, у тому числі і в господарських судах (продовж 2020 року прокуратурою подано 90 аналогічних позовів про витребування 180,0 га незаконно набутих земель), свідчать про послідовні дії щодо отримання у приватну власність з державної власності земельних ділянок з вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об`єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

01 квітня 2021 року від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

14 квітня 2021 року від ТОВ "Зарус-Інвест" надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 21 березня 2018 року у справі №686/4632/18, ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №686/2161/18.

14 квітня 2021 року від ТОВ "Зарус-Інвест" надійшли пояснення по справі, у яких зазначено, що спірна земельна ділянка перебувала на підставі державного акта на право постійного користування у ДП Радгосп "Староушицьке" та відповідне право користування земельною ділянкою не припинялося, земельна ділянка не вилучалися у порядку частини 5 статті 149 Земельного кодексу України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2021 року у справі №924/144/20, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Василишина А.Р. 16 квітня 2021 року, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В.

Ухвалою від 16 квітня 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13 січня 2021 року у справі №924/144/20 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

Ухвалою від 16 квітня 2021 року залучено до участі у справі №924/144/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство радгосп "Староушицьке". Розгляд апеляційної відкладено на 26 травня 2021 року. Запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача надати суду письмові пояснення з врахуванням вимог статті 168 ГПК України. Запропоновано прокурору надати суду повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0080.

24 травня 2021 року від апелянта ТОВ "Зарус-Інвест" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №924/144/20 до завершення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/454/20 (з опублікуванням повного тексту постанови в означеній справі).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 травня 2021 року зупинено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13 січня 2021 року у справі №924/144/20 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/454/20.

Ухвалою від 28 січня 2022 року поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13 січня 2021 року у справі №924/144/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16 лютого 2022 року.

14 лютого 2022 року від представника ТОВ "Зарус-Інвест" надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні 14 лютого 2022 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, представники відповідача 2 та прокурор повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно у апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представники позивача, відповідача 1, відповідача 3 та третіх осіб в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача 2 та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, рішення місцевого господарського суду - частково скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк" (код ЄДРПОУ 41675466) зареєстровано за адресою: 01004, м.Київ, вул.Крутий Узвіз, 6/2 А.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (код ЄДРПОУ 41108081) зареєстровано за адресою: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (код ЄДРПОУ 40738781) зареєстровано за адресою: 32398, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с.Колодіївка вул.Центральна, буд.7.

17 жовтня 2017 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від № 22-20640-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:05:006:0080). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства". Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0080) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Згідно інформаційної довідки №146992716 від 27 листопада 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 21 жовтня 2017 року за громадянкою ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6822455800:05:006:0080, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області на підставі наказу Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20640-СГ.

26 жовтня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу №1315 право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форк". У зв`язку з об`єднанням земельних ділянок, 07 листопада 2017 року такий об`єкт нерухомого майна як земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:006:0080 закрито.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки від 25 листопада 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 07 листопада 2017 року проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114, площею 42 га, власником визначено ТОВ "Форк".

14 грудня 2017 року на підставі договору купівлі - продажу №4934 право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест". У зв`язку з поділом земельної ділянки, 03 січня 2018 року закрито об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114.

03 січня 2018 року в результаті поділу земельної ділянки 6822455800:05:006:0114 проведено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 6822455800:05:006:0121 площею 40 га та з кадастровим номером 6822455800:05:006:0121 площею 2 га. Власником даних земельних ділянок визначено ТОВ "Зарус-Інвест".

На підставі договору оренди землі від 13 березня 2018 року, укладеному між ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та ТОВ "Зарус-Інвест", 14 березня 2018 року зареєстровано право оренди вищевказаних земельних ділянок строком дії 7 років. Також 29 березня 2018 року проведено державну реєстрацію обтяження на дані земельні ділянки арешту нерухомого майна, накладеного на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/4632/18 від 21 березня 2018 року.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2019 року по справі №676/150/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20640-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,00 га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0080) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

У рішенні судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-14581/15-17-СГ від 10 серпня 2017 року було передано у власність Істраті Л.А. (право зареєстровано 21 серпня 2017 року) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3224980800:01:004:0355) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області.

Рішення набрало законної сили 28 травня 2019 року.

Заступник прокурора Хмельницької області 16 вересня 2019 року звернувся до начальника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із листом №05/2-278вих.19, відповідно до якого повідомляв в тому числі про прийняті рішення Кам`янець-Подільським міськрайонним судом, про наявність підстав для пред`явлення позову про витребування на користь держави земельних ділянок та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах із долученням відповідних підтверджуючих документів.

30 вересня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області листом №10-22-0.6-5750/2-19 у відповідь повідомило Прокуратуру Хмельницької області, що чинним законодавством України та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що значна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачається управлінням у справах, де останнє є відповідачем.

До вказаного листа ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області долучено лист Відділу у Кам`янець - Подільському районі від 30 вересня 2019 року, який містить інформацію з приводу того, у складі яких земельних ділянок на даний час знаходяться спірні земельні ділянки та про вчинення відповідних реєстраційних дій державними кадастровими реєстраторами. Зокрема у пункті 58 зазначено, що земельна ділянка із кадастровим номером 6822455800:05:006:0080 була об`єднана в земельну ділянку 6822455800:05:006:0114 (дата реєстрації земельної ділянки 06.11.2017) та внаслідок поділу знаходиться у складі земельної ділянки власником якої є ТОВ "Зарус-Інвест".

11 грудня 2019 року заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом №90-1871вих-19 про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави із проханням повідомити про вжитті управлінням заходи, у тому числі щодо звернення до суду з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок, в тому числі і спірної.

Листом №10-22-0.6-7613/2-19 від 23 грудня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило Кам`янець-Подільську місцеву прокуратуру, що чинним законодавством та наявною судовою практикою не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що кошти виділені на сплату судового збору витрачені на справи, де Головне управління є відповідачем.

У зв`язку із викладеним прокурором направлено Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомлення (лист від 21 січня 2020 року вих.№33-691вих-20) про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді відповідно до пункту 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок, в тому числі, що є предметом розгляду у дані справі.

Також в матеріалах справи знаходиться лист Земельно-аграрного центру "Карат" № 71 від 26 березня 2018 року, згідно з яким повідомлено Прокуратуру Хмельницької області, що орієнтовна ринкова вартість земельних ділянок по Кам`янець-Подільському району Хмельницької області становить 6-6,5 грн за кв.м.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк" про витребування земельної ділянки.

В обгрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:006:0080 вибула з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом у лютому 2020 року) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц).

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку, прокурор з посиланням, зокрема, на постанови Верховного Суду у справах №806/1000/17, №910/18283/17, №812/1689/16, №687/379/17-ц, №906/506/18, № 904/583/18, № 914/225/18, № 921/31/18, наголошував, що підставою для представництва у суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства Істраті Л.А., незаконність якої встановлено рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2019 року у справі №676/150/19.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, з порушенням чинного законодавства, що встановлено у судовому рішенні у справі №676/150/19, а саме у зв`язку із набуттям земельної ділянки у приватну власність Істрати Л.А., яка приховала факт попередньої приватизації ним земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з огляду на те, що право власності на час подання позову зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест" та передано у користування ТОВ "Агро-Еко-Граунд", а ГУ Держгеокадастру не вживає дій із захисту права державної власності на землю, посилаючись у своїх листах на відсутність в законі чітко визначених повноважень щодо звернення до суду з такої категорії спорів та відсутність коштів для звернення до суду для сплати судового збору, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №910/6144/18, від 06 серпня 2019 року у справі №912/2529/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Як свідчать матеріали справи, прокурор неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із листами, в яких, в зв`язку з прийняттям рішень Кам`янець-Подільським міськрайонним судом, повідомляв про наявність підстав для пред`явлення позову про витребування на користь держави земельних ділянок та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах (листи прокуратури №05/2-278вих.19 від 16 вересня 2019 року, №90-1871вих-19 від 11 грудня 2019 року).

Проте, у відповідь на вказані листи Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило, що чинним законодавством України та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що значна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачена управлінням у справах, де останнє є відповідачем (листи № 10-22-0.6-5750/2-19 від 30 вересня 2019 року, №10-22-0.6-7613/2-19 від 23 грудня 2019 року).

Оскільки Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області протягом розумного строку самостійно не звернулося до суду з позовом, то заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури на підставі частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про встановлення підстав та намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок (лист №33-691/вих-20 від 21 січня 2020 року).

Отже, матеріали справи свідчать, що листування прокурора з ГУ Держгеокадастру з приводу, зокрема спірної земельної ділянки, кадастровий номер 6822455800:05:006:0080, площею 2,0 га, тривало із вересня 2019 року, однак ГУ Держгеокадастру не вживало дій щодо витребування земельної ділянки.

Вище зазначено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень (частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

У випадку, якщо компетентний орган (в цьому випадку - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області) не був згідний з наявністю підстав для представництва прокурором, в тому числі і можливості самостійного звернення до суду, міг оскаржити такі дії прокурора. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області заперечує звернення прокурора з цим позовом до суду.

Враховуючи вказане листування, прокуратурою було надано достатньо часу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області для вжиття відповідних заходів, а саме звернення з позовом, однак цього зроблено не було, а тому місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року №308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Хмельницької області.

За змістом частини 1 статті 317, частини 1 статті 319, частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

До позовів про права на нерухоме майно у контексті частини третьої статті 16 ГПК України, відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 того ж Кодексу) тощо.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Зміст приписів статті 388 Цивільного кодексу України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як статті 387 так і статті 388 Цивільного кодексу України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем. Відтак, до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.

Належність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0080 станом на 17 жовтня 2017 року до державної власності підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру прав, витягами з Державного земельного кадастру, а також даними Публічної кадастрової карти.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судами встановлено, що згідно із наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20640-СГ надано у власність земельну ділянку загальною площею 2га громадянці ОСОБА_1 (кадастровий номер 6822455800:05:006:0080), для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. На підставі вказаного наказу за даною особою зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформаційними довідками від 27 листопада 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Судами також враховано, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2019 року у справі №676/150/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20640-СГ. Зазначеним рішенням встановлено, що всупереч положень статей 116, 121 Земельного кодексу України ОСОБА_1 двічі безоплатно отримала у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2 га кожен.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, визнаного недійсним в судовому порядку через його незаконність, то місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що волі держави на таке вибуття не було.

Як вбачається із змісту долучених до матеріалів справи інформаційних довідок від 27 листопада 2018 року, від 25 листопада 2019 року, від 04 лютого 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, гр. ОСОБА_1 реалізувала свою земельну ділянку площею по 2га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0080) Товариству з обмеженою відповідальністю "Форк" на підставі договору купівлі-продажу №1315 від 26 жовтня 2017 року.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Форк" об`єднало земельні ділянки в т.ч. земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0080 у земельну ділянку 6822455800:05:006:0114 про що 07 листопада 2017 року проведена державна реєстрація.

В подальшому на підставі договору купівлі - продажу від 14 грудня 2017 року ТОВ "Форк" реалізувало земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 ТОВ "Зарус - Інвест", яке здійснило поділ земельних ділянок з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0121 та 6822455800:05:006:0120 про що 03 січня 2018 року проведена державна реєстрація.

На даний час спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:006:0080 знаходяться у складі вищезазначених земельних ділянок власником яких є ТОВ "Зарус-Інвест", що підтверджується також листом Відділу у Кам`янець - Подільському районі від 30 вересня 2019 року.

На підставі договору оренди землі від 13 березня 2018 року, укладеному між ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та ТОВ "Зарус-Інвест", зазначені земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0121 та 6822455800:05:006:0120 перебувають в оренді у ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Отже, кінцевими володільцями спірної земельної ділянки є ТОВ "Зарус-Інвест", який зареєстрований як власник ділянок, та ТОВ "Агро-Еко-Граунд", який використовує ділянки на умовах договору оренди.

У статті 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України).

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).

ТОВ "Зарус-Інвест", оскаржуючи судове рішення у справі, також посилається на неврахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 та від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц, оскільки на час звернення прокурора до суду з вимогами про витребування земельної ділянки (віндикація) земельна ділянка, щодо повернення якої заявлено вимогу, не існує як об`єкт цивільного права через поділ та/або об`єднання.

У справі №522/1029/18, на яку посилається скаржник, предметом позову була вимога про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав, визнання за позивачем права власності на квартири, витребування із чужого незаконного володіння на користь позивача квартири, зобов`язання відповідачів не чинити позивачеві перешкоди у користуванні квартирами та виселення відповідачів з квартир.

Верховний Суд (постанова від 18 грудня 2019 року) з посиланням на положення статті 387 Цивільного кодексу України, зокрема зазначив, що об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень Цивільного кодексу України. Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини 1 статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Верховний Суд, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову у позові, зокрема в частині вимог про витребування з чужого незаконного володіння майна, виходив з того, що індивідуальні ознаки (загальна розрахункова площа, поверхи, планування), якими наділена квартира із будівельним номером АДРЕСА_1 , яка зазначена в оспорюваному договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, не відповідають індивідуальним ознакам, притаманним квартирам із будівельним номером АДРЕСА_2 (нині квартира АДРЕСА_3 ) та будівельним номером 175/1 (нині квартира АДРЕСА_4 ).

У справі №653/1096/16-ц, на неврахування якої також посилається заявник касаційної скарги, предметом позову була вимога Генічеської міської ради Херсонської області до фізичних осіб про визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, виселення їх без надання іншого житлового приміщення, зобов`язання відповідачів знятися з реєстраційного обліку.

Верховний Суд (постанова від 04 липня 2018 року), зокрема зазначив, що, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

Так, ТОВ "Зарус-Інвест", оскаржуючи судове рішення з підстав неврахування правових висновків, викладених у зазначених вище справах, зазначає, що у зв`язку із поділом/об`єднанням земельних ділянок на час звернення прокурора до суду з цим позовом у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутня інформація щодо спірної земельної ділянки. Отже, станом на дату подання позову земельна ділянка, кадастровий номер 6822455800:05:006:0080, загальною площею 2,0 га як об`єкт цивільного права припинена, відповідний кадастровий номер скасовано на підставі статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр", реєстраційний розділ закрито.

Водночас спосіб, в який земельна ділянка, кадастровий номер 6822455800:05:006:0080, вибула із власності держави, та наявність інших проваджень, у тому числі в господарських судах, свідчать про низку послідовних дій щодо отримання в приватну власність з державної власності земельних ділянок з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об`єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

У пункті 56 постанови від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в цьому випадку місцевий суд з огляду на положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України дійшов правильного висновку щодо можливості витребування власником (державою) земельної ділянки, які були поділені та/або об`єднані, а формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Посилання ТОВ "Зарус-Інвест" на неприпустимість витребування майно із володіння добросовісного набувача, оскільки позбавлення ТОВ "Зарус-Інвест" права власності на спірну земельну ділянку є незаконним втручанням у мирне володіння майном та прямим порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції також не беруться до уваги апеляційним судом з огляду на наступне.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності ТОВ "Зарус-Інвест" з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Також, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача в тій їх частині, що факт накладеного в кримінальній справі арешту на земельні ділянки, до складу яких увійшла і спірна, на думку відповідача, робить неможливим задоволення віндикаційного позову, оскільки ухвалення рішення у справі №924/144/20 вищевказаного арешту не скасовує. При цьому, наявність/відсутність арешту не впливає на вирішення питання про витребування майна на користь власника і не скасовує пов`язаних з арештом обмежень щодо земельної ділянки.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року у справі № 686/4632/18, серед іншого, клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Хмельницькій області, погодженого з прокурором прокуратури Хмельницької області, про накладення арешту на земельні ділянки задоволено. Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема на земельні ділянки за межами населених пунктів Камянець-Подільського району Хмельницької області, які зареєстровані за ТОВ "Зарус-Інвест", зокрема з кадастровим номером 6822455800:03:003:0169 (до складу якої увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:006:0080).

Колегія суддів зазначає, що такий арешт був накладений за клопотанням слідчого, яке погоджено з прокурором, з метою захистити інтереси держави, запобігти подальшому відчуженню таких земельних ділянок.

У справі №914/1671/17 Верховний Суд виходив з того, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості скасування арештів на майно, накладених в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження, здійснюється лише в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц) або Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

При цьому матеріали справи не містять доказів про накладення арешту на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 6822455800:05:006:0080.

В даному випадку, такий арешт не є перешкодою в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки, оскільки, як і накладений в межах кримінального провадження арешт, так і позов в цій господарській справі, направлені на захист інтересів держави, порушенні внаслідок вибуття з її власності земельної ділянки, поза її волею.

Колегією суддів не беруться до уваги посилання апелянта на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №335/12096/15-ц з огляду на їх нерелевантність обставинам даної справи.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 травня 2018 року у справі №569/4374/16-ц за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи виніс рішення у кримінальній справі.

Щодо пояснень представника ТОВ "Зарус-Інвест" адвоката Сергійчука Ю.В., які надійшли на адресу суду 14 квітня 2021 року, колегія суддів зазначає, що вони за своєю суттю є доповненням апеляційної скарги, оскільки містять нові доводи в обґрунтування вимог апеляційної скарги, оскільки представник апелянта посилається на те, що враховуючи ухвали Хмельницького міськрайонного суду у кримінальному провадженні №42017240000000195 від 13 вересня 2017 року, можна стверджувати, що оскаржувані земельні ділянки перебували на підставі державних актів на праві постійного користування у ДП Радгосп "Староушицьке" та відповідне право постійного користування не припинялося, земельні ділянки із постійного користування не вилучалась, а тому прокурором не підтверджено право звернення до суду з даним позовом саме в інтересах Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та право Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області розпоряджатися спірними земельними ділянками на момент прийняття спірних наказів про передачу земельних ділянок у власність фізичним особам.

Разом з тим, в силу положень частин 1, 2 статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані пояснення з доповненнями до апеляційної скарги надійшли до суду апеляційної інстанції 14 квітня 2021 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на те, що представник ТОВ "Зарус-Інвест" адвокат Сергійчук Ю.В. подав вищевказані пояснення, що за своєю суттю є доповненням апеляційної скарги, поза межами строку на апеляційне оскарження, без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку та доказів надіслання копій відповідних доповнень до апеляційної скарги іншим учасникам справи, суд апеляційної інстанції не враховує такі доповнення до апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, встановлені судами обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевого набувача є обгрунтованими та такими, що правомірно задоволені місцевим судом.

Щодо позовних вимог, стосовно скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності ТОВ "Форк" та ТОВ "Зарус-Інвест" та державної реєстрації права оренди ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0114, 6822455800:05:006:0121 та 6822455800:05:006:0120, колегія суддів зазначає наступне.

Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10 грудня 2021 року у справі №924/454/20 вказано на те, що задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18).

Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.

Тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності та права оренди відповідачів суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності та права оренди слід відмовити.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

При розгляді даної справи, колегією суддів враховано правові позиції викладені Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10 грудня 2021 року у справі №924/454/20.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 січня 2021 року у справі №924/144/20.

За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 січня 2021 року слід задовольнити частково, скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо скасування запису про державну реєстрацію та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у цій частині.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 січня 2021 року у справі №924/144/20 задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 січня 2021 року у справі №924/144/20 в частині: скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Зарус-Інвест на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0114 номер запису про право власності №23954111 від 14 грудня 2017 року, 6822455800:05:006:0121 номер запису про право власності №24304390 від 03 січня 2020 року, 6822455800:05:006:0120 номер запису про право власності №24304728 від 03 січня 2020 року припинивши право власності ТОВ "Зарус-Інвест" на ці земельні ділянки; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРК" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 номер запису про право власності №23261542 від 07 листопада 2017 року; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0121 номер запису про інше речове право №25271177 від 14 березня 2018 року, 6822455800:05:006:0120 номер запису про інше речове право №25270778 від 14 березня 2018 року, припинивши право оренди ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на ці земельні ділянки.

Прийняти у цій частині нове рішення про відмову у позові, у зв`язку з чим викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Хмельницької області в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код ЄДРПОУ 41108081) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0080, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20640-СГ ОСОБА_1 .

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (с. Колодіївка, вул. Центральна, 7, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0080, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20640-СГ ОСОБА_1 .

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (03057, місто Київ, вул.Довженка Олександра (Шевченківський р-н), будинок 18, код ЄДРПОУ 41108081) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 700,66 грн. відшкодування судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (08130, Київська обл., Бучанський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул.Соборна, будинок 10-б, нежитлове приміщення 110, код ЄДРПОУ 40738781) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 700,66 грн. відшкодування судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРК", (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2 "А", код ЄДРПОУ 41675466) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 700,66 грн. відшкодування судового збору за подання позовної заяви."

Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (м.Хмельницький, провулок Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (03057, місто Київ, вул.Довженка Олександра (Шевченківський р-н), будинок 18, код ЄДРПОУ 41108081) 9459 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Хмельницької області видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/144/20 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "24" лютого 2022 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Філіпова Т.Л.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	15.02.2022
Оприлюднено	24.08.2022
Номер документу	103586448
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника

Бучинська Г.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 15.02.2022 по справі 924/144/20ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —924/144/20

Постанова від 15.02.2022

Постанова
від 15.02.2022 по справі 924/144/20
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД