Ухвала

від 28.02.2022 по справі 541/2659/21

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2659/21

Провадження № 2/541/145/2022

У Х В А Л А

01 березня 2022 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Куцин В.М.,

секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Миргородської міської ради до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2021 року Миргородська міська рада звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки №13/7 з кадастровим номером 5323288201:01:001:1122 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою АДРЕСА_1 в редакції направленій позивачем відповідачу 19.08.2021 року.

Ухвалою судді 17.12.2021 року після надходження інформації про місце реєстрації відповідача відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше засідання на 13.01.2022 року, яке відкладено в зв`язку з неявкою сторін до 24.02.2022 року та відкладено до 01.03.2022 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про закриття провадження по справі, оскільки відповідач 21.01.2022 року уклав з Миргородською міською радою договір оренди земельної ділянки №13/7 в редакції направленій позивачем відповідачу 19.08.2021 року, що свідчить про відсутність спору (а.с.73).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 78).

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового засідання технічними засобами в порядку ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Також відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 3 ст. 206 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Підстав для не прийняття заяви про відмову від позову судом не встановлено, оскільки вказаним правом наділений саме позивач, представник якого наділений такими повноваженнями відповідно до довіреності №2072/01-35 від 24.05.2021 року (а.с.59).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Отже, підставами закриття провадження в справі є обставини, які підтверджують: неправомірність виникнення процесу; неможливість його подальшого продовження; недоцільність його продовження. Тому закриття провадження в справі виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Частиною 1 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно положень ч.2 ст. 133 ЦПК України порядок повернення судового збору встановлюється законом.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпеченням реалізації фінансової політики.

З урахуванням викладеного суд приходить висновку про задоволення заяви позивача про відмову позивача від позову, яка подана до початку розгляду справи по суті та в зв`язку з цим повернення позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 1135,00 грн. Які підлягають поверненню в порядку п.5 розд. І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (зі змінами та доповненнями), згідно якого ухвала суду подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету і у разі знаходження оригіналу документа на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до бюджету, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду.

Разом з тим суд вважає безпідставними посилання позивача як на підставу закриття провадження по справі за відсутністю предмета спору зважаючи на наступне.

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення«відсутність предмета спору»в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову.

Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Таким чином, укладення договору оренди відповідачем в ході розгляду справи судом, не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому суд не має визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 133, ст.ст. 255, 256 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Заяву представника позивача Миргородської міської ради Полтавської області про відмову від позову - задовольнити.

Прийняти відмову позивача Миргородської міської ради Полтавської області від позову до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди землі.

Провадження по цивільній справі за позовом Миргородської міськоїради до ОСОБА_1 провизнання укладенимдоговору орендиземлі - закрити.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Полтавській області повернути Миргородській міській раді Полтавської області(вулиця Незалежності,17 м. Миргород, Полтавської області,37600, Код ЄДРПОУ 21051131) сплачену суму судового збору в розмірі 1135(одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень 00 копійок по платіжному дорученню №855 від 05.10.2021 у Дерказначейській службі України м. Київ на рахунок UA768999980313181206000016305, отримувач платежу ГУК Миргородськ.р-н/22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ 37845125, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: В. М. Куцин