Рішення

від 14.02.2022 по справі 235/135/22

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 235/135/22

Номер провадження 2/235/535/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,

представника позивача адвоката: Крайнього О. В.,

представника відповідача: Швайко С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою представником адвокатом Крайнім Олександром Вікторовичем до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Донецької області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

11 січня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Донецької області, у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Донецької області від 09.12.2021 року №65 «Про відсторонення від роботи», допустити позивача до роботи на займаній посаді, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу незаконного відсторонення, тобто з 09.12.2021 року, по день ухвалення рішення.

В обґрунтування позову зазначила, щоз 03.06.2021 року до теперішнього часу позивач перебуває в трудових відносинах з відповідачем. Працює на посаді прибиральниці службових приміщень.

9 листопада 2021 року позивач проінформована зі змістом Повідомлення №4 «Про необхідність пройти вакцинацію від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з яким не погодилася та виклала свої міркування стосовно пропозиції зробити щеплення.

09.12.2021 року наказом №65 «Про відсторонення від роботи» на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказ МОЗ «Про затвердження перебілку професій, виробництв та організацій, працівники, яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» №2153 від 04.10.2021 року зі змінами, внесеними наказом МОЗ №2393 від 01.11.20212 року п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України №12436 від 09.12.2020 року відсторонили від роботи з 09.12.2021 року до усунення причин, що його зумовили.

09.12.2021 року прибувши на робоче місце до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Донецької області позивача проінформували про необхідність ознайомитися зі змістом наказу №65 від 09.12.2021 року та отримати його копію.

З підстав порушення вимогстатті 43 Конституції України, статей2,21,147 Кодексу законів про працю України, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідачавід 09.12.2021 року № 65 «Про відсторонення від роботи», та допустити її до роботи, стягнути з відповідача середню заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи (а.с. 1-12).

Ухвалою суду від 13.01.2022 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с.28)

10.02.2022 року відповідачем Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Донецької області на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними, необґрунтованими та такими, що не містять доказів щодо порушення прав і законних інтересів позивача. На думку відповідача зазначене відсторонення проведено у відповідності до вимог чинного законодавства та не свідчить про порушення її трудових прав.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 4 жовтня 2021 року (з урахуванням змін і доповнень) «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають…- підприємства, установи та організації включені до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за №1306/36928.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04.10.2021 року відповідає Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», зокрема статті 8 «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Відповідно до вказаного наказу на період карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники: 1. центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; 2. місцевих державних адміністративних та їхніх структурних підрозділів; 3. установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 4. закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ, незалежно від типу та форми власності.

Так як позивач є працівницею (прибиральницею службових приміщень) Територіального центру соціального обслуговування «Покровської міської ради Донецької області, що відноситься до установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів, не пройшла обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, не має протипоказань до вакцинації, відповідач був зобов`язаний відсторонити позивача від роботи відповідно до діючого законодавства, що було оформлено наказом №65 від 09.12.2021 року.

Додатково зазначено, що тимчасове відсторонення працівниці від виконання нею трудових обов`язків є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Тому відповідач вважає, що наказ №65 від 09.12.2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 оформлено та підписано у відповідності до положень чинного законодавства України і підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні. (а.с. 39-43)

Позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Крайній О. В., в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позові, наполягали на їх задоволенні, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог позивачем не надано.

Представник відповідача Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Донецької області Швайко С. В. (уповноважена довіреністю) просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, долученому до матеріалів справи.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Донецької області з 02.06.2021 року по теперішній час, обіймає посаду прибиральниці службових приміщень. (а.с.15-20).

Згідно наказу директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Донецької області Пешкової С. №65 від 09.12.2021 року «Про відсторонення від роботи», позивача ОСОБА_1 відсторонено з роботи з 09.12.2021 року до усунення причин, що його зумовили. (а. с. 21)

Згідно повідомлення від 09.11.2021 року «Про необхідність пройти вакцинацію, обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19», позивач ОСОБА_1 09.11.2021 року поставила свій підпис на листі ознайомлення з повідомленням з відміткою про категоричну незгоду провести вакцинацію, посилаючись на норми Конституції та інших нормативно правових акти. (а.с.22).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

В наказі відповідач посилається наст. 46 КЗпП України, ч. 2ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року №2153зі змінами, внесеними наказом МОЗ від 01.11.2021 року №2393, пункту 41-6постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236(а.с. 8).

Права і свободи людини і громадянина є природними та невід`ємними, надані їй від народження, визнаються найвищою цінністю і не мають вичерпного характеру.

Право на працю - це одне з фундаментальних прав людини, встановлене міжнародно-правовими актами й визнане міжнародним співтовариством. Воно належить до групи соціально-економічних прав і в загальному сенсі відбиває потребу людини створювати і здобувати джерела існування для себе та своєї сім`ї, реалізовувати власний творчий потенціал, виражати свою особистість.

Відповідно дост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змістуст. 12 ЦПК Українивбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зіст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1ст. 82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 обіймає посаду прибиральниці службових приміщень в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Донецької області з 02.06.2021 року по теперішній час, що не заперечується сторонами та підтверджується копією трудової книжки.

Відповідача Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Донецької області віднесено до установ закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів, тобто до Переліку об`єктів державної власності, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, що встановлюється Міністерством охорони здоров`я України.

09.11.2021 року ОСОБА_1 письмово повідомлено про необхідність до 09.12.2021 року до 8.00 години зробити щеплення від COVID-19, обов`язкове для працівників установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів та надати документ, підтверджуючий наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або медичного висновку про протипоказання щодо проведення профілактичних щеплень. З повідомленням позивач особисто ознайомлена та вказала, що з повідомленням не згодна, посилаючись порушення її конституційних прав.

Наказом директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Донецької області Пешкової С. №65 від 09.12.2021 року «Про відсторонення від роботи», позивача ОСОБА_1 відсторонено з роботи з 09.12.2021 року до усунення причин, що його зумовили таке відсторонення, надання документів підтверджуючих наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або медичного висновку про протипоказання щодо проведення профілактичних щеплень.

Пунктами а, б ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно ч.1ст.46 КЗпП Українивідсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи є призупиненням з ним трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою.

Тимчасове увільнення працівника від виконання трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників, або поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених робіт.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 року №2153затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:

1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3) закладів вищої, післядипломної, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форм власності;

4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року №83.

Під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням чи відмовою від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 41-6Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яка набрала чинності з 08.11.2021 року на керівників державних органів, керівників підприємств, установ та організацій покладено обов`язки забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком №2153;

2) відсторонення від роботи працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком №2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, згідно зстаттею 46 КЗпП України, ч.2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ч. 3ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, що виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяти до відома, що на час відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч.1ст.94 КЗпП України, ч.1ст.1 Закону України «Про оплату праці»та ч.3ст.5 Закону України «Про державну службу».

Відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень, згідно закону. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом, розпорядженням про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу, розпорядження або поставити свій підпис на наказі, розпорядженні, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період відсторонення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 року у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

У постанові від 10.03.2021 року у справі №331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що згідно зістаттею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю в Україні. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян.

Статтею 43 Конституції Україникожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другоїстатті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписівКонституції Українита міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою щодо відповідностіКонституції України(конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

ЄСПЛ в рішенні від 15.03.2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява №24429/03) сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, досліджені докази, суд приходить до висновку, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.

Відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 09.12.2021 року до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, є законним і правомірним. Враховуючи вищевикладене інші вимоги позову про зобов`язання виплатити заробітну плату за час відсторонення від роботи задоволенню також не підлягають.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено вимоги відшкодування витрат на правову допомогу згідно укладеного договору з адвокатом Крайнім О. В.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018 року у справі № 72/1010/16-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження підставності вимог про відшкодування правових витрат надано такі документальні матеріали: - ордер серії АН №1012232, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 17.12.2021 року, укладений з адвокатом Крайнім О. В. (а.с. 24); кошторис на виконання послуг за договором про надання правничої допомоги адвоката (адвокат Крайній О. В. надав наступні послуги: консультації, узгодження правової позиції по договору 500 гривень, ознайомлення з наявними матеріалами 500 гривень, вивчення судової практики з аналогічних справ 500 гривень, підготовка та складання позовної заяви та подання документів 2500,00 гривень, представництво у судових засіданнях 1000,00 гривень всього 5000 гривень; квитанція до прибуткового касового ордеру №32 від 11 лютого 2022 року на суму 5000 ривень. (а.с. 51).

Суд, надаючи оцінку вказаним доказам, - приходить до наступних висновків.

Згідно положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витрачених адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Суд, враховуючи викладене, беручи до уваги зміст та підстави позову, відмову в задоволенні позовних вимог за результатами розгляду справи, строк розгляду справи, процесуальну поведінку представника позивача під час судового провадження, ставлення до виконання процесуальних обов`язків, обґрунтованість та пропорційність їх розміру з урахуванням виконаної адвокатом роботи та предмету спору, - вважає, що в задоволенні понесених судових витрат у вигляді правничої допомоги слід відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а вимоги про скасування наказу заявлені для застосування такого способу захисту порушеного права як поновлення на роботі, а отже є однією процесуальною вимогою немайнового характеру, суд відповідно дост. 141 ЦПК Українистягує з відповідача в дохід держави судовий збір за ставками, встановленимиЗаконом України «Про судовий збір»пропорційно до частини задоволених вимог.

В задоволенні позовних вимог позивача відмовлено повністю, а тому витрати на правову допомогу та на сплату судового збору відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до Конституції України, пунктів а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статтею 12 «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 року №2153,яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, керуючись ст. ст. 46, 235 КЗпП України, ст. ст.10, 13,19,88, 141,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенніпозову ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Донецької області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 21.02.2022 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Покровської міської ради Донецької області, ЄДРПОУ 36710545; місцезнаходження 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Поштова, 22

Суддя: