Рішення

від 01.03.2022 по справі 918/37/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2022 р. Справа № 918/37/22

Господарський суд Рівненської області у складі суду: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ"

до ОСОБА_1

про стягнення коштів

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути 60 000 грн 00 коп.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 8 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ" та фізичною особою-підприємцем Рогульчиком Віктором Івановичем було укладено договір поставки. На виконання умов договору позивачем було попередньо оплачено вартість поставки деревного вугілля в сумі 60 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 1 червня 2021 року № 143 на суму 30 000 грн 00 коп., від 16 червня 2021 року № 150 на суму 30 000 грн 00 коп. Однак, в порушення умов, укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав прийняті на себе зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ" виник обов`язок повернути отримані грошові кошти за непоставлений товар.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ" у позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, становить 8 270 грн 00 коп., що складається з судового збору 2 270 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу (визначення правової позиції та підготовка проекту позову) 6 000 грн 00 коп.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 19.01.2022 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи на 9 лютого 2022 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

В даній позовній заяві відповідачем вказана фізична особа, що не є підприємцем, ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, 24 січня 2022 року суд звернувся з листом до Управління Державної міграційної служби в Рівненській області про надання інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

7 лютого 2022 року від відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби в Рівненській області на адресу суду надійшла інформація, згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.02.2022 року розгляд справи відкладено на 2 березня 2022 р.

Позивач у судове засідання 02.03.2022 року не з`явився, однак 02.03.2022 року від представника останнього на електронну адресу суду надійшла заява, зі змісту якої вбачається, що представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу за відсутності останнього.

Крім того, відповідач у судове засідання 02.03.2022 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання повідомлявся належним чином.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвала Господарського суду Рівненської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 19.01.2022 року, відправлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, та в інформації відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби в Рівненській області: 34208, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, с. Рокитне, вул. Островського, буд. 32, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "адресат відмовився".

Ухвала Господарського суду Рівненської області про відкладення розгляду справи від 09.02.2022 року, відправлена позивачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, та в інформації відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби в Рівненській області: 34208, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, с. Рокитне, вул. Островського, буд. 32, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "адресат відмовився".

Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення позивача та відповідача про розгляд даної справи.

Враховуючи вищезазначене та з метою дотримання строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 2 березня 2022 року судом було прийнято рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

8 квітня 2021 року між фізичною особою-підприємцем Рогульчиком Віктором Івановичем (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ" (далі - Покупець) укладено договір поставки (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити продукцію, а саме: деревне вугілля (з твердих листяних порід та/або хвойних порід та/або фруктових порід), що призначене для грилю та камінів (далі - продукція), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію в асортименті, кількості та за ціною, діючою у Постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, специфікації та паспорту якості, що є додатками та невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору Покупець зобов`язаний здійснити оплату за продукцію протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати отримання партії продукції. Замовлення та поставка продукції може здійснюватися на умовах передоплати.

Згідно п. 3.1. Договору продукція поставляється партіями за поданим замовленням Постачальнику (в усному або електронному вигляді).

Місце поставки продукції за додатковою домовленістю сторін (п. 3.3. Договору).

В пункті 3.4. Договору сторони погодили, що дата отримання партії продукції Покупцем від Постачальника вважається дата підписання видаткової накладної Покупцем або уповноваженим представником.

Усі спори, що пов`язані з цим договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством (п. 8.1. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 12.3. Договору).

Судом встановлено, що договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їхніми печатками.

1 червня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ" подано фізичній особі-підприємцю Рогульчику Віктору Івановичу замовлення на постачання 7500 кілограм деревного вугілля на загальну суму 60 000 грн 00 коп. на умовах передоплати. За твердженнями позивача, вказане деревне вугілля відповідач зобов`язався поставити після отримання передоплати.

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ" було оплачено вартість поставки деревного вугілля згідно вказаного вище замовлення, що підтверджується платіжними дорученнями від 1 червня 2021 року № 143 на суму 30 000 грн 00 коп., від 16 червня 2021 року № 150 на суму 30 000 грн 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою від 2 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на нездійснення відповідачем постачання оплаченого товару, вимагав негайно здійснити поставку 7500 кілограм деревного вугілля на загальну суму 60 000 грн 00 коп.

З опису вкладення у цінний лист та з фіскального чеку вбачається, що вказана вимога відправлена відповідачу 02.12.2021 р.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи вимога від 2 грудня 2021 року залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з вимогою від 3 грудня 2021 року, в якій повідомив відповідача, що у випадку, якщо письмова вимога від 2 грудня 2021 року про негайне здійснення поставки 7500 кілограм деревного вугілля не буде виконана у строки визначені законодавством, зокрема статтею 530 ЦК України, то зобов`язання з поставки 7500 кілограм деревного вугілля на загальну уму 60 000 грн 00 коп. згідно договору поставки від 8 квітня 2021 року, яке оплачене платіжними дорученнями № 143 від 1 червня 2021 року на суму 30 000 грн 00 коп. та № 150 від 16 червня 2021 року на суму 30 000 грн 00 коп., втратить інтерес для Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ". І в такому випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ" відмовляється від договору та вимагає повернути кошти в розмірі 60 000 грн 00 коп., сплачені платіжними дорученнями № 143 від 1 червня 2021 року та № 150 від 16 червня 2021 року на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ", який вказаний в договорі.

З опису вкладення у цінний лист та з фіскального чеку вбачається, що вказана вимога відправлена відповідачу 03.12.2021 р.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи вимога від 3 грудня 2021 року залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів постачання відповідачем оплаченої позивачем партії товару, суду не подано.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, а також встановлено судом, 30.08.2021 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Рогульчиком Віктором Івановичем.

У п. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Отже, з 30.08.2021 р. ФОП Рогульчик Віктор Іванович втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до вхідного штемпеля на першому аркуші позовної заяви, остання надійшла до суду 18.01.2022 р., тобто після втрати Рогульчиком Віктором Івановичем статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У ст. 4 ГПК України визначено право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Отже, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Тобто, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої ст. 20 ГПК України, а також ст. ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача - фізичної особи, передоплату за договором поставки від 8 квітня 2021 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ" та фізичною особою-підприємцем Рогульчиком Віктором Івановичем, який станом на дату звернення позивача до суду припинив підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець з 30.08.2021 р., про що зокрема свідчать відомості, що містяться у сформованому станом на 08.02.2022 р. на запит суду Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Аналіз змісту та підстав позову свідчить про те, що даний спір виник між сторонами на підставі господарського договору, та між сторонами існують господарські зобов`язання.

У відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Частиною 1 ст. 128 Господарського кодексу України передбачено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ст. 52 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV, у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її обов`язок виконання укладених нею договорів не припиняється, а продовжує існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її обов`язок щодо виконання укладених нею як фізичною особою-підприємцем договорів не припиняється, а залишається за нею як за фізичною особою.

За таких обставин, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 13.02.2018 р. у справі № 910/8729/18 та від 25.06.2019 р. у справі № 904/1083/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, щодо стягнення передоплати за договором поставки, укладеним нею як фізичною особою-підприємцем.

Враховуючи предмет позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ" зобов`язане довести, що відповідач - ОСОБА_1 , під час здійснення господарської діяльності у статусі фізичної особи-підприємця, не виконав умови договору поставки від 8 квітня 2021 року в частині поставки товару, і що в останнього виникло зобов`язання з повернення суми попередньої оплати в розмірі 60 000 грн 00 коп.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правовідносини сторін даного спору виникли на підставі договору поставки від 8 квітня 2021 року, який за своєю правовою природою є договором поставки, та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України та ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як було встановлено судом, на виконання умов договору поставки від 8 квітня 2021 року позивачем здійснено передоплату в сумі 60 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 1 червня 2021 року № 143 на суму 30 000 грн 00 коп., від 16 червня 2021 року № 150 на суму 30 000 грн 00 коп.

Доказів поставки відповідачем товару на вказану суму матеріали справи не містять та відповідачем у порядку, передбаченому ГПК України, таких доказів суду не надано.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як було встановлено судом вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 2 грудня 2021 року про здійснення поставки товару.

Факт направлення позивачем відповідачу даної вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.12.2021 р., фіскальним чеком від 02.12.2021 р. та накладною від 02.12.2021 р.

Керуючись приписами ст. ст. 13, 74, 79 ГПК України, суд приходить до висновку, що Рогульчиком Віктором Івановичем не виконано свого обов`язку з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ" товару за укладеним сторонами договором поставки.

Крім того, як було встановлено судом вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 3 грудня 2021 року про повернення оплачених коштів в сумі 60 000 грн 00 коп.

Факт направлення позивачем відповідачу даної вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист від 03.12.2021 р., фіскальним чеком від 03.12.2021 р. та накладною від 03.12.2021 р.

Отже, відповідачем не виконано свого зобов`язання з поставки товару, а позивачем реалізовано передбачене частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України право вимагати у продавця повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, відповідач повинен був повернути позивачу суму попередньої оплати за товар у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач не надав суду доказів повернення позивачу суми попередньої оплати, сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ" на виконання своїх зобов`язань за договором, а відтак є таким, що прострочив виконання своїх грошових зобов`язань.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено факт перерахування позивачем на умовах попередньої оплати 60 000 грн. (загальна сума) згідно Договору від 8 квітня 2021 року, а відтак, за відсутності доказів (видаткових, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товару, тощо) поставки відповідачем обумовленої в угоді продукції, суд дійшов висновку про наявність правових підстав, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 60 000 грн 00 коп. попередньої оплати.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, становить 8 270 грн 00 коп., що складається з судового збору 2 270 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу (визначення правової позиції та підготовка проекту позову) 6 000 грн 00 коп.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до вхідного штемпеля на першому аркуші позовної заяви, остання надійшла до суду 18.01.2022 р.

За умовами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2 481 грн 00 коп.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із врахуванням, що позивачем було заявлено позов про стягнення з відповідача 60 000 грн 00 коп., судовий збір становить 2 481 грн 00 коп.

До матеріалів справи позивачем додано платіжні доручення від 10 грудня 2021 року № 304 на суму 2 270 грн 00 коп. та від 12 січня 2022 року № 329 на суму 211 грн 00 коп., що в загальному становить 2 481 грн 00 коп.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 2 481 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК КОМПАНІ" (33016, м. Рівне, вул. Романа Шухевича, буд. 8, кв. 46, код ЄДРПОУ 43012936) кошти в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп. та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 2 березня 2022 року.

Суддя Р.В. Романюк