Рішення

від 20.02.2022 по справі 914/3257/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2022 Справа № 914/3257/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ - ФІНАНС», м. Київ,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНСИВ», м. Львів,

відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Броди

предмет позову: стягнення 564 223,34 грн.

представники сторін:

від позивача: Гончаров Д.О.;

від відповідача 1: не з?явився.;

від відповідача 2: не з?явився.

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНСИВ» та ОСОБА_1 про стягнення 564 223,34 грн.

Ухвалою від 04.11.2021 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.12.2021. 06.12.2021 підготовче судове засідання відкладено на 10.01.2022. 10.01.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання відкладено на 31.01.2022.

Ухвалою від 31.01.2022 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 21.02.2022.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористались.

В судове засідання 21.02.2022 з`явився представник позивача, відповідачі явку уповноважених представників не забезпечили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи належне повідомлення про дату та час судового засідання, відсутність будь-яких клопотань щодо процесу розгляду справи, суд не вважає неявку сторін такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Судом 21.02.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу №3396/19-Г від 25.02.2019, укладеного між ТзОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ТзОВ «ІНТЕНСИВ».

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість за лізинговими платежами не погашена, а предмет лізингу не повернуто. На основну суму заборгованості нараховано штраф, пеню, 3% річних та інфляційне збільшення.

Крім того позивач подав заяву про збільшення позовних вимог з урахуванням графіку сплати лізингових платежів.

Аргументи відповідачів

Відповідачі правом на подання відзиву не скористались, пояснень по суті позовних вимог не надали, явку уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

25.02.2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УЛФ-ФІНАНС» (далі за текстом - Позивач, Лізингодавець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕНСИВ» (далі за текстом - Відповідач, Лізингоотримувач) був укладений договір фінансового лізингу №3396/02/19-Г (далі - Договір фінансового лізингу).

Позивач 07.03.2019 передав згідно акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений Лізингоодержувачем транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, моделі GLS 350, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю - 2 663 215,95 (Два мільйона шістсот шістдесят три тисячі двісті п`ятнадцять гривень 95 копійок) з ПДВ, який зареєстрований за ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (ідентифікаційний номер 41110750) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (далі по тексту - Предмет лізингу).

З метою забезпечення виконання зобов`язання за Договором фінансового лізингу, 28.02.2019 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та директором ТОВ «ІНТЕНСИВ» Кондрою Олександром Ярославовичем було укладено Договір поруки.

Відповідачу було направлене повідомлення №УФ-29082 від 29.07.2020 про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу з вимогою повернути ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» 05.08.2020 об 11:00 годин, за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 35-а, за актом

приймання-передачі Предмет лізингу.

30.12.2020 року між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ТОВ «ІНТЕНСИВ» був укладений договір про врегулювання заборгованості за Договором фінансового лізингу №3396/02/19-Г від 25.02.2019 з узгодженим графіком погашення заборгованості.

Також з метою забезпечення виконання за цим договором 30.12.2020 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та директором ТОВ «ІНТЕНСИВ» ОСОБА_1 укладено Договір поруки.

22.04.2021 вже вдруге між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ТОВ «ІНТЕНСИВ» був укладений договір про врегулювання заборгованості за Договором фінансового лізингу №3396/02/19-Г від 25.02.2019.

З метою забезпечення виконання ТОВ «ІНТЕНСИВ» усіх грошових зобов`язань за Договором від 22.04.2021 про врегулювання заборгованості за Договором фінансового лізингу №3396/02/19-Г від 25.02.2019 року між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та директором ТОВ «ІНТЕНСИВ» ОСОБА_1 (далі за текстом - Поручитель, Відповідач 2) було укладено Договір поруки від 22.04.2021 (надалі - Договір поруки).

На адресу Відповідачів була надіслана досудова вимога №УФ-35234 та №УФ-35235 від 08.10.2021 з проханням погасити протягом 5 (п`яти) банківських днів заборгованість у розмірі 564 223,34 грн.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2021 року слідчим Печерського УП ГУНП України в місті Києві Івановим В.І. внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за №120211000600010832 передбаченого ч.2 ст.191 Кримінального кодексу України.

Постановою слідчого Печерського УП ГУНП України в місті Києві Іванова В.І. від 29.07.2021 оголошено у розшук транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, моделі GLS 350, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

ОЦІНКА СУДУ

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 806, ч. 1 ст. 807 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України „Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про фінансовий лізинг") фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Суб`єктами лізингу можуть бути зокрема: лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

Згідно п.14 Договору фінансового лізингу, Договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту підписання Сторонами (в тому числі обов`язковим до виконання стає Додаток «Загальні умови до договору фінансового лізингу», згоду на погодження та дотримання умов якого Лізингоодержувач надає своїм підписом у цьому документі) (далі за текстом - Загальні умови) і діє до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором фінансового лізингу.

Згідно п.15 Договору фінансового лізингу, Додаток - «Загальні умови до договору фінансового лізингу» (та будь-які посилання на нього в Договорі), розміщений на офіційному веб-сайті Лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього Договору, та є невід`ємною складовою частиною Договору.

Своїм підписом в цьому документі Лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами Договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до Договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення Договору, порядку та суми дострокового викупу Предмета лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього Договору (включаючи Загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

Згідно п. 1.1. Загальних умов, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно (далі по тексту «Предмет лізингу»), найменування, специфікація, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у Договорі.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається наявність заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 668 513,29 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст.ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.1.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату лізингових платежів передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сторони дійшли згоди, що при нарахуванні пені відповідно до умов цього пункту договору не застосовуються положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, а пеня нараховується за весь строк прострочення виконання зобов`язання.

Як вбачається з наведеного у заяві про збільшення позовних вимог від 10.01.2022 № УФ-42928 розрахунку, відповідно до п. 7.1.1 Генерального договору лізингу позивачем нарахована до стягнення пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ по кожному з прострочених платежів за кожен день прострочення оплати станом на 04.01.2022, загальна сума якої склала 43 852,41 грн.

Умовами пункту 7.1.2. Договору фінансового лізингу сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів за відповідним Договором, крім пені, передбаченої п.7.1.1 Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості.

Враховуючи наведене, позивачем згідно наявного розрахунку виходячи з терміну затримки сплати по кожному з лізингових платежів станом на 04.01.2022 розраховано до стягнення штраф у загальному розмірі 82 527,78 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати сплати лізингових платежів, позивачем у порядку ст. 625 ЦК України станом на 04.01.2022 було нараховано до сплати три відсотки річних у розмірі 7 908,87 грн, втрати від інфляції у розмірі 11 372,91 грн, виходячи із боргу за кожним із лізингових платежів, які мали бути сплачені.

Таким чином заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Договором лізингу станом на 04.01.2022 у загальній сумі 814 175,26 грн., у тому числі: 668 513,29 грн. - прострочена заборгованість за лізинговими платежами; 43 852,41 грн. - пені; 82 527,78 грн. - штрафу, 7 908,87 грн. - 3% річних та 11 372,91 грн. втрат від інфляції суд перевірив вказані розрахунки, позовні вимоги вважає доведениними та підтверджено матеріалами справи.

Як свідчать матеріали справи, зобов`язання за вказаними вище лізинговим договором забезпечено:

- договором поруки б/н від 28.02.2019, укладеним між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (кредитором) та ОСОБА_2 (поручителем) та ТОВ «ІНТЕНСИВ» (боржником);

- договором поруки б/н від 30.12.2020, укладеним між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (кредитором) та ОСОБА_1 (поручителем) та ТОВ «ІНТЕНСИВ» (боржником);

- договором поруки б/н від 22.04.2021, укладеним між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (кредитором) та ОСОБА_1 (поручителем) та ТОВ «ІНТЕНСИВ» (боржником);

Судом встановлено, що у відповідності до п. 1.3. укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" договору поруки від 28.02.2019 поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені в лізинговому договорі та передбачені законодавством України.

За умовами п. 1.4 та п. 1.5 договору поруки від 28.02.2019 відповідальність поручителя та боржника є солідарною, а причини невиконання боржником своїх зобов`язань за лізинговим договором в жодному разі не можуть впливати на виконання поручителем зобов`язань за цим договором.

30.12.2020 та 22.04.2021 між ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено договори поруки, за умовами п.п. 1.1. яких поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання ТОВ "ІНТЕНСИВ" усіх його грошових зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, у тому числі і в частині компенсації можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій, комісій (винагород), додаткових платежів, що виникли з Договору від 30.12.2020 та 22.04.2021 про врегулювання заборгованості за Договором фінансового лізингу №3396/02/19-Г від 25.02.2019.

У відповідності до п. 1.4. та п. 1.5. договорів поруки від 30.12.2020 та 22.04.2021 відповідальність поручителя та боржника є солідарною, а причини невиконання боржником своїх зобов`язань за лізинговим договором в жодному разі не можуть впливати на виконання поручителем зобов`язань за цим договором.

У відповідності до п. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами п. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Оскільки зобов`язання за лізинговим договором №3396/02/19-Г від 25.02.2019 лізингооджержувачем належним чином не виконуються, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідачів (лізингоодержувача та поручителя) заборгованості за договором у солідарному порядку повністю.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Станом на день розгляду справи відповідачами не спростовано факт наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідачів в солідарному порядку борг є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі судового збору покладаються на відповідачів в розмірі 12 212,65 грн. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За наведених обставин суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕНСИВ» (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 327, ЄДРПОУ 30583077), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-а, офіс 300, ЄДРПОУ 41110750) борг у загальній сумі 814 175,26 грн., у тому числі: 668 513,29 грн. - прострочена заборгованість за лізинговими платежами; 43 852,41 грн. - пені; 82 527,78 грн. штрафу, 7 908,87 грн. - 3% річних, 11 372,91 грн. втрат від інфляції та судовий збір 12 212,65 грн.

3. Призначити судове засідання для вирішення питання відшкодування витрат на правову допомогу на 09.03.2022 о 14:00 год.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 02.03.2022.

Суддя Горецька З.В.