Рішення

від 09.02.2022 по справі 914/1900/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2022 Справа № 914/1900/21

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянув у відкритому судовому засіданні по суті справу

за позовом: Керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області, м. Стрий Львівської області, в інтересах держави в особі,позивача:Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, м. Миколаїв Львівської області,до відповідача 1:Приватного акціонерного товариства «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», с. Рудники Стрийський р-н Львівська обл.,до відповідача 2:Приватного підприємства «Гірничовидобувна компанія «СДК», м. Миколаїв Стрийський р-н Львівська обл.,до відповідача 3:Державного реєстратора Жирівської сільської ради Павлишина Назара-Павла Андрійовича, с. Жирівка Львівської обл.,до відповідача 4:Приватного підприємства «Лео Фішер», с. Гонятичі Стрийський р-н Львівська обл.,про: -скасування державної реєстрації про право власності на нерухоме майно з одночасним припиненням права приватної власності; -визнання недійсним договору купівлі-продажу; -скасування державної реєстрації про право власності на нерухоме майно набуте на підставі вищевказаного договору, з одночасним припиненням права приватної власності; -скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, з одночасним припиненням права власності; -зобов`язання відповідачів 1, 2, 4 привести прибережну захисну смугу земельної ділянки водного фонду озера у попередній стан, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомості.За участю представників сторін: прокурор:Лука Г. В.,позивача:не з`явився,відповідача 1:Пастернак П. І.,відповідача 2:Семиренко П. Я.,відповідача 3:не з`явився.відповідача 4:не з`явився.1.Судові процедури.

1.1.На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Стрийської районної державної адміністрації Львівської області до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», відповідача 2: Приватного підприємства «Гірничовидобувна компанія «СДК», відповідача 3: Державного реєстратора Жирівської сільської ради Павлишина Назара-Павла Андрійовича про:

-скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю (будинок рибака) загальною площею 34,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2074360546230), зареєстрований за відповідачем 1 на підставі технічного паспорта, виданого ОКП ЛОР «БТІЕО» від 10.03.2020;

-скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю (будинок рибака) загальною площею 34,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2074360546230), зареєстрований за відповідачем 2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі № 395 від 01.05.2020;

-визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі № 395 від 01.05.2020, укладеним між відповідачем 1 та відповідачем 2;

-зобов`язання відповідачів 1, 2 привести прибережну захисну смугу земельної ділянки водного фонду озера «Малий Байкал» площею 0,00345 га, що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1, с. Гонятичі Стрийський р-н Львівської області у попередній стан, шляхом знесення нежитлової будівлі «Будинку рибака» під літ. «А-1» загальною площею 34,5 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1, с. Гонятичі, Стрийський р-н, Львівська область.

1.2.Ухвалою суду від 16.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.08.2021. Підготовче засідання відкладалось на 07.09.2021, на 28.09.2021 та на 12.10.2021. При цьому, ухвалою суду від 07.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

1.3.Стрийською РДА 27.07.2021 подану заяву про розгляд справи без участі повноважного представника позивача (Т. 1, а.с. 86). Аналогічного змісту заяву, але з повідомленням про підтримання позовних вимог у повному обсязі, позивач подавав 06.09.2021 (Т. 1, а.с. 185), 29.09.2021 (Т. 1, а.с. 245) та 18.10.2021 (Т. 2, а.с. 19).

1.4.26 серпня 2021 року Стрийською окружною прокуратурою подано заяву про зміну (збільшення) предмету позову (Т. 1, а.с. 113-119). Згідно з поданою заявою, прокурор просить:

-скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (будинок рибака) загальною площею 34,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2074360546230) від 28.04.2020, що зареєстрований за відповідачем 1 з одночасним припиненням права власності;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 395 від 01.05.2020, що укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2;

-скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (будинок рибака) загальною площею 34,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2074360546230) від 01.05.2020, що зареєстрований за відповідачем 2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі № 395 від 01.05.2020, з одночасним припиненням права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості;

-зобов`язання відповідачів ПП «Гірничовидобувна компанія «СДК» та «ПАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» привести прибережну захисну смугу земельної ділянки водного фонду озера «Малий Байкал» площею 0,00345 га, що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1 с. Гонятичі Стрийський р-н Львівська обл., у попередній стан, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта, а саме: нежитлової будівлі «Будинок рибака» під літерою А-1 загальною площею 34,5 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1 с. Гонятичі Стрийський р-н Львівська обл. за власний рахунок або з компенсацією витрат, пов`язаних з знесенням цих об`єктів за рахунок відповідача 1 та відповідача 2.

1.5.ПП «Гірничовидобувна компанія «СДК» 02.09.2021 подало відзив на позов (Т. 1, а.с. 131-143), яким проти позову заперечило у повному обсязі.

1.6.03 вересня 2021 року Львівською обласною прокуратурою подано клопотання про поновлення строку для подання доказів та відповідні докази для долучення до матеріалів справи (Т. 1, а.с. 169-171), зокрема, копій рішень Гонятичівської сільської ради, копію оскарженого договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, тощо.

В подальшому, 09.09.2021 прокурором подано відповідь на відзив відповідача 2 (Т. 1, а.с. 204-214), у якому прокурор заперечує доводи відповідача 2 зазначені у відзиві.

28 вересня 2021 року відповідачем 1 подано клопотання про поновлення строку для подання відзиву та відзив на позовну заяву (Т. 1 а.с. 222-226), згідно з яким останній заперечує повністю заявлені вимоги.

1.7.Ухвалою суду від 28.09.2021 поновлено прокурору пропущений строк для подання доказів та долучено подані докази до матеріалів справи; поновлено відповідачу 1 та відповідачу 2 пропущений строк для подання відзивів та прийнято такі до розгляду; заяву Керівника Стрийської окружної прокуратури про зміну предмету позову прийнято до розгляду та постановлено здійснювати розгляд справи з її урахуванням.

1.8.Ухвалою суду від 12.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.10.2021. В подальшому, у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 10.11.2021 та до 17.11.2021.

1.9.05 листопада 2021 року з матеріалами справи ознайомився представник відповідача 2 та подав додаткові письмові пояснення.

1.10.Прокурор 09.11.2021 подав до суду наступні клопотання: - про заміну учасника справи його правонаступником, зокрема, просить замінити позивача Стрийську районну державну адміністрацію Львівської області її правонаступником Миколаївською міською радою Стрийського району Львівської області; - про повернення справи на стадію підготовчого провадження; поновлення пропущеного строку на подання доказів та долучення таких доказів до матеріалів справи.

1.11.ПП «Гірничовидобувна компанія «СДК» подала заперечення на клопотання прокурора від 09.11.2021.

1.12.15 листопада 2021 року прокурор подав додаткові письмові пояснення щодо заміни сторони його правонаступником та щодо повернення на стадію підготовчого провадження.

1.13.ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» 17.11.2021 подав письмові заперечення щодо заявлених прокурором клопотань, зокрема, щодо заміни позивача його правонаступником та щодо повернення на стадію підготовчого провадження.

1.14.Ухвалою суду від 17.11.2021 замінено позивача у справі його правонаступником Миколаївською міською радою Стрийського району Львівської області, задоволено клопотання прокурора про долучення доказів до матеріалів справи і поновлено строк на подання таких доказів, постановлено повернутись до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовжено підготовче засідання, яке відкладено на 23.11.2021. Вподальшому, підготовче засідання відкладалось на 08.12.2021.

1.15.22 листопада 2021 року Миколаївською міською радою Стрийського району Львівської області подано клопотання про відкладення розгляду справи.

1.16.Прокурором 23.11.2021 подано до суду заяву про зміну (збільшення) предмету позову у якій прокурор просить: - залучити до участі у справі відповідача 4 - ПП «Лео Фішер»;

-скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (будинок рибака) загальною площею 34,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2074360546230) від 28.04.2020, що зареєстрований за відповідачем 1 з одночасним припиненням права власності;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 395 від 01.05.2020, що укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2;

-скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (будинок рибака) загальною площею 34,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2074360546230) від 01.05.2020, що зареєстрований за відповідачем 2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі № 395 від 01.05.2020, з одночасним припиненням права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості;

-скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме ймайно нежитлову будівлю (будинок рибака) загальною площею 34,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2074360546230) від 27.09.2021, що зареєстроване за відповідачем 4 з одночасним припиненням права власності приватної власності;

-зобов`язання відповідачів ПП «Лео Фішер», ПП «Гірничовидобувна компанія «СДК» та ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» привести прибережну захисну смугу земельної ділянки водного фонду озера «Малий Байкал» площею 0,00345 га, що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1 с. Гонятичі Стрийський р-н Львівська обл., у попередній стан, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта, а саме: нежитлової будівлі «Будинок рибака» під літерою А-1 загальною площею 34,5 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1 с. Гонятичі Стрийський р-н Львівська обл. за власний рахунок або з компенсацією витрат, пов`язаних з знесенням цих об`єктів за рахунок відповідача 1, відповідача 2 та відповідачів 4.

1.17.Позивачем 01.12.2021 подано клопотання про розгляд справи без участі учасника процесу, у якому повідомлено, що останній підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

1.18.Ухвалою суду від 08.12.2021 залучено до участі у справі № 914/1900/21 ПП «Лео Фішер» відповідачем 4, заяву прокурора в частині зміна предмету позову прийнято до розгляду.

1.19.Згідно з ухвалою суду від 21 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд справи по суті призначено на 26.01.2022. судове засідання з розгляду справи по суті 26.01.2022 не відбулось з підстав, вказаних в ухвалі суду від 31.01.2022. Наступне засідання призначено на 10.02.2022.

1.20.Згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

1.21.Заслухавши позиції сторін щодо предмету спору, з`ясувавши обставини справи та перевіривши докази на підтвердження вказаних обставин, враховуючи як наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи за правилами загального позовного провадження, так і за встановленої необхідності необхідний розумний строк для вирішення даного спору з урахуванням предмету та характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку, вчинивши усі необхідні процесуальні дії, про можливість вирішення спору по суті у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 10.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2.Аргументи сторін.

2.1.Прокурор обґрунтовуючи заявлений позов вказує, що підставами позову є незаконна реєстрація права власності на об`єкт самочинного будівництва, який збудований на земельній ділянці, яка не відводилась та не призначалась для такого будівництва, оскільки цільове призначення земельної ділянки переданої відповідачу 1 в оренду за договором від 08.10.2007 землі водного фонду та прибережна смуга для влаштування садкового форельного господарства та любительського риборозведення і рибальства. Також, в укладеному договорі оренди землі від 08.10.2007 (п. 3 Договору) зазначено, що будь-яких об`єктів нерухомого майна на переданій в оренду ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» станом на 08.10.2007 немає.

Реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна нежитлового приміщення «Будинок рибака» площею 34,5 кв.м. лише на підставі технічного паспорту порушує вимоги статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, у зв`язку із незаконною реєстрацією нерухомого майна та внесення відповідних відомостей у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, з державної власності вибула земельна ділянка площею 34,5 кв.м.

Також, прокурор вказує про те, що всупереч вимог статей 60, 61 Земельного кодексу України, спірний об`єкт нерухомого майна збудовано у межах прибережної захисної смуги озера «Малий Байкал», що є підставою для знесення самовільно збудованого об`єкту нерухомості.

Окрім того, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено загальні засади отримання права на виконання будівельних робіт (ст. 34, 37 Закону) вказаного закону, а також, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється (ч. 8 ст. 39 Закону).

У подальшому, вищевказаний об`єкт нерухомого майна «Будинок рибака», відчужено відповідачу 2 за договором купівлі-продажу від 01.05.2020. За вказаних обставин, з державної власності у приватну власність незаконно вибула земельна ділянка, що знаходиться під об`єктом приватизації.

З 27 вересня 2021 року приватне підприємство «Лео Фішер» стало власником спірного об`єкту нерухомого майна «Будинок рибака» на підставі розподільчого балансу від 31.07.2021 та протоколу загальних зборів засновників від 16.08.2021.

Таким чином, прокурор просить задовольнити повністю заявлений позов з урахуванням заяви про зміну (збільшення) позовних вимог (вх. № 4806/21 від 23.11.2021).

2.2.Позивач, Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області поданий позов підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

2.3.Відповідач 1, ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» заперечуючи даний позов, зазначив про ті ж обставини, що і відповідач 2, зокрема, вказує про таке.

Реєстрація (оформлення) права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Діюче законодавство не встановлює обов`язку вводити в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року.

Вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Технічний паспорт на будинок рибака розташованого по вул. Озерній, 1 в с. Гонятичі Миколаївського району (на даний час Стрийського району) Львівської області виготовлений ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 10 березня 2020 року.

В зазначеному технічному паспорті зокрема вказується, що будівля (будинок рибака) побудована у 1989 році.

Тобто будівництво будинку рибака відбулося до 1992 року (до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення»).

Також зазначив, що зважаючи на рік побудови будинку рибака (1989 рік), фактичне його будівництво здійснювалося так званим «господарським способом».

Щодо встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки та щодо визнання правочину недійсним заперечив вказані обставини, з підстав вказаних відповідачем 2.

Відтак, відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову поданого прокурором.

2.4.Відповідач 2, ПП «Гірничовидобувна компанія «СДК» заперечуючи поданий позов, вказує наступне.

Реєстрація (оформлення) права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них (надалі - «Об`єкти»), що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі «Закон») та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - «Порядок»),

Згідно з п. 42 Порядку, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

-технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

-документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

Таким чином діюче законодавство не встановлює обов`язку вводити в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року.

Крім того, актуальна судова практика теж вказує на те, що не підлягають вводу в експлуатацію будівлі і споруди збудовані у період до 05 серпня 1992 року.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові від 15.01.2021 по справі № 1540/3952/18 прийшов до висновку, що індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17.

Отже, вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4- 35//18/1).

При цьому матеріали справи містять технічний паспорт на будинок рибака розташованийпо вул. Озерній, 1 в с. Гонятичі Миколаївського району (на даний час Стрийського району) Львівської області, який виготовлений ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 10.03.2020.

В зазначеному технічному паспорті вказується, що будівля (будинок рибака) побудована у 1989 році.

Так, будівництво будинку рибака відбулося до 1992 року (до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення»).

Також ПП «Гірничовидобувна компанія «СДК» з метою встановлення приналежності вказаної будівлі (будинку рибака) до об`єктів нерухомого майна та визначення орієнтовної дати побудови будівлі звернулося до експертної організації (ТзОВ «ГАЛ-СВІТ») щодо проведення дослідження та надання експертного висновку на поставлені питання. Вказаний висновок долучено до матеріалів справи.

У висновку зазначено, що нежитлова будівля (будинок рибака) загальною площею 34,5 (тридцять чотири цілих п`ять десятих) кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна-2074360546230), що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Гонятичі, вул. Озерна, 1 є об`єктом нерухомого майна. Можливий період будівництва нежитлової будівлі (будинка рибака) загальною площею 34,5 кв.м. кінець 80-х початок 90-х років ХХ століття.

Окремо слід зазначити, що зважаючи на рік побудови будинку рибака (1989 рік), фактичне його будівництво здійснювалося «господарським способом». Законодавством, у тому числі, яке діяло на дату побудови будинку рибака, не наведено чіткого визначення господарського способу здійснення будівництва, однак характерні ознаки притаманні такому виду будівництва перелічені в різних підзаконних нормативних актах та роз`ясненнях.

Тобто таке явище як будівництво господарським способом будівель, споруд, приміщень та інших об`єктів було широко поширене при здійсненні господарської діяльності суб`єктами господарювання з метою задоволення власних потреб і реалізації необхідних організаційних заходів, не мало, як правило, чітко сформованої цінової вартості і використовувалося на практиці до 1992 року.

Щодо визначення поняття самочинного будівництва, що закріплене у ст. 376 Цивільного кодексу України (чинного на даний час), необхідно зазначити, що на час будівництва спірного об`єкту нерухомого майна діяли норми Цивільного кодексу УРСР, який набрав чинності 18.07.1963 та який не містив подібних за значенням понять. Таким чином, посилання на норми чинного кодексу та необхідність їх застосування до спірних правовідносин є необґрунтованою, як до застосування норм ЦК України (чинного), так і Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Щодо самовільного зайняття земельної ділянки, сторона зазначає, що вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. Подібна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 910/2655/18.

Таким чином, твердження керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області про самовільне зайняття відповідачами земельної ділянки розташованої біля с. Гонятичі (Гонятичівеької сільської ради Львівської області), за межами населеного пункту (озеро Малий Байкал та прибережна смуга) є голослівним та непідтвердженим жодними належними доказами, зважаючи на те, що Відповідач 1 користувався вказаною земельною ділянкою на підставі належним чином оформленого і зареєстрованого правовстановлюючого документу договору оренди землі від 08.10.2007.

Щодо визнання правочину недійсним, відповідач 2 зазначає, що необхідно виділити дві обов`язкові умови для визнання судом оспорюваного правочину (договору) недійсним, які повинні мати місце одночасно:

Встановлення під час судового розгляду обставин недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Доведеність під час судового розгляду позивачем факту порушення оспорюваним правочином його цивільного права, за захистом якого він звернувся до суду, надання вичерпних відповідей позивачем суду щодо того, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення.

У свою чергу ні органом прокуратури, ні позивачем не зазначено у чому конкретно полягає порушення прав та інтересів держави оспорюваним правочином (договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.05.2020), на підставі якого у відповідача 2 виникло право власності на будівлю (будинок рибака).

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлений чіткий перелік підстав для відмови державним реєстратором в державній реєстрації прав на нерухоме майно. Даний перелік є вичерпним.

Державний реєстратор пересвідчившись у відсутності підстав передбачених ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для відмови в державній реєстрацій прав зобов`язаний здійснити таку реєстрацію заявленого права.

Оскільки на дату проведення Відповідачем 3 та нотаріусом державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю (будинок рибака) загальною площею 34,5 кв.м., яка розташована за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Гонятичі, вул. Озерна, 1, з відповідним внесенням записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, були відсутні підстави для відмови в такій реєстрації заявленого речового права, вказане свідчить, що протиправних дій державного реєстратора та нотаріуса в цій частині не має.

У сукупності вищезазначеного, відповідач 2 просить відмовити у задоволенні поданого позову за безпідставністю заявлених вимог.

2.5.Відповідачі 3 та 4, Державний реєстратор Жирівської сільської ради Павлишина Н.-П. А. та ПП «Лео Фішер» письмових відзивів на позов не подавали, проти позову не заперечували.

3.Обставини справи.

3.1.Згідно з Розпорядженням Голови Миколаївської районної державної адміністрації від 23.10.2003 № 434 «Про надання в оренду озера ОСОБА_1 на території Гонятичівської сільської ради філії «Рибгосп-Рудники» ВАТ «Львівський облрибкомбінат» надано в оренду вказане озеро філії «Рибгосп-Рудники» ВАТ «Львівський облрибкомбінат» терміном на 50 років для влаштування садкового форельного господарства та любительського риборозведення і рибальства.

3.2.08 жовтня 2007 року між Миколаївською районною державною адміністрацією (як Орендодавцем) та Відкритим акціонерним товариством «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» (як Орендар) укладено Договір оренди землі (Т. 1, а.с. 32 - 34).

Згідно з пунктом 1 цього Договору, орендодавець на підставі розпорядження голови Миколаївської райдержадміністрації № 434 від 23.10.2003 надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку водного фонду озеро Малий Байкал та прибережна смуга, яка знаходиться біля с. Гонятичі Гонятичівської сільської ради Миколаївського району Львівської області, за межами населеного пункту.

Пунктом 2 Договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 45,35 га, у тому числі 41,96 га під водою, 3,39 га прибережна смуга.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - відсутні, а також інші об`єкти інфраструктури відсутні (п. 3 Договору).

Відповідно до пункту 8 Договору, такий укладено на 49 років.

Згідно з Актом приймання-передачі земельної ділянки орендодавець передав, а орендар прийняв у володіння та користування земельну ділянку площею 45,35 га, з яких: 41,96 га під водним дзеркалом, 3,39 га прибережна захисна смуга озера Малий Байкал.

3.3.Рішеннями Гонятичівської сільської ради Миколаївського району Львівської області № 05 та № 06 від 28.01.2020 присвоєно адрес земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» площею 45,3500 га № 1 по вул. Озерна в с. Гонятичі Миколаївського району Львівської області та присвоєно адрес нежитловому приміщенню, а саме: «будинок рибака» загальною площею 34,5 кв.м. № 1 по вул. Озерна в с. Гонятичі Миколаївського району Львівської області.

3.4.ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» видало ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 10.03.2020, будинок рибака, за адресою: Львівська область Миколаївський район село Гонятичі вулиця Озерна № 1, загальною площею 34,5 кв.м. Рік спорудження 1989 (Т. 1, а.с. 58, 161 163).

3.5.28 квітня 2020 року державним реєстратором зареєстровано за ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» право власності на нежитлову будівлю (будинок рибака) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074360546230) загальною площею 34,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Гонятичі, вул. Озерна 1. Земельна ділянка місця розташування кадастровий номер: 4623082400:20:000:0038. Підстава для державної реєстрації права власності: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 10.03.2020, видавник: ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 06, виданий 28.01.2020, видавник: Гонятичівська сільська рада; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 05, виданий 28.01.2020, видавник: Гонятичівська сільська рада. Інформація вказана у Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Т. 1, а.с. 56).

3.6.Між ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» (продавець) та ПП «Гірничовидобувна компанія «СДК» (покупець) 01.05.2021 укладено Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (будинок рибака). Предметом вказаного Договору є нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля (будинок рибака) А-1 площею 34,5 кв.м., біля нежитлової будівлі є: металеві ворота №1, огорожа із бетонних плит №2, металеві ворота №3, який знаходиться на землях Гонятичівської сільської ради Миколаївського району Львівської загальною площею 45,3500 га, кадастровий номер 4623082400:20:000:0038 за адресою: за адресою: Львівська область, Миколаївський район, село Гонятичі, вулиця Озерна, будинок 1 (Т. 1, а.с. 147).

3.7.01 травня 2020 року приватним нотаріусом зареєстровано за ПП «Гірничовидобувна компанія «СДК» право власності на нежитлову будівлю (будинок рибака) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074360546230) загальною площею 34,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Гонятичі, вул. Озерна 1. Земельна ділянка місця розташування кадастровий номер: 4623082400:20:000:0038. Підстава для державної реєстрації права власності: договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (будинок рибака), серія та номер; 395, виданий 01.05.2020, видавник: Алєксєєв В. А. приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу (Т. 1, а.с. 57).

3.8.Згідно з Протоколом № 14 загальних зборів засновників (учасників) ПП «Гірничовидобувна компанія «СДК» від 22.06.2021 (Т. 2, а.с. 71 72) вирішено виділити з ПП «Гірничовидобувна компанія «СДК» дві нові юридичні особи у формі приватних підприємств.

3.9.16 серпня 2021 року згідно з Протоколом № 1 загальних зборів (учасників) Приватного підприємства «Лео Фішер» прийнято рішення про створення ПП «Лео Фішер», визначено, що останнє створюється шляхом виділу з ПП «Гірничовидобувна компанія «СДК» (Т. 2, а.с. 54 55).

3.10.Згідно з Розподільчим балансом частини активів та пасивів ПП «Гірничовидобувна компанія «СДК», що передається до ПП «Котеджний двір» та ПП «Лео Фішер», до ПП «Лео Фішер» ПП «Гірничовидобувна компанія «СДК» передає: нежитлову будівлю (будинок рибака) А-1 площею 34,5 кв.м., за адресою: Львівська область, Миколаївський район, село Гонятичі, вулиця Озерна 1 та вартістю 187080,58 грн 00 коп. (Т. 2, а.с. 56 59).

3.11.27 вересня 2021 року за ПП «Лео Фішер» зареєстровано права власності на нежитлову будівлю (будинок рибака) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074360546230) загальною площею 34,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Гонятичі, вул. Озерна 1. Земельна ділянка місця розташування кадастровий номер: 4623082400:20:000:0038. Підстава для державної реєстрації права власності: розподільчий баланс, серія та номер: б/н, виданий 31.07.2021, видавник: ПП «гірничовидобувна компанія «СДК»/ПП «Котеджний Двір»/ПП «Лео Фішер»; протокол загальних зборів засновників, серія та номер: 1, виданий 16.08.2021, видавник: ПП «Лео Фішер» (Т. 2, а.с. 50 53).

3.12.Вважаючи незаконними дії щодо самовільного зайняття земельної ділянки, самочинного будівництва, державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, тощо, прокурор звернувся до суду із даним позовом. Відповідачі 1, 2 заперечили поданий позов.

4.Позиція суду.

(1)Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірним нерухомим майном (нежитловою будівлею та земельною ділянкою, що знаходиться під нею).

4.1.Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

4.2.Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

4.3.Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Аналогічні позицій зазначені у постановах Верховного суду від 15.10.2020 у справі № 623/214/17 та від 15.01.2021 у справі №1540/3952/18.

4.4.Як з`ясовано судом, до матеріалів справи долучено Технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами виданий ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 10.03.2020. Згідно з даними вказаними у технічному паспорті, Будинок рибака знаходиться у Львівській області Миколаївський район с. Гонятичі вулиця Озерна 1, замовником технічної інвентаризації є ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат». Згідно з схемою розташування будівель і споруд, нежитловий будинок позначений літ. А-1 та згідно експлікації приміщення громадського будинку будинок рибака має загальну площу 34,5 кв.м. Рік спорудження 1989.

Також, згідно з висновком експерта № 029/21 будівельно-технічної експертизи, складеним 26.07.2021, експертом у відповіді на перше питання зазначено, що нежитлова будівля (будинок рибака) загальною площею 34,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074360546230), що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Гонятичі, вул. Озерна 1 є об`єктом нерухомого майна. У відповіді на друге питання експерт зазначив, що можливим періодом будівництва нежитлової будівлі (будинок рибака) загальною площею 34,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074360546230), що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Гонятичі, вул. Озерна 1: кінець 80-х початок 90-х років ХХ століття (Т. 1, а.с. 150 159).

4.5.Таким чином, в контексті доводів прокурора щодо застосування до спірних правовідносин положень чинних на момент розгляду даному спору Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про регулювання містобудівної діяльності», то такі доводи спростовуються запереченнями відповідачів 1 та 2.

(2) Щодо правомірності користування або володіння об`єктом нерухомості (нежитловою будівлею) у прибережній захисній смузі.

4.6.Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду (пункт «є» частини першої статті 19 ЗК України). До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 ЗК України та стаття 4 Водного кодексу України (далі - ВК України)).

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів (ч. 2 ст. 88 ВД України, п. в ч. 2 ст. 60 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 61 ЗК України та частиною першою статті 89 ВД України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (п. 4 ч. 2 ст. 89 ВК України, п. г ч. 2 ст. 61 ЗК України).

4.7.Як уже з`ясовано вище, спірний об`єкт нерухомого майна «будинок рибака» збудовано 1989 року, що підтверджується Технічним паспортом на вказаний об`єкта та висновком експерта, вказані документи долучені до матеріалів справи та не спростовані ні прокурором ні позивачем.

Таким чином, застосування до спірних відносин щодо будівництва у прибережній захисній смузі вимог ЗК України та ВК України, у чинній на час розгляду справи редакції, є необґрунтованим.

4.8.Разом з тим, правомірність здійснення будівництва об`єкту необхідного для господарських потреб у період до набрання чинності Водним кодексом України підтверджується чинним на той час профільним законом.

Відповідно до ст. 44 ВК Української РСР водокористувачі мають право користуватись водними об`єктами тільки в тих цілях, для яких вони надані.

Відповідно до мети, з якою водний об`єкт надано у користування, водокористувачі мають право у встановленому порядку: 1) користуватися водою з відкритих водоймищ і добувати підземні води для задоволення питних, господарсько-побутових, сільськогосподарських і промислових потреб; 2) будувати водогосподарські (гідротехнічні) споруди і пристрої, здійснювати їх реконструкцію і ремонт; 3) користуватись водними об`єктами для потреб гідроенергетики, транспорту, рибного і мисливського господарства, проведення оздоровчих та спортивних заходів і відпочинку. Водокористувачі вправі також здійснювати й інші не заборонені чинним законодавством дії по користуванню водними об`єктами (ст. 45 ВК Української РСР).

Відповідно до статті 24 Водного кодексу Української РСР (чинного на час будівництва спірного об`єкту) до прибережних смуг (зон), в яких проведення передбачених статтею 23 цього Кодексу робіт погоджується з відповідними державними органами, відносяться берегові смуги внутрішніх водних (судноплавних і лісоплавних) шляхів (стаття 84) та смуги відводу магістральних і міжгосподарських каналів (стаття 70). Передбачений статтею 23 цього Кодексу порядок проведення робіт на водних об`єктах і в прибережних смугах (зонах) поширюється також і на інші водні об`єкти та їх охоронні смуги і зони, для яких законодавством встановлено особливий режим користування.

Статтею 23 ВК Ураїнської РСР було закріплено, що будівельні, днопоглиблювальні і вибухові роботи, добування корисних копалин і водяних рослин, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій, рубання лісу і чагарників, бурові, сільськогосподарські та інші роботи на водних об`єктах або в прибережних смугах (зонах) водойм, що впливають на стан вод, проводяться за погодженням з органами по регулюванню використання і охороні вод, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів та іншими органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Місця проведення вказаних робіт визначаються у відповідності з проектами, затверджуваними у встановленому порядку. Порядок погодження робіт, що впливають на стан вод, на водних об`єктах та в прибережних смугах (зонах), а також форми необхідних для цього документів на погодження (акти, протоколи і т. ін.) встановлюються Радою Міністрів УРСР, якщо інше не передбачено законодавством Союзу РСР.

Так, прокурором та позивачем не надано суду жодних доказів, що спірний будинок рибака було збудовано по перше після набрання чинності Водним кодексом України, а по друге у супереч існуючим на той момент нормам закону. Тому, за відсутності таких доказів, неможна стверджувати про порушення відповідачами 1, 2 та 4 вимог чинних на час розгляду справи законів (ВК України та ЗК України).

(3, 4) Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного об`єкту та щодо належного способу захисту права власності на земельну ділянку водного фонду.

4.9.За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою пункту 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Крім того, ч. 4 вищевказаного пункту постанови пленуму вказує, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов`язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

4.10.Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (с. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 52 ЗК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).

4.11.Так, суд розглянувши заявлені вимоги про визнання спірного правочину недійсним Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі № 395 від 01.05.2020 та про зобов`язання відповідачів 1, 2, 4 привести прибережну захисну смугу земельної ділянки водного фонду озера «Малий Байкал» у попередній стан, шляхом знесення нежитлової будівлі «Будинок рибака» за власний рахунок або з компенсацією витрат з`ясував наступне.

Доводи прокурора щодо заявленого обґрунтовуються фактом порушенням вимог чинного на час проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна та не враховують часу будівництва такого об`єкту, а як наслідок регулювання іншими чинними на час такого будівництва законами. Відтак, судом встановлено, що відповідач 1 правомірно набувши право власності на нежитлову будівлю «Будинок рибака» реалізував своє право на розпорядження таким, зокрема, шляхом укладення спірного договору купівлі-продажу. За таких умов вимоги про визнання договору недійсним є необґрунтованими. Також, встановивши, що відповідач 2 правомірно набув у власність спірний об`єкт нерухомого майна, і в подальшому передав його у власність відповідача 4, на який останнім зареєстровано право власності, що підтверджується витягом відповідного з ЄДР, за вказаних обставин, враховуючи, що судом встановлено правомірність набуття права власності як першим так і останнім власником на спірний об`єкт нерухомого майна, таке спростовує доводи прокурора про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу вказаного об`єкту.

(5) Щодо вимог заявлених до державного реєстратора.

4.12.Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63)).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 52)).

Зі змісту і характеру відносин між учасниками цієї справи вбачається, що прокурор заявив позов про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою водного фонду, шляхом демонтажу вказаного об`єкту. Відповідач 4 у даній справі, вчиняв реєстраційні дії щодо спірного майна.

За змістом пункту 9 частини першої статті 27, частини першої статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення, що набрало законної сили, про скасування рішення державного реєстратора є підставою для вчинення відповідної реєстраційної дії. Остання вчиняється будь-яким державним реєстратором, а не лише тим, який прийняв скасоване у судовому порядку рішення. Із набранням законної сили відповідним судовим рішенням виникає юридичний факт, з яким законодавство пов`язує юридичні наслідки, зокрема, обов`язок державного реєстратора вчинити відповідну реєстраційну дію.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 39), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

Так, належними відповідачами за заявленими позовними вимогами є лише відповідачі 1, 2 та 4. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог до Державного реєстратора Жирівської сільської ради Павлишина Назара-Павла Андрійовича слід відмовити.

5.Судові витрати.

5.1.Пунктом 2 частини першої та пунктом 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 20, 45, 53, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Судові витрати залишити за прокурором.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 21.02.2022.

Суддя Трускавецький В.П.