Рішення

від 28.02.2022 по справі 914/4058/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2022 Справа № 914/4058/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник 5», м. Львів

про стягнення 2806,00 грн

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Пришляк М. С.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник 5» про стягнення 2806,00 грн.

Ухвалою суду від 04.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.02.2022.

01.02.2022 року судове засідання не відбулося у зв`язку з відключенням постачання електричної енергії у будівлі Господарського суду Львівської області. Згідно акту комісії Господарського суду Львівської області від 01.02.2022 про відключення електроенергії встановлено, що 01.02.2022 о 10 год. 15 хв., будівлю Господарського суду Львівської області було відключено від електричної енергії. Факт відключення від електропостачання підтверджується довідкою ПрАТ «Львівобленерго» від 01.02.2022 №203-07-348, якою повідомляється, що 01.02.2022 з 10.15 год до 11.31 год не було електроенергії у зв`язку з проведенням робіт по виконанню технічних умов. Ухвалою суду від 01.02.2022 враховуючи викладене, суд дійшов висновку призначити наступне судове засідання на 01.03.2022 року.

01.03.2022 в судове засідання представник позивача не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Заявою від 28.01.2022 просив справу розглядати за відсутності представника, а позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання 01.03.2022 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, причини неявки не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження від 04.02.2022, що направлялася за адресою місцезнаходження відповідача, повернулася на адресу суду з відміткою АТ "Укрпошта" - «повертається» «за закінченням терміну зберігання».

Одночасно, суд зазначає, що ухвали суду надсилались на адресу, що зазначена у позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступ до яких є відкритим), а саме- місцезнаходженням ТзОВ «Будівельник 5» є: 79010, м. м. Львів, вул. Личаківська, 45.

Крім цього, на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувалось повідомлення про розгляд справи № 914/4058/21 для належного повідомлення відповідача про дату та час судового засідання.

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу , які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження/місця проживання не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності прокладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку із її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (Аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Згідно з ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. В єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2. ст. 9). Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1 ст. 10). В силу ст. 11 цього Закону, відомості що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі «Інтернет»).

Відтак, у разі, коли місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження відповідача станом на дату прийняття рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 19.07.2021 по 20.07.2021 року ним, відповідно до усних домовленостей сторін, на підставі товарно-транспортних та видаткових накладних, було передано, а ТзОВ «Будівельник 5» було прийнято у власність щебенево-пісочну суміш, на загальну суму 42706,00 грн.

Позивач зазначив, що видаткові накладні з рахунками та проектом договору поставки підписаним з боку постачальника було направлено відповідачу, однак останній не підписав та не повернув зазначені документи відправнику. За вказаний період ТзОВ «Будівельник 5» було проведено часткову оплату отриманого товару на загальну суму 39900,00 грн з посиланням в платіжних документах на рахунки позивача, які були направлені поштою. Позивач вказав, що посилання в платіжних документах відповідача на рахунки позивача підтверджує їх отримання та погодження відповідачем вартості поставленого товару, а отже визнання боргу.

Решту оплати за отриманий товар відповідач не провів, хоча позивач звертався з претензією про погашення заборгованості, однак така залишилась без відповіді та задоволення.

З метою захисту свого порушеного права, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 2806,00 грн заборгованості за поставлений товар.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Обставини справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

На підставі видаткових накладних: № 5974 від 19.07.2021 на суму 30732,80 грн; № 6016 від 20.07.2021 на суму 11973,20 грн, постачальник ТзОВ «Компанія Лекора» поставив покупцю ТзОВ «Будівельник 5» товар на загальну суму 42706,00 грн, а саме щебінь фракції 20-40 та щебенево-пісочну суміш С-7 (0-40). Зазначені накладні відповідачем не підписано.

З товарно-транспортних накладних: № КЛ031569 від 19.07.2021, № КЛ031570 від 19.07.2021, № КЛ031931 від 19.07.2021, № КЛ039397 від 20.07.2021 підтверджується факт відвантаження щебенево-пісочної суміші відповідно масою 32,04 т., 31,98 т., 32,02т. та 32,36 т. щебеню.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури: № 9082 від 19.07.2021 на суму 10246,40 грн; № 9083 від 19.07.2021 на суму 20486,40 грн та № 9086 від 20.07.2021 на суму 11973,20 грн.

Згідно заключної виписки за період з 19.07.2021 по 19.07.2021 по рахунку позивача вбачається, що ТзОВ «Будівельник 5» проведено позивачу часткову оплату заборгованості, а саме: 19.07.2021 за рахунком № 9082 від 16.07.2021 на суму 9600,00 грн; 20.07.2021 за рахунком № 9086 від 19.07.2021 на суму 11100 грн та 20.07.2021 за рахунком № 9083 від 19.07.2021 на суму 19200,00 грн., загалом 39900 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом про погашення боргу на суму 2806,00 грн про повернення боргу в трьох-денний строк з моменту отримання вимоги, однак така залишилась останнім без відповіді та виконання.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку із відмовою відповідача сплатити позивачу вартість поставленого товару на підставі видаткових накладних в розмірі 2806,00 грн.

Оцінка суду.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (ч. 2 ст. 184 ГК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами ( ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових та товаро-транспортних накладних позивачем було відвантажено товар відповідачу, а останній, хоч не підписав видаткових накладних, здійснив часткову оплату за вказаний товар згідно виставлених позивачем рахунків, що підтверджується наявними в матеріалах справи заключними виписками по рахунку ТзОВ «Компанії Лекора». Зазначена обставина підтверджує отримання відповідачем товару. Таким чином, сторони фактично уклали між собою договір поставки у спрощений спосіб, який є підставою для виникнення між ТзОВ «Компанія Лекора» та ТзОВ «Будівельник 5» господарських зобов`язань.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості у розмірі 2806,00 грн не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у розмірі 2806,00 грн.

Судові витрати.

У заяві щодо вирішення питання про розподіл судових витрат позивач зазначив, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

10.12.2021 між адвокатом Кобилецьким В`ячеславом Вікторовичем та ТзОВ «Компанія Лекора» було укладено договір про надання правової допомоги (надалі договір).

Згідно з п. 1 договору, адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, які узгоджуються сторонами у письмовій формі.

Клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар в розмірі та в строк визначені цим договором (п. 4).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 3 (трьох) років. Цей договір може бути розірваний згідно вимог чинного законодавства.

Гонорар адвоката визначається з розрахунку 1800,00 грн за годину роботи.

Гонорар сплачується авансом або після надання адвокатом звіту про виконання доручення в порядку, визначеному цим договором. У випадку успішного виконання доручення, клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10 % економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги (п. п. 6-8 договору).

Як вбачається із звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 28.01.2022, відповідно до договору про надання правової допомоги від 10.12.2021 за період ведення справи № 914/4058/21 за позовом ТзОВ «Компанія Лекора» до ТзОВ «Будівельник 5» про стягнення 2806,00 грн в Господарському суді Львівської області, адвокатом були виконані наступні роботи: аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів (1,5 години); підготовка позовної заяви та систематизація позовних матеріалів (3 години); підготовка та подання інших процесуальних документів (0, 5 години). Всього виконано робіт об`ємом 5 годин. Отже загальна вартість наданої правової допомоги склала 9000,00 грн (5 годин x 1800 грн).

Видатковим касовим ордером від 28.01.2022 року підтверджується факт оплати ТзОВ «Компанія Лекора» 9000,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 10.12.2021 по справі № 914/4058/21 за позовом до ТзОВ «Будівельник5».

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується й Верховний Суд у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та у Постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Від відповідача станом на час розгляду справи заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не поступало. З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, підтвердженому матеріалами справи.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю в розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник 5» (вул. Личаківська, 45 м. Львів, 79010, ідентифікаційний код 42479688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (вул. П. Мирного, 11 офіс 2/9, м. Київ, 01011 ідентифікаційний код 43317636) 2806,00 грн заборгованості, 2270,00 грн - витрат по сплаті судового збору та 9000,00 грн витрат на правову допомогу.

Рішення складено 03.03.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.