Рішення

від 02.03.2022 по справі 924/1128/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2022 р. Справа № 924/1128/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Танасюк О.Є., секретар судового засідання Виноградов Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "В-Пласт" м. Горішні Плавні Полтавської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "НД-Груп" м. Хмельницький

про розірвання Договору №08/04/2-2021 від 08.04.2021р.

про стягнення 221455,49 грн., з яких: 217300,00 грн. - попередня оплата; 1982,49 грн. - 3% річних; 2173,00 грн. - інфляційні втрати.

Представники сторін:

позивач: Бондар В.Б. - згідно ордера №1023810 від 31.01.2022р.

відповідач: не з`явився

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.12.2021р. відкрито провадження у справі №924/1128/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "В-Пласт" до товариства з обмеженою відповідальністю "НД-Груп" про розірвання Договору №08/04/2-2021 від 08.04.2021р., стягнення 217300,00 грн. попередньої оплати та 6685,62 грн. - штрафних санкцій. Даною ухвалою постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

31.01.2022р. судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 22.02.2022р. прийнято зменшення розміру позовних вимог, викладене у заяві ТОВ "В-Пласт" від 17.02.2022р. Вимоги ТОВ "В-Пласт" у межах справи №924/1128/21 є наступними: про розірвання Договору №08/04/2-2021 від 08.04.2021р.; про стягнення 221455,49 грн., з яких: 217300,00 грн. - попередня оплата; 1982,49 грн. - 3% річних; 2173,00 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 22.02.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:30 год. 03.03.2022р.

Позиції сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №08/04/2-2021 від 08.04.2021р. Зазначає, що на виконання п. 3.1.1. договору ТОВ "В-Пласт" перерахував кошти (попередню оплату) за продукцію на поточний рахунок відповідача в розмірі 225400,00 грн. (50% від загальної суми договору), що підтверджується платіжним дорученням: № 10 від 16.04.2021 року. Також позивачем було проведено оплату в сумі 112700,00 грн. згідно платіжного доручення №12 від 07.05.2021 року та 50000,00 грн. згідно платіжного доручення №15 від 24.06.2021 року.

Повідомляє, що 01.07.2021 року відповідачем було частково передано продукцію позивачу (згідно видаткової накладної № РН 0000006 від 01.07.2021р.): агломератор для полімерів в кількості 1 шт. на суму - 65 333,33 грн.; мийка для полімерів в кількості 1 шт. на суму - 77 000,00 грн. Сума поставки складає 170 800,00 грн. (вартість без ПДВ -142333,33 грн., ПДВ 28466,67 грн.).

Позивач зазначає, що відповідно до п. 3.1.3 договору постачальник (відповідач) зобов`язаний був протягом 60 банківських днів з моменту отримання попередньої оплати поставити продукцію покупцю. Посилаючись на те, що відповідачем свої зобов`язання за договором виконані частково, з порушенням строку та не в повному обсязі, позивач вказує, що невиконання умов договору призвело до затримки у позивача запуску виробничої лінії. Повідомляє, що позивачем направлено відповідачу претензію №9 від 23.07.2021 року щодо постачання продукції згідно умов договору №08/04/2-2021 від 08.04.2021 року, в якій вимагав здійснити поставку гранулятора для полімерів в кількості 1 шт. строком до 30.07.2021 року, а у випадку неможливості виконання поставки, повернути кошти покупцю. Однак відповіді на претензію відповідачем надано не було.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвали суду, яка направлялися на юридичну адресу відповідача повернуті до суду із довідкою відділення поштового зв`язку про причину повернення: „адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати, повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020у справі №24/260-23/52-б).

Таким чином, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

08.04.2021р. між товариством з обмеженою відповідальністю "НД-Груп" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "В-Пласт" (покупець) укладено договір №08/04/2-2021, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити у визначені строки покупцеві продукцію, а саме: гранулятор для полімерів в кількості 1 шт., мийка для полімерів в кількості 1 шт., агломератор для полімерів в кількості 1 шт., а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору поставка продукції здійснюється постачальником відповідно до наступних умов:

- покупець здійснює попередню оплату постачальнику у розмірі 50% від вартості продукції, зазначеної у рахунку (п. п. 3.1.1.);

- покупець здійснює додаткову оплату протягом 20 днів постачальнику у розмірі 25% від вартості продукції, зазначеної у рахунку (п. п. 3.1.2.);

- постачальник поставляє продукцію покупцю протягом 60 банківських днів з моменту отримання попередньої оплати згідно пункту 3.1.1 договору (п. п. 3.1.3);

- покупець сплачує остаточну вартість продукції (25%) на протязі 5 банківських днів з моменту отримання продукції від постачальника та проведення пусконалагоджувальних робіт на території покупця (п. п. 3.1.4.).

Відповідно до п. 3.6. договору датою поставки вважається дата, вказана у накладній на продукцію та підписання акту прийому-передачі продукції обома сторонами.

Згідно з п. 4.4. договору загальна сума договору становить 450800,00 грн.

Якщо інше не вказано у відповідних рахунках, специфікаціях до даного договору, оплата за продукцію здійснюється покупцем на умовах 75% передплати у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

В разі недопоставки або прострочення постачальником термінів поставки продукції більш ніж на 60 банківських днів від дати її повної оплати, останній сплачує на користь покупця штраф: 1 % від вартості непереданої у строк продукції (п. 7.3. договору).

Відповідно до п. 10.1. договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021р.

Згідно з п. 10.2. строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та закінчується датою остаточного розрахунку між сторонами.

Після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається пролонгованим на один рік, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це іншу сторону за один місяць, або виступити з пропозицією про укладення нового договору (п. 10.3. договору).

Відповідно до п. 10.7. договору якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством, цей договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору або в судовому порядку передбаченому законодавством України.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

16.04.2021р. ТОВ "В-Пласт" перерахував на рахунок ТОВ "НД-Груп" 225400,00 грн. згідно платіжного доручення №10 від 16.04.2021р., що підтверджується банківською випискою за 16.04.2021р. (50% від вартості продукції згідно договору).

Як вбачається з банківської виписки за 07.05.2021р. позивач перерахував відповідачу 112700,00 грн. згідно платіжного доручення №12 від 07.05.2021р.

24.06.2021р. ТОВ "В-Пласт" перерахував на рахунок ТОВ "НД-Груп" 50000,00 грн. згідно платіжного доручення №15 від 24.06.2021р., що підтверджується банківською випискою за 24.06.2021р.

01.07.2021 року відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 170800,00 грн. (агломератор для полімерів в кількості 1 шт. на суму - 65333,33 грн.; мийка для полімерів в кількості 1 шт. на суму - 77000,00 грн.; ПДВ - 28466,67 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РН 0000006 від 01.07.2021р. та товарно-транспортною накладною №0107/1 від 01.07.2021р.

У претензії від 23.07.2021 року за вих. №9 ТОВ "В-Пласт", посилаючись на порушення ТОВ "НД-Груп" строку поставки продукції, просило у строк до 30.07.2021р. здійснити поставку продукції за договором №08/04/2-2021 від 08.04.2021р., а саме, гранулятор для полімерів в кількості 1 шт. На підтвердження направлення претензії надано не фіскальний чек ТОВ „Нова пошта" від 23.07.2021р.

19.08.2021р. позивачем було направлено відповідачу лист-пропозицію від 18.08.2021р. за вих. №12, в якому ТОВ "В-Пласт" запропоновано ТОВ "НД-Груп" підписати угоду про розірвання договору №08/04/2-2021 від 08.04.2021р. та надіслати на поштову адресу покупця: 39612, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Салганна, 14А; повернути ТОВ "В-Пласт" суму попередньої оплати в розмірі 217300,00 грн. з урахуванням поставленої продукції та сплатити штрафні санкції у загальному розмірі 3119,57 грн., з яких: 217,30 грн. - інфляційні втрати; 732,27 грн. - 3% річних; 2170,00 грн. - 1% від вартості не переданої у строк продукції. Направлення відповідачу листа-пропозиції, калькуляції суми боргу та додаткової угоди до договору підтверджується описом вкладення та накладною від 19.08.2021р.

У листі-пропозиції від 08.09.2021р. за вих. №14/1 повторно запропоновано розірвати договір №08/04/2-2021 від 08.04.2021р., повернути суму попередньої оплати в розмірі 217300,00 грн. та сплатити штрафні санкції у загальному розмірі 3119,57 грн. Направлення відповідачу листа-пропозиції з додатком та додаткової угоди до договору підтверджується описом вкладення та накладною від 08.09.2021р.

Враховуючи, що відповідач не надав відповіді та не поставив товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2021р. між товариством з обмеженою відповідальністю "НД-Груп" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "В-Пласт" (покупець) укладено договір №08/04/2-2021, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити у визначені строки покупцеві продукцію, а саме: гранулятор для полімерів в кількості 1 шт., мийка для полімерів в кількості 1 шт., агломератор для полімерів в кількості 1 шт., а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1. договору).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з пунктом 3.1. договору поставка продукції здійснюється постачальником відповідно до наступних умов:

- покупець здійснює попередню оплату постачальнику у розмірі 50% від вартості продукції, зазначеної у рахунку (п. п. 3.1.1.);

- покупець здійснює додаткову оплату протягом 20 днів постачальнику у розмірі 25% від вартості продукції, зазначеної у рахунку (п. п. 3.1.2.);

- постачальник поставляє продукцію покупцю протягом 60 банківських днів з моменту отримання попередньої оплати згідно пункту 3.1.1 договору (п. п. 3.1.3.);

- покупець сплачує остаточну вартість продукції (25%) на протязі 5 банківських днів з моменту отримання продукції від постачальника та проведення пусконалагоджувальних робіт на території покупця (п. п. 3.1.4.).

На виконання умов укладеного між сторонами договору 16.04.2021р. ТОВ "В-Пласт" перерахував на рахунок ТОВ "НД-Груп" 225400,00 грн. згідно платіжного доручення №10 від 16.04.2021р., що підтверджується банківською випискою за 16.04.2021р. (50% від вартості продукції згідно договору).

Як вбачається з банківських виписок за 07.05.2021р. та за 24.06.2021р. позивач перерахував відповідачу 112700,00 грн. згідно платіжного доручення №12 від 07.05.2021р. та 50000,00 грн. згідно платіжного доручення №15 від 24.06.2021р.

Таким чином, позивач сплатив відповідачу попередню оплату в розмірі 388100,00 грн., що становить 86% від загальної суми договору (450800,00 грн.).

У свою чергу відповідач зобов`язаний був протягом 60 банківських днів з моменту отримання 50% попередньої оплати поставити товар позивачу.

Згідно з п. 1 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 16.08.2006 №320 банківський день у системі електронних платежів Національного банку (далі - банківський день) - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов`язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків у Національному банку на ту саму дату. Банківський день може включати два і більше календарних днів, якщо міжбанківський переказ через СЕП здійснюється у вихідні, святкові та неробочі дні, що передують даті цього банківського дня. Підсумки розрахунків за міжбанківськими електронними розрахунковими документами, проведеними через СЕП у вихідні, святкові та неробочі дні, відображаються на кореспондентських рахунках банків у Національному банку в перший робочий (операційний) день після вихідних, святкових та неробочих днів.

Відповідно до п.п. 6 п. 4 Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами затверджене Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 514 (у редакції постанови Правління Національного банку України 11.04.2018 № 38) банківський день - робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена діючими уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, або іншими міжнародними документами, розробленими Міжнародною торговельною палатою, які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Святковими та вихідними днями у квітні-липні 2021р. були: 3-4, 10 травня, 21, 28 червня, суботи та неділі.

Враховуючи вище викладене, граничним терміном поставки товару є 16.07.2021р. (протягом 60 банківських днів з моменту отримання 50% попередньої оплати).

01.07.2021 року відповідачем було здійснено часткову поставку товару позивачу на суму 170800,00 грн. (агломератор для полімерів в кількості 1 шт. на суму - 65333,33 грн.; мийка для полімерів в кількості 1 шт. на суму - 77000,00 грн.; ПДВ - 28466,67 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РН 0000006 від 01.07.2021р. та товарно-транспортною накладною №0107/1 від 01.07.2021р.

Докази поставки решти товару (гранулятор для полімерів в кількості 1 шт.) в матеріалах справи відсутні. Факт недопоставки товару відповідачем не спростовано.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене суд приходить до висновку про порушення відповідачем свого обов`язку з поставки товару за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Така правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2018 у справі №904/4899/18.

Отже, положення ч. 2 ст. 693 ЦК України містять імперативну норму щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі не передання у власність товару.

Враховуючи, що відповідач прострочення виконання зобов`язання в частині поставки товару у строк, встановлений договором, вимога позивача про повернення суми попередньої оплати в розмірі 217300,00 грн. (388100,00 грн. - 170800,00 грн.) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 910/12382/17).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися 3 % річних та інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

Таким чином, у постачальника (відповідача) виникло зобов`язання повернути покупцю (позивачу) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

З огляду на правову природу правовідносин сторін суд дійшов висновку, що у даному випадку наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України.

Щодо 3% річних.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Судом встановлено, що відповідач повинен був здійснити поставку товару у строк до 16.07.2021р.

Враховуючи, що відповідач не здійснив поставку товару в встановлений договором строк, у ТОВ "НД-Груп" виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 17.07.2021р.

Позивачем (у заяві про зменшення позовних вимог) правомірно здійснено нарахування 3% річних з розмірі 1982,49 грн. за період з 17.07.2021р. по 04.11.2021р. (111 днів прострочення) із суми заборгованості 217300 грн.

Тому заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 1982,49 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо інфляційних втрат.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 та від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем правомірно здійснено рахування інфляційних втрат в розмірі 2173 грн. за період з серпня по вересень 2021р. із суми заборгованості 217300,00 грн. Тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 10.7. договору якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством, цей договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору або в судовому порядку передбаченому законодавством України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем 19.08.2021р. було направлено відповідачу лист-пропозицію від 18.08.2021р. за вих. №12, в якому ТОВ "В-Пласт" запропоновано ТОВ "НД-Груп" підписати угоду про розірвання договору №08/04/2-2021 від 08.04.2021р. та надіслати на поштову адресу покупця: 39612, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Салганна, 14А. У направленій відповідачу додатковій угоді №1 від 18.08.2021р. до договору №08/04/2-2021 від 08.04.2021р. позивачем запропоновано наступні умови:

„Сторони договору прийшли до згоди:

1. З 10.09.2021 року у відповідності до п.п. 10.7. договору та ст. 188 Господарського кодексу України розірвати договір №08/04/2-2021 від 08.04.2021р. у зв`язку з невиконанням умов договору постачальником.

2. При розірванні договору постачальник зобов`язується повернути суму попередньої оплати за продукцію у розмірі 217300,00 грн.

3. При розірванні договору постачальник зобов`язується сплатити штрафні санкції у загальному розмірі 3119,57 грн., з яких: інфляційні втрати - 217,30 грн.; 3% річних - 732,27 грн.; 1% від вартості не переданої у строк продукції у розмірі 2170,00 грн.

3.Постачальник гарантує, що з моменту розірвання договору та повернення суми попередньої оплати і сплати штрафних санкцій до покупця від ТОВ „НД-ГРУП" не буде жодних претензій.

4. Дана додаткова угода №1 складена у двох оригінальних примірниках для кожної із сторін договору.

5. Дана Угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами договору".

08.09.2021р. позивачем повторно направлено відповідачу лист-пропозицію від 08.09.2021р. за вих. №14/1, в якому запропоновано розірвати договір №08/04/2-2021 від 08.04.2021р., повернути суму попередньої оплати в розмірі 217300,00 грн. та сплатити штрафні санкції у загальному розмірі 3119,57 грн., а також примірник додаткової угоди.

Враховуючи, що відповідач не відреагував на листи-пропозиції, не підписав додаткову угоду №1 від 18.08.2021р. про розірвання договору №08/04/2-2021 від 08.04.2021р., позивачем заявлено вимогу про розірвання договору в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Укладаючи договір №08/04/2-2021 від 08.04.2021р., позивач розраховував на належне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки товару. Крім того у претензії №9 від 23.07.2021р. позивач наголошував, що недопоставка продукції (обладнання) тягне за собою затримку проведення пусконалагоджувальних робіт обладнання, затримку запуску обладнання, невиконання ТОВ „В-Пласт" своїх зобов`язань перед третіми особами.

З огляду на зазначене, безпідставне невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару є істотним порушенням договору №08/04/2-2021 від 08.04.2021р. та є підставою для його розірвання в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Аналогічні положення містяться у ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати Договір №08/04/2-2021 від 08.04.2021р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "В-Пласт" та товариством з обмеженою відповідальністю "НД-Груп".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НД-Груп" (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 16, код ЄДРПОУ 42750334) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "В-Пласт" (39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 45, код ЄДРПОУ 43936314) 217300,00 грн. (двісті сімнадцять тисяч триста гривень 00 коп.) попередньої оплати, 1982,49 грн. (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят дві гривні 49 коп.) 3% річних, 2173,00 грн. (дві тисячі сто сімдесят три гривні 00 коп.) інфляційних втрат, 5591,83 грн. (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одну гривню 83 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 03.03.2022р.

Суддя О.Є. Танасюк

Примірник ухвали направити:

1 - до справи;

2 - позивачу, товариство з обмеженою відповідальністю "В-Пласт" (39600, Україна, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Першотравнева, 20 А, каб. 212); електронна пошта: dok9149@gmail.com

3 - відповідачу, товариство з обмеженою відповідальністю "НД-Груп" (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 16); електронна пошта: ndgroup83@gmail.com