Постанова

від 16.02.2022 по справі 921/633/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2022 р. Справа №921/633/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Марка Р.І.,

Суддів:Кордюк Г.Т..,

Скрипчук О.С.,

при секретарі судового засідання Залуцькому Д.Т.,

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ФОП Верхоли В.Б. б/н від 07.04.2021 ( вх. № 01-05/1592/21)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2021, повний текст рішення складено 01.03.2021

у справі №921/633/20 (О.В. Руденко)

за позовом: ТзОВ Е-Сейф Інвест, с. Розвадів Миколаївського р-ну Львівської області

до відповідача: ФОП Верхоли В.Б., м. Тернопіль

про: стягнення 209 500, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-Сейф Інвест» (далі ТОВ «Е-Сейф Інвест») звернолась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Верхоли В.Б. (далі ФОП Верхоли В.Б.) про стягнення коштів в сумі 209 500, 00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем планувалось укладення договору на виконання будівельних робіт № 27-09/19 від 27.09.2019, однак, такий договір між сторонами не укладено. ТОВ «Е-Сейф Інвест» за період з вересня по грудень 2019 року помилково перерахувало ФОП Верхолі В.Б. 242 000, 00 грн. Частину з зазначеної суми (32 500, 00 грн), як зазначив позивач зараховано відповідачем за виконання договору № 22-08/19 від 22.08.2019.

Листом № 46 від 17.08.2020 позивач направив відповідачу вимогу про повернення грошових коштів, яка отримана ним 03.09.2020. Оскільки відповідач добровільно не повернув позивачу помилково сплачені кошти, ТОВ «Е-Сейф Інвест» звернулося до суду з позовом.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Верхоли Василя Богдановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Сейф Інвест" - грошові кошти в сумі 209 500, 00 грн та витрат зі сплати судового збору в сумі 3 142 грн 50 коп.

Рішення мотивоване ст. 16, 11, 202, 205, 626, 627, 632, 638, 639, 837, 843, 844, 882, 1212 ЦК України. Місцевий суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів, оскільки договірних відносин між позивачем та відповідачем за договором № 27-09/19 від 27.09.2019 не існувало. Так як кошти перераховані позивачем відповідачу помилково, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 209 500, 00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач оскаржив таке в апеляційному порядку.

Відповідач стверджує, що договір № 27-09/19 від 27.09.2019 між ТОВ «Е-Сейф Інвест» та ФОП Верхолою В.Б. слід вважати укладеним, оскільки на йог підставі сторонами здійснювались роботи, складались акти виконаних робіт і здійснювалась їх оплата. Відповідач стверджує, що позивач здійснив перерахунок зазначеної ним суми не безпідставно, а у зв`язку із виконаними відповідачем роботами.

Також відповідач вважає, що суд першої інстанції помилково ствердив що пояснення свідка Келя Андрія Петровича стосується виключно обставин виконання робіт та господарських взаємовідносин між ТОВ «Кеннер-Україна» (працівником якого був свідок) та відповідача. Відповідач стверджує, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку, що оскільки зазначена свідком нерухомість (м. Бережани, вул. Лепких, 42) не перебуває у власності позивача, то відповідно дані обставини не мають відношення до даної, справи. Проте, судом не враховано що саме на замовлення ТОВ «Е-Сейф Інвест» ФОП Верхола В.Б. виконував підготовчі роботи для подальшого встановлення сонячних батарей (які належать позивачу, проте перебувають на будівлях які належать ТОВ «Кеннер-Україна» за адресо: м. Бережани, вул. Лепких 42).

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про проведення експертизи з метою вирішення питань щодо визначення видів, якості та обсягу виконаних ФОП Верхолою В.Б. для ТОВ «Е-Сейф Інвест» будівельних робіт з монтажу обладнання для відновлювальної електроенергії на об`єкті за адресою вул. Лепких, 42, м. Бережани, Тернопільської області згідно з актами виконаних робіт.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Е-Сейф Інвест» заперечує факт погодження з ФОП Верхолою В.Б. умов договору № 27-09/19 від 27.09.2019 та його істотних умов.

Договір №27-09/19 від 27.09.2019, зазначає позивач, укладений та підписаний сторонами не був, оскільки вони не дійшли навіть до стадії формування письмового проекту угоди, так як не узгодили розбіжності щодо усіх господарських аспектів співпраці та порядку виконання робіт і не погодили його істотні умови, зокрема, не були погоджені: найменування об`єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом; строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов`язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об`єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об`єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Щодо наданих відповідачем актів виконаних робіт, то позивач зазначає, що такі акти сформовані відповідачем односторонньо і на них відсутня назва документа, оскільки не міститься вказівки щодо договору, на підставі виконання якого були складені такі акти.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021 вказану справу розподілено до розгляду колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Мирутенка Р.І., суддів Плотніцького Б.Д. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Ухвалою суду від 15.06.2021 розгляд справи призначено на 12.07.2021.

Розгляд справи судом апеляційної інстанції неодноразово відкладався. Ухвалою суду від 06.09.2021 розгляд справи відкладено на 04.10.2021.

Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду № 624 від 13.09.2021 у зв`язку із звільненням у відставку судді-члена колегії Мирутенка О.Л. проведено автоматизовану заміну складу суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021 вказану справу розподілено до розгляду колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021 вказану справу розподілено до розгляду колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Кордюк Г.Т. та Галушко Н.А.

В судове засідання 04.10.2021 сторони участі уповноважених представників не забезпечили.Ухвалою суду від 04.10.2021 розгляд справи відкладено на 28.10.2022.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Марка Р.І., судове засідання 28.10.2021 у справі 921/633/20 не відбулося.

Ухвалою суд від 18.11.2022 розгляд справи призначено на 13.12.2022.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Марка Р.І., судове засідання 13.12.2021 не відбулося.

Ухвалою суду від 14.12.2021 розгляд справи № 921/633/20 призначено на 24.01.2022.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2022 вказану справу розподілено до розгляду колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Кордюк Г.Т. та Скрипчук О.С.Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 розгляд справи відкладено на 17.02.2022.

Сторони не забезпечили участі уповноважених представників у судове засідання 17.02.2022.

Судова колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду, якими неодноразово відкладався розгляд даної справи визначено, що неявка уповноважених представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до положень ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України.

З врахуванням наведеного, беручи до уваги положення ст. 273 ГПК України, якою визначені строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін у справі.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Зі слів позивача, ТОВ "Е-Сейф Інвест" планувало укласти з ФОП Верхолою В.Б. договір на виконання будівельних робіт. Однак у зв`язку із тим, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо його істотних умов, цей договір (№ 27-09/19 від 27.09.2019) так і не був укладений.

З метою реалізації цих планів, Товариство здійснило перерахунок грошових коштів на рахунок ФОП Верхолою В.Б. на загальну суму 242 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

№14 від 27.09.2019 на суму 30 000 грн;

№15 від 02.10.2019 на суму 15 000 грн;

№16 від 08.10.2019 на суму 25 000 грн;

№18 від 24.10.2019 на суму 36 000 грн;

№12 від 01.11.2019 на суму 57 000 грн;

№23 від 15.11.2019 на суму 39 000 грн;

№25 від 25.11.2019 на суму 20 000 грн;

№26 від 02.12.2019 на суму 20 000 грн.

У зазначених вище платіжних дорученнях, призначення платежу зазначено «оплата за роботи, згідно договору 27-09/19 від 27.09.2019». Позивач зазначає, що причиною помилково скерованих коштів відповідачу було те, що головного бухгалтера ТОВ «Е-Сейф Інвест», не повідомлено своєчасно про неукладення договору №27-09/19. Внаслідок цього, ним помилково зазначався правочин, на підставі якого нібито здійснювалося перерахування коштів відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що у позивача з відповідачем, окрім спірних, здійснювалися будівельно-монтажні роботи на об`єкті за адресою: Тернопільська область, м. Бережани, вул. Лепких, 42А, на підставі договору №22-08/19 від 22.08.2019. Саме за цим договором у ТОВ "Е-Сейф Інвест" були зобов`язання перед ФОП Верхолою В.Б. щодо оплати за виконані роботи на суму 32 500, 00 грн і в рахунок погашення даного зобов`язання зараховані кошти з перерахованої суми 242 000, 00 грн. З врахуванням здійсненого зарахування, відповідач без встановлених підстав отримав грошові кошти в сумі 209 500, 00 грн.

Позивач направив відповідачу вимогу №46 від 17.08.2020 про повернення коштів у розмірі 209 500, 00 грн. Дана вимога отримана відповідачем 03.09.2020.

Приватний підприємець відповіді на вимогу не надав, кошти не повернув, що і стало підставою для звернення ТОВ "Е-Сейф Інвест" з данимпозовом до суду.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з приписами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором підряду, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 ЦК України,).

Статтею 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту ст. 882 ЦК України слідує, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як встановлено судом першої інстанції, що слідує з матеріалів справи, сторонами не укладено договору підряду № 27-09/19 від 27.09.2019, доказів протилежного відповідач суду не надав.

Апелянт стверджує, що про факт надання ним позивачу послуг підтверджується актами виконаних робіт: від 16.09.2019 на суму 43 000 грн, від 23.10.2019 на суму 36 000 грн, 31.10.2019 на суму 57 000 грн, від 14.11.2019 на суму 79 000 грн, від 16.12.2019 на суму 21 600 грн, які підписані лише із його сторони.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Таким чином, твердження апелянта про складання актів виконаних робіт (на підставі яких позивачем здійснювалась оплата наданих послуг) не відповідають наявним у матеріалах справи доказам, оскільки надані відповідачем акти складені без дотримання вимог законодавства щодо їх оформлення, а саме положенням ст. 882 ЦК України та ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що сплачені позивачем відповідачу кошти, які визначені ФОП Верхолою В.Б. у актах виконаних робіт як плата за надані роботи, різняться між собою.

Факт здійснення ТОВ «Е-Сейф Інвест» помилкових грошових переказів ФОП Верхолі В.Б., на загальну суму 242 000, 00 грн підтверджується платіжними дорученнями: № 14 від 27.09.2019, №15 від 02.10.2019, №16 від 08.10.2019, №18 від 24.10.2019, №12 від 01.11.2019, №23 від 15.11.2019, №25 від 25.11.2019, №26 від 02.12.2019. Призначення платежу згідно зазначених платіжних доручень є: «оплата за роботи, згідно договору № 27-09/19 від 27.09.2019».

Разом з тим, позивач зазначає, що у нього перед відповідачем існувало невиконане зобов`язання за договором №22-08/19 від 22.08.2019 на суму 32 500, 00 грн, яку відповідач погашає шляхом зарахування коштів з перерахованої суми 242 000, 00 грн.

Листом №46 від 17.08.2020 позивач звернувся до відповідача про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 209 500,00 грн. Дана вимога отримана відповідачем 03.09.2020.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, кошти не повернув, що і стало підставою для звернення ТОВ "Е-Сейф Інвест" з даним позовом до суду.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення гл. 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

З врахуванням даних обставин справи, а саме того, що договір № 27-09/19 від 27.09.2019, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те позовні вимоги про стягнення 209 500, 00 грн є обгрунтованими та що підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що факт надання послуг відповідачем позивачу підтверджується поясненнями свідка Келя Андрія Петровича. Відповідач вважає, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку, що оскільки зазначена свідком нерухомість у АДРЕСА_1 не перебуває у власності позивача, то відповідно дані обставини не мають відношення до даної, справи.

Щодо цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини викладені у заяві свідка щодо виконання робіт стосуються господарських взаємовідносин між ТОВ "Кеннер-Україна" (працівником якого був свідок) та ФОП Верхолою В.Б., а не ТзОВ "Е-Сейф Інвест", що є позивачем у даній справі. Обставини господарських взаємовідносин між ТОВ "Кеннер-Україна" та ФОП Верхолою В.Б. не є предметом доказування по даній справі і не стосуються предмету та обставин даної справи . З даних, викладених у заяві свідка не можливо вставити факту укладення між сторонами договору №27-09/19 від 27.09.2019 та факту реального надання відповідачем позивачу послуг за таким договором.

Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом не враховано того, що саме на замовлення ТОВ «Е-Сейф Інвест» ФОП Верхола В.Б. виконував підготовчі роботи для подальшого встановлення сонячних батарей (які належать позивачу, проте перебувають на будівлях які належать ТОВ «Кеннер-Україна» за адресо: м. Бережани, вул. Лепких 42).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що такі твердження відповідача не підтверджуються жодними доказами у справі і не можуть братися до уваги судом. Поряд з цим, з пояснень сторін вбачається, що ФОП Верхолою В.Б. надавались послуги ТОВ «Е-Сейф Інвест» (здійснювалися будівельно-монтажні роботи за об`єктом, що знаходиться за адресою вул. Лепких, 42, м. Бережани, Тернопільська обл.) згідно договору №22-08/19 від 22.08.2019.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про проведення експертизи з метою вирішення питань щодо визначення видів, якості та обсягу виконаних ФОП Верхолою В.Б. для ТОВ «Е-Сейф Інвест» будівельних робіт з монтажу обладнання для відновлювальної електроенергії на об`єкті за адресою вул. Лепких, 42, м. Бережани, Тернопільської області згідно з актами виконаних робіт.

Як зазначається у постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №914/2285/17, від 06.08.2020 у справі № 910/7790/19, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції документів, необхідних для проведення заявленої відповідачем експертизи, в матеріалах справи не має і поряд з цим проведення заявленої відповідачем експертизи не дало би змоги встановити факту надання послуг відповідачем позивачу саме за умовами договору № 27-09/19 від 27.09.2019.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання щодо призначення судової експертизи, оскільки його задоволення не дозволило б встановити жодних, нових фактів та обставин по справі, оскільки експерт не зможе вирішити питання, поставлені перед ним для експертизи, у зв`язку з відсутністю обов`язкових документів для таких експертних досліджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржниками не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційних скарг. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ФОП Верхоли В.Б. залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2021 у справі № 921/633/20 залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.02.2022.

Головуючий -суддяМарко Р.І.

СуддяКордюк Г.Т.

СуддяСкрипчук О.С.