Рішення

від 20.02.2022 по справі 916/2604/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2604/21

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,

розглянувши справу №916/2604/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЗАНІВКА» (65012, Одеська обл., місто Одеса, пляж Лузанівка; код ЄДРПОУ 22481842)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про зобов`язання повернути майно;

представники сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача Самодурова Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУЗАНІВКА" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до фізичної Смішко Олени Анатоліївни, в якому просить суд зобов`язати відповідача повернути майно (обладнання), передане йому по Договору №46 від 26.04.2011р. за актами прийому-передачі від 26.04.2011р., від 16.05.2011р., від 20.07.2011р. на загальну суму 55 013,00 грн, а саме: кран пивний у кількості 3 шт., панель (редуктор 1 п.л.) у кількості 1 шт., краплезбірник (решотка) у кількості 1 шт., охолоджувач (Н-160 3Р) у кількості 1 шт., колона (Т-образная) у кількості 1 шт., конектор (тип S/SIUL) у кількості 3 шт.; шатер Stella 6x19 у кількості 1 шт., мебель дерев`яна "Чернигов" (стол+лавка) у кількості 4 шт., мебель дерев`яна "Чернигов" (4+1 комплект) у кількості 15 шт.; зонт "Чернигов" 4х4 у кількості 2 шт. (надалі обладнання) у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, пов`язаного із цільовим використанням майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору суборенди операційного торговельного обладнання №46 від 26.04.2011р. (далі Договір суборенди).

Зазначив, що передав відповідачу вищевказане обладнання за актами прийому передачі від 26.04.2011, 16.05.2011 та 20.07.2011.

Звернув увагу, що станом на дату закінчення строку Договору суборенди 31.12.2014, обладнання не було повернуто відповідачем, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 01.09.2021 прийнято позовну заяву (вх. №2696/21 від 27.08.2021) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2604/21, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 29.09.2021, встановлено строки для подання заяв по суті справи.

22.09.2021 до суду надійшли клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання та про ознайомлення з матеріалами справи.

Протокольною ухвалою від 29.09.2021 розгляд справи відкладено на 27.10.2021.

25.10.2021 представник відповідача надав до суду клопотання (вх. №28284/21) про поновлення строку на подання відзиву, а також клопотання (вх. №28286/21) про відкладення судового засідання.

25.10.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №28288/21), в якому представник відповідача просив поновити строк на подачу відзиву та прийняти його до розгляду, у задоволенні позовної заяви відмовити, а також зобов`язати позивача надати до суду оригінали документів, доданих до позовної заяви та оригінал Договору оренди обладнання для розливу №ЮК 1/06 від 30.03.2006, укладеного із ВАТ «Сан Інтербрю Україна» та актів прийому-передачі до нього для огляду у судовому засіданні.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, просив відмовити у задоволенні позову. Не заперечував стосовно того, що був зареєстрований як фізична особа- підприємець у період з 28.04.2009 р. по 22.02.2017 р., а також щодо дійсності договірних відносин з позивачем щодо оренди/суборенди операційного торгівельного обладнання (пивного обладнання, обладнання для розливу, меблів, шатрів, зонтів та інше).

Вказав, що мав дві торгівельні точки в м. Одеса за адресою: Кулікове поле № 1 та Олександрівський проспект кут вул. Буніна.

Наголосив, що ніколи не мав торгівельної точки за місцемрозташування: «ул. Бочарова ООО Расвет Боковой заїзд в рынок Северный» та «Котовка село «Минимаркет... не доезжая церкви».

Зазначив, що монтаж, демонтаж, обслуговування пивного та іншого обладнання на торгівельних точках здійснювалось співробітниками ТОВ «Лузанівка».

Влітку 2012 року ФОП Смішко О.А. було припинено діяльність торгівельної точки за адресою: Олександровський проспект кут вул. Буніна, здійснено демонтаж обладнання та повернуто його ТОВ «Лузанівка». Демонтаж обладнання проводився робочими ТОВ «Лузанівка», зокрема, техніком ОСОБА_2 , та вивозився автотранспортом товариства. Жодних претензій щодо кількості та стану повернутого майна ТОВ «Лузанівка» не висувало.

14 жовтня 2013 року ФОП Смішко О.А. було припинено діяльність торгівельної точки за адресою: Кулікове поле № 1 та проведено демонтаж обладнання.

Відповідач наголосив, що у зазначений день було демонтовано та вивезено ТОВ «Лузанівка» все передане в оренду/суборенду ФОП Смішко О.А. операційне торгівельне обладнання (обладнання для розливу), зокрема, меблі, шатри, зонти та пивне обладнання, у відповідності до актів приймання-передачі підписаних між ТОВ «Лузанівка» та ФОП Смішко О.А.

До відзиву також було додано нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_2 , в якій останній зазначив, що працював на посаді техніка в ТОВ «ЛУЗАНІВКА» та проводив монтаж, обслуговування та демонтаж на всіх торгівельних точках контрагентів.

Свідок ОСОБА_2 в заяві зазначає, що торгівельні точки за адресою: вул. Бочарова (« ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та с. Котовка («Минимаркет»), ним не обслуговувались та, за наявною інформацією, ФОП Смішко О.А. ніколи не здійснювала свою діяльність за вказаними адресами.

Так, свідок Малицький Владислав Іванович, зазначає, що був присутній при демонтажі торгівельних точок ФОП Смішко Олени Анатоліївни за адресою: Кулікове поле № 1 та Олександровський проспект кут вул. Буніна. Демонтаж обладнання на торгівельній точці за адресою: Олександровський проспект кут вул. Буніна було проведено влітку 2012 року. Демонтаж обладнання проводився робочими ТОВ «Лузанівка» та вивозився автотранспортом товариства. Претензії щодо кількості та стану повернутого майна ТОВ «Лузанівка» не висувало. Демонтаж обладнання на торгівельній точці за адресою: Кулікове поле № 1 було проведено 14 жовтня 2013 року. Вказує, що в його присутності було демонтовано та вивезено ТОВ «Лузанівка» все передане в суборенду ФОП Смішко О.А. операційне торгівельне обладнання, зокрема, меблі, шатри, зонти та пивне обладнання, у відповідності до актів приймання-передачі, підписаних між ТОВ «Лузанівка» та ФОП Смішко О.А.

Відповідач також повідомив, що позбавлений можливості надати до суду акти приймання-передачі (повернення) ТОВ «Лузанівка» операційного торгівельного обладнання, у зв`язку з їх знищенням за строком зберігання.

Крім того, відповідач заперечив факт укладення Договору суборенди №46 від 26.04.2011, так як у вказаному договорі відсутній його підпис. Також заперечував щодо підписання актів приймання передачі обладнання.

З посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у Постанові від 16.03.2018 у справі №910/17082/17, відповідач відзначив, що дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди.

Так, відповідач вказав, що у матеріалах справи відсутній договір оренди обладнання для розливу №ЮК 1/06 від 30.03.2006 та акти приймання-передачі до нього, що унеможливлює встановлення факту передачі ТОВ «Лузанівка» в оренду будь-якого обладнання від ВАТ «Сан Інтербрю Україна».

Серед іншого у відзиві відповідач заявив про застосування строку позовної давності у даній справі.

Протокольною ухвалою від 27.10.2021 розгляд справи відкладено на 01.11.2021.

01.11.2021 представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх. №28884/21), де вказав, що позивач, заперечуючи підписання Договору суборенди та актів приймання-передачі обладнання, вводить суд в оману.

Крім того, представник позивача вказав, що на підтвердження своїх тверджень у відзиві про повернення обладнання відповідач не надає жодного письмового доказу та не наводить жодного реквізиту договору, по якому вона повернула обладнання ТОВ «Лузанівка», не зазначає яке саме обладнання та на яку суму.

Як вказав представник, на підтвердження того, що відповідач не повертала обладнання свідчать укладені нею з ТОВ «Лузанівка» наступні договори: Договір поставки продукції "ІДС" №916 від 03.12.2013р., Договір поставки продукції "Нові напої" №378 від 07.07.2014р., тобто відповідач вже після того, як ніби то повернула обладнання, як і раніше співпрацювала ТОВ «Лузанівка» та отримувала від ТОВ «Лузанівка» безалкогольні/алкогольні напої та іншу продукцію, для продажу якої необхідне торгівельне обладнання, яке відповідач використовувала за вищевказаним Договором №46.

Стосовно посилань відповідача на відсутність у матеріалах справи копії Договору, на підставі якого було складено акт прийому-передачі від 20.07.2011р., то позивач повідомив, що акт прийому-передачі від 20.07.2011р. складений на підставі Договору суборенди операційного торгівельного обладнання № 46 від 26.04.2011р. та відсутність у акті прийому-передачі від 20.07.2011р. дати договору не робить його нечинним, а посилання на Договір суборенди операційного торгівельного обладнання ВАТ "Сан ІнБев Україна" є лише технічною помилкою.

Щодо того, що відповідач не здійснювала свою діяльність за адресою: вул.Бочарова (боковий заїзд в ринок «Северний») та с. Котовка («Мінімаркет»), позивач відзначив, що це не відповідає дійсності, так як підпис ФОП Смішко О.А. та її печатка наявні на актах прийому-передачі обладнання від 16.05.2011р. та від 20.07.2011р., яке передавалося саме за цими адресами.

ТОВ «Лузанівка» наполягає на тому, що ФОП Смішко Олена Анатоліївна мала торгівельні точки за адресами: АДРЕСА_2 (боковий заїзд в ринок «Северний» та с. Котовка («Мінімаркет»), в підтвердження чого надає до відповіді на відзив копії нотаріально посвідчених заяв свідків, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Зазначені свідки підтвердили, що за час їх роботи у ТОВ «Лузанівка» ФОП Смішко О.А. не повертала передане їй у суборенду операційне торгівельне обладнання, зокрема, меблі, шатри, зонти та пивне обладнання, у відповідності до актів приймання-передачі, підписаних між ТОВ «Лузанівка» та ФОП Смішко О.А.

Крім того, позивач вважає, що Малицький В.І. не може володіти достовірною інформацією по суті справи та його показам не можна довіряти.

Стосовно відсутності у матеріалах справи Договору оренди операційного торгівельного обладнання № 1/06 від 30 березня 2006р., укладеного ТОВ «Лузанівка» з ВАТ "Сан Інтербрю Україна", позивач вказав, що даний договір не є належним доказом у цій справі, на підставі якого встановлюється наявність або відсутність обставин по цій справі, так як він не підтверджує отримання обладнання відповідачем та не стосується предмета доказування.

Додатково зазначив, що Договір оренди від 30.03.2006р. та акти про приймання - передачу майна за ними було знищено шляхом спалення 12.01.2010р., як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення, що підтверджується Актом про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, що не підлягають зберіганню №3 від 22.10.2009р., який погоджено протоколом Експертно-перевірної комісії Державного архіву Одеської області №10 від 29.10.2009р.

Враховуючи те, що обладнання, яке передавалося відповідачу для ведення її господарської діяльності не повернуто, то позивач вважає, що перебіг позовної давності стосовно вимог наймодавця ще не розпочався.

Протокольною ухвалою від 01.11.2021 суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

08.11.2021 до суду надійшла заява представника відповідача (вх. №29821/21) про застосування строків позовної давності, а також клопотання (вх. №29816/21) про виклик та допит свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

В заяві про застосування позовної давності відповідач вказав, що остання має бути застосована, оскільки враховуючи закінчення терміну дії договору 31.12.2014, ТОВ Лузанівка ще на початку січня 2015 року було відомо про порушені, на його думку, права щодо неповернення майна (обладнання).

08.11.2021 за вх. №29826/21 до суду надійшли заперечення представника відповідача.

Так, відповідач заперечив факт укладення договорів поставки, на які позивач посилався у відповіді на відзив. Вказав, що підписи на даних документах не відповідають підпису ОСОБА_1 та не містять печатки ФОП Смішко О.А.

Відповідач звернув увагу, що у відповіді на відзив позивач підтверджує, що акт прийому-передачі від 20.07.2011 р. складений на підставі Договору суборенди операційного торгівельного обладнання № 46 від 26.04.2011р., який в матеріалах справи відсутній. В свою чергу, позовна заява обґрунтована неналежним виконанням Договору суборенди обладнання для розливу від 26.04.2011 р. № 46. З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору суборенди обладнання для розливу від 26.04.2011 р. № 46 було складено лише акт прийому-передачі від 26.04.2011 р.

Також, відповідач назвав сумнівними зміст, достовірність та повноту наведених у нотаріальних заявах свідків обставин.

Звернув увагу, що у разі задоволення позовних вимог щодо зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 повернути ТОВ «Лузанівка» майно (обладнання), практична реалізація такого рішення буде неможлива, оскільки зазначене майно у ОСОБА_1 відсутнє.

16.11.2021 представник позивача надав на розгляд суду клопотання (вх. №30661/21) про виклик та допит у якості свідка ОСОБА_2 , клопотання (вх. №30656/21) про відкладення судового засідання, а також заяву (вх. №30657/21) про доручення до матеріалів справи довідки ТОВ «ЛУЗАНІВКА» №158 від 08.11.2021 про те, що автомобіль д.н.з. НОМЕР_2 на балансі ТОВ «ЛУЗАНІВКА» не знаходився.

Протокольною ухвалою від 17.11.2021 задоволено клопотання представників позивача та відповідача про виклик та допит свідків. Цією ж ухвалою відкладено підготовче судове засідання на 29.11.2021.

У судове засідання, яке відбулось 29.11.2021, позивач забезпечив явку свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а відповідач свідка ОСОБА_2 , які були допитані, та повідомили про відомі їм обставини справи.

Протокольною ухвалою від 29.11.2021 суд відклав підготовче судове засідання на 13.12.2021.

У судове засідання 13.12.2021 позивач забезпечив явку свідка ОСОБА_3 , який був допитаний та повідомив про відомі йому обставини справи.

Протокольною ухвалою від 13.12.2021 підготовче судове засідання відкладено на 20.12.2021.

17.12.2021 представник позивача надав до суду клопотання (вх. №34207/21), яким просив долучити до матеріалів справи Договір оренди №ЮК-2/2011 від 01.01.2011 та поновити строк для подання доказів.

У клопотанні представник зауважив, що у ході допиту свідків виявив технічну помилку, допущену у Договорі суборенди обладнання для розливу №46 від 26.04.2011, а саме у п. 1.2. цього договору було виявлено посилання на невірний договір оренди обладнання. Тобто, обладнання, яке є предметом спору, орендувалося ТОВ «ЛУЗАНІВКА» у ПАТ «САН ІнБев Україна» на підставі Договору оренди №ЮК-2/2011 від 01.01.2011. Саме тому просить долучити до справи вказаний договір, який вважався позивачем втраченим на момент подання доказів у встановлений процесуальним законом строк.

20.12.2021 представник відповідача надав до суду заперечення (вх. №34324/21) на клопотання про доручення доказів, де звернув увагу, що у Договорі оренди обладнання для розливу від 26.04.2011 №46, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є посилання саме на договір оренди обладнання для розливу №ЮК 1/06 від 30.03.2006. Крім того, представник зауважив, що позивач не надає належних доказів того, що посилання у Договорі суборенди №46 на договір оренди №ЮК 1/06 від 30.03.2006 є технічною помилкою. Наголосив, що в наявних у матеріалах справи актах приймання-передачі майна відсутні посилання на будь-який договір оренди. Вказав, що на момент подання позовної заяви позивач повинен був встановити на підставі якого договору в нього виникло право користування спірним обладнанням. Вважає, що позивач не назвав поважних причин неподання доказів у встановлений процесуальним законом строк. Просив відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про доручення доказів від 17.12.2021.

Протокольною ухвалою від 20.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 17.01.2022.

17.01.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №1285/22) про розгляд справи без участі позивача.

17.01.2021 судове засідання відкладено на 26.01.2022.

Судове засідання, яке було призначене на 26.01.2022, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному (з 19.01.2022 по 01.02.2022).

02.02.2022, після виходу судді з лікарняного, розгляд справи перенесено на 09.02.2022.

Протокольною ухвалою від 09.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2022.

21.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

26.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лузанівка (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Смішко Оленою Анатоліївною (суборендар) було укладено Договір суборенди обладнання для розливу № 46, згідно з п. 1.1. якого орендар (позивач) передає, а суборендар (відповідач) приймає у строкове платне користування за плату спеціальне обладнання для розливу пива з кегів, що є об`єктом суборенди за цим Договором, яке надалі іменується «Обладнання».

Згідно з п. 2.2. Договору суборенди факт передачі обладнання підтверджується актами прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, по закінченню строку суборенди суборендар зобов`язаний повернути орендарю обладнання за актами прийому-передачі.

У разі припинення дії цього Договору з підстав, передбачених п.п. 4.11., 11.2., 11.3., 11.5. цього Договору, суборендар зобов`язаний повернути обладнання орендарю за актами прийому-передачі не пізніше 3 календарних днів з моменту припинення Договору (п. 3.2. Договору суборенди).

Факт повернення обладнання з суборенди підтверджується актами прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін (п. 3.3. Договору суборенди).

У відповідності із пунктом 3.4 Договору, обладнання рахується фактично переданим орендарю з суборенди з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі, а обов`язок підготовки акта прийму-передачі обладнання з суборенди лежить на суборендарі.

Відповідно до пункту 3.5 Договору, суборендар зобов`язаний повернути обладнання орендарю в тому ж самому стані, в якому воно було передано в суборенду з урахуванням нормального зносу.

Строк дії Договору відповідно до пункту 11.1. закінчився 31 грудня 2014 року.

Відповідно до пункту 11.7. Договору суборенди, закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Позивачем було зазначено суду, що відповідно до Актів прийому-передачі від 26.04.2011р., від 16.05.2011р., від 20.07.2011р. відповідачу було передано обладнання, яке останнім, по закінченню строку договору, не було повернуто позивачу.

28 серпня 2018 року ревізором ТОВ «Лузанівка» було здійснено перевірку торгівельної точки відповідача щодо наявності там орендованого майна та відповідно до акту від 28 серпня 2018 року, складеного ревізором Іванцовим О.О., обладнання за адресою його узгодженого використання не виявлено.

Пунктом 3.2. Договору суборенди сторони домовилися, що суборендар зобов`язаний повернути обладнання орендарю за актами прийому-передачі не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту припинення Договору.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лузанівка та ОСОБА_1 виникли на підставі укладеного між ними 26.04.2011 Договору суборенди обладнання для розливу №46.

За актом прийому-передачі від 26.04.2011р. позивач передав відповідачу наступне обладнання: кран пивний у кількості 3 шт., панель (редуктор 1 п.л.) у кількості 1 шт., краплезбірник (решотка) у кількості 1 шт., охолоджувач (Н-160 3Р) у кількості 1 шт., колона (Т-образная) у кількості 1 шт., конектор (тип S/SIUL) у кількості 3 шт.

За актом прийому-передачі від 16.05.2011р. позивач передав відповідачу наступне обладнання: шатер Stella 6x19 у кількості 1 шт., мебель дерев`яна "Чернигов" (стол+лавка) у кількості 4 шт.,

За актом прийому-передачі від 20.07.2011р. позивач передав відповідачу наступне обладнання: мебель дерев`яна "Чернигов" (4+1 комплект) у кількості 10 шт.; зонт "Чернигов" 4х4 у кількості 2 шт.

Всього було передано обладнання на загальну суму 55 013,00 грн.

Судом критично оцінюються доводи та заперечення відповідача щодо не підписання вказаних договору та актів, оскільки зазначений договір та вказані вище судом акти прийому передачі містять підпис відповідача, який скріплений печаткою, що засвідчує укладення відповідачем такого правочину, та підписання зазначених актів, та за відсутності надання відповідачем доказів на спростування встановленого, та документів на підтвердження своїх заперечень, судом не приймаються доводи відповідача в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Надаючи заперечення проти позову, відповідач зазначав, що ним операційне обладнання було повернуто позивачу, однак, суд критично ставиться до таких посилань відповідача, оскільки жодними доказами останнім не було підтверджено та не доведено суду факту здійснення виконання обов`язку з повернення такого майна позивачу, у зв`язку з чим, суд вважає встановленим факт отримання відповідачем спірного майна за укладеним з позивачем договором на підставі актів прийому передачі, та встановленим факт неповернення такого майна позивачу з боку відповідача.

Приймаючи до уваги, що строк дії Договору суборенди обладнання для розливу №46 від 26.04.2011р. відповідно до його пункту 11.1, закінчився 31 грудня 2014 року, та відповідачем, в порушення п. 3.1. та п. 3.2. Договору, не було повернуто орендарю обладнання за актами прийому-передачі, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог позивача.

Поряд з цим, відповідачем було подано до суду заяву про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 786 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Суд зазначає, що офіційне тлумачення положень статті 786 Цивільного кодексу України наведено у Рішенні Конституційного Суду України №14-рп/2012 від 03.07.2021р. у справі за конституційним зверненням приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „VD MAIS щодо офіційного тлумачення положень статті 786 Цивільного кодексу України та у вказаному рішенні передбачено, що положення статті 786 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності в один рік слід розуміти так, що воно застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв`язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

Отже, з урахуванням наведеного, судом не приймаються заперечення позивача щодо відсутності підстав для застосування позовної давності, оскільки до вимог про повернення майна застосовуються загальні строки позовної давності.

Судом встановлено, що Договір суборенди сторонами було укладено у строк до 31.12.2014р.

Як вже було зазначено, відповідно до п. 3.2. Договору суборенди визначено, що у разі припинення дії Договору з підстав, передбачених п.п. 4.11, 11.2, 11.3, 11.5 суборендар зобов`язаний повернути обладнання орендарю за актами прийому-передачі не пізніше 3 календарних днів з моменту припинення Договору.

Поряд з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом 26.08.2021 року (відбиток штемпелю на конверті).

Приймаючи до уваги, що до даних спірних правовідносин встановлюється загальний термін позовної давності тривалістю в три роки, а також враховуючи офіційне тлумачення положень статті 786 Цивільного кодексу України, що наведено у Рішенні Конституційного Суду України №14-рп/2012 від 03.07.2021р., які було прийнято судом до уваги при вирішенні питання про застосування строків позовної давності, а також враховуючи встановлення судом факту звернення позивача до суду із захистом свого порушеного права після спливу строку позовної давності, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, суд відмовляє у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути майно.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності зі ст. 129 ГПК України, враховуючи відмову у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 80, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЗАНІВКА» (65012, Одеська обл., місто Одеса, пляж Лузанівка; код ЄДРПОУ 22481842) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про зобов`язання повернути майно відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 21 лютого 2022 р. Повний текст рішення складено та підписано 03 березня 2022 р.

Суддя Р.В. Волков