Рішення

від 23.02.2022 по справі 357/12103/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/12103/21

2/357/4677/21

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

24 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі Вангородській О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Філігран», про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

07.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, яка зареєстрована судом 18.10.2021, обґрунтовуючи тим, що 21.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Філігран» та ОСОБА_1 було укладено заяву приєднання до договору про надання фінансового кредиту та правил про надання фінансового кредиту №42133, відповідно до якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3500,00 грн. строком від 21.03.2017 до 10.04.2017, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,90 % в день, що в рік становить 693,5 %, дата ставка є фіксованою. Також встановлюється сплата штрафних санкцій за неналежне виконання договору в розмір 2,90. При укладанні Кредитного договору були порушені її права як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про захист персональних даних» у зв`язку з чим, нею у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення. Перед укладенням договору про надання кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Відповідач, скориставшись її необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема відповідач не надав їй повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Згідно розділу 5 Договору вона начебто підтверджує, що до укладення цього Договору вона отримала від Товариства інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Однак, їй, як споживачу, не була надана ця інформації, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг, а отже відсутнє і будь яке письмове підтвердження про ознайомлення її з вищенаведеною інформацією та взагалі з усіма умовами кредитного договору. Відповідач проігнорував вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з ч. 2 п. 2 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Вона не мала можливості детально ознайомитися з Умовами та Правилами кредитування перед укладанням Кредитного договору. Їй повинен був наданий час і можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. У кредитному договорі містяться безліч умов, що регулюються законодавством, з яким вона ніколи в житті і не зустрічалася та який укладений не на вигідних для неї умовах. Крім того, відповідно до розділу 3 Договору процентна ставка становить 1,9%, отже, за користування позикою за 21 день вона сплатить відсотки в розмірі 1396,55 грн., а отже, сума компенсації становить більше 50%, що відповідно до ч. 5 п. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою. Також, сума компенсації становить більше 50 %, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою і не відповідає нормам встановленим п. 3 ч. 5ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому зазначений пункт кредитного договору повинен бути визнаний недійсним. Також, відповідно до розділу 2 Договору вона ніби надала беззастережну згоду на обробку персональних даних, зокрема, їх обробка, збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, зміну, поновлення, використання, поширення. Однак, відповідач їй не повідомив про умови та строки обробки її персональних даних та з договору вбачається, що подана нею згода на обробку персональних даних є безстроковою та безвідкличною. Тому, вважає, що вказаний розділ договору є незаконним та суперечить абз. 5, 11, п. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних», є підставою для визнання такого розділу недійсним. Отже, враховуючи вищевикладене, при укладанні договору було порушено ряд норм встановлених ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про захист персональних даних», а тому, просила визнати недійсним кредитний договір №42133 від 21.03.2021.

20.10.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

02.12.2021 судом постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, до позову додала клопотання, про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач - ТОВ «Фінансова компанія «Філігран» в судове засідання повторно свого представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подано.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 21 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Філігран» (код ЄДРПОУ: 39623382, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 14/1, м. Київ, 01133) та ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 42133 (а.с. 5-6, 7), шляхом акцептування публічної пропозиції ТОВ «Фінансова компанія «Філігран» відповідно до ст. 642 ЦК України, а саме заяви-приєднання до договору про надання фінансового кредиту та правил про надання фінансового кредиту.

Відповідно до Договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3500,00 грн. строком від 21.03.2017 до 10.04.2017, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,90 % в день, що в рік становить 693,5 %, тип процентної ставки фіксована, сукупна вартість кредиту складає 4896.5 грн. Погашення кредиту повинно відбутись в останній день користування кредитом, а саме - 10.04.2017. Також, встановлюється сплата штрафних санкцій за неналежне виконання договору в розмір 2,90.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 208, частини першої статті 1055 ЦК України для кредитного договору законом визначена обов`язкова письмова форма.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що при укладанні вищевказаного кредитного договору порушені її права як споживача, нею у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення. Перед укладенням договору про надання кредиту кредитодавець зобов`язаний був повідомити її письмовій формі про обставини, зазначені в ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», однак, відповідач скориставшись її необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема, відповідач не надав їй повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Їй, як споживачу, не була надана інформація, зазначена в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг, а отже відсутнє і будь яке письмове підтвердження про ознайомлення її з вищенаведеною інформацією та взагалі з усіма умовами кредитного договору. Зазначає, що сума компенсації становить більше 50 %, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою і не відповідає нормам встановленим п. 3 ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також, відповідач їй не повідомив про умови та строки обробки її персональних даних та з договору вбачається, що подана нею згода на обробку персональних даних є безстроковою та безвідкличною, тому, вважає, що вказаний розділ договору є незаконним та суперечить абз. 5, 11, п. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних» та підставою для визнання такого розділу недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Також, згідно ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Згідно п. 8, 9 ч. 1 cт. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір повинен містити, зокрема, порядок зміни і припинення дії договору та права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ч.2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.

Також, згідно ч. 3 та ч. 4 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

В п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, ЦК (статті 215,1048-1052,1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до розділу 5 Кредитного договору укладаючи цей Договір, підписанням заяви-приєднання клієнт підтверджує, що ознайомилася та погоджується з умовами, викладеними в правилах та в Договорі, що викладені на сайті кредитодавця, а саме: groshivsim.com, умовами договору про надання фінансового кредиту, правилами, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та не вважає умови цього договору несправедливими, невигідними для себе.

Так, на сторінці groshivsim.com розміщені всі умови договору, які викладені в правилах про надання фінансового кредиту та в договорі про надання фінансового кредиту. Таким чином, на сайті відповідача розміщено договір, в яких зазначена вся повна інформація щодо умов отримання кредитних коштів, у тому числі і розмір відсотків за користування грошовими коштами і така інформація, є відкритою та доступною для невизначеного кола осіб та позивач мала змогу перш ніж укласти Договір детально ознайомитися з умовами його надання.

Таким чином, суд критично оцінює твердження позивача, що вона не мала можливості детально ознайомитися з умовами та правилами кредитування перед укладенням кредитного договору, адже інформація про умови кредитування є розміщеною на сайті відповідача, яка є доступною для необмеженого кола осіб і перш ніж подати заявку на отримання кредитних коштів позивач мала можливість детально ознайомитися з умовами кредитування.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Обравши спосіб захисту своїх прав, шляхом визнання кредитного договору недійсним з підстав передбачених статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

Разом з тим, судом встановлено, що сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, порядок надання та повернення позики, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит (графік розрахунків), права та обов`язки сторін, строк дії договору (з 21.03.2017 по 10.04.2017), порядок зміни та припинення договору, умови дострокового розірвання договору та відповідальність сторін, тощо, позивач своїм підписом погодилася на отримання у кредит коштів - 3500,00 грн. саме на умовах, що визначені договором №42133 та волевиявлення позивача на укладення і підписання договору було вільним.

Також, встановлено, що зміст договору є зрозумілим до прочитання і не може розцінюватися як надання інформації у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб. Позивач не була обмежена в часі ознайомитися більш детально з умовами договору.

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем норм, встановлених абз. 5, 11 п.2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» суд вважає їх необґрунтованими, оскільки до суду не надано підтверджень того, що відповідачем оброблялися її персональні дані незаконно. Крім того, відповідно до розділу 2 Кредитного Договору, позивач надала свою згоду/дозвіл на збір, використання та обробку товариством всіх персональних даних.

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, зазначає, що позивач ставить вимоги про визнання недійсними деяких умов оскаржуваного кредитного договору, а тому наявність в договорі умов, які позичальник вважає несправедливими, не може слугувати підставою для визнання кредитного договору недійсним у цілому. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_1 отримала грошові кошти, однак, умови договору належним чином не виконала.

Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, суд вважає, що вимоги про визнання недійсним кредитного договору в цілому, суд вважає необґрунтованими з наведених вище в рішенні підстав.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Даючи оцінку встановленим обставинам, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. 11,203, 204, 207, 208, 215, 217, 626-629, 634, 638, 639, 652, 1054ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист персональних даних», ст. 4, 12, 7681, 258, 259, 264265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Філігран» (код ЄДРПОУ: 39623382, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 14/1, м. Київ, 01133), про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 01.03.2022.

СуддяО. В. Бондаренко