Постанова

від 11.09.2007 по справі 2-а-9025/07

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

21001 м.

Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс

(0432) 55-15-10, e-mail: admin-sud@inbox.ru

                 Справа №2-а-9025/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2007 року                                                                       м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд

в складі головуючого:                    судді Мельник-Томенко Ж.М.

                                                                  при секретарі Пивовар І.М.

за участю сторін:

позивача - Францужан В.В. - представник за довіреністю;

відповідача  - Тишківський С.Л.,

Томчук А.В., Доброштан Н.С - представники за довіреностями;                 

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест» до державної

податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними дій, бездіяльності

та визнання протиправними і скасування податкових-повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про визнання такою, що повністю задоволена на користь

позивача, скарги платника податків про скасування податкових

повідомлень-рішень, визнання податкових повідомлень-рішень відкликаними,

визнання нечинним рішення державно податкової інспекції у м.Вінниці про розгляд

первинної скарги позивача, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем винесені податкові

повідомлення-рішення від 10.01.2007 року №0000022320/0 та №0000012320/0, яким

позивачу донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні

санкції.

У вказаних повідомленнях-рішеннях є посилання на акт перевірки

№2/2320/32833251 від 09.01.2007 року.

Позивач вважає, що перевірка проведена з грубим порушенням вимог чинного

законодавства, оскільки позивач не був попереджений про проведення перевірки,

перевірка проведена без відома позивача, представникам позивача не був вручений

акт перевірки, позивачу не була надана можливість для надання заперечень на акт

перевірки, не були вручені податкові повідомлення-рішення.

Позивач подав до відповідача скаргу в порядку адміністративного оскарження

з вимогою скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Відповідач не надіслав вмотивоване рішення про розгляд скарги позивачу у

строк, встановлений п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами», а тому позивач вважає свою скаргу повністю задоволеною на його

користь, а податкові повідомлення-рішення від 10.01.2007 року відкликаними.

Проте відповідач відмовляється визнати цей факт, про що повідомив позивача

своїм листом від 03.03.2007 року №4127/10/25-09.

Відповідач пізніше на вимогу позивача надав йому копію рішення про розгляд

скарги від 07.02.2007 року №2060/10/25-09/01, згідно якого суми податкових

зобов'язань змінені та винесені податкові повідомлення-рішення від 07.02.2007 року

№0000192320, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в розмірі

4999999 грн. та 2500000 грн. штрафних санкцій, №0000202320/1, яким позивачу

донараховано штрафну санкцію з податку на додану вартість в розмірі 656 грн.,

№0000022320/1, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в розмірі

2390 грн. та 624 грн. штрафних санкцій.

В зв'язку з тим, що на думку позивача його скарга вважається такою, що

повністю задоволена на його користь, позивач вважає рішення відповідача про

розгляд його скарги та податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідно до

цього рішення, нечинними.

Заявою від 16.08.2007 року позивач змінив та доповнив позовні вимоги.

Зокрема, позивач вважає, що відповідач не мав законних підстав проводити

невиїзну перевірку; відповідач порушив право позивача на участь у підписанні

акту перевірки, не запросивши завчасно представників позивача для ознайомлення

з актом перевірки до його підписання та реєстрації; відповідачем порушено право

позивача на надання заперечень до акту перевірки на протязі трьох днів з дня

отримання зазначеного акту.

Також позивач вважає незаконним застосування до нього штрафних санкцій

через те, що установчі документи, державну реєстрацію та реєстрацію платника

податку на додану вартість його контрагента ТОВ «ТорГаз» визнані недійсним

господарським судом Дніпропетровської області, оскільки на момент укладення

договору та видання податкових накладних останнє було належним чином

зареєстрованою юридичною особою і представило належним чином оформлені документи,

було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців.

На цій підставі позивач просить визнати протиправними дії відповідача по

проведенню в період з 20.12.2006 року по 09.01.2007 року позапланової невиїзної

перевірки, визнати протиправними дії відповідача по складенню акту №26/23 від

20.12.2006 року перевірки відповідності юридичної адреси фактичному

місцезнаходженню, визнати протиправними дії відповідача по підписанню та

реєстрації акту перевірки, визнати протиправною бездіяльність відповідача у

вигляді невручення або не надіслання позивачу запрошення з'явитись до державної

податкової інспекції для підписання акту перевірки, визнати протиправними дії

відповідача по позбавленню позивача права надати заперечення на акт перевірки

на протязі трьох днів з моменту його отримання, визнати протиправними і

скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.02.2007 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в

повному обсязі і просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на наступне.

Перевірка позивача проведена у відповідності до діючого законодавства

згідно вимог п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в

Україні». В зв'язку з тим, що позивач не знаходився за юридичною адресою,

вирішено було розпочати невиїзну перевірку.

За наслідками перевірки був складений акт від 09.01.2007 року, на підставі

якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Акт перевірки, запрошення з'явитись для підписання акту та надання

заперечень на акт перевірки, податкові повідомлення-рішення від 10.01.2007

року, рішення про розгляд скарги позивача та податкові повідомлення-рішення від

07.02.2007 року були надіслані позивачу рекомендованими листами з

повідомленнями про вручення, які були повернуті поштовим відділенням з

відмітками про те, що позивач не знаходиться за юридичною адресою.

Тому вважає безпідставними твердження позивача про те, що відповідачем не

надано доказів надіслання позивачу вказаних документів, а факт неотримання їх

позивачем не тягне юридичних наслідків у вигляді визнання скарги такою, що

повністю задоволена на користь платника податків.

Щодо змінених та доповнених позовних вимог, відповідач вважає, що позивачем

вчинено непередбачену КАС України процесуальну дію, оскільки ч.1 ст.51 Кодексу

передбачено право позивача змінювати підставу або предмет позову, а не підставу

та предмет позову одночасно.

Надані позивачем докази щодо підтвердження свого місцезнаходження за

юридичною адресою, відповідач вважає такими, що не підтверджують цього факту,

оскільки був відсутній керівник - директор ОСОБА_1

Відповідачем виконані всі вимоги щодо ознайомлення та вручення акту

перевірки та запрошення позивача до ДПІ для надання заперечень, але зробити це

не вдалося через відсутність позивача за юридичною адресою.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області про скасування

державної реєстрації та установчих документів ТОВ «ТорГаз» та акт державної

податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про анулювання

свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «ТорГаз» позивач вважає

підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки ним

неправильно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість

відповідно до податкових накладних, виданих ТОВ «ТорГаз».

Представники відповідача в судовому засіданні заперечення підтримали і

просили в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до

висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних

причин.

Як вбачається із вступної частини акту державної податкової інспекції у м.

Вінниці від 09.01.2007 року №2/23-20/32833251 про результати позапланової

невиїзної перевірки ТОВ «Діавест», код за ЄДРПОУ 32833251, з питань

правильності та повноти нарахування податку на додану вартість за період з

01.06.2004 року по 31.08.2004 року, та наказу відповідача від 20.12.2006 року

№1982/23п була призначена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ

«Діавест».

Підставою проведення невиїзної позапланової документальної перевірки

вказаний той факт, що позивач не знаходиться за юридичною адресою, про що

складено акт від 20.12.2006 року №26/23, а тому у відповідності до п.1 ст.11

Закону України «Про державну податкову службу в Україні» розпочато невиїзну

перевірку.

Проте, суд не може взяти до уваги вказані відповідачем підставу проведення

невиїзної перевірки та Акт від 20.12.2006 року №26/23 перевірки відповідності

юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької

діяльності, відповідно до якого позивач станом на 20.12.2006 року не знаходився

за своєю юридичною адресою: м. Вінниця, вул. Скалецького, 15А, к.12, оскільки

не відповідають дійсності.

Так, в приміщенні, де знаходиться позивач, 20-21 грудня 2006 року

працівниками податкової міліції був проведений обшук, в ході якого були

вилучені документи та печатка ТОВ «Діавест».

На першому аркуші протоколу обшуку зазначено, що обшук розпочато 20.12.2006

року о 16 год. 36 хв., а закінчений 21.12.2006 року о 15 год. 30 хв. в

приміщенні за адресою: м. Вінниця, вул. Скалецького, 15. На четвертому аркуші

протоколу обшуку зазначено, що проведення обшуку було призупинено о 21 год. 45

хв. 20.12.2006 року в зв'язку з закінченням робочого дня та закриттям офісних

приміщень під охорону. Вилучені документи залишаються в кабінеті №12 на другому

поверсі приміщення.

На першому аркуші також зазначено, що обшук проводився в присутності

громадян ОСОБА_2та ОСОБА_3. Вказані особи відповідно до наданих їм довіреностей

від 18.11.2006 року є довіреними особами Позивача.

Вказаними довіреностями уповноважено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представляти

інтереси позивача в усіх органах, підприємствах, установах та організаціях

незалежно від форми власності, з правами в тому числі підписання і подання від

імені позивача заяв, звернень та інших документів, укладення господарських та

цивільно-правових договорів, вчиненні будь-яких інших дій від імені позивача,

не заборонених чинним законодавством України та Статутом позивача.

А тому суд вважає, що вказані особи мають достатні повноваження

представляти інтереси позивача у всіх державних органах, в тому числі у

державній податковій інспекції у м. Вінниці. Чинним законодавством України не

передбачено обов'язок керівника підприємства постійно знаходитись в приміщенні

юридичної особи. Відповідно до глави 17 Цивільного кодексу України від імені

юридичної особи мають право виступати особи на підставі виданої юридичною

особою довіреності.

Крім того, 13.12.2006 року закінчилася виїзна планова перевірка ТОВ

«Діавест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого

законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року, про що складено

акт №2982/2320/32833251. На підставі даного акту перевірки відповідачем було

прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2006 року №0010801530/0. На

кутовому штампі ДПІ у м. Вінниці на даному податковому повідомленні-рішенні

зазначений вихідний №20803/10/15 від 20.12.2006 року.

Як пояснили представники позивача в заяві про зміну та доповнення позивних

вимог та в судовому засіданні дане податкове повідомлення-рішення було особисто

вручено позивачу 20.12.2006 року працівниками державної податкової інспекції у

м. Вінниці за юридичною адресою позивача. Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України

відповідачем не надано доказів на спростування даного факту.

Як пояснила представник відповідача Доброштан Н.С., відповідно до наказу

начальника ДПІ у м. Вінниці та направлення на перевірку вона 20.12.2006 року

прибула в приміщенні за адресою: м. Вінниця, вул. Скалецького, 15а з метою

проведення виїзної позапланової перевірки. Але зі слів осіб, які знаходились в

даному приміщенні, прізвище, ім'я та по-батькові, місце роботи та проживання

яких вона не встановлювала, їй стало відомо про те, що позивач не знаходиться

за юридичною адресою. В зв'язку з цим нею та оперуповноваженими відділу

податкової міліції ДПІ у м. Вінниці Пачевським В.В. і Косаревим В.В. складено

акт №26/23 від 20.12.2006 року про відсутність ТОВ «Діавест» за юридичною

адресою. В цей самий день та в інші дні до закінчення перевірки працівники ДПІ

у м. Вінниці не перевіряли, чи знаходиться позивач за своєю юридичною адресою.

Також слід зазначити, що в даному акті не зазначено час, коли працівники ДПІ

перевіряли відповідність юридичній адресі фактичне місцезнаходження позивача. А

тому недоведеним є факт того, що працівники ДПІ здійснювали перевірку

місцезнаходження позивача у робочий час.

Проте, допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_2пояснив, що він

являється довіреною особою ТОВ «Діавест» відповідно до виданої йому директором

ОСОБА_1 довіреності. 20 грудня 2006 року він та ОСОБА_3, який також є довіреною

особою ТОВ «Діавест», увесь день знаходились в кімнаті №12 будинку №15а по вул.

Скалецького. Після обідньої перерви до вказаного приміщення зайшли працівники

податкової міліції з постановою слідчого про обшук і проводили обшук приміщення

до самого вечора, після чого опломбували цю кімнату. В той самий день

працівники ДПІ у м. Вінниці до цього приміщення не з'являлись, посвідчень на

перевірку не пред'являли. На наступний день обшук в приміщенні за вказаною

адресою був поновлений, внаслідок обшуку були вилучені практично всі документи

бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Діавест».

Відповідно до п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу

в Україні» у разі виникнення потреби у

перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з

платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх

документальні підтвердження на обов'язковий запит органу державної податкової

служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, проводиться

позапланова виїзна перевірка.

Згідно п.1 ч.1 ст.11 вказаного Закону органи державної податкової служби

мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки лише у випадках, в

межах компетенції та у порядку, встановлених законами України. В документах,

наданих відповідачем, немає посилань на норму закону, яка б передбачала його

право проводити позапланову невиїзну перевірку в даному випадку.

А тому суд приходить до висновку, що відповідно до даних норм Закону

України «Про державну податкову службу в Україні» та наказу державної

податкової інспекції у м. Вінниці від 20.12.2006 року №1982/23п у відповідача

були відсутні правові підстави проводити позапланову невиїзну перевірку.

Також слід зазначити, що відповідач не виконав встановлений законодавством

України обов'язок органу державної податкової служби не пізніше ніж за 10 днів

до початку невиїзної перевірки вручити платнику податків запрошення до органу

державної податкової служби.

Згідно ч.3 п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних,

виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового,

валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від

10.08.2005 року №327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка,

яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі

поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з

нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно

від способу їх подачі.

П.4 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»

передбачений обов'язок органу державної податкової служби направити платнику

податків письмові повідомлення про запрошення платника податків для перевірки

правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів

(обов'язкових платежів) не пізніше ніж за десять днів до дня запрошення.

Згідно ч.3 п.1.11 вищевказаного Порядку у разі неявки посадових осіб

суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом

10 днів після отримання письмового запрошення органу державної податкової

служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на

запрошення органу державної податкової служби.

А тому відповідач мав право приступити до проведення невиїзної перевірки

лише у разі неявки посадових осіб позивача на протязі 10 днів з дня отримання

запрошення до органу державної податкової служби. Як вбачається з матеріалів

справи, відповідач не надсилав такого запрошення.

Враховуючи, що зазначені дії відповідача суперечать закону та порушують

права позивача, необхідно визнати дії відповідача по проведенню позапланової

невиїзної перевірки ТОВ «Діавест» протиправними. Також необхідно визнати

протиправними дії відповідача по складанню акту від 20.12.2006 року №26/23

перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта

підприємницької діяльності.

Згідно п.4.4 Порядку у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки

чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має

право протягом трьох робочих днів від дня отримання примірника акта перевірки

подати до органу державної податкової служби заперечення до акту перевірки.

Посилання на зазначену норму Порядку міститься і на останній сторінці акту

перевірки.

Проте, акт перевірки, датований 09.01.2007 року, листом від 09.01.2007 року

№47/10/23 був направлений позивачу. В даному листі

міститься запрошення з'явитись у ДПІ у м. Вінниці 10.01.2007 року на розгляд

матеріалів документальної перевірки та прийняття рішення із зазначенням того,

що у разі неявки матеріали будуть розглянуті без участі ТОВ «Діавест».

10.01.2007 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення

№0000022320/0 та №0000012320/0.

Таким чином, відповідач порушив право позивача надати обгрунтовані

заперечення на акт перевірки у триденний термін з дня його отримання, а тому ці

дії відповідача слід визнати протиправними.

Відповідач застосував до позивача штрафні санкції, мотивуючи це тим, що

установчі документи з моменту їх державної реєстрації та свідоцтво платника ПДВ

контрагента ТОВ «ТорГаз» рішенням господарського суду Дніпропетровської області

від 26.12.2005 року визнані недійсними, свідоцтво платника ПДВ анульовано ДПІ у

Жовтневому районі м. Дніпропетровська актом №290/30 від 08.02.2006 року з датою

анулювання 23.04.2004 року.

Посилаючись на це, відповідач в п.п.3.1.5 акту перевірки дійшов висновку,

що відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану

вартість» податкові накладні, видані ТОВ «ТорГаз», складені не платником ПДВ,

оскільки на момент їх складання вказана особа не була зареєстрована як платник

ПДВ.

Також відповідач послався на абзац 1 п.5 Порядку заповнення податкової

накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, згідно

якого податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка

не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно

індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між ТОВ «Діавест» та ТОВ «Тор-Газ»

№08-ГАЗ-04 був укладений 17.06.2004 року, податкові накладні видані ТОВ

«Тор-Газ» в період з 25.06.2004 року по 19.07.2004 року, дана господарська

операція відображена в книгах обліку придбання товарів, робіт, послуг ТОВ

«Діавест» за червень, липень, серпень 2004 року та в деклараціях по ПДВ також

за червень, липень, серпень 2004 року. Рішення суду про визнання недійсним

установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «ТорГаз» було винесено

26.12.2005 року, акт анулювання свідоцтва платника ПДВ складений державною

податковою інспекцією у Жовтневому районі 08.02.2006 року, тобто після

виконання господарської операції між ТОВ «Діавест» і ТОВ «ТорГаз».

На вимогу суду державними реєстраторами виконавчих комітетів Вінницької та

Дніпропетровської міських рад надані витяги з Єдиного державного реєстру

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з яких вбачається, що ТОВ

«ТорГаз» станом на 10 вересня 2007 року знаходиться в даному Єдиному реєстрі.

Як свідчать матеріали справи, на момент укладення та виконання договору між

ТОВ «Діавест» і ТОВ «ТорГаз» останнє було належним чином зареєстрованою

юридичною особою, було включено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців, було зареєстроване платником податку на додану

вартість, мало відповідне свідоцтво від 23.04.2004 року №04202617, видане

податковим органом, та індивідуальний податковий номер 328878004635, тобто всі

необхідні ознаки належного продавця - платника податку на додану вартість.

Наступне визнання установчих документів та свідоцтва платника  ПДВ ТОВ «ТорГаз» не є підставою визнання

вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій

недійсними, оскільки його контрагент за договором може нести відповідальність лише

за наявності вини.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до

Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються

достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не

внесено відповідних змін. На момент укладення та виконання зазначеного договору

ТОВ «ТорГаз» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі і відносно нього

там містились відповідні записи.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану

вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних

надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,

передбаченому ст.9 цього Закону. Згідно абз.1 п.5 Порядку заповнення податкової

накладної податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою,

яка не зареєстрована як платник податку в податкову органі і якій не присвоєно

індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Відповідно

до п.9.2 ст.9 зазначеного Закону будь-якій особі, яка реєструється як платник

податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який

використовується для справляння цього податку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТорГаз» на момент укладення та

виконання зазначеного договору було зареєстровано як платник податку на додану

вартість в податковому органі, мало індивідуальний податковий номер платника

ПДВ, податковим органом ТОВ «ТорГаз» було видано свідоцтво платника ПДВ.

П.9.8 ст.9 Закону передбачено, що реєстрація платника податку на додану

вартість діє до дати її анулювання. Зі змісту ст.9 даного Закону не

вбачається  можливість та право

податкового органу проводити анулювання реєстрації платника ПДВ зі зворотньою

дією в часі з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п.п. 25.1 п.25 Положення про реєстрацію платників податку на

додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року №79, за

наявності підстав для анулювання реєстрації податковий орган анулює реєстрацію

платника податку на додану вартість. Дата анулювання реєстрації визначається

згідно з п.п. 25.3 цього пункту.

Згідно п.п. 25.3 п.25 цього Положення датою анулювання реєстрації платника

податку на додану вартість в даному випадку є дата затвердження акта про анулювання

реєстрації. А тому акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в частині

анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «ТорГаз» з

23.04.2004 року не може бути прийнятий судом до уваги як доказ в силу його

невідповідності вимогам закону на підставі ч.3 ст.70 КАС України.

Статтею 10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачена

відповідальність платника податку за дотримання достовірності та своєчасності

визначеності сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до

бюджету відповідно до закону. П.7.5 ст.7 Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

також встановлена персональна податкова відповідальність. Своїми же рішеннями відповідач

застосував до позивача штрафні санкції за порушення податкового законодавства з

боку ТОВ «ТорГаз», що є протиправним.

Також слід зазначити, що надана позивачем копія рішення господарського суду

Дніпропетровської області не оформлена належним чином, не завірена відповідною

судовою установою, з цієї копії та інших наданих відповідачем документів

неможливо зробити висновок про те, чи набуло дане судове рішення законної сили

в порядку, встановленому ст.85 Господарського процесуального кодексу України, чи

переглядалось в порядку апеляційного та касаційного оскарження, за

нововиявленими обставинами, чи не було змінене чи скасоване.

Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення Відповідача від

07.02.2007 року слід визнати протиправними і скасувати.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по

підписанню та реєстрації акту перевірки 09.01.2007 року, а також про визнання

протиправною бездіяльності відповідача щодо невручення чи ненадіслання

запрошення з'явитись до ДПІ для підписання акту перевірки, суд вважає, що в

задоволенні цих позивних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,

прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від

порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень.

Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному

гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і

неупередженим судом.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення.

Суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що вказані дії відповідача

порушили його права та інтереси, а тому в даному випадку відсутні підстави для

звернення до суду за захистом свого порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо

адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені

позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -

відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 86, 94, 158,

159, 163, 167, 186, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест» до Державної

податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними дій, бездіяльності

та визнання протиправними і скасування податкових-повідомлень рішень

задовольнити частково.

         2.Визнати протиправними дії ДПІ у м.

Вінниці по проведенню в період з 20.12.2006 року по 09.01.2007 року

позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Діавест».

     3.Визнати протиправними дії ДПІ

у м. Вінниці по складенню Акту №26/23 від 20.12.2006 року перевірки

відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта

підприємницької діяльності про відсутність ТОВ «Діавест» за адресою: м.

Вінниця, вул. Скалецького, 15А, к.12.

    4.Визнати протиправними дії ДПІ у

м. Вінниці по позбавленню ТОВ «Діавест» права надати заперечення на Акт від

09.01.2007 року №2/23-20/32833251 про результати позапланової невиїзної

перевірки ТОВ «Діавест», код за ЄДРПОУ 32833251, з питання правильності та

повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.06.2004 року по

31.08.2004 року на протязі трьох днів з дня отримання акту перевірки.

    5.Визнати протиправними і

скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 07.02.2007 року

№0000192320/0, від 07.02.2007 року №0000202320/1, від 07.02.2007 року

№0000022320/1.

    6.В іншій частині позовних вимог

відмовити.

         7.Стягнути з Державного бюджету

України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест»

документально підтверджені судові витрати в розмірі 1,70 грн.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі

складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з

дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої

інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження або у термін, встановлений для подачі заяви про апеляційне

оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС

України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього

строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                 Мельник-Томенко

Ж.М.

Постанова в повному обсязі

виготовлена 14 вересня 2007 року.