Рішення

від 17.02.2022 по справі 741/487/21

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/487/21

Провадження № 2/741/42/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 18 лютого 2022 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

позивача, її представника - адвоката Гунька О.Ю.,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Івашка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який за життя склав заповіт, яким житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 7423810100:01:019:0020, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельну ділянку площею 0,2230 га, кадастровий номер 7423810100:01:019:0021, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за цією ж адресою, заповів їй (позивачу). Цим же заповітом ОСОБА_4 земельну ділянку площею 3,88 га, кадастровий номер 7423810100:02:001:0072, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Носівської міської ради Чернігівської області, заповів в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вона (позивач) прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , у нотаріуса отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки з кадастровими номерами 7423810100:01:019:0020 та 7423810100:01:019:0021. 16 вересня 2020 року нотаріус виніс постанову, якою відмовив їй (позивачу) у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами у зв`язку із тим, що зазначене домоволодіння має статус колгоспного двору. Станом на 15 квітня 1991 року членами даного колгоспного двору були ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті разом із ОСОБА_5 були зареєстровані чоловік ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 та невістка ОСОБА_6 . За життя ОСОБА_5 заповіту не складала, а тому спадкування після її смерті здійснюється за законом. Спадкоємцями ОСОБА_5 першої черги за законом є чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_5 її чоловік ОСОБА_4 вступив у фактична управління та володіння спадковим майном, тобто вважається таким, що прийняв спадщину. ОСОБА_1 хоч і був зареєстрований разом із ОСОБА_5 на день її смерті, але фактично без реєстрації проживав та працював в м. Києві, тобто він не може вважатися таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, які зазначені у позовній заяві, та просили їх задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов визнав, пояснив, що ОСОБА_3 доглядала за ОСОБА_4 до його смерті. ОСОБА_2 не приходила до батька та взагалі не здійснювала за ним догляд. На день смерті ОСОБА_5 він ( ОСОБА_1 ) був зареєстрований в АДРЕСА_1 , але фактично проживав в іншому місті в орендованій квартирі. Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_3 перейшла проживати до ОСОБА_4 . Він ( ОСОБА_1 ) не приймав спадщину після смерті ОСОБА_5 та не бажає приймати.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник позов визнали частково, пояснили, що ОСОБА_1 був членом колгоспного двору, мав і не втратив право на частку у майні колгоспного двору, оскільки у період з 15 червня 1989 року по 7 червня 1991 року проходив строкову військову службу. Вона ( ОСОБА_2 ) не подавала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року в ньому були зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 15-16).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, тобто ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до пп. «а» п. 6 вищезазначеної постанови, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

За таких обставин ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належало по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 , як членам колишнього колгоспного двору.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 9).

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 за життя заповіту не складала, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 66), а тому спадкоємство після її смерті здійснюється за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Частиною 1 ст. 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З матеріалів справи (а.с. 64-65) вбачається, що спадкова справа до майна померлої ОСОБА_5 не заводилася.

У судовому засіданні встановлено, що на день смерті ОСОБА_5 була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом із нею були зареєстровані чоловік ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 та невістка ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 18) та поясненнями сторін.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, встановлено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, крім іншого, довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця.

Аналогічні положення закріплені у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 2 вересня 2020 року у справі № 305/653/18.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як спадкоємці першої черги за законом, фактично вступили в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_5 , а тому вважаються такими, що прийняли спадщину після її смерті, у рівних частинах (по 1/4 частині кожен) успадкували належну ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 11).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що 23 листопада 2017 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 7423810100:01:019:0020, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельну ділянку площею 0,2230 га, кадастровий номер 7423810100:01:019:0021, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за цією ж адресою, заповів ОСОБА_3 , що підтверджується його копією (а.с. 48).

З копії спадкової справи № 9/2020 до майна померлого ОСОБА_4 (а.с. 39-61) вбачається, що ОСОБА_3 спадщину прийняла, 16 вересня 2020 року на її ім`я були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки з кадастровим номерами 7423810100:01:019:0020 та 7423810100:01:019:0021, які розташовані в АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_3 , як спадкоємець за законом, успадкувала після смерті ОСОБА_4 належні йому 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 в зв`язку із відсутністю на нього чинного правовстановлюючого документа, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 85/02-31 від 16 вересня 2020 року (а.с. 24).

З матеріалів справи вбачається, що на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлена технічна документація (а.с. 19-21).

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, за позивачем необхідно визнати право власності на 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , оскільки станом на 30 грудня 2001 року фактично не проживав разом із ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 , не спростовують факт його реєстрації за цією адресою на день смерті ОСОБА_5 , що відповідно до чинного на той час законодавства є достатньою підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а тому суд визнає ці доводи необґрунтованими та таким, що не заслуговують на увагу.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 був членом колгоспного двору АДРЕСА_1 , мав і не втратив право на частку у майні колгоспного двору, оскільки у період з 15 червня 1989 року по 7 червня 1991 року проходив строкову військову службу, суд визнає необґрунтованими.

Копію військового квитка № НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , суд не приймає до розгляду як доказ у зв`язку із тим, що він поданий з порушенням порядку подання доказів, встановлено ст. 83 ЦПК України, а сторона, яка заявляла клопотання про витребування цього доказу, не обґрунтувала неможливість подання цього доказу та/або заявлення відповідного клопотання у визначений ч. 1 ст. 84 ЦПК України строк з причин, що не залежали від їх.

Ураховуючи те, що відповідачі не вчинили жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 120, 123, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 1223, 1268 ЦК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 58,5 кв. м, житловою площею 31,1 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв