Рішення

від 23.02.2022 по справі 711/5664/21

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5664/21

Номер провадження2/711/685/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 лютого 2022 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого - судді: Казидуб О.Г.

при секретарі: Зайцевій О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на земельні ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в вересні 2021 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на земельні ділянки.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона є співвласником спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається : із житлового будинку із прибудовами, позначеними літ. А-1,а, а1,а2, житловою площею 130,1 кв.м., загальною площею 221,1 кв.м., із господарськими будівлями та спорудами: сарай -Б, вбиральня - В, погріб - Г, гараж - Д, огорожа № 1, 2, 3, 6, 8, 9, водоколонка № 5.

Право власності на вказане домоволодіння виникло в неї та підтверджується: договором купівлі-продажу від 11.09.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю., відповідно до якого вона отримала від ОСОБА_5 у власність 8/25 частин у праві власності на вказаний житловий будинок. Право власності на вказану частку домоволодіння зареєстровано в реєстрі речових прав 11.09.2015 року реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 8441071101. Вказаним договором купівлі-продажу визначено, що вказане домоволодіння знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 412,0 кв.м. (пункт 3). Право власності ОСОБА_5 на вказане майно належало на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 , виданого 21.12.2012 року.

Договором купівлі-продажу від 27.04.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П., відповідно до якого ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у власність 1/5 частку у праві власності на вказаний житловий будинок. Право власності на вказану частку домоволодіння зареєстровано в реєстрі речових прав 27.04.2021 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 8441071101.

Також позивач зазначає, що одночасно із укладенням договору купівлі-продажу частки у домоволодіння від 27.04.2021 року вищевказаними продавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у її власність було також відчужено земельні ділянки, на яких зокрема розташована частина домоволодіння, та які на момент відчуження перебували у приватній власності Продавців, а саме: відповідно до договорів купівлі-продажу від 27.04.2021 року, посвідчених приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. позивачка отримав від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у власність земельні ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0060 га. кадастровий номер 7110136400:02:063:0021 та площею 0,0157 га, кадастровий номер 7110136400:02:063:0022, цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Іншими співвласниками вказаного домоволодіння згідно даних реєстру речових прав на нерухоме майно та довідки із КП «ЧООБТІ» є ОСОБА_6 , якому належить ј частки домоволодіння відповідно до договору довічного утримання від 27.03.2017 року, та ОСОБА_7 , якій належить 23/100 частки домоволодіння відповідно до договору купівлі-продажу від 15.05.2008 року.

Після набуття права власності на вказане домоволодіння Позивачка з`ясувала, що вказане домоволодіння також знаходиться на земельних ділянках, площею 0,0042 га та 0,0058 га, які перебувають у спільній сумісній власності Відповідачів.

Так, згідно витягу із державного земельного кадастру від 06.04.2021 року вбачається, що земельна ділянка, площею 0,0042 га з кадастровим номером 7110136400:02:063:0025, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення Черкаської міської ради № 9-44 від 31.01.2006 року була передана та перебуває у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , і була передана останнім для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Дата реєстрації в державному земельному кадастрі 31.01.2006 року.

Також згідно витягу із державного земельного кадастру від 15.04.2021 року вбачається, що земельна ділянка, площею 0,0058 га з кадастровим номером 7110136400:02:063:0048, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення Черкаської міської ради № 9-44 від 31.01.2006 року була передана та перебуває у приватній спільній сумісній власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і була передана останнім для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Дата реєстрації в державному земельному кадастрі 06.03.2017 року.

Вказане свідчить про те, що внаслідок відчуження своїх часток у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та припинення їх права власності на домоволодіння, у власності попередніх власників домоволодіння залишаються земельні ділянки спільного користування, на яких таке домоволодіння розташоване, та які надавались для обслуговування домоволодіння, що порушує принцип правової визначеності, оскільки це перешкоджає Позивачу користуватися своїм майном і відчужувати його, а тому таке право, на думку позивача, підлягає захисту.

Позивачка вважає, що оскільки під час укладення вказаних вище договорів купівлі-продажу часток у домоволодінні АДРЕСА_1 від 11.09.2015 року та 27.04.2021 року не було передбачено інших домовленостей, зокрема тих, що земельна ділянка, площею 0,0058 га. кадастровим номером 7110136400:02:063:0048 та площею 0,0042 га. кадастровим номером 7110136400:02:063:0025, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 залишаються у спільній сумісній власності продавців (Відповідачів), тому в силу загальних приписів ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України внаслідок відчуження часток у домоволодінні цими особами, належне їм право спільної сумісної власності на зазначені земельні ділянки припинилося та перейшло до неї одночасно (одномоментно) із укладенням даних правочинів.

На підставі викладеного позивачка просила визнати за нею право власності на земельні ділянки, площею 0,0042 га з кадастровим номером 7110136400:02:063:0025 та на земельну ділянку, площею 0,0058 га з кадастровим номером 7110136400:02:063:0048, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . А також припинити право власності відповідачів на вказані земельні ділянки.

Ухвалою суду від 30.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до підготовчого розгляду. Сторонам встановлено строк для подачі заяв про суті спору.

Ухвалою суду від 12.01.2022 підготовче засідання закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 надала заяву з проханням справу розглянути без її участі, підтримала позов, просила його задоволити та не заперечувала проти заочного розгляду справи. Також вказала, що судові витрати лишає за собою.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку - шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцезнаходженням засобами поштового зв`язку. Відзив на позов не подали.

Треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку - шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцезнаходженням. Своїх пояснень щодо предмету спору не надали.

Справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченими ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, повідомленого у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову, та зі згоди позивача щодо такого порядку розгляду справи, викладеної в позовній заяві.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу від 11.09.2015 року та Договору купівлі-продажу від 27.04.2021 року ОСОБА_1 є співвласником спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається: із житлового будинку із прибудовами, позначеними літ. А-1,а, а1,а2, житловою площею 130,1 кв.м., загальною площею 221,1 кв.м., із господарськими будівлями та спорудами : сарай -Б, вбиральня - В, погріб - Г, гараж - Д, огорожа № 1,2,3,6,8,9, водоколонка№ 5.

Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу від 11.09.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №1954, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_5 у власність 8/25 частин у праві власності на житловий будинок - домоволодіння АДРЕСА_1 . Право власності Позивача на вказану частку домоволодіння зареєстровано в реєстрі речових прав 11.09.2015 року реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 8441071101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на майно.

Вказаним договором купівлі-продажу визначено, що домоволодіння АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 412,0 кв.м, та що право власності ОСОБА_5 на вказане майно виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 , виданого 21.12.2012 року.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 27.04.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П., зареєстрованого в реєстрі за №1358, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у власність 1/5 частку у праві власності на житловий будинок - домоволодіння АДРЕСА_1 . Право власності Позивача на вказану частку домоволодіння зареєстровано в реєстрі речових прав 27.04.2021 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 8441071101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на майно.

Згідно до умов вказаного договору купівлі-продажу частки у домоволодіння від 27.04.2021 року, продавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 було відчужено земельні ділянки, на яких зокрема розташована частина домоволодіння, та які на момент відчуження перебували у приватній власності Продавців, а саме: земельні ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0060 га. кадастровий номер 7110136400:02:063:0021 та площею 0,0157 га., кадастровий номер 7110136400:02:063:0022, цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Іншими співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 , якому належить 1/4 частки домоволодіння відповідно до договору довічного утримання від 27.03.2017 року, та ОСОБА_7 , якій належить 23/100 частки домоволодіння відповідно до договору купівлі-продажу від 15.05.2008 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно та довідкою КП «ЧООБТІ».

Відповідно до ст. 381 ЦК України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї) (ч. 16 ст. 120 Земельного Кодексу України).

Подібні за змістом положення містяться в частині 1 статті 377 ЦК України (чинній на час вимкнення правовідносин), якою визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено, що право власності припиняється внаслідок відчуження власником свого майна.

Згідно ст. 378 ЦК України визначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Виходячи зі змісту ст. 120 Земельного Кодексу України, ст. 377 ЦК України та ст. 378 ЦК України, можна зробити висновок, що законодавець передбачив за певних обставин можливість припинення права власності на землю у випадку набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи. За таких обставин законодавець допускає припинення права власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти за попереднім власником.

Разом з тим, при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України. - право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Ангалогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11.02. 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12.10.2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13.04.2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 року у справі №689/26/17 (пункти 6.27- 6.29).

При цьому перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.17), від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (пункт 61), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

Враховуючи, що під час укладення ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу часток у домоволодінні АДРЕСА_1 від 11.09.2015 року та від 27.04.2021 року не було передбачено інших домовленостей, зокрема тих, що земельна ділянка, площею 0,0058 га з кадастровим номером 7110136400:02:063:0048 та площею 0,0042 га з кадастровим номером 7110136400:02:063:0025, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 залишаються у спільній сумісній власності продавців (Відповідачів), тому в силу загальних приписів ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України внаслідок відчуження часток у домоволодінні цими особами, належне їм право спільної сумісної власності на зазначені земельні ділянки припинилося та перейшло до Позивача одночасно (одномоментно) із укладенням даних правочинів.

Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

За змістом норми права, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, або коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. А тому у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в Постанові від 23.12.2014 року (справа № 5011-74/9393-2012) та Постанові від 07 листопада 2012 року (у справі № 6- 107цс12).

При цьому набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Зазначене відповідає висновкам вказанам у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95, 96), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

Таким чином, належним захистом права власності позивача на вказані земельні ділянки є підтвердження (визнання) такого права в судовому порядку, оскільки в добровільному порядку Відповідачі не здійснили відчуження Позивачу свого права спільної сумісної власності на зазначені земельні ділянки, та не вчинили дій щодо виключення даних інформації відносно себе, як співвласників земельних ділянок в державному земельному кадастрі, що є невизнанням такого права та унеможливлює здійснення державної реєстрації такого права за Позивачем, а відтак його права підлягають поновленню у зазначений спосіб.

При цьому відповідно до положень ст. 392 ЦК України суд лише підтверджує право, яке набуто особою раніше на законних підставах, а не породжує таке право. Постанова КГС Верховного суду від 22.05.2018 року (справа № 925/797/17). Крім того у вказаній постанові В СУ висловив правову позицію про те, що рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, доведеними і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 346, 377, 378, 392 ЦК України, ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 6-13, 81, 133, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на земельні ділянки - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,0042 га. кадастровим номером 7110136400:02:063:0025, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на земельну ділянку, площею 0,0042 га. кадастровим номером 7110136400:02:063:0025, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 визнати таким, що припинилося.

Визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0058 га. кадастровим номером 7110136400:02:063:0048, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_8 на земельну ділянку, площею 0,0058 га. кадастровим номером 7110136400:02:063:0048, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 визнати таким, що припинилося

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24.02.2022 (з урахуванням вихідних днів).

Головуючий: О. Г. Казидуб