Рішення

від 21.02.2022 по справі 341/801/18

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/801/18

Номер провадження 2/341/8/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року місто Галич

Галицький районний суд Івано - Франківської області у складі:

головуючого - судді Гаполяка Т. В.,

секретаря судового засідання Остапчук Б.М.,

за участю:

представниці позивача

ОСОБА_1 адвоката Шевчук-Філімон Н.М.,

представниці третьої особи, що заявляє

самостійні вимого на предмет спору

ОСОБА_2 адвоката Свириди Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Галичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

та за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимог на предмет спору ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Галицької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позиції позивача, відповідачів.

ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до Галицької міської ради, та змінивши підстави такого просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після смерті матері відкрилась спадщина. До спадкової маси входить спірний будинок. За життя спадкодавець заповіту не залишила. Вона є спадкоємцем першої черги, що прийняла спадщину, оскільки на час смерті матері проживала разом такою, вступила в управління та розпорядження спадковим майном. Враховуючи неможливість в нотаріуса оформити спадкові права у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спірний будинок, просить суд визнати за нею право власності на такий.

ОСОБА_2 , як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернувся до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до Галицької міської ради, ОСОБА_1 , та змінивши підстави такого просить суд визнати за ним право власності на:

- спірний житловий будинок;

- земельну ділянку площею 0,7249 га., що у с. Колодієво, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл. з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що спірний будинок побудований його матір`ю ОСОБА_5 , яка працювала у колгоспі та була членом такого. Статус спірного будинку визначається враховуючи заняття голови господарства, відтак статус такого - колгоспний двір.

Його баба ОСОБА_3 теж працювала у колгоспі, була членом такого, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він, його сім`я, мати та брат продовжували проживати у даному будинку.

Враховуючи продовження проживання інших членів колгоспного двору, трудову участь членів, норми права про спадкування до даних відносин не застосовуються.

Право власності на частку колгоспного двору мають ті члени колгоспного двору, які станом на 15 квітня 1991 року не втратили права на частку у його майні.

Станом на 15 квітня 1991 року у спірному житловому будинку проживали та не втратили права на частку у його майні його мати ОСОБА_5 та брат ОСОБА_4 , які були відповідно власниками спірного будинку у рівних частках.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_5 після смерті якої відкрилась спадщина. Спадкоємцем майна померлої матері був його брат - ОСОБА_4 , який прийняв спадщину вступивши у володіння та розпорядження спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його брат ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина. Заповіту брат не залишив. Він є спадкоємцем другої черги після смерті брата, який прийняв спадщину, подавши заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Державним нотаріусом Кіщук Л.І. відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті брата, враховуючи відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно - будинок та земельну ділянку. Просить суд визнати за ним право власності на такі.

В судовому засідання представниця позивача - адвокат Шевчук-Філімон позовну заяву довірительки ОСОБА_1 підтримала з підстав, викладених у заяві.

Представник третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - адвокат Свирида Г.С. позовну заяву довірителя ОСОБА_2 підтримала, з підстав, викладених у такій.

Відповідач - Галицька міська рада в судове засідання представника не скерувала. Міським головою скеровано заяву про розгляд справи без участі представника ради.

2.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була матір`ю ОСОБА_6 (позивачки), що стверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження, шлюб, смерть (т. 1, а.с. 7-9),

а також матір`ю померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , що стверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження, смерть (а.с. 9, 12, ЄУН 341/1707/18).

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 та померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 - є рідними братами та синами ОСОБА_5 , що стверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження, смерть (а.с. 8, 10-11, ЄУН 341/1707/18).

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 , яка була головою домогосподарства (а.с. 37, ЄУН 341/1707/18).

Згідно по господарських книг за 1971 -1985 роки господарство за адресою: АДРЕСА_1 належало до суспільної групи колгоспники (колгоспний двір) (т. 1 а.с. 93-108).

Станом на 15 квітня 1991 року за адресою: АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 116), які були членами колгоспу (т. 1, а.с. 113-114).

ОСОБА_4 до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав один за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

ОСОБА_1 з 18 жовтня 1971 року проживає за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 6,14). До 18 жовтня 1971 року проживала разом з померлою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 має наступні характеристики: загальна площа - 40,4 м.кв., житлова площа - 32,4 м. кв. (т. 1, а.с. 10-13) 1963 року побудови (т. 1, а.с. 17).

ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 0,7249 га., що у с. Колодієво, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл. з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 20, ЄУН 341/1707/18)..

Постановою від 25 травня 1918 року приватного нотаріуса Дзери Л.О. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (т. 1, а.с 19).

ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, подавши заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Державним нотаріусом Кіщук Л.І. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті брата, враховуючи відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно - будинок та земельну ділянку, (т. 1 а.с. 124-146).

3.Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності роз`яснено судам, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім`я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;

Порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 р. № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 р. № 69.

Згідно із цими Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, відносились до суспільної групи робочих або службовців залежно від займаної посади (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15 січня 2014 р. у справі № 6-145цс13).

Враховуючи те, що згідно погосподарського обліку, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав до суспільної групи господарств - колгоспний двір, річ занять голови якого - член колгоспу і станом на 15 квітня 1991 року членами суспільної групи було двоє чоловік - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 таким у рівних частках належало право власності на спірний будинок.

Згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Відповідно до частин 1-2 статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Стаття 1268. Прийняття спадщини.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Судом у спосіб дослідження доказів встановлено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем, таким що прийняв спадщину, оскільки проживав разом з спадкодавцем на час смерті такої. Наявності інших спадкоємців, що прийняли спадщину судом не встановлено.

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги після смерті брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наявності інших спадкоємців, що прийняли спадщину судом не встановлено.

Відтак, позов третьої особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 слід задовольнити, визнавши за ним право власності на:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,7249 га., що у с. Колодієво, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл. з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства.

В позові ОСОБА_1 про визнання за нею право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3

-слід відмовити

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, суд вважає виконаним свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі наведеного та керуючись статтями 12, 19, 42, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до Галицької міської ради з вимогами визнати право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1

-відмовити.

Позов третьої особи, що заявляє самостійні вимог на предмет спору ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Галицької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно

- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 , право власності на:

- житловий будинок загальною площею 40,4 м.кв., житловою площею 32,4 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,7249 га., що у с. Колодіїв, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл., кадастровий номер: 2621282600:04:001:0358, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач (відповідач) - ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання якої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;

третя особа, що заявляє самостійні вимого на предмет спору: ОСОБА_2 , місце реєстрації проживання якого за адресою: с. Колодіїв, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл., реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

відповідач: Галицька міська рада, місцезнаходження якої за адресою: Івано-Франківська обл., місто Галич, вул. Майдан Різдва, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи - 04054263.

Повне рішення складено 05 березня 2022 року.

Суддя Тарас ГАПОЛЯК