Рішення

від 22.02.2022 по справі 902/1152/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2022 р.Cправа № 902/1152/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., при секретарі Сичук І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Надія", вул. Нижня, 10, с. Черепашинці, Хмільницький (Калинівський) район, Вінницька область, 22443, код - 20104820

до: Калинівської міської ради, вул. Вадима Нестерчука, 47, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, код - 04326106

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код - 39767547

про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації права власності

В С Т А Н О В И В :

19.11.2021 року на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 17.11.2021 року) (вх.канц. №1179/21 від 19.11.2021 року) Селянського (фермерського) господарства "Надія" до Калинівської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про:

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 5-ОТГ від 26.11.2020 року в частині внесення до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність земельної ділянки площею 20,1749 га, кадастровий номер 0521688800:05:000:0389, кодом 01 землі сільськогосподарського призначення (рядок 187 акту приймання-передачі);

- припинення права власності Калинівської міської ради на земельну ділянку площею 20,1749 га, кадастровий номер 0521688800:05:000:0389, кодом 01 землі сільськогосподарського призначення;

- зобов`язання Відділу у Калинівському районі Міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 20,1749 га, кадастровий номер 0521688800:05:000:0389, кодом 01 землі сільськогосподарського призначення зареєстровану за Калинівською міською радою 14.11.2013 року.

Ухвалою суду від 24.11.2021 року позовну заяву Селянського (фермерського) господарства "Надія" (б/н від 17.11.2021 року) залишено без руху.

03.12.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшов лист (б/н від 01.12.2021 року) (вх.канц. № 01-34/10753/21), щодо усунення недоліків до позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.12.2021 року відкрито провадження у справі № 902/1152/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.01.2022 року.

30.12.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.канц. № 01-34/11548/21 від 30.12.2021 року), в якому останній зазначає, що при розгляді справи покладається на розсуд суду. Також у відзиві останній просить суд проводити розгляд справи без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

04.01.2022 року до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (№02-21-2234 від 30.12.2021 року), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

11.01.2022 року від представника позивача до суду надійшов лист (б/н від 11.01.2022 року) (вх.канц. № 01-34/293/22) про відкладення судового засідання на іншу дату.

В судовому засіданні 12.01.2022 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1152/21 на 03.02.2022 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 13.01.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

02.02.2022 року до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 02.02.2022 року), в якій останній просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника Селянського (фермерського) господарства "Надія" за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 03.02.2022 року представники сторін правом участі не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Ухвалою суду від 08.02.2022 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 23.02.2022 року.

У судове засідання 23.02.2022 роу представники сторін не прибули, про дату час та місце розгляду справи по суті повідомлені належним чином.

При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи наявний лист Голови СФГ "Надія" (вх. №01-34/1072/22 від 02.02.2022 року), в якому останній просить суд проводити розгляд справи без його участі.

Також, представником відповідача 1 Калинівської міської ради подано клопотання про розгляд справи без його участі (вх. №01-34/1846/22 від 23.02.2022 року).

Відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що СФГ "Надія" є постійним користувачем земельної ділянки площею 20,1749 га, кадастровий номер 0521688800:05:000:0389, яку надано у постійне користування ОСОБА_1 (керівнику Господарства), рішенням 2 сесії 22 скликання Калинівської районної ради народних депутатів Калинівського району Вінницької області від 01 листопада 1994 року.

04.11.2021 року Голова СФГ "Надія" Захарчук Петро Григорович звернувся до Калинівської міської ради з метою отримання Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та дізнався про передачу земельної ідлянки до комунальної власності.

Також, у Державному земельному кадастрі відсутні відомості щодо права постійного користування на земельну ділянку СФГ "Надія".

Намагаючись захистити права господарства на земельну ділянку позивач звернувся з позовом до суду з вимогами про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 5-ОТГ від 26.11.2020 року в частині внесення до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність земельної ділянки площею 20,1749 га, кадастровий номер 0521688800:05:000:0389, кодом 01 землі сільськогосподарського призначення (рядок 187 акту приймання-передачі); припинення права власності Калинівської міської ради на спірну земельну ділянку; зобов`язання Відділу у Калинівському районі Міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 20,1749 га, кадастровий номер 0521688800:05:000:0389.

Таким чином, предмет спірних правовідносин включає вирішення питань стосовно чинності права постійного користування СФГ "Надія" на спірну земельну ділянку, правомірності передачі права власності до органу місцевого самоврядування, ефективних способів захисту СФГ "Надія" права постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

У відзиві на позов Калинівська міська рада заперечує проти позову та посилається на ті обставини, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина 3).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№НВ-0522896092021 від 04.11.2021 року), що доданий позивачем до позовної заяви, ділянка площею 20,1749 га за кадастровим номером 0521688800:05:000:0389 сформована та зареєстрована - 14.11.2013 року.

Тобто, вищезазначена земельна ділянка, згідно статті 79(1) Земельного кодексу України виступає як об`єкт цивільних прав та до моменту її передачі у комунальну власність перебувала у державній власності.

Позивачем до позовної заяви додано копію державного акту на право постійного користування землею, згідно якого у постійне користування надавалась земельна ділянка площею 33,60 га.

Розпорядженням голови Калинівської райдержадміністрації від 06.11.2008 року №497 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок членам фермерського господарства «Надія» на території Черепашинецької сільської ради» передано у власність земельні ділянки загальною площею 14,4678 га, отже залишок земель становить - 19,1322 га.

Земельна ділянка за кадастровим номером 0521688800:05'000:0389 має площу - 20,1749 га.

Калинівська міська рада отримала земельну ділянку площею 20.1749 га за кадастровим номером 0521688800:05:000:0389 у комунальну власність з державної у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема статті 117 Земельного кодексу України.

Тому, відповідач 1 вважає вимоги позову такими. що суперечать нормам законодавства, зазначає також, що позивачем обрано неналежні способи захисту прав.

У відзиві на позов відповідач 2 не погоджується з позовними вимогами, оскільки гр. ОСОБА_1 не вчинив дій стосовно внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 20,1749 га та не зареєстрував право на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На час передачі Головним управлінням земельної ділянки з кадастровим номером 0521688800:05:000:0389 у комунальну власність Калинівській міській територіальній громаді у Державному земельному кадастрі були відсутні відомості про наявність у постійному користуванні ОСОБА_1 земельної ділянки площею 20,1749 га, Головине управління передало земельну ділянку у комунальну власність.

З приводу вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки, Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки, такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень.

Позивачем у позовній заяві не обґрунтовано підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 20,1749 та, кадастровий номер 0521688800:05:000:0389. Вважаємо, що заявлена позовна вимога не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів позивача.

Тому, відповідач 2 при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

Селянське (фермерське) господарство «Надія», зареєстровано 25.01.2001 року Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області (свідоцтво А00 №140844, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань додаються).

Відповідно до положень Статуту Господарства основним видом діяльності останнього є вирощування, переробка, збут сільськогосподарської продукції.

З метою виконання покладених на Господарство завдань, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею виданого громадянину України ОСОБА_1 (керівник Господарства), рішенням 2 сесії 22 скликання Калинівської районної ради народних депутатів Калинівського району Вінницької області від 01 листопада 1994 року надано у постійне користування земельна ділянка площею 33,60 га на території Черепашинської сільської ради Калинівського району для ведення селянського (фермерського) господарства, про що зроблено відповідний запис про реєстрацію Акту на постійне користування землею в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №15.

Починаючи з моменту початку діяльності, СФГ "Надія" займається основними видами діяльності, не має заборгованості по сплаті податків, заробітної плати, тощо (Довідка від 05.11.2021 року №3094/02-32-13).

12.01.2006 року головою ФГ «Надія» затверджено статут цього фермерського господарства в новій редакції, відповідно до якого засновником ФГ «Надія» є ОСОБА_1 , який є його головою. Управління господарством здійснює його голова або особа, яка є правонаступником. Голова господарства вправі без довіреності здійснювати дії від імені господарства.

Членами господарства та його Головою, до ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було подано заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок членам ФГ «Надія», при цьому при винесенні Розпорядження №497 було враховано і клопотання ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» а також погодження та позитивні висновки контролюючих служб району.

Відповідно до Розпорядження №497 від 06.11.2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок членам фермерського господарства в розрізі земельної частки (паю) із земель фермерського господарства «Надія» на території Черепашинської сільської ради» (копія додається), було затверджено проект землеустрою Щодо відведення земельних ділянок членам фермерського господарства в розрізі земельної частки (паю) із земель фермерського господарства «Надія».

Площа земельних ділянок, що була передана у власність громадянам членам Господарства склала - 14,4678 га з визначенням цільового використання - «для ведення фермерського господарства» (п.2 Розпорядження №497).

Залишок не розпайованих земель склав - 20,1749 га.

Наказом Держгеокадастру від 17.11.2020 року №485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності керівників головних управлінь Держгеокадастру в областях зобов`язано:

1)передати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті І 17 Земельного кодексу України з 17 листопада 2020 року;

2)передати у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, включені до переліків земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди (емфітевзису) таких земельних ділянок відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

3)передати у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, якщо до 15 грудня 2020 року документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

4)у разі відмови органів місцевого самоврядування від підписання акта приймання-передачі земельних ділянок, зазначених у підпункті І пункту І цього наказу, вжити заходів щодо включення відповідних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги з урахування вимог Земельного кодексу України;

5)в одноденний строк після передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність органам місцевого самоврядування оприлюднювати на сайті територіального органу Держгеокадастру вказаний перелік земельних ділянок.

Кабінет Міністрів України у Постанові від 16 листопада 2020 року №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» було визначено, що передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

28 листопада 2020 року Головним управлінням відповідно до статей 15, 117, 122 Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №707-р, Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-ІХ, Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року №449. Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1113. наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2020 року №485, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 20.02.2020 року №53, було видано наказ №5-ОТГ. Відповідно до даного наказу земельну ділянку площею 20,1749 га, кадастровий номер 0521688800:05:000:0389 передано у комунальну власність Калинівській міській територіальній громаді.

04.11.2021 року Голова СФГ "Надія" ОСОБА_1 звернувся до Калинівської міської ради з метою отримання Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Земельна ділянка площею 20,1749 га, кадастровий номер 6521688800:05:000:0389, яку обробляє СФГ "Надія" є комунальною власністю та належить Калинівській міській раді.

Підставою для передачі земель у власність Калинівської міської ради слугувало пункт 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.11.2020 року №5-ОТГ )стрічка 187 додатку до Наказу).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№НВ-0522896092021 від 04.11.2021 року), що доданий позивачем до позовної заяви, ділянка площею 20,1749 га за кадастровим номером 0521688800:05:000:0389 сформована та зареєстрована - 14.11.2013 року.

Судом встановлено, що у Державному земельному кадастрі реєстрі відсутні відомості щодо права постійного користування СФГ "Надія" на земельну ділянку площею 20,1749 га, кадастровий номер 6521688800:05:000:0389.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст.14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним Кодексом України у відповідних редакціях (1990 р. та 2001 р.), Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-XII, Законом України "Про фермерське господарство " від 19.06.2003 року та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції від 23.07.1993 року, чинній на дату створення позивача), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві.

Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Аналогічні положення містилися і в ст. 51 ЗК України (тут і надалі - у редакції, чинній на дату створення позивача) в редакції від 22.06.1993 року.

За приписами ст. 7 ЗК України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗК України, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Тобто, чинним на момент створення позивача законодавством було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи.

Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ.

Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

В подальшому, 19.06.2003 було прийнято новий Закон України "Про фермерське господарство", яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

В статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", який був чинним до 29.07.2003 та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", який набрав чинності 29.07.2003 вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (Ухвали Верховного Суду України від 24.10.2007 у справі № 6-20859св07, від 10.10.2007 у справі №6-14879св07, від 30.01.2008 у справі № 6-20275св07).

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду, зокрема вказівні висновки викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц дійшла висновку, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства.

У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Частиною першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

У вказаній постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 922/2103/17 та у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс15 та від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, згідно із якими право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини, зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц вказала, що право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до СФГ не припиняється через смерть засновника.

Оскільки, ОСОБА_1 отримано земельну ділянку з метою створення фермерського господарства, то з моменту державної реєстрації СФГ "Надія", останнє набуло право постійного користування щодо ділянки площею 33,60 га.

При цьому, згідно Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року, визнано неконституційним пункт 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною ст. 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміну «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в Установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Також, вичерпний перелік підстав припинення права постійного користування наведено у ст. 141 ЗК України, відсутність відомостей у Державному земельному кадастрі щодо реєстрації такого права не може свідчити про його припинення.

Отже, СФГ "Надія" є належним володільцем права постійного користування земельною ділянкою площею 33,60 га.

Однак, предметом спору є право постійного користування на земельну ділянку площею 20,1749 га, кадастровий номер 0521688800:05:000:0389, тому позивач має довести наявність прав саме відносно спірної ділянки.

Матеріали справи не містять висновків спеціалістів, експертів, землевпорядників щодо тотожності земельних ділянок та відносно співпадання їх меж.

Крім того, право постійного користування не є тотожним праву власності на земельну ділянку.

Законодавство не передбачає отримання згоди постійного користувача у випадку переходу права власності на земельну ділянку.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗК України).

Тому, чинність та існування цього права не залежить від власника майна.

Отже, позивач помилково зосередився на захисті своїх прав шляхом оскарження правових підстав переходу права власності на земельну ділянку, оскільки такі дії не порушують права постійного користування землею та не можуть свідчити про припинення останнього.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Завданням господарського судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Таким чином, позивачем належними, допустимими та достатніми доказами не доведено обставин порушення його прав внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.

Запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку не містить відомостей щодо її обтяження правом постійного користування третьої особи, тому також не може бути доказом порушення прав позивача.

Дана обставина не виключає можливості реєстрації права постійного користування на спірну земельну ділянку за СФГ "Надія" у порядку, визначеному нормами законодавства.

Тому, захист прав позивача, який полягає у відсутності запису про державну реєстрацію права постійного користування, слід здійснювати шляхом використання ефективних способів судового захисту.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

За висновками Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №927/79/19 від 30.06.2020 року після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу вищенаведених норм Закону № 973-IV прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства.

Таким чином, ФСГ "Надія" не позбавлено можливості звернутися до державного реєстратора з метою реєстрації права постійного користування.

Крім того, визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою за судовим рішенням, за участі розпорядника землі (органу місцевого самоврядування) забезпечить ефективний захист прав фермерського господарства, що підтверджено висновками Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року № 275/82/18 та 01.04.2020 року № 320/5724/17.

При цьому, визнання права постійного користування повинно супроводжуватись ухваленням судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав (ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Підсумовуючи суд доходить висновку. що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, що є самостійною та достатньо підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на встановлені судом обставини та оцінені докази у їх сукупності, враховуючи нормативне регулювання спірних правовідносин та обрання позивачем неналежного і неефективного способу захисту прав, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, керуючись ст. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства "Надія" (вул. Нижня, 10, с. Черепашинці, Хмільницький (Калинівський) район, Вінницька область, 22443, код - 20104820) до Калинівської міської ради (вул. Вадима Нестерчука, 47, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, код - 04326106) та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код - 39767547) про:

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 5-ОТГ від 26.11.2020 року в частині внесення до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність земельної ділянки площею 20,1749 га, кадастровий номер 0521688800:05:000:0389, кодом 01 землі сільськогосподарського призначення (рядок 187 акту приймання-передачі);

- припинення права власності Калинівської міської ради на земельну ділянку площею 20,1749 га, кадастровий номер 0521688800:05:000:0389, кодом 01 землі сільськогосподарського призначення;

- зобов`язання Відділу у Калинівському районі Міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 20,1749 га, кадастровий номер 0521688800:05:000:0389, кодом 01 землі сільськогосподарського призначення зареєстровану за Калинівською міською радою 14.11.2013 року.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 6 810,00 гри залишити за позивачем.

3. Примірник судового рішення надіслати сторонам на офіційні електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також засобами електронного зв`язку: kalynivskaotg8@gmail.com, vinnytsia@land.gov.ua.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 04 березня 2022 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Нижня, 10, с. Черепашинці, Хмільницький (Калинівський) район, Вінницька область, 22443)

3 - відповідачу 1 (вул. Вадима Нестерчука, 47, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)

4 - відповідачу 2 (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)