Рішення

від 28.02.2022 по справі 914/2750/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2022 Справа № 914/2750/21

За позовом: Львівського комунального підприємства Транспортна фірма Львівспецкомунтранс, м. Львів

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку На Личаківській, м. Львів

про стягнення 15069,44 грн.

Суддя Мороз Н.В.

При секретарі Пришляк М.С.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Львівським комунальним підприємством Транспортна фірма Львівспецкомунтранс до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку На Личаківській про стягнення 15069,44 грн, в т. ч. інфляційних та 3% річних.

Ухвалою суду від 24.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.10.2021.

04.10.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11.10.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

11.10.2021 від представника відповідача на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив.

У зв`язку з перебуванням судді Мороз Н. В. на лікарняному з 04.10.2021 по 13.10.2021, розгляд справи № 914/2750/21, призначений на 12.10.2021 не відбувся.

Ухвалою суду від 18.10.2021 розгляд справи по суті призначено на 02.11.2021.

02.11.2021 ухвалою суду постановлено розглядати справу № 914/2750/21 за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, cправу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 16.11.2021.

Ухвалою суду від 16.11.2021 в задоволенні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку На Личаківській від 11.10.2021 про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача відмовлено, заяву Львівського комунального підприємства Транспортна фірма Львівспецкомунтранс від 12.11.2021 № б/н про збільшення позовних вимог повернуто заявнику без розгляду. Підготовче засідання відкладено на 30.11.2021.

Ухвалою суду від 30.11.2021 підготовче засідання відкладено на 21.12.2021.

Ухвалою суду від 21.12.2021 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 04.01.2022. Підготовче засідання відкладено на 25.01.2022.

Ухвалою суду від 25.01.2022 заяву ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» від 23.11.2021 про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 22.02.2022.

22.02.2022 розпочато розгляд справи по суті, заслухано учасників справи та оголошено перерву в судовому засіданні до 01.03.2022.

В судове засідання 01.03.2022 представники сторін не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили. Через канцелярію суду, на виконання вимог суду, позивачем подано уточнений розрахунок основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Позиція позивача.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначив, що між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) 01.09.2017 року було укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 920017, згідно якого, виконавець зобов`язався згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати послуги у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Позивач зазначив, що даний договір відповідно до п. 30, автоматично пролонгований сторонами, оскільки від відповідача не надходило жодних звернень щодо його розірвання чи зміни за місяць до закінчення дії договору.

Всупереч умовам договору, відповідач не здійснив оплату за надані послуги в розмірі 15 069,44 грн за період з 20.03.2020 по 09.11.2021.

З метою захисту свого порушеного права, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 12 764,07 грн заборгованості в якості оплати за надані послуги з вивезення побутових відходів згідно договору № 920017 від 01.09.2017 року. Окрім того, просив стягнути 1 674,64 грн інфляційних втрат та 630,73 грн 3% річних.

Позиція відповідача.

Представник відповідач ствердив, що умови договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № 920017 суперечать положенням п. 10. ст. 11 Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами від 01.05.2019, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 «Про затвердження Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами». Даним пунктом передбачено, що споживач має право на розірвання договору, попередивши про це виконавця не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання послуги. Представник відповідача вказав, що умови договору не можуть суперечити типовому договору, а коли він суперечить, то діють положення типового договору.

Так, на виконання вищевказаного пункту, листом-заявою від 11.12.2019 року ОСББ «На Личаківській» звернулось до позивача з вимогою про розірвання договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № 920017 від 01.09.2017 року та зазначило про те, що договір вважається розірваним з 12.02.2020 року. На думку представника відповідача, оскільки вимоги п. 10 ст. 11 Типового договору були ОСББ виконані, договірні зобов`язання по договору припинились 12.02.2020 року.

Окрім того представник відповідача ствердив, що виставлені позивачем рахунки самі по собі без акту здачі приймання робіт не є доказом надання послуг. Жодних актів здачі приймання робіт відповідач не підписував та не отримував. За попередній період, до часу розірвання договору, ОСББ повністю розрахувалось та навіть переплатило 300 грн заборгованості за надані послуги, оскільки один із співвласників, в якого була заборгованість, перевів на рахунок позивача більшу суму коштів, ніж було необхідно.

Отже обов`язок щодо оплати нарахованої позивачем заборгованості за вказаний в позові період з 20.03.2020 по 09.11.2021 у відповідача відсутній, оскільки договір припинив свою дію з 12.02.2020 року.

Враховуючи наведене, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Обставини справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

01.09.2017 року між Львівським комунальним підприємством «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (виконавець) та ОСББ «На Личаківській» (споживач) було укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів ( надалі договір).

Згідно з п. 1 договору, виконавець зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Виконавець надає споживачеві послуги з вивезення твердих, великогабаритних і ремонтних відходів (п. 2 договору).

Згідно з п. 8 договору, обсяг та вартість надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм та тарифів, затверджених органом місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 9 договору, при зміні норм та тарифів, вартість послуг автоматично змінюється, при цьому обсяг, тариф та вартість послуг зазначаються в рахунку на оплату за надані послуги та вважаються погодженими сторонами у випадку відсутності письмових заперечень протягом 3-х календарних днів з дати отримання або вчинення стороною дій, що свідчать про його погодження, зокрема здійснення оплати за надані послуги.

Оплата послуг здійснюється згідно договору в наступному порядку: платіж у розмірі 100% від суми рахунку, виставленого за попередній місяць, в якому надавалися послуги здійснюється споживачем до 05 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надавалися послуги; решта вартості наданих послуг оплачується споживачем, згідно наданого рахунку до 20 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надавалися послуги (п. 10 договору).

Плата вноситься на поточний рахунок виконавця (п. 12 договору).

Згідно з п. 14 договору, протягом трьох робочих днів після надання послуг, виконавець складає акт здачі-приймання робіт (надання послуг) у двох примірниках, підписує його, скріплює печаткою та на свій вибір: або передає представнику споживача два примірника акта (з описом під підпис); або надсилає два примірника акта на адресу споживача, зазначену в договорі, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або e-mail.

Відповідно до п. 15 договору, споживач зобов`язаний підписати та повернути виконавцю один примірник акту здачі-приймання робіт (надання послуг) протягом десяти робочих днів із моменту його одержання або в такий самий строк надати письмові обгрунтовані зауваження щодо ненадання або надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості та викликати представника виконавця для складання акта-претензії в поряду передбаченого п. п. 24-26 договору, в іншому випадку акт здачі-приймання робіт (надання послуг) вважається таким, що повністю погоджений і затверджений споживачем без претензій, а вказані в ньому послуги підлягають оплаті в повному розмірі в сумі, визначеній договором.

Згідно з п. п. 1 п. 17 договору, споживач зобов`язується, оплачувати в установлений договором строк надані йому послуги з вивезення відходів.

Відповідно до п. п. 1 п. 19 договору, виконавець зобов`язується надавати послуги відповідно до вимог законодавства про відходи, санітарних норм і правил, правил надання послуг вивезення побутових відходів, затверджених Кабінетом Міністрів України та даного договору.

Споживач несе відповідальність згідно з законом і цим договором за несвоєчасне внесення плати за послуги (п.п.1 п. 20 договору).

Спори за договором між сторонами розв`язуються шляхом проведення переговорів або у судовому порядку. Спори пов`язані з пред`явленням претензій, можуть розв`язуватись в досудовому порядку шляхом їх задоволення.

У разі ненадання або надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості споживач викликає представника виконавця для складення акта-претензії, в якому зазначаються строки, види порушення кількісних і якісних показників , тощо.

Представник виконавця зобов`язаний прибути протягом десяти робочих днів.

Акт-претензія складається споживачем (представником споживача) та представником виконавця і скріплюється їх підписом. У разі неприбуття представника виконавця у визначений строк або його відмови від підпису, акт вважається дійсним, якщо його підписали не менше як два споживачі або виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення.

Акт- претензія подається виконавцеві, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок розміру плати або надає споживачеві обгрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії (п. п. 22-25 договору).

Договір діє з 01.09.2017 року до 31.12.2017 року і набирає чинності з дня його підписання сторонами (п. 27 договору).

Відповідно до п. 29 договору, зміна умов договору проводиться у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі, коли не досягнуто такої згоди, спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно з п. 30 договору, договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявила про відмову від договору або про зміну його умов.

Дія договору припиняється у випадках, передбачених чинними нормативно-правовими актами (п. 31 договору).

З розрахунку обсягу і вартості послуг з вивезення побутових відходів ОСББ «На Личаківській», який є додатком до договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, вбачається: вид відходів- ТПВ; об`єкт обслуговування- вул. Личаківська, 57; одиниця розрахунку- мешканці; кількість одиниць розрахунку для об`єкта обслуговування- 16; норма надання послуги з вивезення побутових відходів- 0, 2376; обсяг надання послуги з вивезення побутових відходів, тонн- 3,80 тн, 0, 317 тн/міс. Окрім цього у вказаному розрахунку зазначено, що згідно з рішенням органу місцевого самоврядування від 05.09.2014 № 656, тариф на вивезення тонни відходів становить: вивезення побутових відходів: твердих- 718,97 грн за 1 тонну з ПДВ; захоронення побутових відходів- 607,04 грн за 1 тонну з ПДВ. Розрахунок обсягу послуг проведено на підставі норм, затверджених рішенням органу місцевого самоврядування від 21.06.2013 № 533. У разі зміни норм надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених органом місцевого самоврядування, будуть проведені відповідні перерахунки. Тариф на захоронення твердих побутових відходів є змінною величиною, яку споживач зобов`язується оплатити згідно рахунку. Тариф розраховується згідно рішення Львівської міської ради № 455 від 21.06.2016 та № 907 від 30.09.2016 та 1355 від 26.12.16.

Між ПАТ «Укрпошта», як виконавцем та ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс», як замовником 14.03.2018 року було укладено договір № 10.7.1-562 про надання послуг з доставки рахунків.

Згідно з п. 1.1. даного договору, виконавець через Поштамп Львівської дирекції зобов`язується надати послуги з доставки рахунків клієнтам замовника, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги: м. Львів.

Замовник бере на себе наступні зобов`язання: надати виконавцю рахунки, що підлягають доставці, разом із сформованим реєстром. Оплатити вартість послуг виконавцю за доставку рахунків, згідно затверджених тарифів та протягом трьох банківських днів з дня одержання та підписання акта про надані послуги (п. п. 2.1., 2.2. договору).

В обов`язки виконавця входить: забезпечити своєчасну доставку рахунків за вказаною замовником адресою, складати акт про надані послуги за звітний місяць (додаток №1) та направити замовнику не пізніше 20 числа звітного місяця (п. п. 3.1, 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, доставка рахунків за цим договором здійснюється в межах Львівської області через ВПЗ Львівської дирекції ПАТ «Укрпошта».

Рахунки передаються замовником до Центру оброблення пошти ЛД ПАТ «Укрпошта», що знаходиться за адресою: пл. Двірцева, 1 м. Львів, 79999. Рахунки повинні передаватися у стані зручному для їх прийняття та пересилання (бути упакованими, посортованими по індексах в розрізі населених пунктів, сформованими у пачки по зонах обслуговування (по районах), лицьовою стороною вгору та в одному напрямку тощо). Разом з рахунками представник замовника передає два примірники реєстру, підписаного та скріпленого печаткою замовника. В якому має зазначатися дата здачі рахунків, їх кількість по кожному поштовому індексу та загальна кількість. Уповноважений представник виконавця здійснює вибіркову перевірку переданих рахунків і у випадку відсутності будь-яких невідповідностей умовам даного договору та даним реєстрів підписує їх, завіряє календарним штемпелем та повертає один примірник замовнику. Оскільки при прийомі рахунків проводиться вибіркова перевірка фактичної кількості переданих виконавцеві рахунків, то у випадку виявлення розходження з кількістю вказаною у реєстрі виконавець має право на оплату своїх послуг, виходячи із кількості фактично доставлених рахунків (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.3. договору, рахунки доставляються абонентам замовника протягом трьох наступних робочих днів з моменту їх доставки на ЦОП або ВПЗ шляхом їх вкладення у абонентські поштові скриньки.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 року включно. При відсутності письмової заяви від однієї із сторін про припинення або зміни дії договору за 30 днів до кінця терміну його дії він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена (п. п. 8.1, 8.2. договору).

З копії заяви від 10.12.2019 року, адресованій директору ЛКП «ТФ «На Личаківській» Стефанишину Т. вбачається, що у зв`язку з прийняттям та вступом в дію нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і відповідно затвердженням 03.05.2019 року нового Типового договору про поводження із побутовими відходами просив вважати існуючу угоду від 01.09.2017 № 920017 нечинною з 12.02.2020 та надати для ознайомлення проєкт нової угоди.

Копією витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції 2019 року підтверджується реєстрація 10.12.2019 ЛКП «ТВ «Львівспецкомунтранс» заяви ОСББ «На Личаківській» про переукладення угоди особами О. Беднарським та І. Гнатів.

На підставі рахунків на оплату: № 9280 від 31.03.2020 на суму 698,86 грн; № 14395 від 30.04.2020 на суму 693,24 грн; №18168 від 31.05.2020 на суму 681,19 грн; № 22616 від 30.06.2020 на суму 681,19 грн; № 27729 від 31.07.2020 на суму 681, 19 грн; № 32007 від 31.08.2020 на суму 681, 19 грн; № 36730 від 30.09.2020 на суму 681,19 грн; № 42427 від 31.10.2020 на суму 672,65 грн; № 46397 від 30.11.2020 на суму 694,88 грн; № 51580 від 31.12.2020 на суму 682,77 грн; № 299 від 31.01.2021 на суму 680,61 грн; № 6155 від 28.02.2021 на суму 653,62 грн; № 11868 від 31.03.2021 на суму 629,95 грн; № 16238 від 30.04.2021 на суму 659,51 грн; № 21884 від 31.05.2021 на суму 649,88 грн; № 27963 від 30.06.2021 на суму 649,88 грн; № 36114 від 31.07.2021 на суму 649.88 грн; № 39767 від 31.08.2021 на суму 659,51 грн; № 45703 від 30.09.2021 на суму 649,88 грн; № 52376 від 31.10.2021 на суму 635,43 грн ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» на підставі договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами № 920017 від 01.09.2017 року надав відповідачу послуги на загальну суму 13 366,50 грн.

З виписки особового рахунку ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» з 24.09.2020 по 24.09.2020 року вбачається, що ОСББ «На Личаківській» 24.09.2020 проведено оплату за послуги утилізації ТПВ в сумі 1800,00 грн.

Позивачем 03.03.2021 надіслано на адресу відповідача претензію №18 з вимогою погасити заборгованість, яка станом на 26.02.2021 становила 7163,73 грн, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

З виписки особового рахунку ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» від 09.11.2020 вбачається, що ОСББ «На Личаківській» 09.11.2020 проведено оплату в сумі 1080,00 грн.

Згідно розрахунку позивача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.11.2021) основний борг станом на 09.11.2021 становить 12 764,07 грн, інфляційні втрати -1674,64 грн та 630,73 грн- 3 % річних.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку з відмовою відповідача сплатити позивачу заборгованість за послуги з вивезення побутових відходів за період з 20.03.2020 по 11.11.2021 в розмірі 15069,44 грн, з яких 12764,07 грн- основна заборгованість, 1674,64 грн- інфляційні втрати, 630,73 грн-3% річних.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), послуги з вивезення побутових відходів - збирання, зберігання та перевезення побутових відходів, що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 35-1 вказаного Закону, власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.

Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими постановою КМУ від 10.12.2008 № 1070 ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору, наведеного у додатку 1.

Отже, в силу названих норм вивезення побутових відходів здійснюється на підставі договору з виконавцем послуг, укладення якого є обов`язковим.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.09.2017 сторони уклали договір № 920017 про надання послуг з вивезення побутових відходів, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання надавати відповідачу згідно з графіком послуги з вивезення побутових відходів, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати послуги у строки і на умовах, передбачених цим договором. Вказаним договором встановлено, що він діє з 01.09.2017 по 31.12.2017 і набирає чинності з дня його підписання сторонами. Згідно з п. 30 договору, договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявила про відмову від договору або про зміну його умов.

Матеріалами справи підтверджується, що представник відповідача 10.12.2019 звертався до ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» із заявою про припинення дії договору з 12.02.2020, у зв`язку з чим останній вважає, що обов`язок щодо сплати заборгованості у ОСББ На Личаківській відсутній.

Щодо тверджень відповідача про припинення дії договору, його суперечність положенням Типового договору та обов`язок переукладення договору у зв`язку із введенням в дію нового Закону України «Про житлово- комунальні послуги», суд зазначає наступне.

Від моменту введення в дію Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (01.05.2019) до моменту укладення типових договорів про надання комунальних послуг пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк на тих самих умовах.

Відповідно до статті 12 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та елективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.

Зазначеним Законом чітко визначено умови перехідного періоду. При цьому, пунктами 4 та 5 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що не пізніш як протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Отже, до переходу на нові договори про надання комунальних послуг, що укладатимуться за правилами, визначеними Законом України від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», та відповідно до типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України окремо для різних моделей організації договірних відносин, продовжують діяти старі договори про надання комунальних послуг на тих самих умовах.

Крім того, суд звертає увагу, що в Типовому договорі про надання послуг з вивезення побутових відходів (в редакції від 25.11.2011 року, чинній на момент укладення договору з відповідачем) відсутнє положення, на яке покликається відповідач у запереченні від 10.10.2021 на відповідь на відзив, а саме «п. 10. Статті 11 Типового договору про вивезення побутових відходів: споживач має право на розірвання договору, попередивши про це виконавця не менше як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання послуг». Це положення міститься в Типовому договорі у редакції від 01.05.2019, тобто положення цього Типового договору не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем до набрання ним чинності. Більше того, редакція Типового договору від 25.11.2011 року, чинна на момент укладення договору з відповідачем не містила положення про можливість односторонньої відмови (розірвання) від договору. Тому слід керуватися умовами договору № 920017 від 01.09.2017 та ч. І ст. 651 та ст. 654 ЦК України, а також ст. 188 ГК України, які регулюють порядок припинення, розірвання та зміни договорів.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони в договорі п. 30 чітко погодили, що договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення його дії жодна із сторін не заявила про відмову від договору або про зміну його умов. Відповідно, представник відповідача повинен був звернутись із заявою про припинення дії договору до 30.11.2019 включно, натомість останній звернувся 10.12.2019, тобто, з порушенням місячного строку. Таким чином, договір №920017 продовжив свою дію.

Суду не надано доказів відмови від договору будь-якою стороною за місяць до закінчення строку його дії або про зміну його умов. Також суду не надано доказів укладення відповідачем з іншим виконавцем послуг договору про надання послуг з вивезення побутових відходів у 2020- 2021 роках та надання відповідачу таких послуг іншим виконавцем послуг у спірний період.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання за укладеним договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № 920017 від 01.09.2017.

Статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в чинній редакції та в редакції на момент укладення договору з відповідачем) передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Факт надання послуг підтверджується тим, що договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.09.2017 № 920017 укладений «по нормі», тобто розрахунок обсягу і вартості послуг з вивезення побутових відходів (Додаток 1 до договору) здійснюється по нормі надання послуг. Тобто, обсяг вивезених ТПВ визначався нормою, а не контейнером (по факту), а сміття відповідач викидав у контейнери загального користування, які встановлені позивачем по всьому Личаківському районі, оскільки позивач є єдиним надавачем послуг у цьому районі з 2017 року на підставі конкурсу з визначення виконавця послуг. Вивіз ТПВ з цих контейнерів здійснюється виконавцем щоденно. Крім того, відповідач, згідно Закону України «Про відходи», зобов`язаний укладати договір з виконавцем послуг, який визначений згідно конкурсу.

Стосовно твердження відповідача про те, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не були надані позивачем та не підписувались відповідачем, суд зазначає наступне.

У пункті 10 договору від 01.09.2017 № 920017 сторони передбачили, що оплата послуг споживачем здійснюється згідно договору в наступному порядку: платіж у розмірі 100% від суми рахунку, виставленого за попередній місяць, в якому надавалися послуги здійснюється Споживачем до 05 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надавалися послуги. Решта вартості наданих послуг оплачується Споживачем згідно наданого рахунку до 20 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надавалися послуги. Плата вноситься на поточний рахунок Виконавця (п. 12 договору).

За умовами п.14 договору від 01.09.2017 № 920017, протягом трьох робочих днів після надання послуг виконавець складає акт здачі-приймання робіт (надання послуг) у двох примірниках, підписує його, скріплює печаткою та на свій вибір або передає представнику споживача два примірника акта (з описом під підпис), або надсилає два примірники акта на адресу споживача, зазначену в договорі рекомендованим листом з повідомленням або на e-mail.

Споживач зобов`язаний підписати та повернути Виконавцю один примірник акту здачі-приймання робіт (надання послуг) протягом десяти робочих днів із моменту його одержання або в такий самий строк надати письмові обгрунтовані зауваження щодо ненадання або надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості та викликати представника Виконавця для складення акта- претензії в порядку передбаченого п. п. 24-26 Договору, в іншому випадку акт здачі-приймання робіт (надання послуг) вважається таким, що повністю погоджений і затверджений Споживачем без претензій, а вказані в ньому послуги підлягають оплаті в повному розмірі і в сумі, визначеній Договором (п. 15 договору).

До матеріалів справи позивачем долучено письмові пояснення провідного бухгалтера ЛКП "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс" Дзюбанської Л.В. від 10.11.2021, в яких зазначається про те, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) надсилалися відповідачу разом з рахунками на оплату послуг через Укрпошту. Орієнтовно 14-16 числа кожного місяця бухгалтерія всі рахунки, складені по адресно передає водієві, який доставляє їх в центр оброблення пошти Укрпошта, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Двірцева, 1. Зазначено, що доставка рахунків здійснюється на підставі окремого договору з Укрпоштою.

Реєстрами переданих для доставки рахунків, рахунками та актами надання послуг (наявними в матеріалах справи) підтверджується факт відправки ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» рахунків на оплату ОСББ «ТФ «На Личаківській». Однак, відповідач не повернув відповідних актів, як і не оплатив рахунки за надані послуги.

Одночасно суд зазначає, що несвоєчасне подання позивачем актів наданих послуг не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих йому послуг. Більше того, згідно умов договору, оплата здійснюється незалежно від отримання актів та рахунків на оплату.

Крім того, слід заначити, що 20.10.2020 господарським судом Львівської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСББ «На Личаківській» на користь ЛКП "ТФ "Львівспецкомунтранс" заборгованості за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № 920017 від 01.09.2017 в сумі 5713,24 грн, а також судового збору в сумі 210,20 грн, який в подальшому, за заявою відповідача-ОСББ «На Личаківській» від 19.11.2020 скасовано судом. В поданій заяві ОСББ «На Личаківській» зазначало про те, що звірка розрахунків між ОСББ та ЛКП за участі ОСББ не проводилась, не узгоджувалась та не підписувалась, тому вона не може бути прийнята як доказ існування боргу; також не підписані ОСББ і акти виконаних робіт за 2020 рік; за період з липня по жовтень було оплачено по договору додатково 2880 грн. Отже, відповідач у 2020 році був обізнаним про вимогу позивача до нього про оплату за договором від 01.09.2017 № 920017 за надані послуги, окрім того, частково провів оплату, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача, а саме 24.09.2020 в сумі 1800 грн та 09.11.2020 на суму 1080 грн.

За умовами п.23 договору від 01.09.2017 № 920017, у разі ненадання або надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості споживач викликає представника виконавця для складання акту-претензії, в якому зазначаються строки, види порушення кількісних та якісних показників тощо.

Відповідач не надав суду доказів звернення до позивача у зв`язку з ненаданням або наданням не в повному обсязі послуг з вивезення ТПВ в період з березня 2020 року по листопад 2021 року.

Як вказано вище, відповідач не подав суду доказів укладення договору з іншим виконавцем-надавачем послуг з вивезення ТПВ, укладення якого є обов`язковим в силу імперативних вимог закону, та надання таких послуг іншим виконавцем в цей період.

Відповідачем не надано суду жодних підтверджень, що він не користувався послугами з вивезення ТПВ.

Як вбачається з позовної заяви з урахуванням поданої заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 12764,07 грн - основного боргу, 1674,64 грн-інфляційних втрат та 630,73 грн-3% річних за період з 20.03.2020 року по 11.11.2021.

Як вбачається з розрахунку позивача, за період з 20.03.2020 по 11.11.2021, відповідачу надано послуг на загальну суму 13366,50 грн. З урахуванням проведених відповідачем оплат на загальну суму 2880 грн, які були зараховані позивачем за попередній борговий період а також частково 602,43 грн за березень 2020, заборгованість відповідача перед позивачем становить 12764,07 грн та підлягає стягненню. Доказів зворотнього суду не надано.

У відповідності до приписів ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Так, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивачем нарахована 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, поданого в позовній заяві (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 630,73 грн та інфляційні втрати у розмірі 1674,64 грн за період з 20.03.2020 по 11.11.2021.

Однак, суд не погоджується з розрахунком позивача, вважає його некоректним, оскільки нарахування за вказаний період було здійснено на загальну суму боргу 12764,07 грн, яка не була сформована у період з 20.03.2020 по 11.11.2021.

Відтак, суд, самостійно здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за кожен період заборгованості окремо, а не на загальну суму боргу, встановив, що такі є меншими ніж заявлено позивачем, та становлять 284,16 грн -3 % річних, та 821,23 грн -сума інфляційних втрат. Таким чином, задоволенню підлягають інфляційні втрати в сумі 821,23 грн та 3% річних в розмірі 284,16 грн.

На час ухвалення рішення у справі у суду відсутні належні і допустимі докази того, що договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 920017 від 01.09.2017, укладений між сторонами у даній справі, визнавався судом недійсним чи неукладеним.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей") для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує "баланс ймовірностей". У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ГПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності господарського судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів (ст. 4 ГПК України).

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Таким чином, станом на день прийняття рішення, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та порушенням строків оплати підтверджена матеріалами справи та становить 12764,07 грн основного боргу, 821,23 грн інфляційних нарахувань, 284,16 грн 3% річних.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Личаківській» (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 57; ідентифікаційний код 25229784) на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (79019, м. Львів, вул. Жовківська, 18; ідентифікаційний код 03348465)- 12764,07 грн - основної заборгованості, 821,23 грн інфляційних втрат, 284,16 грн - 3% річних та 2088,40 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 09.03.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.