Рішення

від 02.03.2022 по справі 140/15817/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/15817/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкон» до Державної екологічної інспекції у Волинській області про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкон» (далі ТзОВ «Алкон», відповідач, товариство) звернулось із позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області (далі позивач, інспекція, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування припису від 08.07.2021 №00029.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.07.2021 Державною екологічною інспекцією України проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю), за результатами якого складено акт від 07.07.2021 №295/07.21, яким встановлено порушення ТзОВ «Алкон» статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря, а саме відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду.

У зв`язку з виявленими порушеннями, Інспекцією видано припис від 08.07.2021 №000299, яким зобов`язано ТзОВ «Алкон» отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Позивач вказує, що для отримання суб`єктом господарювання дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря необхідна наявність одночасно у сукупності таких умов: наявність стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря: наявність забруднюючої речовини у переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин встановлюється Кабінетом Міністрів України; встановлені нормативи гранично допустимого викиду конкретно визначеної забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від конкретного стаціонарного джерела викиду.

Під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного припису про вимогу отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин Інспекцією не визначено ні виду забруднюючих речовин, ні гранично допустимих викидів таких речовин, а тому не неможливо зробити висновок про наявність під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «Алкон» викидів у атмосферне повітря найбільш поширених забруднюючих речовин, небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких підлягають регулюванню.

Вказує, що наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 №317 «Про затвердження Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2004 за №1102/9701) (далі - Перелік №317) затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, у якому серед типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел значаться теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт

Позивач зазначає, що на ТзОВ «Алкон» встановлені два газові котли марки Vaillant які мають номінальну теплову потужність 28 кВт, що значно менше ніж 50 МВт, а тому такі газові котли не підпадають під регулювання, визначене статтею 11 Закону України «Про атмосферне повітря» та у товариства відсутні умови, необхідні для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря і вимога відповідача отримати такий дозвіл є безпідставною.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 10.01.2022 представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог та вказує, що Державною екологічною інспекцію у Волинській області правомірно було видано оскаржуваний припис від 08.07.2021 №00029, оскільки під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) відповідачем було складено акт від 07.07.2021 №295/07.21, яким встановлено порушення ТзОВ «Алкон» статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря, які полягають у відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду. Також зазначає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано порушення прав ТзОВ «Алкон» винесеним приписом.

З наведених підстав просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

16.02.2022 позивачем подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 12000,00 грн.

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Алкон» зареєстроване як юридична особа 08.02.2021, основним видом діяльності якого є код КВЕД: 84.13 регулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності, щ підтверджується випискою Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Волинській області від 30.06.2021 №216 та направлення від 30.06.2021 №370 у період з 01.07.2021 по 07.07.2021 Державною екологічною інспекцію у Волинській області проведено позапланову перевірку дотримання ТзОВ «Алкон» з питань дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у відповідності до статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», керуючись статті 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положенням про Державну екологічну інспекцію у Волинській області, затверджене наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 №47.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.07.2021 №295/07.21, яким встановлено порушення статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

08.07.2021 Державною екологічною інспекцією у Волинській області видано припис №000299, яким ТзОВ «Алкон» зобов`язано у строк до 13.10.2021 забезпечити отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Вважаючи такий припис протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V), Законом України від 25.06.1991 №1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон №1264-XII).

Відповідно до статті 20-2 Закону №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, про поводження з відходами; надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням.

Як визначено статтею 34 Закону №1264-XII, завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону №1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За змістом пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 (далі - Положення №275) Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з підпунктами 3, 5 пункту 4 Положення №275 Держекоінспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин.

Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідних областей, міст Києва та Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.

Із наведеного вбачається, що контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Державну екологічну інспекцію України та її територіальні органи, яким є і Державна екологічна інспекція у Волинській області.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом №877-V.

Як встановлено статтею 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною шостою статті 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акту; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Частина сьома статті 7 Закону №877-V передбачає, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Нормами частини першої статті 8 Закону №877-V визначено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

У розумінні частини восьмої статті 7 Закону №877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Згідно з частиною дев`ятою статті 8 Закону №877-V невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом.

Як передбачено частиною п`ятою статті 4 Закону №877-V, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності (стаття 3 Закону №877-V).

Також статтею 50 Закону №1264-XII обумовлено, що діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач наділений відповідними повноваженнями державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, у тому числі на вжиття до суб`єктів господарювання певних заходів реагування (зокрема, складання приписів, протоколів, розпоряджень про усунення виявлених порушень вимог). Нормами Закону №877-V передбачений вичерпний перелік заходів реагування, які застосовуються за рішенням суду, ухваленого за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю), а саме: 1) повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) продукції; 2) повне або часткове зупинення реалізації продукції; 3) повне або часткове зупинення виконання робіт; 4) повне або часткове зупинення надання послуг. Передумовою прийняття такого рішення є встановлення факту (фактів) виконання робіт (надання послуг) суб`єктами господарювання та порушень вимог законодавства під час їх виконання, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу. Виявлені факти порушень вимог законодавства фіксуються актами перевірки (заходу державного нагляду (контролю)).

Надаючи оцінку доводам сторін, суд зазначає, що детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства відповідно до абзацу першого частини шостої статті 7 Закону №877-V повинен містити складений акт посадової особи органу державного нагляду (контролю), яка проводила плановий або позаплановий захід.

Як уже встановлено судом, Державною екологічною інспекцією у Волинській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ТзОВ Алкон, за результатами якої актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 07.07.2021 №295/07.21, яким встановлено порушення статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та 08.07.2021 видано припис №000299, яким зобов`язано ТзОВ «Алкон» отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.10.1992 №2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» (далі - Закон №2707-XII) забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Закон №2707-XI спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище та визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

Згідно із статтею 5 Закону №2707-XI у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин. Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.

Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Зокрема, для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів (частина перша статті 6 Закону №2707-XI) .

Статтею 10 Закону №2707-XII визначено обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря. Так підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення.

Як передбачено частинами п`ятою, сьомою статті 11 Закону №2707-XII, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

Законом України від 19.05.2011 №3392-VI «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» затверджено Перелік таких документів (додаток до Закону), пунктом 30 якого передбачено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302 (далі - Порядок №302), дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб`єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.

Відповідно до статті 12 Закону №2707-XII господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі відповідного дозволу. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу є підставою для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Необхідність отримання суб`єктом господарювання відповідного дозволу виникає за наявності певних умов: по-перше - це встановлення факту, що певний об`єкт є джерелом викиду, тобто є об`єктом (підприємством, цехом, агрегатом, установкою, транспортним засобом тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин, а норматив якості атмосферного повітря не відповідає критеріям якості атмосферного повітря, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; по друге - такий об`єкт має експлуатуватись.

Суд звертає увагу, що акті перевірки від 07.07.2021 №295/07.21 зазначено, що ТзОВ «Алкон» представлено договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення від 01.01.2014, який укладений між ТзОВ «Алкон» та ВУЖКГ Липини, з пролонгацією на кожен наступний рік. При огляді приміщення виявлено встановлених два газових котли марки Vaillant потужністю 28 кВт, що використовуються для обігріву приміщення в опалювальний сезон. На момент перевірки котли були незадіяні. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду відсутній, що є порушенням вимог статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №302 суб`єкту господарювання, об`єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, дозвіл видається обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держпродспоживслужби. Для отримання дозволу суб`єкт господарювання, зокрема, проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання.

Разом з тим, статтею 11 Закону №2707-XII передбачається, що у разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів зі зниження їх кількості до зазначених дозволів вносяться зміни. Проте підзаконні нормативні акти, які регламентують порядок отримання дозвільного документа, його переоформлення, не передбачають можливості та механізмів внесення змін. Будь-які зміни, пов`язані із якісними та кількісними параметрами забруднюючих речовин, появою нових джерел викидів, потребують проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин, розроблення документів, в яких обґрунтовуються викиди та отримання нового дозволу на викиди.

Порядком розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел (далі - Порядок №1780), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України 28.12.2001 №1780 встановлено, що цей Порядок визначає вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел. Пунктом 7 Порядку №1780 визначено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінекоенерго.

На виконання Порядку №1780 Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 №317 «Про затвердження Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел (далі - Перелік №317) затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. У цьому переліку серед типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел значаться теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт

Як підтверджено матеріалами справи, на ТзОВ «Алкон» встановлені два газові котли марки Vaillant які мають номінальну теплову потужність 28 кВт, що значно менше ніж 50 МВт, а тому такі газові котли не підпадають під регулювання, визначене статтею 11 Закону України «Про атмосферне повітря»

Таким чином, оскільки теплова потужність газових котлів, які встановлені на ТзОВ «Алкон» не перевищує 50 МВт, суд приходить до висновку про протиправність виданого відповідачем припису від 08.07.2021 №00029, так як товариство не здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в що акті перевірки від 07.07.2021 №295/07.21 не Держекоінспекцією у Волинській області не визначено ні виду забруднюючих речовин, ні гранично допустимих викидів таких речовин, що унеможливлює визначити викиди небезпечних забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Крім того, ТзОВ «Алкон» вчинило всі необхідні дії для отримання дозволу на їх викиди.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 09.06.2021 між ТзОВ «Алкон» (замовник) та ТзОВ «Волиньекопромпроект» (виконавець) було укладено договір №221-1 згідно умов якого виконавець зобов`язується виконати роботи, необхідні для отримання дозволу на викиди, в тому числі інструментально-лабораторні вимірювання на джерелах викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря для отримання дозволу на викиди; інвентаризація стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для отримання дозволу на викиди.

Пунктами 1.4, 1.6 договору визначено, що термін виконання робіт обумовлюється часом необхідним для виконання завдання замовника і погоджується із виконавцем. Термін виконання робіт 6 (шість) місяців з дня передоплати.

Згідно платіжного доручення від 19.10.2021 №926, ТзОВ «Алкон» здійснило на користь ТзОВ «Волиньекопромпроект» оплату в сумі 14 000,00 грн за інвентаризацію викидів згідно рах.№296 від 06.06.2021.

Таким чином, подані позивачем докази свідчать про те, що ТзОВ «Алкон» вживає відповідні заходи з метою приведення своєї діяльності та виконання робіт, що передбачають експлуатацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, до вимог закону.

Статтею 33 Закону №2707-XII встановлено, що особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел, несуть відповідальність згідно з законом.

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом (стаття 34 Закону №2707-XII).

На думку суду, у даному випадку Державною екологічною інспекцією у Волинській області не доведено наявність підстав для видання припису від 08.07.2021 №00029 з метою отримання ТзОВ «Алкон» дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря додатковими стаціонарними джерелами та забезпечення умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач в даній справі належним та допустимими доказами не довів правомірності винесення оскаржуваного припису.

Суд також звертає увагу, що рішенням Волинського окружного адміінстративного суду від 10.12.2021, яке набрало законної сили 11.01.2022, відмовлено у задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкон» про зупинення виконання робіт в частині експлуатації стаціонарних джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які розташовані по вулиці Старицького будинок 84, село Струмівка, Луцького району, Волинської області, а саме: двох газових котлів марки Vaillant потужністю 28 кВт, що використовується для обігріву приміщень, до усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища шляхом отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря додатковими стаціонарними джерелами та забезпечення умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в частині забезпечення роботи ПГОУ згідно з правилами технічної експлуатації установок очистки газу затверджених наказом Мінприроди від 06 лютого 2009 року №52.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ «Алкон» підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №1169 від 15.12.2021.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 12 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правової допомоги №19 від 15.12.2021, акту прийому-передачі від 14.02.2022 виконаних послуг правової допомоги, квитанції від 14.02.2022) позивач сплатив адвокату Романку Л.С. кошти в загальній сумі 12 000,00 грн на оплату правової допомоги, яка, відповідно до акту приймання юридичних послуг від 14.02.2021, складається з: ознайомлення з актом від 07.07.2021 №295/21 (0,5 год) 750,00 грн; вивчення судового рішення по справі №140/11098/21 від 10.12.2021 (0,5 год) 750,00 грн; складання позовної заяви (7 год) 10500,00 грн.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Разом з тим, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, та предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу, понесені у зв`язку з наданням адвокатом послуг з підготовки та подання позовної заяви у сумі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про охорону атмосферного повітря», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкон» (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Старицького, будинок 84, ідентифікаційний код юридичної особи 25092189) до Державної екологічної інспекції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Степана Бандери, будинок 20, ідентифікаційний код юридичної особи 38009738) про визнання протиправним та скасування припису задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Волинській області №000299 від 08.07.2021.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкон» за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Волинській області судові витрати у сумі 5 270 (п`ять тисяч двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський