Рішення

від 22.02.2022 по справі 380/12630/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12630/21

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника позивача Хоми М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку загального позовного провадження заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі приватного підприємства Ківшсервіс до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень

в с т а н о в и в:

у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом приватного підприємства «Ківшсервіс» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/000003/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209150/2021/0007.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 20.01.2022 позов задовольнив повністю, а саме:

-визнав протиправними та скасував рішення Галицької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/000003/2 від 27.01.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209150/2021/0007;

-стягнув з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Ківшсервіс» судовий збір у розмірі 12274 (дванадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 14 коп.

31.01.2022 представник позивача подав до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Заява обґрунтована тим, що вирішення справи має велике значення для позивача, зважаючи на високу ціну позову. Вказує на те, що відповідач збільшив позивачу розмір митних платежів майже в 4,5 рази. При цьому відповідне збільшення митних платежів на імпортовані товари істотно б збільшило ринкову вартість кінцевого продукту, для якого такі товари призначені. Вказані обставини, на думку представника позивача, зумовили б неконкурентніть продукції позивача та зробили б її дистрибуцію економічно невигідною. Вважає, що розмір витрат на надання адвокатських послуг є пропорційним до предмета спору. Звертає увагу на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №923/726/18, згідно з яким від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Щодо часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Вказує на результати дослідження ринку юридичних послуг, проведеного виданням «Юридична газета» у 2019 році (стаття під назвою «Ставки, знижки, hourly rates» за посиланням: https://vur-gazeta.com/publications/legal-business-in-ukraine stavk:- znizhki-hourlv-rates.html), у відповідності до яких встановлено, що середня ставка юриста складає від 127$ до 273$ за 1 робочу годину, а якщо мова йде про партнера юридичної фірми, то погодинна ставка складає від 200$ до 400$.

Посилається на висновок Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 17.12.2020 у справі №910/11005/16.

У судовому засіданні представник позивача заяву про розподіл витрат на професійну правову допомогу підтримала, просила суд стягнути з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 72490 грн.

У судове засіданні відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотань, пов`язаних з розглядом справи не подав.

Суд зазначає, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 статті 252 КАС України).

За таких обставин суд висновує про можливість розгляду та вирішення заяви за відсутності окремих учасників процесу.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення суду, суд виходив з такого.

Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У рішенні суду від 06.12.2021 не вирішено питання про судові витрати, до закінчення судових дебатів представник позивача зробила про це відповідну заяву, що згідно із зазначеним положенням є підставою для ухвалення додаткового рішення суду.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд встановив, що правова допомога позивачу надавалася на підставі договору №01-11/03-2020 про надання правової допомоги від 11.03.2020 (далі Договір) з адвокатським бюро «Олега Кириєвського «ФИРСТ ЧЕЙР ЛІГАЛ» (далі виконавець або Бюро).

Відповідно до пунктів 1.1.-1.3. вказаного Договору бюро надає правову допомогу (адвокатські послуги) (надалі - послуги), а клієнт зобов`язується оплатити Бюро за надані послуги з дотриманням порядку, строків та умов, визначених відповідним Договором. Бюро надає клієнту послуги у межах усіх передбачених законодавством України видів адвокатської діяльності. За завданням клієнта, Бюро може надавати також інші послуги. Додатком до Договору сторони можуть деталізувати послуги, що надаються та порядок їх надання.

Підпунктом 1.2 додаткової угоди №1 до Договору передбачено, що сторони погодили деталізувати порядок оплати послуг за представництво клієнта в суді першої інстанції у справі №380/12630/21 наступним чином:

-аналіз рішення про коригування митної вартості №1)А209000/2021/000003/2 та документів, наданих для митного оформлення, аналіз перспектив судового оскарження - 3 години (300 Євро);

-підготовка супровідного листа із додатковими поясненнями в порядку частини 8 статті 55 Митного кодекс України - 2 години (200 Євро);

-підготовка позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення Галицької митниці про коригування митної вартості товарів від 27.01.2021 р. №UA209000/2021 /000003/2 - 7 годин (700 Євро);

-підготовка відповіді на відзив у справі №380/12630/21 - 5 годин (500 Євро);

-участь в судових засіданнях від 13.09.2021 та 27.09.2021 у справі №380/12630/21 - 200 Євро;

-участь в судових засіданнях у інших судових засіданнях у суді першої інстанції у справі №380/12630/21 - не більше 200 Євро

-підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що включає передоплату за участь в розгляді такої заяви в судовому засіданні у справі №380/12630/21 - 100 Євро;

-підготовка заяви про відшкодування витрат і участь в судовому засіданні щодо розгляду такої заяви - (100 Євро).

Згідно з пунктами 2.1.-2.7. Договору вартість послуг розраховується шляхом множення погодинної ставки Бюро на кількість робочого часу, витраченого на надання таких послуг. Погодинна ставка Бюро становить гривневий еквівалент 100 (сто) Євро 00 євроцентів, без ПДВ, - за 1 (одну) робочу годину. Оплата вартості послуг, здійснюється у «Гривні», у відповідності до курсу продажу «Євро», встановленому станом на дату виставлення Рахунку в обслуговуючому банку Бюро. Оплата послуг не пізніше ніж на 10 (десятий) банківський день з дати виставлення Рахунку. Порядок обчислення гонорару Бюро, порядок його сплати та відшкодування додаткових витрат, може визначатись сторонами додатково у додатках до Договору. Клієнт зобов`язується оплатити Бюро усі додаткові витрати, пов`язані із наданням послуг за цим Договором, за умови погодження таких витрат з Клієнтом. Виставлений та оплачений Рахунок є підтвердженням того, що послуги надані Бюро у повному обсязі та є належної якості, у відповідності до умов цього Договору, а також підтвердженням того, що сторони не мають претензій одна до одної стосовно якості, обсягу та оплати наданих послуг.

На підтвердження реальності понесених витрат на адвокатські послуги представником позивача надано:

1)копію Договору №01-11/03-2020 від 11.03.2020;

2)копію додаткової угоди №1 від 04.10.2021;

3)копію рахунку №29 від 16.04.2021;

4)копію акту надання послуг №46 від 16.04.2021;

5)копію платіжного доручення від 19.04.2021;

6)копію рахунку №34 від 13.05.2021;

7)копію акту надання послуг №47 від 13.05.2021;

8)копію платіжного доручення від 17.05.2021;

9)копію рахунку №56 від 30.08.2021;

10)копію акту надання послуг №59 від 30.08.2021;

11)копію платіжного доручення від 31.08.2021;

12)копію рахунку №67 від 27.09.2021;

13)копію акту надання послуг №71 від 27.09.2021;

14)копію Платіжного доручення від 30.09.2021 р.;

15)копію рахунку №2 від 24.01.2022;

16)копію акту надання послуг №1 від 24.01.2022;

17)копію платіжного доручення від 24.01.2022.

Суд повторно зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідачів, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати на послуги, надані згідно з вказаним переліком на загальну суму 72490 грн. не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та є явно завищеними.

Суд критично оцінює твердження представника позивача про високу ціну позову та велике значення справи для позивача, оскільки вказані обставини не були обумовленими критеріями для розрахунку розміру адвокатських витрат при виставленні позивачу рахунку. Суд виходить з того, що наведені обставини законодавцем нормативно закріплено як фактори, що впливають на можливість розгляду справи без виклику(повідомлення) сторін, однак, разом з тим, не перебувають у причиновому зв`язку з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Інакше кажучи висока ціна позову та велике значення справи для позивача не є причинами стягнення понесених адвокатських витрат, оскільки ціна позову є грошовим виразом майнових вимог позивача, складається з грошової суми в гривнях, яка відображає заявлену грошову матеріально-правову вимогу позивача до відповідача і визначається за правилами, встановленими, як правило, процесуальним законом. У свою чергу, об`єктивація розміру адвокатських витрат не залежить від матеріально-правового аспекту спірних правовідносин. На переконання суду, аналізовані поняття перебувають у різних сутнісних площинах.

Необхідно зазначити про те, що визначення ціни позову має місце виключно у майнових спорах, тобто за умови подання позову майнового характеру. У зв`язку з цим суд наголошує на тому, що менше числове вираження ціни позову не свідчить про меншу складність відповідної справи, оскільки, резюмуючи логіку про пропорційну залежність між ціною позову та складністю справи, до котрої, як вбачається зі змісту заяви, апелює представник позивача, можна дійти хибного висновку, що будь-який спір, предметом розгляду якого є вимоги немайнового характеру є апріорі простим.

З аналогічних мотивів суд відхиляє також посилання представника позивача на факт збільшення відповідачем митних платежів на імпортовані товари, що істотно впливає на визначення ринкової вартості кінцевого продукту.

Суд вважає за доцільне зауважити про те, що коригування митної вартості зумовлене також діями позивача з огляду на те, що в ході судового розгляду суд встановив наявність у контролюючого органу передумов для витребування у позивача додаткових доказів на підтвердження митної вартості ввізної продукції.

Більше того, коригування митної вартості шляхом збільшення відповідачем митних платежів на імпортовані товари на визначення ціни продукції у вимірі спірних правовідносин може впливати виключно опосередковано, зважаючи на те, що сума донарахованих митних платежів, яка буде включена до витрат підприємства може покриватися шляхом продажу інших товарів, окрім тих, поставка яких здійснювалася згідно з митної декларацією №UA209150/2021/0007. Відтак в аналізованій частині доводи представника позивача ґрунтуються на припущеннях.

З приводу посилання представника позивача на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №923/726/18, згідно з яким від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права суд вказує на те, що відповідний висновок стосується необхідності доведення пропорційності між конкретним видом наданих послуг та часом, який витрачений на їх надання. Водночас аналізований приклад правозастосування суду касаційної інстанції не звільняє представника позивача від обов`язку підтвердити обґрунтованість кількості сумарно витраченого для надання юридичних послуг часу. Вказане узгоджується з правовою позицією, що відображена у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17 та від 16.05.2019 у справі №823/2638/18.

Суд відхиляє посилання представника позивача на результати дослідження ринку юридичних послуг, проведеного виданням «Юридична газета» у 2019 році, у відповідності до яких встановлено, що середня ставка юриста складає від 127$ до 273$ за 1 робочу годину, а якщо мова йде про партнера юридичної фірми, то погодинна ставка складає від 200$ до 400$, оскільки такі твердження представника позивача зумовлені довільним трактування результатів згаданого дослідження..

Як убачається зі змісту наведеної представником позивача публікації, погодинні ставки у розмірі від 127$ до 273$ стосуються «старших юристів». Аналізуючи аргументи представника позивача, суд виходить з того, що усталеною для юридичного бізнесу є практика грейдингу посад у межах юридичної фірми, тобто їх ранжирування за певними критеріями (потрібним рівнем кваліфікації працівників, ступенем відповідальності, самостійності, умовами роботи тощо) з метою порівняння їх внутрішньої цінності для організації із зовнішньою цінністю на ринку, незалежно від того, який саме працівник обіймає ту чи іншу посаду.

Слід зазначити, що така диференціація не є нормативно дефінованою. Утім, найчастіше градація відбувається за такими ступенями: молодший юрист, юрист, старший юрист, молодший партнер, партнер, старший партнер.

Підсумовуючи викладене, суд висновує про те, що представником позивача не надано доказів на підтвердження моделі грейдингу у межах Бюро, як і не надано документального підтвердження приналежності представника позивача до категорії «старших юристів».

Більше того, суд вказує на сумнівність релевантності результатів проведеного виданням «Юридична газета» у 2019 році, оскільки відповідне дослідження не містить конкретної інформації про респондентів, які стали учасниками відповідного опитування.

Так, зі змісту публікації вбачається, що у дослідженні брали участь 74 юридичні компанії. Водночас перелік запитань і відповідей, а також реєстр учасників є конфіденційними.

При цьому суд вказує на те, що з аналізу супровідного листа із додатковими поясненнями в порядку частини 8 статті 55 Митного кодексу України вих.№01-16/04-2021 від 16.04.2021 та позовної заяви вбачається, що правова позиція позивача частково обґрунтована однотипними доводами, тобто аргументи, викладені у згаданому листі, лягли в основу позовної заяви.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що судова практика у спорах, пов`язаних з коригуванням митної вартості є усталеною, передбачуваною та містить роз`яснення правильності правозастосування релевантного нормативного регулювання.

Щодо участі представника позивача у судових засіданнях у справі №380/12630/21 суд звертає увагу на те, що засідання 13.09.2021 та 27.09.2021 відбулися на стадії підготовчого провадження, тобто на відповідній стадії аналіз спірних матеріально-правових відносин не здійснювався. Вказані обставини суд враховує з точки зору співвідношення вартості оплати адвокатських послуг, які пов`язані з розглядом справи по суті, та тих, цільове призначення яких стосується збору доказового матеріалу та носить попередній (підготовчий) характер, а відтак потребує іншого рівня підготовки адвоката.

Суд враховує, що судові засідання 19.01.2022 та 20.01.2022 тривали по 12 і 13 хвилин відповідно.

З огляду на викладене, суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача такі судові витрати у розмірі 35000,00грн.

Керуючись статтями 9, 139, 242, 243, 244, 252 КАС України, суд

в и р і ш и в:

заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Львівської митниці код ЄДРПОУ ВП 43971343, місцезнаходження: 79000, Львівська обл., м.Львів, вул.Костюшка, будинок 1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства Ківшсервіс код ЄДРПОУ 36763419, місцезнаходження: 80500, Львівська обл., Буський р-н, м.Буськ, вул.Довбуша, 14Г витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35000,00 (тридцять п`ять тисяч) грн.

У задоволенні решти заяви представника позивача відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне додаткове рішення суду складене 3 березня 2022 року.

СуддяА.Г. Гулик