Рішення

від 08.03.2022 по справі 420/20265/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/20265/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді:Самойлюк Г.П.

при секретарі:Куртій Д.О.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за ордером)

відповідач: Олійник Л.О. (в порядку самопредставництва)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом приватного підприємства «Престиж Сервіс» (65009, Одеська область, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, офіс 310; код ЄДРПОУ 37281801) до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (65015, м. Одеса, пр.-т Шевченка, 15/1; код ЄДРПОУ 44104032) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№20234000701, 20334000701 від 05.10.2021р. в частині, -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 лютого 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Престиж Сервіс» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Південним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ: 44104032) №20234000701 від 05.10.2021р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання приватному підприємству «Престиж Сервіс» (код ЄДРПОУ 37281801) по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 1011895 (один мільйон одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) гривень;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Південним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ: 44104032) №20334000701 від 05.10.2021р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання приватному підприємству «Престиж Сервіс» (код ЄДРПОУ 37281801) податку на додану вартість у розмірі 1218924 (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ПП «Престиж Сервіс» у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 3794555), ФГ «РУСЛАНА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37220691), ФГ «ЮР-АГРО 2014» (код ЄДРПОУ 39067350), що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Всі господарські операції, зазначені в акті перевірки як нереальні, відповідають принципу «ділової мети» та мають розумну економічну причину для ПП «Престиж Сервіс».

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № ЕП/32095/21 від 17.11.2021р)., в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що документальною перевіркою ПП «Престиж Сервіс» встановлено заниження доходів, внаслідок отримання товарно- матеріальних цінностей від постачальників ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ», СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ», ФГ «РУСЛАНА ПЛЮС», ФГ «ЮР-АГРО 2014», ТОВ «ПОЛНЕТ-УКРАЇНА», операції з якими не підтверджуються наданими до перевірки документами. На думку відповідача, господарські операції позивача з його контрагентами не могли фактично здійснюватися, з урахуванням обмежених матеріально-технічних і трудових можливостей, послуг транспортування та дефектності первинних документів., а метою взаємовідносин позивача з його контрагентами є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарських операцій.

Ухвалою суду від 01.11.2021р. прийнято до розгляду адміністративний позов; відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитися за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі на 01.12.2021 р., яке було перенесено на 15.12.2021 р.

Ухвалою суду від 30.11.2021р. у задоволенні клопотання представника Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 01.12.2021 р. призначено розгляд справи 15.12.2021 р. об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою суду від 15.12.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовочму засіданні оголошено перерву до 23.12.2021р.

Ухвалою суду від 23.12.2021р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.01.2022р.

Ухвалою суду від 17.01.2022р., яка занесена до протоколу засідання, відкладено судове засідання на 20.01.2022р.

Ухвалою суду від 20.01.2022р., яка занесена до протоколу засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 24.01.2022р., яке було перенесено на 15.02.2022р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ПП «Престиж Сервіс» зареєстровано 27.09.2010р. запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15561020000040125, ідентифікаційний код юридичної особи 3728180.

Інформація про види діяльності, які позивач має право здійснювати: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний) 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами 49.20 Вантажний залізничний транспорт 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту 41.10 Організація будівництва будівель 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів 69.10 Діяльність у сфері права.

Судом встановлено, що Південним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків відповідно до пп. 20.14 п. 20.1 ст. 20 ПК України, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 , ст. 77 ПК України, п. 82.1 ст. 82 ПК України, на підставі наказу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 83 від 12.07.2021р. проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Престиж Сервіс» з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2017р. по 31.03.2021р. та правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2021 р.

За наслідками перевірки складено акт №306/34-00-07-01/37281801 від 16.09.2021р., відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п.п.44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1328 237 грн., у тому числі:

за 2 квартал 2019 року на суму 300 004 грн.;

за 3 квартал 2019 року на суму 209 885 грн.;

за 4 квартал 2019 року на суму 276 677 грн.;

за 4 квартал 2020 року на суму 403 692 грн.;

за 1 квартал 2021 року на суму 137 979 грн.;

п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1 461 787 грн., в тому числі: за листопад 2019 року на суму 842 840 грн., за січень 2021 року на суму 618 947 грн.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

№20234000701 від 05.10.2021р., яким ПП «Престиж Сервіс» (код ЄДРПОУ 37281801) за порушення п.п.44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (код платежу 1102100)» на 1524879,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 1328237 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 196642,00 грн. (т.2, а.с. 113-114);

№ 20334000701 від 05.10.2021р., яким ПП «Престиж Сервіс» (код ЄДРПОУ 37281801) за порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість (код платежу 14010100)» на 1827234,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 1461787,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 365447 грн. (т.2, а.с. 115-117).

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями №№20234000701, 20334000701 від 05.10.2021р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 1011895 грн. та в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1218924 грн.

Доводи позивача стосуються правильності формування ним витрат, чистого оподатковуваного доходу, визначення податку на прибуток та податку на додану вартість.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу. Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86цього Кодексу.

Під час офіційного з`ясування обставин у справі, судом встановлено, що позивачем не заперечується правомірність підстав проведення перевірки та порядок проведення останньої.

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 р., визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За приписами п. 198.2 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п. 44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичною підставою для збільшення позивачу сум грошового зобов`язання із податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, послугували висновки контролюючого органу, викладені в акті планової виїзної перевірки №306/34-00-07-01/37281801 від 16.09.2021р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм законодавства, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов`язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Перевіряючи законність включення сплачених (нарахованих) сум за операціями позивача з його контрагентами до витрат, що включаються до об`єкта оподаткування, та до податкового кредиту за період, що перевірявся, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 07.07.2019р. між СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» (продавець) та ПП «Престиж Сервіс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №0707/30, відповідно до п. 1 якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити товар (пшеницю) (т.1, а.с. 41-42).

Згідно п. 3 вказаного договору, продавець зобов`язаний передати товар покупцю у повному обсязі протягом 3-5 днів з моменту оплати. Місце передачі товару: 20013, Черкаська область, Христинівський район, с. Ліщинівка, вул. Центральна, 69. Постачання товару здійснюється на умовах FCA (в розумінні «Інкотермс-2010») зі складу продавця.

15.10.2019 р. між СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» (продавець) та ПП «Престиж Сервіс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1510/38, відповідно до п.1 якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (кукурудзу) (т.1, а.с. 182-184).

Згідно п. 3 вказаного договору, продавець зобов`язаний передати товар покупцю у повному обсязі протягом 3-5 днів з моменту оплати; місце передачі товару - с. Ліщинівка, Черкаська область. Постачання товару здійснюється на умовах FCA (в розумінні «Інкотермс-2010») зі складу продавця.

За наслідками господарських правовідносин позивача з СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» виписано та зареєстровано податкові накладні: №1 від 07.07.2019р., №1 від 10.07.2019р., №1 від 12.07.2019р., №1 від 14.07.2019р., №1 від 15.07.2019р., №1 від 28.07.2019р., №2 від 28.07.2019р., № 1 від 31.07.2019р. (т.1, а.с. 71-78), №1 від 22.08.2019р., №1 від 27.08.2019р., №1 від 15.10.2019р., №1 від 16.10.2019р., №1 від 17.10.2019р., №2 від 19.10.2019р., №1 від 19.10.2019р., №1 від 20.10.2019р., №8 від 28.10.2019р. (т.1, а.с. 119-120, 139-145).

На підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано копії видаткових накладних №РН-0000208 від 07.07.2019р., №РН-0000212 від 10.07.2019р., №РН-0000217 від 12.07.2019р., №РН-0000219 від 14.07.2019р., №РН-0000222 від 15.07.2019р., №РН-0000239 від 28.07.2019р., №РН-0000240 від 28.07.2019р., №РН-0000243 від 31.07.2019р., №РН-0000288 від 22.08.2019р., №РН-0000295 від 27.08.2019р., №РН-0000490 від 15.10.2019р., №РН-0000496 від 16.10.2019р., №РН-0000502 від 17.10.2019р., №РН-0000504 від 19.10.2019р., №РН-0000503 від 19.10.2019р., №РН-0000505 від 20.10.2019р., №РН-0000516 від 28.10.2019р., №РН-0000517 від 29.10.2019р. (т.1, а.с. 63-70, 131-138).

На підтвердження факту оплати надано засвідчені копії платіжних доручень (т.1, а.с. 79-86; 121-124; 146-156).

На підтвердження факту транспортування надані копії товарно-транспортних накладних (т.1, а.с. 87-114; 125-128; 157-181).

Крім того, на підтвердження реальності господарських правовідносин, позивачем надано копії:

звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2019 р. (форма 29-сг (річна)), відповідно до якого СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» у 2019 р. вирощувало 4 сільськогосподарські культури на площі 512 га. (звіт доставлено до Центру обробки електронних звітів Держстату України 02.12.2019р.; реєстраційний номер звіту 9003374730) (т.1, а.с. 43-54);

звіт про посівні площі с/г культур під урожай 2019 року (форма 4-СГ (річна)), відповідно до якого СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» в 2019 р. вирощувало сільськогосподарські культури на площі 518,67 га, з них взяті в оренду 518,67 га (т.1, а.с. 55-57).

Згідно матеріалів справи, відповідачем встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» в 2019 р. в користуванні земельні ділянки загальною площею 378,5078 га.

Позивачем акцентовано увагу на тому, як свідчать вищезазначені дані, обсяги реалізації кукурудзи, пшениці, значно перевищують обсяги їх вирощування.

Згідно матеріалів справи, у СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» у 2019 р. були у користуванні земельні ділянки загальною площею 378,5078 га.

За змістом листа Ліщинської сільської ради Христинівського району № 173 від 22.02.2019р., СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» обробляє 512,0015 га земель сільськогосподарського призначення (т.1, а.с. 58).

На зазначені площі земельних ділянок СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» мало об`єктивну можливість виростити кукурудзи 421,8 тон та пшениці 322,5 тон, які в подальшому були поставлені позивачу.

Відповідачем жодним чином не спростовано, що СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» поставлено сільськогосподарську продукцію, яка реально була вирощена на земельних ділянках загальною площею 378,5078 га іншим покупцям, а не ПП «Престиж Сервіс».

24.10.2019 р. між фермерським господарством «РУСЛАНА ПЛЮС» (продавець) та ПП «Престиж Сервіс» (покупець) украдено договір купівлі продажу №2410/20, відповідно до якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (кукурудзу) (а.с. 209-210).

За умовами договору, продавець зобов`язаний передати товар покупцю у повному обсязі протягом 3-5 днів з моменту оплати. Місце передачі товару - смт. Вороновиця. Постачання товару здійснюється на умовах FCA ( в розумінні «Інкотермс-2010») зі складу Продавця.

За наслідками господарських правовідносин позивача з фермерським господарством «РУСЛАНА ПЛЮС» виписано та зареєстровано податкові накладні: № 102 від 24.10.2019 р., №103 від 25.10.2019 р., №104 від 27.10.2019 р. (т.1, а.с.214-216).

На підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано копії видаткових накладних № 129 від 24.10.2019 р., №135від 25.10.2019р., №136 від 27.10.2019 р. (т.1, а.с. 211-213).

Позивачем акцентовано увагу на тому, розрахунки із вказаним контрагентом проведені безготівковими коштами відповідно платіжних доручень, станом на 31.03.2021 року, заборгованість по взаєморозрахункам відсутня. В бухгалтерському обліку операції відображено наступними проводками: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 311«Поточні рахунки в національній валюті»; Дт 644 «Податковий кредит» К 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Дт 28 «Товари» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

На підтвердження факту оплати надано засвідчені копії платіжних доручень (т.1, а.с.220-223).

На підтвердження операцій транспортування зернових культур ПП «Престиж Сервіс» надано копії товарно-транспортних накладних (т.1, а.с. 224-241).

Відповідач, посилаючись на дані АІС ДПС щодо ФГ «РУСЛАНА ПЛЮС» зазначив, про прийняття рішень №5689 від 12.03.2020р., №6709 від 16.04.2020р. про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості; наявність у ФГ «РУСЛАНА ПЛЮС» земельних ділянок мало в користуванні земельні ділянки - 645,695 га; відсутність у ФГ «РУСЛАНА ПЛЮС» земельних ділянок згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; не здійснення нарахування та виплати доходу відповідно до звіту 1ДФ за ознакою « 106» та « 195»; відсутність фізичної можливості виростити зернові культури (кукурудзу) та бути виробником продукції.

Крім цього, зазначено про отримання від Головного управління ДФС у Житомирській області інформації про наявність кримінального провадження №42020060000000018, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Суд відхиляє вищезазначені доводи податкового органу, оскільки наявність кримінального провадження, встановлення ризиковості ФГ «РУСЛАНА ПЛЮС» відбувалось з березня 2020 року, а господарські операції позивача із вказаним контрагентом проводились в жовтні 2019 року.

Судом встановлено, що 09.12.2020р. між фермерським господарством «ЮР-АГРО 2014» (продавець) та ПП «Престиж Сервіс» (покупець) украдено договір купівлі продажу №0912/51 від 09.12.2020р., відповідно до п.1 якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити товар (кукурудзу). Продавець зобов`язаний передати товар покупцю у повному обсязі протягом 3-5 днів з моменту оплати. Місце передачі товару - с. Іванівка, Хмельницька обл. Постачання товару здійснюється на умовах FCA (в розумінні «Інкотермс-2010») зі складу продавця (т.2, а.с. 16-18).

Згідно додаткової угоди № 1 від 14.12.2020р. до вказаного договору сторони дійшли згоди, що місцем передачі товару є м. Любар, Житомирська область (т.2, а.с. 19).

За наслідками господарських правовідносин позивача з фермерським господарством «ЮР-АГРО 2014» виписано та зареєстровано податкові накладні: №121 від 09.12.2020 р., №125 від 17.12.2020 р. (т.2, а.с. 24-28).

На підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано копії видаткових накладних №106 від 14.12.2020р., № 108 від 15.12.2020р., № 109 від 16.12.2020 р. (т.2, а.с. 20-23).

Позивачем акцентовано увагу, що розрахунки із ФГ «ЮР-АГРО 2014» проведені безготівковими коштами відповідно платіжних доручень, станом на 31.03.2021 року заборгованість по взаєморозрахункам відсутня (т.2, а.с. 29-32).

В бухгалтерському обліку операції відображено наступними проводками: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»; Дт 644 «Податковий кредит» К 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; Дт 28 «Товари» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Згідно регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 631 по контрагенту ФГ «ЮР-АГРО 2014» та видаткових накладних за грудень 2020 року ФГ «ЮР-АГРО 2014» поставлено на адресу ПП «Престиж Сервіс» кукурудзи 407,77 тон на загальну суму ПДВ 448 547 грн.

Крім того, на підтвердження реальності господарських правовідносин, позивачем надано копії:

Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році (форма 29-сг (річна) (звіт доставлено до Центру обробки електронних звітів Держстату України 04.01.2021. Реєстраційний номер звіту 9003422118), відповідно якого ФГ «ЮР-АГРО 2014» в 2020 році вирощувало різні сільськогосподарські культури на площі 556 га, в тому числі: кукурудза на зерно на 80 га;На підтвердження операцій транспортування зернових культур ПП «Престиж Сервіс» надано копії товарно-транспортних накладних (т.2, а.с. 33-62).

Відповідно до звіту про посівні площі с/г культур під урожай 2020 року (форма 4-СГ (річна)) (звіт доставлено до Центру обробки електронних звітів Держстату України 27.05.2020р. реєстраційний номер звіту 9001162600), ФГ «ЮР-АГРО 2014» в 2020 році вирощувало 7 сільськогосподарських культур на плоші 678 га, з них взяті в оренду 678 га (т.1, а.с. 242-251; т.2, а.с. 1-6).

Позивачем надано довідку, видану Улашанівською сільською радою Славутського району Хмельницької області № 08-22/925 від 01.07.2020 р. на підтвердження того, що ФГ «ЮР-АГРО 2014» орендує на території Улашанівської сільської ради землі загальною площею 506,0675 га (т.2, а.с. 15).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у ФГ «ЮР-АГРО 2014» в 2020 р. перебували в користуванні земельні ділянки загальною площею 314,4536 га, з них на момент посіву 287,5772 га.

Згідно з відомостями про наявність земельних ділянок за 2020 рік ФГ «ЮР-АГРО 2014» мало в користуванні сільськогосподарські угіддя: рілля - 393,2523 га.

Так, відповідач на підставі невідповідності наведеної в статистичній звітності (форма 29-сг (річна), форма 4-сг (річна)) інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, дійшов висновку, що неможливо встановити фактичну кількість вирощеної підприємством в 2020 році продукції та неможливість ФГ «ЮР-АГРО 2014» в грудні 2020 року здійснити реалізацію кукурудзи на адресу ПП «Престиж Сервіс» за вище наведеними податковими накладними.

Разом з тим, відповідачем безпідставно не враховано, що об`єм придбаної ПП «Престиж Сервіс» кукурудзи є меншим, ніж загальний об`єм вирощеної та придбаної у сторонніх постачальників кукурудзи.

Позивачем акцентовано увагу, що Держстат наказом №52 від 20.01.2020 р. затверджено нову форму №29-сг (річна) «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду». Вперше звітувати за новою формою потрібно було зі звіту за 2020 рік. Термін подачі звітності також був змінений і за 2020 рік звітність подавалась не пізніше 5 січня 2021р.

Тобто, на момент укладання купівлі-продажу №1912/51 від 09.12.2020р. ПП «Престиж Сервіс» не мало об`єктивної можливості встановити об`єм вирощеної продукції Продавцем. Інформація, якою керувався відповідач при складанні акту, стала відомою пізніше ніж була виконана господарська операція, та зазначена інформація є в обмеженому доступі відповідача, і позивач не міг здійснити такої перевірки контрагента жодним чином.

Таким чином, протягом грудня 2020 року передано товару на загальну суму 2691282грн., у т.ч. ПДВ - 448547грн. Сума ПДВ включена до складу податкового кредиту у грудні 2020 року

За наданою Декларацією з ПДВ за грудень 2019року відображено від`ємне значення за рядком 21 3310029 грн. Сума від`ємного значення на думку контролюючого органу підлягає коригуванню на 465637грн., які складаються з коригування від`ємного значення попереднього податкового періоду - 17090грн. та податкового кредиту отриманого від ФГ «ЮР-АГРО 2014» у сумі 448547грн.

Сума від`ємного значення буде складати: 3310029 - (17090 + 448547) = 2844392грн. Проте, враховуючи правомірність виключення позивачем сум податкового кредиту за наслідками господарських правовідносин з ФГ «ЮР-АГРО 2014», відхилення за грудень 2020 року складається з завищення від`ємного значення - 17090 грн.

При цьому, позивач погоджується з висновком відповідача зробленого за наслідком аналізу його правовідносин з ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ" згідно договору №180 від 25.03.2021 р., зокрема, що Декларацією з ПДВ за квітень 2019 року відображено від`ємне значення за рядком 21 - 10 599 052 грн. зняття податкового кредиту призвело до завищення від`ємного значення на 333338 грн.

Також позивач погодився з висновками відповідача про безпідставність включення сум ПДВ у розмірі 153310,4 грн. до податкової декларації за січень 2021р. за насідками господарських правовідносин ПП «Престиж Сервіс» з ТОВ «ПОЛНЕТ-Україна».

Таким чином, за наданою Декларацією з ПДВ за січень 2021 року відображено позитивне значення ПДВ по рядку 18 у розмірі - 1 711 109 грн.

Донарахування на думку контролюючого органу з урахуванням грудня 2020 року - 465637 грн. та січня 2021 року - 153310грн. Відхилення по показнику до сплати ПДВ за січень - 618947 грн. Штраф 25% складає 154737грн.

Позивач визнає такі наступні порушення: Грудень 2020року - 17090грн.; січень 2021 року - 153310грн.

Відхилення по показнику до сплаті ПДВ за січень 170400 грн. Штраф 25% - 42600грн.

Таким чином, ПП «Престиж Сервіс» погодилось з донарахуванням за актом перевірки по ПДВ у сумі: 333338 грн. за квітень 2019 року, 153310 грн. за січень 2021 року. Всього 486648 грн. та штрафні санкції 25% - 121662 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 20334000701 від 05.10.2021р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання приватному підприємству «Престиж Сервіс» з податку на додану вартість у розмірі 1218924 (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 975139 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 243785 грн.

Відповідно договору купівлі-продажу №0707/30 від 07.07.2019р. СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» (продавець) передано у власність ПП «Престиж Сервіс» (покупець) товар (пшеницю). Передача товару відбувалась у с. Ліщинівка, Черкаська обл. на умовах FCA (в розумінні «Інкотермс-2010») зі складу Продавця. Протягом липня 2019 року передано товару на загальну суму 1 099 673,73грн., у т.ч. ПДВ -183278,96грн.

Вартість придбаного зерна без урахування ПДВ становить 916394,78 грн. та включена підприємством до складу витрат за статтею - собівартості у 3 кварталі 2019 року.

Протягом серпня 2019 року передано товару на загальну суму 299 555,26 грн., у т.ч. ПДВ - 49925,88грн. Вартість придбаного зерна без урахування ПДВ - 249629,38 грн. включена підприємством до складу собівартості у 3 кварталі 2019 року.

ПП «Престиж Сервіс» не погоджується з порушенням по виключенню зі складу витрат вартості закупленого зерна у СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ», тому наполягає, що відхилення за 9 місяців 2019 року складає 1666690 грн.

Відповідно договору купівлі-продажу № 1510/38 від 15.10.2019р. СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» (продавець) передано у власність покупця ПП «Престиж Сервіс» товар (кукурудзу). Передача товару відбувалась у с. Ліщинівка, Черкаська обл. на умовах FCA (в розумінні «Інкотермс-2010») зі складу Продавця.

Протягом жовтня 2019 року передано товару на загальну суму 1 273 297,14грн., у т.ч. ПДВ -212216,19грн. Вартість придбаного зерна без урахування ПДВ -1061080,95грн. Підприємство включило вартість придбаного товару до витрат по статті собівартість за 4квартал 2019року. За результатом перевірки контролюючим органом не враховано до складу витрат вартість придбаного у СТОВ "ЛІЩИНІВСЬКЕ" зерна у розмірі 1061081грн.

Відповідно договору купівлі-продажу №2410/20 від 24.10.2019 р. ФГ «РУСЛАНА ПЛЮС» (продавець) передав у власність ПП «ПРЕСТИЖ СЕРВІС» (покупцю) товар (кукурудзу). Передача товару відбувалась у смт. Вороновиця на умовах FCA (в розумінні «Інкотермс-2010») зі складу Продавця.

Протягом жовтня 2019 року передано товару на загальну суму 571224,40 грн., у т.ч. ПДВ - 95204,07грн. Вартість придбаного зерна без урахування ПДВ -476020,40 грн. включена підприємством до складу собівартості у 4 кварталі 2019 року.

Однак, контролюючий орган безпідставно не врахував даних витрат та здійснив донарахування за 2019р.

Відповідно договору купівлі-продажу №0912/51 від 09.12.2020 ФГ «ЮР-АГРО 2014» передано у власність ПП «ПРЕСТИЖ СЕРВІС» (покупцю) товар (кукурудзу). Передача товару відбувалась у с. Іванівка, Хмельницька обл. на умовах FCA (в розумінні «Інкотермс- 2010») зі складу продавця.

Протягом грудня 2020 року передано товару на загальну суму 2691282 грн., у т.ч. ПДВ - 448547грн. Вартість придбаного зерна без урахування ПДВ -2242735грн. включена підприємством до складу собівартості у 4 кварталі 2020 року.

Однак, контролюючий орган безпідставно не враховував зазначені витрати та здійснив донарахування податку на прибуток за 2020 р.

При цьому позивач погоджуються з донарахуванням податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2021 р. у розмірі 137979 грн., здійсненого за наслідками аналізу господарських правовідносин позивача з ТОВ «ПОЛНЕТ-Україна» згідно договору №0404/21 від 04.01.2021р.

Таким чином, позивач погодився з нарахуванням податку на прибуток у сумі: 300004 грн. за 1 півріччя 2019 року; 137979 грн. за І квартал 2021 р. Всього 437983 грн.; нарахуванням штрафних санкцій у розмірі 25% із заниження у 1 півріччі 2019року - 75001 грн. і іншій частині збільшення позивачу грошових зобов`язань та нарахування штрафних санкцій не знайшли підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків №20234000701від 05.10.2021р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання приватному підприємству «Престиж Сервіс» з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 1011895 (один мільйон одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) гривень, в тому числі за податковими зобов`язаннями 890254 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 121641 грн.

Крім того, щодо посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів, що на думку відповідача свідчить про нереальність здійснення обсягу робіт, задекларованих ПП «Престиж Сервіс», суд зазначає наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірної господарської операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

В той же час, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Вказана позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №1570/4299/12.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як ПК України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов`язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб`єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов`язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 3794555), ФГ «РУСЛАНА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37220691), ФГ «ЮР-АГРО 2014» (код ЄДРПОУ 39067350) та невідповідності інформації, що міститься у податковій звітності позивача з інформацією, що міститься у податковій звітності, зокрема, вироку по кримінальній справі щодо вказаних контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з такими контрагентами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020 року, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо фіктивність відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентом, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 3794555), ФГ «РУСЛАНА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37220691), ФГ «ЮР-АГРО 2014» (код ЄДРПОУ 39067350) не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та наведеними вище контрагентами, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Порушення певними контрагентами позивача правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018р. у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 р. у справі №822/6302/15.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд в постановах від 11.11.2020р. у справі №320/1147/19, від 24.11.2020р. у справі №813/3034/15 сформулював висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів СТОВ «ЛІЩИНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 3794555), ФГ «РУСЛАНА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37220691), ФГ «ЮР-АГРО 2014» (код ЄДРПОУ 39067350) були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Наведене позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.11.2021 року у справі №300/1761/19 та №520/8063/19, яка підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення рішення №№20234000701, 20334000701 від 05.10.2021р. у зазначеній вище частині є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при прийнятті рішення суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Престиж Сервіс» судовий збір у розмірі 22 700,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Престиж Сервіс» (65009, Одеська область, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, офіс 310; код ЄДРПОУ 37281801) до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (65015, м. Одеса, пр.-т Шевченка, 15/1; код ЄДРПОУ 44104032) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№20234000701, 20334000701 від 05.10.2021р. в частині, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків №20234000701від 05.10.2021р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання приватному підприємству «Престиж Сервіс» з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 1011895 (один мільйон одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) гривень, в тому числі за податковими зобов`язаннями 890254 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 121641 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 20334000701 від 05.10.2021р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання приватному підприємству «Престиж Сервіс» з податку на додану вартість у розмірі 1218924 (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 975139 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 243785 грн.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (65015, м. Одеса, пр.-т Шевченка, 15/1; код ЄДРПОУ 44104032) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Престиж Сервіс» (65009, Одеська область, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, офіс 310; код ЄДРПОУ 37281801) судовий збір у розмірі 22 700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.03.2022 року.

Суддя Самойлюк Г.П.