Рішення

від 22.02.2022 по справі 460/3771/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2022 року м. Рівне№460/3771/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тарновецький Ярослав Мирославович,

відповідача: представник Довгалюк Ірина Леонідівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний цукор" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національний цукор" (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області N 265117000701 від 13.04.2021 та N 265217000701 від 13.04.2021 в частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 155834 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 124667 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 31167 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що господарські операції позивача з ТОВ "MI ГРУП" та ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, спричинили реальні зміни майнового стану їх сторін.

Ухвалою суду від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, якому зазначено, що господарські операції позивача не мали реальний характер, ТОВ "MI ГРУП" фактично не отримувало продукції від позивача, а ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" фактично не поставляло продукція для позивача. Крім того, зазначено про відсутність обґрунтувань протиправності оскаржуваних рішень в частині донарахувань податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 7700 грн. за результатом господарських операцій з ТОВ "ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ N1" .

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому зазначив, що ТОВ "MI ГРУП" та ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" були належним чином зареєстровані, та були платниками податку на додану вартість, їх установчі документи та реєстрація платниками на додану вартість не були визнані недійсними, договори укладені з ними також не визнавалися не дійсними, для перевірки було надано сі первинні документи, в тому числі щодо придбання транспортно-експедиційних послуг, що підтверджено матеріалами перевірки, актом N50/17-00-07-01/38973946 зафіксовано факт ненадання лише копій первинних документів по взаєморозрахунках з ТОВ "MI ГРУП" та ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР", а відсутність сертифікатів якості не позбавляє формування податкового кредиту за відповідними господарськими операціями, оскільки податкове законодавство не пов`язує таке право з наявністю у платника податку сертифікатів якості.

Відповідач не скористався своїм правом для подання заперечень.

Протокольною ухвалою суду від 01.06.2021 відкладено підготовче засідання до 22.06.2021.

Ухвалою суду від 22.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 06.07.2021.

Ухвалою суду від 06.07.2021 поновлено строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято відзив на позов.

Протокольною ухвалою суду від 06.07.2021 відкладено підготовче засідання до 21.07.2021.

Протокольною ухвалою суду від 21.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.09.2021.

Ухвалою суду від 21.07.2021 було витребувано у ТОВ "MI ГРУП" додаткові докази, а саме: належним чином засвідчені докази подальшої реалізації, придбаного уТОВ "Національний цукор"товару (цукру) відповідно до договору поставки N 8/11-19 від 08.11.2019 (зокрема, але не виключно: договори купівлі-продажу, поставки, видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, акти приймання-здачі тощо), а у ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" - договори купівлі-продажу, видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, акти приймання-здачі, сертифікати походження товару та інші документи, які підтверджують придбання ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР"цукру, який в подальшому останнім проданий дляТОВ "Національний цукор".

Ухвалою суду від 14.09.2021 було витребувано у ТОВ "MI ГРУП" додаткові докази, а саме: належним чином засвідчені докази подальшої реалізації, придбаного у ТОВ "Національний цукор" товару (цукру) відповідно до договору поставки N 8/11-19 від 08.11.2019 (зокрема, але не виключно: договори купівлі-продажу, поставки, видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, акти приймання-здачі тощо), а у ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" - договори купівлі-продажу, видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, акти приймання-здачі, сертифікати походження товару та інші документи, які підтверджують придбання ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" цукру, який в подальшому останнім проданий для ТОВ "Національний цукор".

Протокольною ухвалою суду від 14.09.2021 відкладено розгляд справи до 07.10.2021.

Ухвалою суду від 20.10.2021 призначено судове засідання у справі № 460/3771/21 на 23.11.2021.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду №486 від 23.11.2021, у зв`язку із перебуванням головуючої судді Гудими Н.С. у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 460/3771/21.

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 23.11.2021 визначено головуючого суддю у справі № 460/3771/21 Зозулю Д.П.

Ухвалою суду від 26.11.2021 прийнято адміністративну справу № 460/3771/21 до провадження судді Зозулі Д.П., розгляд справи почато спочатку та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.01.2022.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді розгляд справи було перенесено на 07.02.2022.

Протокольною ухвалою суду від 07.02.2022 оголошено перерву у судовому засіданні до 23.02.2022.

Представник позивача у судовому засіданні 23.02.2022 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.02.2022 заперечила щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

На підставінаказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 17.02.2021 N 407-П Відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2020 р., за результатами якої складений Акт від 23.03.2021 р. N 1884/17-00-07-01/38973946 (далі Акт перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення N 265117000701 від 13.04.2021, відповідно до якого, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 318120 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 276936 грн. , за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 41184 грн.;

- податкове повідомлення-рішення N 265217000701 від 13.04.2021, відповідно до якого, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на на додану вартість в загальному розмірі 165459 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 132367 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 33092 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення N 265117000701 від 13.04.2021

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем пунктів 5 і 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290;ч.1, ч.2 ст. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIVвід 16.07.1999 р. (із змінами); підпунків 44.1 с.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІV (із змінами та доповненнями), внаслідок чоговстановлено заниження об`єкту оподатківння податком на прибуток на 1538533 грн., в тому числі за рахунок занження інших операційних доходів на 915200 грн. та завищення собівартості реалізованих товарів на суму 62333 грн., що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 276936 грн., в т.ч. за 2019 рік на 164 736 грн., за 2020 рік на 112200 грн..

Висновки відповідача ґрунтуються на результатах перевірки взаємовідносин позивача з контрагентами:

ТОВ "MI ГРУП" (код ЄДРПОУ 34291768) щодо продажу цукру, оскільки на думкувідповідача,такі господарські операції є нереальними, а тому позивачем занижено дохід на суму отриманих коштів, не пов`язаних з реалізацією товарів за 2019 рікна суму 915200,00 грн.;

ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 38180739) щодо придбанняцукру, оскільки на думкувідповідача,такі господарські операції є нереальними,а тому позивачем завищено собівартость реалізованого цукру на суму 623333 грн.

Згідно з п.44.1ст.44 ПК Українидля цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п.134.1.1п.134.1ст.134 ПК УкраїниОб`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цьогоКодексу.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженогонаказом Міністерства фінансів України 29.11.99 N 290та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.99 за N 860/4153 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи (п. 7 вказаного Положення).

Водночас,ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99(даліЗакон N 996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно зст. 9 Закон N 996-XIVпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також згідно зст. 1 Закону N 996-XIVгосподарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства і лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що 08.11.2019 між позивачем (постачальник) та ТОВ "MI ГРУП" (покупець) був укладений договір поставки N 8/11-19, за яким позивач зобов`язувався передати у власність ТОВ "MI ГРУП" (покупець) цукор (надалі Товар), а ТОВ "MI ГРУП" (покупець) зобов`язувався прийняти Товар і оплатити його вартість.Найменування, одиниця вимірювання, ціна та кількість Товару, що постачається, зазначається у видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. Оплата за Товар здійснюється у національній валюті України гривня, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача.

На виконання договору поставки N 8/11-19 від 08.11.2019 позивач передав, а ТОВ "MI ГРУП" (покупець) прийняло цукор на загальну суму 915200 грн., в т.ч. ПДВ 152533,33грн., що підтверджується видатковими накладними N 610 від 08.11.2019 на суму 228800,00 грн. в т.ч. ПДВ 38133,33 грн.; N 611 від 08.11.2019 на суму 228800,00 грн. в т.ч. ПДВ 38133,33 грн.; N 612 від 08.11.2019 на суму 228800,00 грн. в т.ч. ПДВ 38133,33 грн.; N 613 від 11.11.2019 на суму 228800,00 грн. в т.ч. ПДВ 38133,33 грн.

Перевезення цукру підтверджується товарно-транспортними накладними N Р610 від 08.11.2019,Р611 від 08.11.2019, N Р612 від 11.11.2019,Р613 від 11.11.2019, договором N 27/0917 про надання тарнспортно-експедиторських послуг від 27.09.2017 та актами наданняпослуг N 250 від 19.11.2019.

Оплата за поставлений цукор проводилася ТОВ "MI ГРУП" в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням N 358 від 13.11.2019.

Позивачем складено та зареєстрованов Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні для ТОВ "MI ГРУП": N 16 від 08.11.2019, N 17 від 08.11.2019,від 11.11.2019, N 19 від 11.11.2019 - на загальну суму ПДВ - 152533,33 грн.

Цукор, який поставлявся на адресу ТОВ "MI ГРУП", був придбанийпозивачем у ТОВ "Радехівський цукор", що підтверджується договором N 6/КПЦ3/19 від 18.01.2019 з додатками, видатковими накладними N 13420 від 31.10.2019, N 13446 від 31.10.2019,14512 від 09.11.2019, N 14735 від 11.11.2019,14516 від 09.11.2019, товарно-транспортними накладними N 13420 від 31.10.2019, N 13446 від 31.10.2019, N 13420 від 31.10.2019, N 14512 від 09.11.2019,14735 від 11.11.2019, N 14516 від 09.11.2019, та який був оплачений позивачем згідно платіжного N 292 від 05.11.2019.

Всі вище господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

27.07.2020 між ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" (продавець) та позивачем (покупець) був укладений договір поставки N 10107, за яким ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" (продавець) зобов`язувалося передати у власність позивача цукор білий кристалічний (надалі Товар), а позивач зобов`язувався прийняти Товар і оплатити його вартість.Кількість, асортимент, ціна та загальна вартість партії Товару, строки, умови і місце поставки Товару визначаються сторонами в специфікаціях, які оформлюються на кожну замовлену партію Товару і є невід`ємними частинами Договору. Розрахунок між сторонами здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" (продавця). Валюта розрахунків гривня.

ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" (продавець) та позивачем (покупець) було погоджена специфікація № 1 до договору поставки N 10107 від 27.07.2020.

На виконання договору поставки N 10107 від 27.07.2020 ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" передало, а позивач прийняв цукор на загальну суму 623333,56 грн., в т.ч. ПДВ 124 666,72 грн., що підтверджується видатковими накладними N 999 від 07.08.2020, N 1099 від 19.08.2020, N 1207 від 31.08.2020.

Перевезення цукру підтверджується товарно-транспортними накладними N 75899від 07.08.2020, N 76004 від 19.08.2020, N 76048 від 31.08.2020, договором N 27/0917 про надання тарнспортно-експедиторських послуг від 27.09.2017 та актами надання послуг N 172 від 07.08.2020, N 174 від 31.08.2020.

Оплата за поставлений товар проводилася позивачем в безготівковій формі платіжними дорученнями N 1400 від 29.07.2020 та N 1423 від 06.08.2020.

ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" складено та зареєстрованов Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні для позивача: N 7 від 29.07.2020, N 2 від 06.08.2020 на загальну суму ПДВ - 124666,72 грн.

Всі вище господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" підтвердило вище зазначені господарські операції з позивачем.

Таким чином, в контексті наведених норм чинного законодавства та досліджених документів, які є первинними документами у розумінніст. 9 Закону N 996-XIV, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ "MI ГРУП" і ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та ТОВ "MI ГРУП" і ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" були належним чином зареєстровані як юридичні особи, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Крім того, суд зазначає, що не може бути беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій відсутність документів на підтвердження якості товарів, оскільки такі документи не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду у справі N 0940/1916/18 від 09.07.2019, які в силу вимог ч. 5ст. 242 КАС Українивраховуються судом при прийняті рішення.

Щодо покликань контролюючого органу на відсутність підтверджуючих документів щодо транспортування товару від продавця до покупця, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень, тому її відсутність, не може бути самостійною підставою для висновку про нереальність про проведення операцій з поставки товару в цілому.

Суд зазначає, що згідно з абз. 27 глави 1 Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджениминаказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за N 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

В свою чергу, сама по собі відсутність товарно-транспортної накладної не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не по`вязані з дотриманням вимог податкового законодавства.

У зв`язку з цим суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних не може спричиняти негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена колегією Касаційного адміністративного суду в постанові Верховного Суду у справі N 821/589/17 від 06.02.2018 та у справі N 520/399/19 від 20.03.2020.

Крім того, суд зазначає, що позивачем долучено до матеріалів позовної заяви належні та допустимі товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування товару.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може мати правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Будь-яка неправомірна діяльність контрагента (наприклад, відсутність договорів оренди основних засобів, договорів зберігання) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податків, який у повному обсязі виконав передбачені податковим законодавством зобов`язання, які підтверджено документально. Окрім того, слід зазначити, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність у контрагента товарів та послуг виробничих потужностей, приміщень, транспортних засобів.

Суд не погоджується з висновками відповідача про те, що позивачем здійснювались нереальні операції, оскільки оцінка відповідачем виконання умов господарських відносин та фактичне заперечення його виконання сторонами правочину не може бути засновано на поверховому аналізі відомостей з інформаційних систем по контрагентам, без дослідження фактичного руху активів.

Враховуючи викладені обставини та надані позивачем первинні документи суд дійшов висновку, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій. На підтвердження виконання господарських операцій позивачем було надано копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших документів.

Тому у відповідачабули відсутні підстави вважати, що кошти, отримані як оплата за товар від ТОВ "MI ГРУП" , є активом, який слід врахувати у складі інших доходів за 2019 року, та якийвідповідно не відображений у фінансовій звітності позивача та не врахований при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств а також те, що позивачем було завищено собівартість реалізованих в 2019 та 2020 роках товарів.

В свою чергу, відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі.

При цьому висновки відповідача про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів, як і не подання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а, отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається відповідач.

Аналогічна правова позиція викладена колегією Касаційного адміністративного суду в постанові Верховного Суду у справі N 815/498/18 від 17.06.2021.

Таким чином податкове повідомлення-рішення N 265117000701 від 13.04.2021 є протиправним та підлягає скасуванню повністю.

Щодо податкового повідомлення-рішення N 265117000701 від 13.04.2021

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем пп.14.1.191п.14.1ст.14, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп."а"п.198.1, п.198.3 ст.198,п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІV (із змінами та доповненнями), внаслідок чоговстановлено завищення суми податкового кредиту за вересень 2020 р. на 124667 грн., що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ всього у сумі 132367 грн., у тому числі за червень 2019 на суму 1564 грн., за лютий 2020 р. на суму 3125 грн., за червень 2020 р. на суму 3011 грн., за вересень 2020 р. на суму 124667 грн.

Висновки відповідача про завищення податкового кредиту за вересень 2020 р. на 124667 грн., що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВза вересень 2020 р. на суму 124667 грн.,базуються на твердженнях відповідача про нереальність господарської операції позивача з ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР", а тому позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок документального оформлення операцій з придбання ТМЦ у джерела, яке не відповідає документальному оформленню, за рахунок використання документів контаргент, що не можуть бути підставою для відображення в бухгатерському та податковому обліку.

Згідно підпункту 14.1.191. пункту 14.1. статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 188.1. статті 187 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно допідпунктів 213.1.9і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом198.6ст.198 ПК Українивстановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11статті201цьогоКодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Помилки в реквізитах, визначенихпунктом 201.1цієї статті (крім коду товару згідно зУКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняттяподаткових накладниху електронному вигляді. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно зУКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР"були сформованіподаткові накладні N 7 від 29.07.2020 і N 2 від 06.08.2020, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкові накладні N 7 від 29.07.2020 і N 2 від 06.08.2020 оформлені у відповідності до вимог статті 201 ПК України.

Таким чином враховуючи те, що господарські операції, які відбулися між позивачем та ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" фактично були здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, про що вище вже було зазначено, а податкові накладні N 7 від 29.07.2020 і N 2 від 06.08.2020 належним чином оформлені та зареєстровані податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних,то позивач правомірно сформував на підставі такихподатковихнакладних податковий кредит з ПДВ за вересень 2020 року на 124667 грн.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не оскаржує правомірність донарахувань податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 7700 грн. за результатом господарських операцій з ТОВ "ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ N1" .

Таким чином податкове повідомлення-рішення N 265117000701 від 13.04.2021 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 155834 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 124667 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 31167 грн.

Відповідно до частини першоїстатті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За правилами частини першоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першоюстатті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір в сумі 7109,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1152 від 19.04.2021.

Відтак, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в зазначеній сумі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний цукор" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №265117000701 від 13.04.2021 та № 265217000701 від 13.04.2021 в частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 155834 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 124667 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 31167 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний цукор" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати на суму 7109 (сім тисяч сто дев`ять) грн. 32 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Національний цукор" (вул. Князя Володимира, буд. 109 Г, м. Рівне, 33009, ЄДРПОУ/РНОКПП 38973946)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м.Рівне, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 09 березня 2022 року

Суддя Д.П. Зозуля