Рішення

від 02.03.2022 по справі 179/1444/21

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1444/21

2/179/159/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2022 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Ахтієвій Р.С.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Личківської сільської об`єднаної територіальної громади Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Личківської сільської об`єднаної територіальної громади Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позивач позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його батько ОСОБА_2 . Після його смерті залишилась спадщина. За життя він залишив заповіт, яким усе майно заповідав позивачу. Батько помер у м. Севастополі, у встановлений законом термін подав заяву про прийняття спадщини, але через агресію РФ проти України не зміг реалізувати свої права власності, як спадкоємець майна померлого батька. Вже після смерті матері 13.03.2021 року на під контрольованій Україні території звернувся до приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Шевченко О.В. з заявою про оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Але у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено, з підстав відкриття спадщини у м. Севастополі, та здійснення передачі спадкової справи не можливо через положення ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території». Та через цю причину нотаріус не має можливості визначитись з колом осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, зокрема мати. Та мати за життя також склала заповіт 04.02.2011 року, яким все своє майно заповідала йому, в тому числі і обов`язкову частку спадщини після смерті чоловіка, однак нотаріус не має можливості оформити спадщину, тому єдиним способом захистити права спадкоємця на оформлення прав власності на майно, які порушені внаслідок агресії Російської Федерації є визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.

У судове засідання сторони не з`явилися, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі з повним підтриманням та визнанням позовних вимог.

Судом на підставі частини другоїстатті 247 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 02.01.1969 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками якого записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 11).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 02.01.2014 року, яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Балаклавського районного управління юстиції у м. Севастополі, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с. 12).

Відповідно до копії Державного акту серії ІV-ДП № 057140 на праві приватної власності на землю ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Магдалинівської РДА № 200-р від 28.03.2002 р. передано у приватну власність земельна ділянка площею 5.510 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 8291 від 18.04.2002р. (а.с. 17).

Відповідно до копії заповіту від 06.09.2011 року зареєстрованого в реєстрі за № 286 ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_1 все своє майно (а.с. 29).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 29.05.2021 року, яке видане Мелітопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 (а.с. 28).

Відповідно до копії заповіту від 04.03.2011 року зареєстрованого в реєстрі за № 1529 ОСОБА_2 заповідав ОСОБА_1 все своє майно (а.с. 13).

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.06.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки було встановлено, що після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто після дати початку тимчасової окупації 20.02.2014 року, встановленої ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», було заведено спадкову справу за номером у Спадковому реєстрі 55792634 П`ятою Севастопольською державною нотаріальною конторою та місцем зберігання спадкової справи є вищевказана нотаріальна контора, крім того у померлого було переживше подружжя: ОСОБА_3 , попри наявність заповіту на все майно не можливо визначити повний перелік осіб, які прийняли спадщину, в тому числі і на обов`язкову участь у спадщині (а.с. 26).

Так, частиною четвертоюстатті 206 ЦПКпередбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

На підставі статей1216,1217,1218 ЦКспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилисявнаслідок його смерті.

Ізст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності дост.1235 ЦК УкраїниЗаповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількох фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За положеннями ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до абз.3 п.23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні прав на спадщину особа може звертатися до суду за правилами позовного провадження.

Положеннями статей15,16 ЦК,статтею 4 ЦПКпередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини другоїстатті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Згідно з ч. 1ст.81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»,- тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Згідно до норм ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», - для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Статтею 11-1 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначено, що у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Натомість законом невизначено порядок дій, у разі якщо нотаріусами були заведенні спадкові справи до визнання визначених законом територій окупованими, але спадкоємці не реалізували своїх спадкові права та не отримали свідоцтва про прийняття спадщини.

Як вбачається з наявних доказів позивачк та його покійні батьки зареєстровані та проживали на тимчасово окупованій території АР Крим м. Севастопіль.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 . Отже шестимісячний строк закінчився 02.07.2014 року після смерті батька, та ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті матері. Позивач звернувся з заявою для прийняття спадщини після смерті матері та батька до приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області Шевченко О.В., однак отримав відмову про вчинення нотаріальної дії оскільки було встановлено, що після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто після дати початку тимчасової окупації 20.02.2014 року, встановленої ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», було заведено спадкову справу за номером у Спадковому реєстрі 55792634 П`ятою Севастопольською державною нотаріальною конторою та місцем зберігання спадкової справи є вищевказана нотаріальна контора, крім того у померлого було переживше подружжя: ОСОБА_3 , попри наявність заповіту на все майно не можливо визначити повний перелік осіб, які прийняли спадщину, в тому числі і на обов`язкову участь у спадщині, крім того приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області Шевченко О.В. на заяву позивача про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 надана інформація, про неможливість визначити повне коло осіб, які могли б прийняти спадщину, в тому числі і на обов`язкову частку оскільки наявність чи відсутність таких осіб неможливо підтвердити документами, наданими незаконно утвореними органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території АР Крим відповідно до ст.. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та з тих же підстав не можливо встановити наявність чи відсутність останньої волі спадкодавця щодо долі свого майна, викладеної у заповіті, оформленому та зареєстрованому належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 Закону, - будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Главою 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5 передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно із ч.3 ст.200, ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є спадкоємцем в порядку спадкування після померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте позбавлений можливості оформити свої спадкові права, враховуючи визнання позову відповідачем, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд дійшов висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями15,16,328,1216-1218,1233,1235,1268 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263 - 265 Цивільно процесуального кодексу, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Личківськоїсільської об`єднаноїтериторіальної громадиМагдалинівського районуДніпропетровської областіпро визнанняправа власностіна земельнуділянку впорядку спадкування- задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), право власності в порядку спадкування на:

-земельну ділянку площею 5,510 га (кадастровий номер 1222384000:01:002:0473), розташовану на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

-земельну ділянку площею 5,510 га (кадастровий номер 1222384000:01:002:0472), розташовану на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що належала ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Т.А. Ковальчук