Постанова

від 21.02.2022 по справі 391/221/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2022 року м. Кропивницький

справа № 391/221/21

провадження № 22-ц/4809/249/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря Діманової Н. І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Сільськогосподарський виробний кооператив «Нива»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області 02 листопада 2021 року у складі судді Мумиги І. М. і

В С Т А Н О В И В:

В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського виробного кооперативу «Нива» (далі СВК «Нива») та просив:

-розірвати договір оренди землі, укладений між ним, спадкоємцем орендодавця ОСОБА_2 , та СВК «Нива», предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 3522883000:02:000:0524 площею 5,5798 га, яка розташована в межах згідно з планом на території Мар`ївської сільської ради Кропивницького (раніше - Компаніївського) району Кіровоградської області;

-стягнути з відповідача на свою користь всі понесені позивачем судові витрати у справі за сплату судового збору в сумі 908 грн, за надання правової допомоги на стадії звернення до суду в сумі 700 грн та всі інші судові витрати, понесені ним під час здійснення судом провадження у справі.

Позовна заява мотивована тим, що 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,5798 га, яка розташована на території Мар`ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградськоїобласті.

Успадкована позивачем земельна ділянка ОСОБА_2 була передана в оренду СВК «Нива» згідно договору оренди земельної ділянки № 168, який зареєстровано Реєстраційною службою Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області 05.09.2013 зі строком дії речового права до 05.09.2023, а ОСОБА_1 , ставши спадкоємцем орендодавця, набув прав орендодавця за даним договором оренди землі, у тому числі, набув право на отримання від орендаря орендної плати.

06.02.2018 позивач подав до СВК «Нива» заяву про виплату йому орендної плати за 2015-2017 роки за вказаним договором оренди землі.

15.02.2018 відповідач надав відповідь, згідно якої повідомив, що в 2013 році протягом 2013-2014 року ОСОБА_2 отримав орендну плату за весь період оренди згідно договору в сумі 55 000 грн за вирахуванням податків.

25.08.2020 позивач подав до СВК «Нива» заяву про нарахування та виплату індексації орендної плати з урахуванням індексу інфляції на підставі п. 4.3 договору оренди земельної ділянки та просив нарахувати та виплатити йому орендну плату з урахуванням індексу інфляції за період 2015-2020 роки, за вирахуванням отриманої наперед ОСОБА_2 орендної плати за цей період.

15.09.2020 СВК «Нива» видало ОСОБА_1 довідку № 90 у якій зазначено, що орендну плату ОСОБА_2 було виплачено наступним чином: у березні 2013 року - 150 грн; у вересні 2013 року 40 000 грн; в листопаді 2013 року 8000 грн; в листопаді 2014 року 5 500,00 грн, таким чином ОСОБА_2 було виплачено орендну плату за весь період оренди в сумі 55 000 грн та сплачено податків на суму 9 700 грн.

Позивач вважає, що має місце недонарахування та недоплата орендної плати за 2019 рік, а в 2020 році СВК «Нива» взагалі не здійснювало нарахування та виплату йому орендної плати за договором оренди землі, а тому, з боку орендаря має місце систематичність невиплати йому орендної плати.

Оскільки, за умовами договору оренди землі та за умовами чинного законодавства, ОСОБА_1 має право на припинення договору оренди землі шляхом його розірвання на підставі рішення суду, він звернувся до суду з позовом.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2021 року в задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до СВК «Нива» про розірвання договору оренди землі відмовлено повністю.

Судові витрати покладено на позивача.

Рішення суду мотивоване тим, що судом під час розгляду справи не встановлено систематичної несплати позивачу орендної плати передбаченої умовами договору оренди землі від 05.09.2013, орендна плата була виплачена за 10 років наперед, а відповідачем здійснено перерахунок і виплату орендної плати з урахуванням інфляції, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2021 року та ухвали нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що недоведеною є обставина, що має значення для справи, про те, що сума 4321,91 грн є орендною платою за 2021 рік з урахуванням індексу інфляції, а не розрахунком інфляційних втрат за 2015-2020 роки, оскільки відповідач не надав жодного розрахунку її нарахування та визначення, не спростував і не заперечив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за тривалий період до звернення до суду з позовом.

З наявних в матерілах справи письмових доказів випливає, що відповідач до звернення до суду з позовом ОСОБА_1 взагалі не мав наміру робити будь-які перерахунки орендної плати за договором оренди, не мав наміру виплачувати інфляційні втрати чи орендну плату з врахуванням індексу інфляції у 2018, 2020 роках і на період до 05.09.2023, чому суд першої інстанції не надав оцінки, тим самим допустив неповноту судового розгляду.

В оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанціх перелічив всі норми матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, однак, назвавши зміст ст. ст. 31, 32, 24, 25 ЗУ «Про оренду землі» та ст. 141 ЗК України, по суті їх не застосував.

Від СВК «Нива» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Компаніївскього районного суду Кіровоградськаої області від 02 листопада 2021 року без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача адвокат Кондрашова І. Ю. підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.12.2015, Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 51004823 від 28.12.2015, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3505284252018 від 22.01.2018 позивач отримав спадщину після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,5798 га та розташована на території Мар`ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

За життя між ОСОБА_2 та СВК «Нива» в особі голови правління Красільнікова Петра Євгенійовича було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3522883000:02:000:0524, площею 5,5798 га, яка розташована в межах згідно з планом на території Мар`ївської сілської ради Кропивницького (раніше Компаніївського) району Кіровоградської області.

Згідно п. 4 договору оренди землі № 168 від 05.09.2013 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі - грошовій - 6466,54 грн в готівковій, або безготівковій формі, що становить 5,04 % від грошової вартості земельної ділянки та відробітковій - оранка та культивація присадибної ділянки, яка знаходиться не далі ніж 10 км від місця перебування орендаря - до 0,25 га за рахунок орендаря, більше 0,25 га по собівартості.

Орендна плата вноситься в грошовій формі, передача орендної плати оформляється відповідними квитанціями та актами; обчислення розміру орендної плати за землю відбувається з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вноситься на протязі року і повинна бути сплачена не пізніше 31 грудня, при відсутності письмових заперечень з боку орендодавця строк виплати орендної плати може бути продовжено в наступному році.

Орендар може видати орендну плату наперед, за будь- який період строку оренди землі згідно договору.

25.08.2020 та 06.02.2018 позивач звертався до відповідача про нарахування та виплату йому орендну плату з урахуванням індексу інфляції за період 2015-2020 років (за вирахуванням отриманої наперед ОСОБА_2 орендної плати за цей період).

15.02.2018 та 15.09.2020 СВК «Нива» повідомив ОСОБА_1 , що орендна плата виплачена, а саме в березні 2013 року - 150,00 грн; у вересні 2013 року - 40 000 грн; в листопаді 2013 року - 8 000 грн; в листопаді 2014 року - 5500 грн. Таким чином ОСОБА_2 було виплачено орендну плату за весь період оренди всумі 55 000 грн та сплачено податків на суму 9 700 грн.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивстановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина першастатті 628 ЦК України).

Згідно ізстаттею 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗК України,ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписамистатті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першоїстатті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У пункті «б» частини першоїстатті 90 ЗК Українизакріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно достатті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 525 ЦК Українипередбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першоюстатті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою-четвертоюстатті 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законамив застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених устатті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Водночас у пункті д) частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини першоїстатті 407 ЦК Україниправо користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Устатті 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннямистатті 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, згідно зі статтями13,21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другоїстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

За приписами частини першої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Стаття 611ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.12.2015, Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 51004823 від 28.12.2015, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3505284252018 від 22.01.2018 позивач отримав спадщину після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,5798 га та розташована на території Мар`ївської сільської ради Компаніївськогорайону Кіровоградської області (а.с.11-16).

За життя між ОСОБА_2 та СВК «Нива» в особі голови правління Красільнікова П. Є. було укладено договір оренди земельної ділянки № 168 від 05.09.2013, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 3522883000:02:000:0524, площею 5,5798 га, яка розташована в межах згідно з планом на території Мар`ївськоїсілської ради Кропивницького (раніше Компаніївського) району Кіровоградської області (далі Договір) (а.с. 21-22).

За змістом п. 3.1. Договору, останній вступає в силу після його державної реєстрації та діє протягом 10 років.

Копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну дялінку № НВ-3505284252018 від 22.01.2018 підтверджується, що право оренди СВК «Нива» на земельну ділянку кадастровий номер 3522883000:02:000:0524, площею 5,5798 га, зареєстроване Реєстраційною службою Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області 05.09.2013 зі строком дії речового права до 05.09.2023 (а. с. 14-15).

Згідно п. 4.1. Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі - грошовій 6 466,54 грн в готівковій, або безготівковій формі, що становить 5,04 % від грошової вартості земельної ділянки та відробітковій - оранка та культивація присадибної ділянки, яка знаходиться не далі ніж 10 км від місця перебування орендаря - до 0,25 га за рахунок орендаря, більше 0,25 га по собівартості.

Орендна плата вноситься в грошовій формі, передача орендної плати оформляється відповідними квитанціями та актами (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору обчислення розміру орендної плати за землю відбувається з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що орендна плата вноситься на протязі року і повинна бути сплачена не пізніше 31 грудня, при відсутності письмових заперечень з боку орендодавця строк виплати орендної плати може бути продовжено в наступному році. Орендар може видати орендну плату наперед, за будь-який період строку оренди землі згідно договору.

25.08.2020 та 06.02.2018 позивач звертався до відповідача про нарахування та виплату йому орендну плату з урахуванням індексу інфляції за період 2015-2020 роки (за вирахуванням отриманої наперед ОСОБА_2 орендної плати за цей період) (а.с. 17, 19).

15.02.2018 та 15.09.2020 СВК «Нива» повідомив ОСОБА_1 , що орендна плата виплачена, а саме в березні 2013 року - 150,00 грн; у вересні 2013 року - 40 000 грн; в листопаді 2013 року - 8 000грн; в листопаді 2014 року - 5500 грн. Таким чином, ОСОБА_2 було виплачено орендну плату за весь період оренди в сумі 55 000 грн та сплачено податків на суму 9 700 грн (а. с. 18, 20).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що з боку орендаря має місце систематичність невиплати йому орендної плати за договором оренди землі № 168 від 05.09.2013, оскільки станом на час звернення до суду він не отримав орендну плату від орендаря за договором оренди землі за 2019-2020 роки.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що "з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності".

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина друга статті 632 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2019 року в справі № 395/499/16-ц (провадження № 61-15404св18) вказано, що "тлумачення частини другої статті 632 ЦК України свідчить, що в цій нормі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов`язковості виконання умов договору (стаття 629 ЦК України). У частині другій статті 632 ЦК України допускається наявність винятків, які можуть бути встановлені договором або законом. При цьому в законі або ж договорі обов`язково мають бути визначені як випадки зміни ціни, так і умови такої зміни".

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (частина третя статті 762 ЦК України)

Аналіз частини третьої статті 762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації. Індексація проводиться наймачем шляхом множення розміру орендної плати, визначеного в пункті 3 договору, на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (абзац 4 частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі").

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону України "Про оренду землі").

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 732/1799/17 (провадження № 61-44357св18) вказано, що "у пункті 12 спірних договорів сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Однак, у порушення умов укладених між сторонами договорів, орендарем здійснювалася орендна плата без урахування індексів інфляції, які є складовою орендної плати, що свідчить про систематичну несплату у цій частині орендної плати, визначеної договором. Поза увагою суду залишився той факт, що систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору.»

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) зазначено, що "як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці".

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18 (провадження № 61-13979св19).

Аналізуючи викладене, суд виходить з того, що тлумачення умов Договору свідчить, що сторони не пов`язали автоматичну зміну розміру орендної плати залежно від збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідні зміни до договору не вносилися.

Оскільки сторонине передбачилив Договорі,що приобчисленні розміруорендної плативраховується сукупнийіндекс інфляціїз 2013року,то зурахуванням принципівцивільного права,зокрема,добросовісності,справедливості тарозумності ітлумачення умовдоговору оренди,зокрема,пункту 4.1.-4.4.Договору,а також враховуючи коефіцієнти індексації НГО за період 2013 2020 років, орендна плата, яку зобов`язаний був сплатити відповідач за Договором в 2013 2018 роках становила:

2013 рік: 128304,40 грн (НГО)*1,0 (коеф. інд за 2013 рік)*5.04 % (ставка ОП) = 6466,54грн;

2014 рік: 128 304,40 грн (НГО)*1,249 (коеф. інд. за 2014 рік)*5.04 % (ставка ОП) = 8076,71грн;

2015 рік: 128 304,40 грн (НГО)*1,2 (коеф. інд. за 2015 рік)*5.04 % (ставка ОП) = 7759,85грн;

2016 рік: 128 304,40 грн (НГО)*1,0 (коеф. інд за 2016 рік)*5.04 % (ставка ОП) = 6 466,54 грн;

2017 рік: 128 304,40 грн (НГО)*1,0 (коеф. інд за 2017 рік)*5.04 % (ставка ОП) = 6 466,54 грн;

2018 рік: 128 304,40 грн (НГО)*1,0 (коеф. інд за 2018 рік)*5.04 % (ставка ОП) = 6 466,54 грн;

2019 рік: 128 304,40 грн (НГО)*1,0 (коеф. інд за 2019 рік)*5.04 % (ставка ОП) = 6 466,54 грн;

2020 рік: 128 304,40 грн (НГО)*1,0 (коеф. інд за 2020 рік)*5.04 % (ставка ОП) = 6 466,54 грн.

Загалом, відповідно до умов договору за період 2013 2020 років розмір орендної плати становив 54635,80 грн (6466,54+8076,71+7759,85+6466,54+6 466,54+6 466,54+6 466,54+6 466,54).

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що орендадавцю ОСОБА_4 було виплачено протягом 2013-2014 років орендну плату згідно договору оренди земельної ділянки № 168 від 05.09.2013 в розмірі 55 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд вважає, що сума коштів, яка сплачена СВК «Нива» на користь ОСОБА_2 у 2013 2014 роках в якості орендної плати за користування її земельною ділянкою перевищує відповідний розмір, передбачений умовами укладеного договору, та повинен враховуватися сторонами при проведенні розрахунків в рахунок майбутніх платежів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутня заборгованість зі сплати позивачу орендної плати, так як своє грошове зобов`язання за 20192020 роки відповідач виконав достроково, що не суперечить вимогам закону та умовам договору.

За таких обставин доводи позивача про систематичну несплату відповідачем орендної плати є безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому його вимоги про розірвання договору оренди не можуть бути задоволені.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, на підставі всебічно з`ясованих обставин справи, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договороу оренди земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що недоведеною є обставина, що має значення для справи, про те, що сума 4 321,91 грн є орендною платою за 2021 рік з урахуванням індексу інфляції, суд не бере до уваги, з огляду на те, що предметом розгляду є саме несплата орендної плати за 2019-2020 роки.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач до звернення до суду з позовом ОСОБА_1 взагалі не мав наміру робити будь-які перерахунки орендної плати за договором оренди, не мав наміру виплачувати інфляційні втрати чи орендну плату з врахуванням індексу інфляції у 2018-2020 роках, з огляду на те, що у СВК «Нива» відсутня заборгованість зі сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції, враховуючи сплачену наперед суму коштів в розмірі 55000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішенняКомпаніївськогорайонногосуду Кіровоградськоїобласті02листопада2021року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09.03.2022.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко