Рішення

від 27.02.2022 по справі 902/1221/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2022 р. Cправа № 902/1221/21

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Пацалюк Н.В.

За участю представників сторін:

позивача Зубарєв В.В., довіреність №59 від 17.01.2022;

відповідача не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" (вул. Камська, буд. 64, м. Дніпро, 49106)

до: Державного підприємства "45 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (вул. Стрілецька, буд. 57, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 989571,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Державного підприємства "45 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" про стягнення 989 571,65 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки №56-45П-21 від 16.07.2021 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 10.12.2021 суд постановив позовну заяву № б/н від 01.12.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" залишити без руху та встановити останньому строк для усунення недоліків позовної заяви: 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

20.12.2021 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" б/н від 13.12.2021 про усунення недоліків позовної заяви, разом з якою надано нову редакцію позовної заяви, у якій вказано обґрунтований розрахунок сум, про стягнення яких клопоче позивач, а саме: стягнення 989 571,65 грн. заборгованості, з яких: 864 324,00 грн. - основного боргу, 39 474,74 грн. - пені, 60 502,68 грн. - 7% штрафу, 18 237,24 грн. - інфляційних збитків, 7 032,99 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 21.12.2021 відкрито провадження у справі № 902/1221/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 25 січня 2022 року.

Ухвалою суду від 25.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/1221/21 для судового розгляду по суті на 23 лютого 2022 р.

23.02.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив (пояснення) на позовну заяву про стягнення суми заборгованості, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На визначену судом дату 23.02.2022 в судове засідання з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.02.2022 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без його проголошення, в зв`язку з неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" (позивач, в договорі Постачальник) та Державним підприємством "45 Експериментальний механічний завод" (відповідач, в договорі Покупець) укладено Договір поставки №56-45П-21 (далі Договір), згідно із п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов`язується партіями відповідно до заявок Покупця поставляти Покупцю у власність товар (код за ДК 021:2015 (CPV): Шини для вантажних автомобілів 34352100-0), найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно зі Специфікацією, яка міститься в Додатку 1 до Договору і є його невід`ємною частиною (далі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його в порядку та на умовах даного Договору.

Загальна сума (ціна) Договору та ціна за одиницю Товару зазначаються в Специфікації та включають у себе вартість тари та упаковки Товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються Постачальником, вартість доставки Товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати Постачальника, пов`язані з виконанням цього Договору. Ціна Товару визначається в національній валюті України (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору розрахунок здійснюється за кожну окрему поставлену партію Товару протягом 21 календарного дня після підписання акта приймання-передачі або видаткової накладної на партію Товару.

Розрахунок здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника на підставі Специфікації, Заявки Покупця, виставленого рахунку, акту приймання-передачі або видаткової накладної на партію Товару, а також відповідно до інших умов Договору (п. 2.4. Договору).

Поставка Товару здійснюється згідно з Правилами «Інкотермс» у редакції 2010 року на умовах поставки DDP («зі сплатою мита») у місце поставки, що визначено в Специфікації до Договору та у строк відповідно до Заявок Покупця транспортом Постачальника (п. 3.1. Договору).

Сторони по Договору за неналежне виконання своїх зобов`язань несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами даного Договору (п. 4.1. Договору).

Згідно із п. 5.1. Договору останній набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань до повного виконання зобов`язань за даним Договором.

Додатком №1 до Договору (Специфікація) сторони погодили поставку товару (Шина 320R508 (12,00R20) 140K кИ-113 нс 10 premiorri, з камерою та обідною стрічкою, у кількості 106 шт. на загальну суму 864324,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5 Специфікації оплата Товару здійснюється наступним чином: 100% після постачання товару на протязі 21 календарного дня.

Пунктом 7 Специфікації визначено, що Постачальник зобов`язаний поставити партію Товару до 16.07.2021 р.

16.07.2021 між сторонами підписано Додаткова угода №1 до Договору №56-45П-21 від 16.07.2021 якою викладено специфікацію в новій редакції, а саме змінено дату поставки товару до 30.07.2021 (п. 7 Специфікації).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, останній здійснив поставку товару на загальну суму 864324,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №47093 від 03.08.2021.

Однак, всупереч умовам договору поставки впродовж 21 календарного дня після поставки товару кошти за поставлений Товар сплачені покупцем постачальнику не були.

Несплата відповідачем вартості поставленого Товару слугувала підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 989 571,65 грн. заборгованості, з яких: 864 324,00 грн. - основного боргу, 39 474,74 грн. - пені, 60 502,68 грн. - 7% штрафу, 18 237,24 грн. - інфляційних збитків, 7 032,99 грн. - 3% річних.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідач замовив у позивача дану продукцію з метою виконання договорів, укладених з Міністерством оборони України (МОУ) (договори № 370/3/5/2/1/9 та № 370/3/5/2/1/8 від 25 серпня 2021 року).

Поряд з тим, нажаль, у відповідача склалися обставини, що ускладнювали вико нання зобов`язань за договором укладеним між позивачем та відповідачем в повно му обсязі, в строки визначені договором, а саме несприятлива фінансова ситуація, пов`язана із не вчасним отриманням авансового платежу за укладеними державними Контрактами та відсутністю обігових коштів, а також відкритої кредитної лінії.

Відповідач планував розрахуватися з позивачем за рахунок коштів отриманих за виконання договорів № 370/3/5/2/1/9 та № 370/3/5/2/1/8 від 25 серпня 2021 року укладе них з МОУ. Проте, під час виконання вищевказаних договорів у відповідача виникли форс-мажорні обставини, що унеможливили вчасне їх виконання. Дане підтверджується висно вками Вінницької ТПП від 24.12.2021 року за № 23/12/501 та 23/12/502.

Вищевказані договори, що укладені між МОУ та відповідачем, та є джерелом погашення заборгованості предмета позову, на стадії за вершення.

Відповідач звертає увагу суду на характер діяльності підп риємства, що має велике значення в даній справі. Основний напрямок діяльності підп риємства це виконання замовлень для Міністерства оборони України. Застосування до ДП « 45 ЕМЗ» примусових заходів стягнення заборгованості унеможливить виконання державних завдань та поставить підприємство на межу пов ної зупинки виробництва. Під зривом можуть бути Державні оборонні замовлення.

Відповідно до п.4.6 Договору, що є предметом розгляду даної справи, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором (контрактом) у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існу вали під час укладення договору (контракту) та виникли поза волею сторін.

Враховуючи фактичні обставини, положення нормативно-правових актів, умови укладеного між сторонами договору, а також висновки Вінницької ТПП, вищевказані непередбачувані обставини, які підтверджені компетентними органами, є істотними обставинами та безпосередньо вплинули на строки виконання договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що застосу вання до підприємства пень та штрафів є таким, що не відповідає законодавству та умовам договору.

У зв`язку з наведеним відповідач повідомляє, що як тільки підприємство отримає кошти за договорами № 370/3/5/2/1/9 та № 370/3/5/2/1/8 від 25 серпня 2021 року, відразу керівництвом буде прийнято рішення щодо погашення існуючої заборгованості перед позивачем в повному обсязі. Отже, керівництво ДП « 45 ЕМЗ» зі свого боку вчиняє всі можливі дії щодо ро зрахунків з контрагентами та тримає вказане питання під жорстким контролем.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №56-45П-21 від 16.07.2021.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що останнім не виконано обов`язку щодо сплати вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною №47093 від 03.08.2021 у строк, що передбачений п. 2.3. Договору та кореспондується з п. 5 Специфікації -100% після постачання Товару на протязі 21 календарного дня.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" в частині стягнення з Державного підприємства "45 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" основної заборгованості у розмірі 864324,00 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з Державного підприємства "45 Експериментальний механічний завод" 39 474,74 грн. - пені, 60 502,68 грн. - 7% штрафу, 18 237,24 грн. - інфляційних збитків та 7 032,99 грн. - 3% річних.

Розглянувши вимоги щодо стягнення 39 474,74 грн. - пені та 60 502,68 грн. - 7% штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. У цій частині статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Позивач при розрахунку пені та штрафу посилається на частину другу статті 231 ГК України в якій зазначено у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Однак, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання (п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Разом з тим, за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір штрафних санкцій (пені, штрафу) за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування неустойки, або містить умову про те, що неустойка нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені та штрафу може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови їх сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 904/4156/18.

Судом встановлено, що у договорі, який є підставою позовних вимог, в тому числі стягнення неустойки, сторонами передбачено лише те, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України та умовами даного Договору. За порушення строків поставки Товару або умов якості Товару Постачальник несе відповідальність та зобов`язаний сплатити Покупцю штрафні санкції в розмірі відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України (п.4.1. та п. 4.3. Договору).

Отже, сторони не встановили розмір пені та штрафу за порушення виконання грошового зобов`язання, а лише за невиконання послуг, а абзац третій частини другої статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в позовній заяві, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної неустойки, а саме пені та штрафу.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 39 474,74 грн. - пені та 60 502,68 грн. - 7% штрафу задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених 18 237,24 грн. - інфляційних збитків та 7 032,99 грн. - 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 3 % річних за період прострочення з 25.08.2021 по 01.12.2021 та інфляційних втрат за період прострочення вересень 2021 по жовтень 2021 включно, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є обґрунтованим, внаслідок чого вказані складові заборгованості підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.

Щодо тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву про наявність форс-мажорних обставин, суд оцінює їх критично та не бере до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.6. Договору поставки № 53-45П-21 від 15.07.2021 р. Сторони Договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання Договору, виникли поза волею Сторін, якщо ці обставини вплинули на виконання Договору. Відсутність у боржника коштів, потрібних для виконання зобов`язань за Договором або відсутність у Сторони відповідних дозвільних документів необхідних для виконання Договору не є обставинами непереборної сили.

Крім того, за визначенням підпункту 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2017 №40 (3) (чинного на час виникнення спірних правовідносин) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо (пункт 3.2 Регламенту).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати пов`язані із сплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Державного підприємства "45 Експериментальний механічний завод" (вул. Стрілецька, буд. 57, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 08341806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" (вул. Камська, буд. 64, м. Дніпро, 49106, код ЄДРПОУ 31497076) 864324,00 грн. - основного боргу, 18 237,24 грн. - інфляційних збитків, 7 032,99 грн. - 3% річних та 13343,91 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У частині стягнення 39 474,74 грн. - пені та 60 502,68 грн. - 7% штрафу відмовити.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача levadnij.bl@tot.biz.ua, відповідача 45mz@ukroboronprom.com.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 10 березня 2022 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Камська, буд. 64, м. Дніпро, 49106)

3 - відповідачу (вул. Стрілецька, буд. 57, м. Вінниця, 21100)