Рішення

від 27.02.2022 по справі 914/3955/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2022 Справа № 914/3955/21

місто Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вері Велл ЗБК», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вандер Україна», м. Львів

про стягнення 23083,40 грн

Суддя Щигельська О.І.

Представники сторін не викликались

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вері Велл ЗБК» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вандер Україна» про стягнення заборгованості в розмірі 23083,40 грн.

Ухвалою суду від 28.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 914/3955/21 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.

Зазначена ухвала суду надсилалась на юридичні адреси сторін, зокрема поштовий конверт з копією ухвали суду від 28.12.2021, надісланий на адресу місцезнаходження позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вері Велл ЗБК», вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01135, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 71/7 повернувся на адресу суду «за закінченням терміну зберігання» (Довідка Ф.20).

Згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта», копію ухвали суду від 28.12.2021, надіслану на адресу місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вандер Україна», вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79031, Львівська обл., місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 91, квартира 30, відправлення вручено: особисто 03.01.2022.

Заперечень від відповідача проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у встановлений чинним процесуальним законом строк не надходило.

Згідно п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи письмових пояснень не подав.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

У позовній заяві стверджується, що між ТОВ «Вері Велл ЗБК» та відповідачем ТОВ «Вандер Україна» укладено договір поставки № 22/10 від 22.10.2020 року, договір підписано зі сторони позивача в 2-х примірниках та направлено для підписання відповідачу. Оскільки станом на дату подання позову відсутні відомості щодо підписання ТОВ «Вандер Україна» договору, позивач вважає що в порядку ст. 181, 184 ГПК України між ТОВ «Вері Велл ЗБК» та ТОВ «Вандер Україна» було укладено договір поставки товару в спрощеному порядку, на виконання умов якого позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, який не оплачено в повному обсязі, що й зумовило звернення до суду із відповідною позовною заявою про стягнення 23083,40 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вері Велл ЗБК» (постачальник; позивач по справі) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вандер Україна» (покупець; відповідач по справі) товар, на загальну суму 176369,33 грн що підтверджується копіями видаткових накладних: №2160 від 27.11.2020 року на суму 8953,26 грн; №2033 від 24.11.2020 року на суму 8593,04 грн; №2315 від 18.11.2020 року на суму 14434,81 грн; №2016 від 16.11.2020 року на суму 7725,06 грн; №2006 від 13.11.2020 року на суму 8180,75 грн; №1945 від 10.11.2020 року на суму 14421,06 грн; №1919 від 06.11.2020 року на суму 20640,59 грн; №1895 від 05.11.2020 року на суму 13001,23 грн; №1860 від 04.11.2020 року на суму 6532,30 грн; №1846 від 03.11.2020 року на суму 20601,30 грн; №1826 від 31.10.2020 року на суму 16826,03 грн; №1807 від 29.10.2020 року на суму 22894,57 грн; №1749 від 27.10.2020 року на суму 6452,20 грн; №1804 від 26.10.2020 року на суму 7113,13 грн.

Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Позивач зазначає, що TOB «Вандер Україна» не здійснено повного розрахунку за поставлений товар, зокрема не оплаченим залишився товар за видатковими накладними №2315 від 18.11.2020 року на суму 5 537,10 грн; №2033 від 24.11. 2020 року на суму 8 593,04 грн; №2160 від 27.11.2020 року на суму 8953,26 грн, загальна сума заборгованості становить 23 083,40 грн.

05.08.2021 позивач звернувся до відповідача з Вимогою про виконання зобов`язання та сплату заборгованості від 27.08.2021 в якій вимагав сплатити суму заборгованості за поставлений товар згідно Видаткових накладних №2315 від 18.11.2020 р„ №2033 від 24.11.2020 р., №2160 від 27.11.2020 р. в сумі 23 083,40 грн. протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги на рахунок ТОВ «Вері Велл ЗБК» з зазначенням реквізитів.

На підтвердження надсилання вимоги на адресу відповідача до позовної заяви долучено копію опису вкладення у цінний лист, копію фіскального чеку та поштової накладної установи зв`язку.

Відповіді на зазначену вимогу чи доказів оплати заборгованості до матеріалів справи не долучено.

Оскільки заборгованість не було сплачено, зважаючи на неналежне виконання контрагентом взятих на себе зобов`язань із оплати за отриманий товар, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вері Велл ЗБК» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вандер Україна» про стягнення заборгованості в розмірі 23083,40 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дії сторін, а саме передача постачальником товару за видатковими накладними та його прийняття покупцем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки й укладення відповідного договору у спрощений спосіб.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692, ч.1 ст.693 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, суд звертає увагу на те, що загальні положення ч.2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до ч.1 ст.222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення в покупця обов`язку здійснити розрахунки. Наявність у відповідача зобов`язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України й не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання зі сплати 23083,40 грн за товар, поставлений згідно з видатковими накладними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов`язань із оплати за отриманий товар, відтак, позовна вимога про стягнення 23083,40 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Вері Велл ЗБК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вандер Україна» про стягнення заборгованості в розмірі 23083,40 грн обґрунтована та підлягає задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір в розмірі 2270,00 грн покласти на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вандер Україна» (79031, Львівська обл., місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 91, квартира 30; ідентифікаційний код 42915335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІ ВЕЛЛ ЗБК» (01135, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 71/7, перший поверх; ідентифікаційний код 40482898) 23083,40 грн. заборгованості та 2270,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 09.03.2022.

Суддя Щигельська О.І.