Рішення

від 02.02.2022 по справі 925/810/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року

м. Черкаси справа № 925/810/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача не з`явився, відповідача Русенко В.Ю, адвокат за ордером, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Голдез до Товариства з обмеженою відповідальністю Дзензелівське про стягнення 81630,16 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 64 906,02 грн. боргу, 7 395,90 грн. пені, 7 607,03 грн. інфляційних втрат та 1 721,21 грн. 3% річних за неналежне виконання грошових зобов`язань по договору поставки від 23.01.2020 за № 23/01/2020.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе грошові зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару.

09.07.2021 відповідачем подано суду відзив на позов, у якому він просив закрити провадження в частині основного боргу в розмірі 64906,02 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору, а в частині стягнення штрафних санкцій просив суд відмовити.

17.07.2021 позивачем надано суду відповідь на відзив, в якій він також просив закрити провадження у справі в частині основного боргу в розмірі 64906,02 грн., повернути сплачений судовий збір в сумі 1804,93 грн., а в решті вимог позов задовольнити.

Ухвалою суду від 29.12.2021 розгляд справи призначено на 12 год. 00 хв. 03 лютого 2022 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти стягнення заявлених позивачем пені, річних та інфляційних втрат посилаючись на те, що поставлений товар був нижчої ніж обумовлена договором якості та без урахування інтересів відповідача.

Про час, дату та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Суд, вислухавши представника відповідача, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2020 між сторонами був укладений договір поставки № 23/01/2020 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов`язався поставити товар, зазначений в специфікації та/або накладній (далі - Товар), а відповідач (покупець) зобов`язався прийняти та оплатити цей Товар згідно умов цього Договору.

Факт передачі Товару від Постачальника Покупцю підтверджується підписаними видатковими накладними, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Розділом 2 Договору визначені умови постачання і ціна продукції.

На виконання вказаних умов договору в період з 23.01.2020 по 14.01.2021 позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 229 842,27 грн., що підтверджується видатковими накладними, дослідженими в судовому засіданні.

За умовами п.4.1 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на банківський рахунок Постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів із дати поставки Товару.

Станом на 15 червня 2021 р. відповідачем був здійснений розрахунок за отриманий від позивача Товар на загальну суму 164 936,25 грн.

Згідно п.5.1 Договору сторони несуть відповідальність за несвоєчасне виконання або невиконання своїх зобов`язань відповідно до умов Договору та діючого законодавства України.

П.5.2 Договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати Покупцем поставленого Товару, останній сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми поставленого Товару за кожний день невиконання своїх зобов`язань, 3% річних та збитки від інфляції.

Відповідно п.5.2 Договору нарахування пені здійснюється за весь період прострочення. Тобто, сторони Договором встановили інший строк нарахування штрафних санкцій (пені), ніж передбачено частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме: весь період прострочення.

Як вбачається з пункту 5.4 Договору строк позовної давності щодо стягнення пені складає 3 (три) роки, тобто сторони скористалися правом, встановленим ст. 259 Цивільного кодексу України, та збільшили до 3 років позовну давність до вимог про стягнення пені.

За порушення відповідачем строку оплати Товару позивачем здійснено обчислення суми пені в розмірі 7 395,90 грн. При здійсненні розрахунку пені позивач враховував наступне:

-обчислення суми пені за кожною простроченою оплатою (по кожній видатковій накладній);

-прострочення оплати з 15 календарного дня з дати поставки Товару (пункт 4.1. Договору);

-пеня нараховувалась у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми поставленого Товару за кожний день невиконання зобов`язань (пункт 5.2 Договору);

-пеня нараховувалась за весь період прострочення (пункт 5.2 Договору, частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України);

-строк позовної давності щодо стягнення пені складає 3 (три) роки (пункт 5.4 Договору, ст. 259 Цивільного кодексу України).

Також, позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з грудня 2020 р. по травень 2021 р. в сумі 1 721,21 грн. та трьох процентів річних за період з 07.02.2020 по 15.06.2021 в розмірі 7 607,03 грн.

07 травня 2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією, за якою вимагав від останнього сплатити суму основного боргу, розраховані суми пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач відповідь на претензію позивачу на надав, проте сплатив частину основного боргу в сумі 16 029,92 грн.

За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Ч.1 ст.181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ч.1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 655, 692, 712 ЦК України містять такі положення.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору поставки від 23.01.2020 за № 23/01/2020. Свої зобов`язання за цим договором позивач виконав належним чином та передав відповідачу Товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Факт виконання позивачем належним чином договірних зобов`язань по вищевказаному Договору підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та не оспорюються відповідачем.

Судом з`ясовано, що відповідач на підставі платіжних доручень від 17.06.2021 та 24.06.2021 сплатив позивачу суму основного боргу в розмірі 64 906,02 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що в цій частині заявлених вимог відсутній предмет спору, а тому спір щодо стягнення основного боргу підлягає закриттю відповідно до положень п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

За порушення відповідачем умов господарського зобов`язання згідно пунктів 5.1 5.4 Договору, відповідно до поданого позивачем розрахунку, розмір нарахованої пені становить 7 395,90 грн.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд вважає, що розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ст. 232 ГК України.

Також, згідно розрахунку, здійсненого позивачем, розмір нарахованих відповідачу за період з грудня 2020 р. по травень місяць 2021 р. втрат внаслідок інфляції становить 7 607,03 грн. та 1 721,21 грн. 3% річних. Розрахунок позивача суд вважає вірним та обґрунтованим.

Твердження відповідача щодо поставки товару нижчої ніж обумовлена договором якості та без урахування інтересів відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки докази порушення позивачем умов договору щодо якості товару в матеріалах справи відсутні.

За приписами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів належного виконання відповідачем зобов`язань по вказаному Договору до суду не подано.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Зобов`язання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

З огляду на вищевикладені обставини справи і приписи законодавства суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення пені та господарських санкцій за неналежне виконання грошових зобов`язань відповідають умовам вказаного Договору та положенням ст.625 ЦК України, є обґрунтованими, і такими, що підлягають до задоволення.

За таких обставин позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 465,07 грн.

Відповідно до п. 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідне клопотання позивача міститься у відповіді на відзив від 19.07.2021.

Відтак, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 804,93 грн. (одна тисяча вісімсот чотири грн. 93 коп.), сплачений на підставі платіжного доручення від 16 червня 2021 року № 1604.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ» (20132, Черкаська область, Маньківський район, село Іваньки, вул. Соборна, 3, ідентифікаційний код 32837429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕЗ» (33013. м. Рівне, вул. Директорії, буд. 6, кв. 45, ідентифікаційний код 31994425) - 7 395,90 грн. (сім тисяч триста дев`яносто п`ять грн. 90 коп.) пені, 7 607,03 грн. (сім тисяч шістсот сім грн. 03 коп.) інфляційних втрат, 1 721,21 грн. (одна тисяча сімсот двадцять одна грн. 21 коп.) три проценти річних та 465,07 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕЗ» (ідентифікаційний код 31994425) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 804,93 грн. (одна тисяча вісімсот чотири грн. 93 коп.), сплачений згідно платіжного доручення від 16 червня 2021 року № 1604.

В частині стягнення 64 906,02 грн. боргу провадження закрити через відсутність предмету спору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.03.2022.

Суддя К.І. Довгань