Рішення

від 09.03.2022 по справі 925/60/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 року м. Черкаси справа № 925/60/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю А.І.Д.А до Черкаського державного технологічного університету про стягнення 177499 грн. 98 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю А.І.Д.А звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Черкаського державного технологічного університету (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки товару №327-Р від 24.12.2021 року, 177499 грн. 98 коп. боргу за, а також відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати отриманого від позивача товару за договором поставки товару №327-Р від 24.12.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.01.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/60/22 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.02.2022 року.

Відповідач в особі ректора подав суду 09.02.2022 року відзив на позовну заяву (вх. № 2156/22, а.с. 27-29), в якому визнав заявлені позовні вимоги повністю.

Представник позивача подав суду 23.01.2022 року, 24.02.2022 року заяви (вх. № 3103/22, 3128/22, а.с. 35-36, 38), в яких просив повернути позивачу 50 % судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову у зв`язку з визнанням відповідачем даного позову, розгляд справи провести без їх участі.

В судове засідання 24.02.2022 року представник сторін явку представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з таких підстав.

24.12.2021 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю А.І.Д.А., як постачальником, та відповідачем Черкаським державним технологічним університетом, як замовником, за результатами проведеної спрощеної процедури закупівель укладено договір поставки товару № 327-Р (далі Договір, а.с. 13-16), ), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити, а замовник, в порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язався прийняти і оплатити постачальнику товар для виконання науково-дослідних робіт, за Кодом ДК 021:2015-30230000-0-Компютерне обладнання (товар) за асортиментом, цінами і кількістю, зазначеними у специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною.

У Договорі передбачені усі його істотні умови, зокрема:

п. 3.2. ціна договору становить 177499 грн. 98 коп. з ПДВ, у т.ч. ПДВ 29583 грн. 33 коп.;

п. 5.1.3. замовник зобов`язався здійснити оплату за товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу до 10 календарних днів з моменту поставки товару та на підставі підписаних замовником і постачальником видаткових накладних на товар;

п. 5.3.1. постачальник зобов`язався забезпечити поставку товару не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання договору сторонами, але не пізніше 24.12.2021 року;

п. 9.1. договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання умов Договору сторонами укладено 24.12.2021 року специфікацію (а.с. 17 ), в якій погоджено поставку товару на загальну суму 177499 грн. 98 коп. у тому числі ПДВ 20% - 29583 грн. 33 коп.

Із видаткової накладної № 12 від 29.12.2021 року (а.с. 18) вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на суму 177499 грн. 98 коп., який відповідач отримав без зауважень та не оплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки товару №327-Р від 24.12.2021 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цими договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов`язує виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що товар за договором поставки товару №327-Р від 24.12.2021 року був отриманий відповідачем на суму 177499 грн. 98 коп., без зауважень, що підтверджується підписом представника відповідача, завіреного печаткою відповідача на видатковій накладній № 12 від 29.12.2021 року, проте оплату за отриманий товар відповідач не здійснив

та визнав заборгованість у відзиві.

Отже, наявність і розмір боргу в розмірі 177499 грн. 98 коп. позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, відповідачем визнана тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 177499 грн. 98 коп. боргу задовольняє у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 1331 грн. 25 коп.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню решта сплаченого судового збору у розмірі 1331 грн. 25 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Черкаського державного технологічного університету, код ЄДРПОУ 05390336, місцезнаходження: 18006, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 460, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю А.І.Д.А., код ЄДРПОУ 31701728, місцезнаходження: 18035, м. Черкаси, вул. Постишева, буд. 29 - 177499 грн. 98 коп. боргу, 1331 грн. 25 коп. судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю А.І.Д.А., код ЄДРПОУ 31701728, місцезнаходження: 18035, м. Черкаси, вул. Постишева, буд. 29 з Державного бюджету України 50% судового збору у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 25 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 24 від 19.01.2022 року.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 10.03.2022 року.

Суддя Грачов В.М.