Рішення

від 22.02.2022 по справі 161/13569/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/13569/21

Провадження № 2/161/281/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кирилюк В.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Шолом С.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лище» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору міни земельних ділянок.

В С Т А Н О В И В :

30 липня 2021 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лище» (далі позивач, СТОВ «Лище») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач-1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі відповідач-2, ОСОБА_2 ) про визнання недійсним договору міни земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору оренди від 02 грудня 2020 року є орендарем земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0722883600:08:000:0042, яка належала відповідачу-1.

05 січня 2021 року вказана ділянка за договором міни була відчужена на користь відповідача ОСОБА_2 .

Позивач вважає недійсним вказаний договору, оскільки порушене його переважне права орендаря на її викуп.

Крім того, вважає, що ціна земельних ділянок була неспівмірною, а самі вони знаходяться у різних місцевостях.

З наведених підстав просить суд визнати недійсним договір міни від 05 січня 2021 року, який укладений між відповідачами.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, але у письмовій заяві просить суд слухати справу за її відсутності, позовні вимоги заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.

Судом встановлено, що 05 січня 2021 року між відповідачами був укладений договір міни, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0722883600:08:000:0042, а взамін отримала земельну ділянку 0722883600:01:001:2686 (а.с.18-19).

Згідно договору оренди землі від 02 грудня 2020 року, позивач є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 0722883600:08:000:0042 (а.с.13-14).

Надаючи правову оцінку доводам позивача про недійсність спірного договору міни, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 777 ЦК України визначено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Отже, наймач може скористатися своїм переважним право на купівлю земельної ділянки, якою він користується, лише у разі її продажу, а не міни.

Позивач, в силу діючого на час виникнення спірних правовідносин мораторію на відчуження земельних ділянок (паїв) сільськогосподарського призначення, взагалі не міг мати у власності аналогічних за своєю правовою природою ділянок, а тому учасником міни бути не міг.

Аналогічнапозиція викладенау постановіВерховного Судувід 30червня 2021року № 328/2423/18.

До того ж, права та законні інтереси наймача, який вважає, що його переважне право на купівлю об`єкта оренди порушено, підлягають захисту не шляхом пред`явлення позову про визнання недійсним договору, а шляхом пред`явлення позову про переведення на себе прав та обов`язків покупця. Обраний позивачем спосіб захисту суперечить суті його порушеного законного інтересу, тобто, є неефективним та не призводить до реального поновлення прав та законних інтересів.

Крім того суд звертає увагу, що згідно статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

В пункті 37 укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору оренди сторони чітко вказали, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов договору або розірвання договору, що узгоджується з приписами ст.770 ЦК України.

Отже, за фактом зміни власника спірної земельної ділянки права та законні інтереси позивача не були порушені, адже він продовжує залишатися її орендарем за діючим договором оренди.

Що стосуєтьсядоводів позивачапро порушеннявідповідачами мораторіюна відчуженняземельних діляноксільськогосподарського призначення,суд звертаєувагу направову позицію,яка викладенау п.п.73-80постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від15травня 2019року № 227/1506/18, яка полягає у наступному.

Встановлена пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у редакції, чинній до 1 січня 2019 року, передбачала винятки, одним з яких була можливість обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону, а не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай).

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша-третя статті 715 ЦК України).

У разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву (частина перша статті 14 Закону № 899-IV).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку (абзац одинадцятий частини першої статті 5 Закону № 899-IV), а в редакції, чинній з 1 січня 2019 року, до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Частина перша статті 14 цього Закону визначає один з випадків можливого обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не регулює обмін земельними частками (паями), права на які підтверджені сертифікатом, і розподіленими та визначеними у натурі земельними ділянками, які ще не зареєстровані за власниками земельних часток (паїв).

Стаття 14 Закону № 899-IV не забороняє можливість обміну земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначена у підпункті «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній до 1 січня 2019 року, та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а й інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Наявність у сільських, селищних, міських рад і районних державних адміністрацій передбаченого в абзаці одинадцятому частини першої статті 5 Закону № 899-IV повноваження оформляти матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку (з 1 січня 2019 року до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку), не виключає можливість обміну згідно з чинним законодавством земельними ділянками, на які вже були видані державні акти на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

З наведеного слідує, що відповідачі правомірно та в межах виключень з чинного на момент укладення договору міни мораторію обмінялися сформованими земельними ділянками, на які були видані державні акти, а сам по собі такий обмін не порушує ні переважного права позивача, як наймача земельної ділянки, ні його законних інтересів, пов`язаних з продовження дії договору оренди після зміни власника земельної ділянки.

Доводи відповідача про те, що земельні ділянки, які були обмінені, не є співмірними за вартістю є надуманими, оскільки відповідачі, керуючись принципом свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України, були вільні у визначенні економічної доцільності для укладення договору, а позивач не вправі нав`язувати їм свої міркування та доводи з цього приводу, адже є лише орендарем земельної ділянки.

Що стосується доводів позивача про відчуження земельних ділянок в межах різних масивів, суд зазначає, що вказане узгоджується з приписами ч.1 ст.14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», які подібну міну дозволяють.

З наведених вище міркувань суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.265 ЦПК України,суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лище» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору міни земельних ділянок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачем у справі є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лище», Волинська область, Луцький район, с. Лище, вул. Центральна, 83А, код ЄДРПОУ 32644500.

Відповідачами у справі є:

1) ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

2) ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 03 березня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Ф. Кирилюк