Рішення

від 08.03.2022 по справі 120/16721/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 березня 2022 р. Справа № 120/16721/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Томашпільської селищної ради (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача, яка полягає у не належному розгляді заяви позивача про надання їй дозволу на розробку документації із землеустрою.

Ухвалою від 01.12.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що на виконання вимог ст. 118 ЗК України, питання про надання позивачу дозволу було винесено на розгляд чергової сесії, однак, відповідне питання не було підтримане більшістю голосів від загального складу корпусу Томашпільської селищної ради.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 21.09.2021 позивач звернулась до відповідача із колективним клопотанням від 17.09.2021 про надання їй дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0523955100:02:000:0378, яка розташована на території Томашпільської селищної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області.

Разом із тим, як зазначає позивач у позовній заяві, станом на дату звернення із даним позовом до суду, рішення за наслідком розгляду заяви від 17.09.2021 прийнято не було.

Таким чином, вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви від 17.09.2021, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За змістом частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В силу частини 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Також, з аналізу зазначених норм слідує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, повинен прийняти вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

За правилами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Тобто, розгляд клопотання заінтересованої особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2018 року по справі №826/8844/16.

Судом встановлено, що позивач у визначеному законодавством порядку звернулась до відповідача щодо надання їй дозволу на розробку документації із землеустрою, проте відповідач одне із передбачених законодавцем рішень у спосіб встановлений законом (шляхом прийняття рішення на пленарному засіданні ради) не прийняв.

При цьому, як слідує із протоколу поіменного голосування 14 сесії Томашпільської селищної ради від 07.10.2021 щодо розгляду питання про надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою, депутати проголосували наступним чином: "за - 2, проти - 0, утримались - 17, не голосували - 0".

Такі наслідки голосування, на думку суду, не є рішенням (розпорядчим актом), передбаченим вимогами Земельного кодексу України стосовно розгляду цієї категорії заяв громадян.

В свою чергу ситуація, яка виникла, спричиняє правову невизначеність, оскільки заява позивача фактично залишається невирішеною через відсутність будь-якого конкретного рішення уповноваженого органу, а визначені законом строки на прийняття рішення уже закінчились.

Крім того, такий результат голосування не можна розцінювати як виконання відповідачем свого обов`язку, оскільки відповідач був зобов`язаний прийняти рішення, обираючи з двох можливих та передбачених ЗК України варіантів: надання дозволу чи/або відмову у наданні дозволу на розробку документації.

При цьому, судом не заперечується право колегіального органу приймати рішення в межах наданих йому повноважень, однак робити це він зобов`язаний з урахуванням чітких вимог та обмежень, встановлених законом, якими у цьому випадку є положення ЗК України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем допущено бездіяльність, яка полягає у не прийняті по суті рішення за наслідками розгляду заяви позивача про надання їй дозволу на розробку документації із землеустрою.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові №454/160/17 від 09.07.2021, від 19.08.2021 по справі №826/14320/17 та від 23.11.2021 по справі №580/704/21, які полягають у тому, що результати голосування не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

Таким чином, оскільки відповідачем не прийнято рішення про надання чи/або відмову в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою у відповідності до вимог ЗК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача підлягають задоволенню.

В той же час, визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою, суд зазначає наступне.

Так, абзацом 1 частини 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 05.09.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України та дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а ст.122 ЗК України - повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Суд вважає, що в контексті обставин спірних правовідносин застосування вищевказаного способу захисту вимагає з`ясування судом чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Згідно з приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України для прийняття рішення про надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки необхідно оцінити відповідність місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В даному випадку, судом не встановлено, що для прийняття рішення виконано всі умови, визначені законом, а саме, що уповноваженим органом здійснено перевірку відповідності місця розташування бажаного замовником об`єкту вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що зумовлює неможливість з`ясування судом питання про наявність або відсутність підстав для надання відповідного дозволу позивачеві для зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення.

Відтак, позовна вимога щодо зобов`язання надати дозвіл дозволу на виготовлення документації із землеустрою не підлягає задоволенню.

Разом з тим, згідно абзацом другим з частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, а також беручи до уваги те, що подане позивачем клопотання фактично залишилось не вирішеним, на думку суду, належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та прийняти мотивоване рішення про надання чи/або відмову у наданні відповідного дозволу.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем у розмірі 908 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 681 грн. тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Томашпільської селищної ради щодо не прийняття по суті рішення за наслідком розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розробку документації із землеустрою.

Зобов`язати Томашпільську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2021 про надання їй дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0523955100:02:000:0378, яка розташована на території Томашпільської селищної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області та прийняти мотивоване рішення про надання чи/або відмову у наданні відповідного дозволу

В задоволенні решти вимог даного позову, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню за рахунок бюджетних асигнувань Томашпільської селищної ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Томашпільська селищна рада (пл. Т. Шевченка, 1, смт. Томашпіль, Вінницька область код ЄДРПОУ 04326218)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 09.03.2022

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна