Рішення

від 03.03.2022 по справі 260/2111/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2022 року м. Ужгород№ 260/2111/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань Полянич В.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

сторони та учасники справи у судове засідання - не з`явилися;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Ясінянського споживчого товариства (вул. Миру, буд. 19,смт. Ясіня,Рахівський район, Закарпатська область,90630) до Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Шевченка, буд. 43,м. Рахів,Закарпатська область,90600), де третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Рахівському районі Закарпатської області (м. Рахів, вул. Миру, 50, Закарпатська область) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Ясінянське споживче товариство звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), де третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.06.2019 року Рахівським районним судом видано виконавчий лист у справі №305/2050/15. Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.10.2019 року ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 06.03.2019 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.07.2020 року при новому апеляційному розгляді вирок місцевого суду від 20.06.2020 року залишено без змін. 21.10.2020 року у зв`язку із поданням стягувачем заяви від 21.10.2020 року, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. 22.10.2020 року постанову про стягнення виконавчого збору №59430684 від 11.07.2019 року виділено в окреме виконавче провадження №63382334 та винесено постанову про арешт коштів боржника. Так, 24.10.2020 року на депозитний рахунок відповідача надійшла сума 1 293, 57 грн., з яких суму 69 грн. перераховано як витрати виконавчого провадження за ведення АСВП та суму 1 224, 57 грн. виконавчий збір на користь держави. 28.10.2020 року на депозитний рахунок відповідача надійшла сума 26 036,18 грн., яка перерахована як виконавчий збір на користь держави. Однак, в подальшому постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 16.07.2020 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.02.2021 року вирок Рахівського районного суду від 20.06.2018 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Таким чином,23.03.2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням вироку, на підставі якого видано виконавчий лист від 07.06.2019 року, а постанову про стягнення виконавчого збору повернуто органу, який її видав. 08.04.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення грошових коштів, стягнутих на підставі вироку, скасованого судом апеляці

Відповідач надіслав до суду відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог мотивуючи тим, що винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 10 % суми заборгованості за виконавчим листом Рахівського районного суду Закарпатської області від 07.06.2019 року відповідає вимогам чинного законодавства України, є правомірним та не заперечується боржником. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, наголошуючи на тому, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки підставою для повернення стягнутого виконавчого збору відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» було закінчення виконавчого провадження, в межах якого було стягнуто виконавчий збір, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 цього Закону України «Про виконавче провадження», а тому на думку відповідача відсутній обов`язок органу державної виконавчої служби вжити заходів щодо повернення стягнутого виконавчого збору на користь позивача.

Представник позивача, представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Представник позивача та відповідач надіслали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та учасників справи на підставі наявних доказів.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.07.2019 року, керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59430684 про примусове виконання виконавчого листа Рахівського районного суду Закарпатської області № 305/2050/15-к від 07.06.20219 про: «стягнути з Ясінянського споживчого товариства на користь ОСОБА_2 377772,91 матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди» (а.с. 84-85).

11.07.2019, відповідно до вимог ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору по ВП №59430684 (а.с. 87).

В подальшому, 21.10.2020 року державним виконавцем, відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі заяви стягувача від 21.10.2020 року №5250/18.7-32 (а.с.89-90).

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Таким чином, винесення постанови по ВП №59430684 про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % суми заборгованості за виконавчим документом відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження, при цьому суд зауважує, що правомірність такої не оскаржується позивачем. Докази протилежного сторонами до суду не надані та такі відсутні в матеріалах справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню. Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Відповідно до абз. 12 п. 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень - разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Зазначені положення частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» кореспондуються з нормою абзацу 12 пункту 8 розділу III Інструкції.

Так, 22.10.2020 у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, керуючись ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», абз. 12 п. 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, державним виконавцем виділено в окреме виконавче провадження та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63382334 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №59430684 на суму 47 777,29 грн. від 11.07.2019 року (а.с. 46-47).

22.10.2020 року, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні №63382334 відповідачем винесено постанову про арешт коштів позивача (боржника).

Як встановлено в ході розгляду справи по суті та не заперечувалося сторонами, 24.10.2020 року на депозитний рахунок відповідача надійшла сума 1 293, 57 грн., з яких 69 грн. перераховано як витрати виконавчого провадження за ведення АСВП та суму 1224,57 грн. виконавчий збір на користь держави, а 28.10.2020року на депозитний рахунок відповідача надійшла сума 26036,18 грн., яка перерахована як виконавчий збір на користь держави (а.с. 7).

Судом встановлено, що постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 16.07.2020 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції (а.с. 38-41).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.02.2021 року вирок Рахівського районного суду від 20.06.2018 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції (а.с. 42-44).

19.03.2021 року до відділу ДВС надійшло клопотання представника боржника адвоката Ємчук Л.В. про закінчення виконавчого провадження та скасування заходів примусового виконання, оскільки рішення суду (вирок), на підставі якого виданий виконавчий лист Рахівського районного суду Закарпатської області №305/2050/15-к від 07.06.2019 скасовано.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, у випадку виділення її в окреме виконавче провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Таким чином, підставою для повернення стягнутого виконавчого збору відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження, в межах якого було стягнуто виконавчий збір, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 цього Закону.

Згідно п. 5. ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 10. ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Оскільки постанову про стягнення виконавчого збору №59430684 від 11.07.2019 винесено при примусовому виконанні рішення суду, яке скасовано, таким чином, 16.03.2021 державним виконавцем, керуючись п.10 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №63382334 (а.с. 48-49).

Суд зауважує, що виконавчим документом у виконавчому провадженні №63382334 є постанова про стягнення виконавчого збору №59430684 від 11.07.2019, яка у встановленому законом порядку не скасована. Доказів протилежного позивач до суду не надав.

З огляду на вище викладене, суд приходить висновку, що у відповідача відсутній обов`язок вжити заходи щодо повернення стягнутого виконавчого збору на користь позивача у порядку передбаченому п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Ясінянського споживчого товариства (вул. Миру, буд. 19, смт. Ясіня, Рахівський район, Закарпатська область, 90630, код ЄДРПОУ 01750683) до Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Шевченка, буд. 43, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 34909374), де третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Рахівському районі Закарпатської області (м. Рахів, вул. Миру, 50, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 37862638) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 09.03.2022 року.