Рішення від 09.03.2022 по справі 380/24781/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 року

справа №380/24781/21

провадження № П/380/25032/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом SVD Trans s.r.o. до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів, -

в с т а н о в и в :

SVD Trans s.r.o. в особі Представництва в Україні (місцезнаходження: 82195, Львівська область, Дрогобицький район, с.Довге-Гірське, код ЄЛРПОУ 26579492) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м.Київ, проспект Перемоги,14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: 81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул.Богдана Хмельницького,144), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарських санкцій №№215726, 215727, 215728, 245729, 215730, 215731, 215732, 215733, 215734, 215735, 215736, 215737 215738, 215739 від 02.08.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.08.2021 Західним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено 14 постанов про застосування до позивача адміністративно-господарських штрафів за порушення, відповідальність за які передбачена абз.11 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає зазначені доводи відповідача безпідставними, оскільки під час перевірки посадовим особам відповідача було надано тахокарти та бланки підтвердження діяльності водіїв. Стверджує, що відповідачем було порушено вимоги Порядку №1567, зокрема щодо дотримання процедури розгляду акта перевірки про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Також позивач зазначив, що відповідач позбавив його права взяти участь у розгляді справи, оскільки не повідомляв та не викликав останнього на розгляд відповідної справи. Звернув увагу суду на те, що оскаржувані постанови були прийняті у день складення акта, що свідчить про порушення відповідачем Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті. Посилається на практику Верховного Суду та просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 28.12.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час здійснення заходів державного контролю 02.08.2021 на а\д М-10 Львів-Краківець державними інспекторами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було зупинено транспортний засіб SETRA S416 та запропоновано надати документи, передбачені вимогами Закону України «Про автомобільний транспорт» і Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР). За результатами заходів державного контролю відповідач встановив порушення позивачем вимог абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», які зафіксовані в акті. Зазначив, що у ході перевірки позивачем не було надано білетно-облікової документації, було встановлено порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів, а також управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних пасажирських перевезень позивачем здійснювалося без щоденних листків режимів праці та відпочинку водія за період з 13.07.2021 до 26.07.2021. Відповідач вважає, що оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу прийняті відповідно до вимог чинного законодавства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позо;вні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Комерційна фірма SVD Trans s.r.o є нерезидентом, товариством з обмеженою відповідальністю, яке зареєстроване на території Чеської республіки, що підтверджується витягом з комерційного реєстру, що ведеться Крайовим судом у Празі, відділ С, запис: 78643, перекладеним 19.03.2021 перекладачем Дзиндра О.Й. в присутності приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Момот М.О., зареєстрованим в реєстрі за № 257.

02.08.2021 на автодорозі М-10 Львів-Краківець державними інспекторами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було зупинено транспортний засіб SETRA S416, що належить SVD Trans s.r.o з метою проведення перевірки транспортного засобу на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

02.08.2021 за результатами перевірки Західним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено акт №310027, в якому зафіксовано порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

02.08.201 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Західним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанови про застосування до SVD Trans s.r.o адміністративно-господарських штрафів: санкцій №№215726, 215727, 215728, 215729, 215730, 215731, 215732, 215733, 215734, 215735, 215736, 215737 215738, 215739 за порушення, передбачене абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних пасажирських перевезень без роздруківки даних роботи тахографа за період з 19.07.2021 до 26.07.2021) - у розмірі по 680,00 грн за кожен випадок порушення.

Позивач не погоджується із спірними постановами відповідача, вважає їх протиправними, тому звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з п. п. 2, 3 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Пунктом 4 Порядку № 1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (п. 14 Порядку № 1567).

Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що позивач є іноземним перевізником, що зареєстрований на території Чеської Республіки.

Відповідно до абз. 5 ст. 53 Закону № 2344-ІІІ при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати: дозвіл України; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

Абзацом 8 ст. 53 Закону № 2344-ІІІ, передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів визначено в пунктах 20-30 Порядку № 1567.

Зокрема, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20).

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (пункт 21).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (пункт 22).

Згідно з матеріалами справи, в акті перевірки від 02.08.2021 № 310027 зафіксовано допущення позивачем порушень, відповідальність за які передбачена абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку у вигляді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 11), за виконання нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, перелік яких визначений ст. 53 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 6).

Суд зауважує, що ст. 60 Закону України про «Автомобільний транспорт» передбачає, що при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

При цьому, зі змісту даної статті не вбачається, що управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є триваючим правопорушенням.

Заповнення щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є щоденним обов`язком водія, а тому перевірка дотримання такого обов`язку проводиться окремо за кожен день, коли водій керував відповідним транспортним засобом.

Таким чином, у разі виявлення порушення водієм зазначеного вище обов`язку уповноважена особа має право накладати штраф за кожен випадок такого порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2019 у справі № 816/124/17, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Відтак, твердження позивача, що здійснення автомобільних перевезень без реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - це триваюче правопорушення, а, отже, відповідач протиправно виніс 14 постанов про накладення штрафу за одне і те ж правопорушення, - не знаходить належного правового обґрунтування.

В той же час, оцінивши повідомлені сторонами обставина та долучені до матеріалів справи докази у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку про недотримання відповідачем процедури, встановленої Порядком №1567, що є достатнім для визнання спірних постанов протиправними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26 Порядку № 1567).

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5. Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. (пункти 27, 29).

Втім, належних та допустимих доказів завчасного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи щодо нього, як це регламентовано п. 25 Порядку № 1567, відповідач суду не надав. При цьому, доводи позивача щодо неповідомлення його про розгляд справи відповідачем не спростовані.

Більше того, письмовими доказами долученими до матеріалів справи підтверджується, що розгляд справи відповідачем та прийняття оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарських санкцій було здійснено в день складення акту про виявлені порушення 02.08.2021.

Отже, контролюючий орган створив умови, за яких перевізник з об`єктивних причин не міг дізнатися та взяти участь у розгляді справи про накладення на нього штрафу.

Наведене дає суду підстави для висновку, що справа про притягнення позивача до відповідальності розглядалася без відома та інформування останнього, що позбавило його права бути присутнім під час розгляду справи, висловити заперечення, подати докази на спростування висновків акту перевірки.

Аналогічного змісту позиція наведена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 813/5802/15, в якій зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відповідачем та прийняття рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій було здійснено в день складення акту про виявлене порушення. Отже, судами не досліджувались обставини, чи була повідомлена уповноважена особа суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення, чи мала можливість захистити належним чином свої права та надати докази на спростування висновків акту перевірки.

Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

На переконання суду, відповідач - суб`єкт владних повноважень позбавив позивача права на захист, як і не надав можливості надати докази на спростування висновків акта перевірки, що свідчить про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, зокрема про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача.

Враховуючи наведене, суд погоджується із твердженнями позивача, що відповідач позбавив позивача права взяти участь у розгляді справи про накладення на нього штрафу.

З огляду на викладені обставини, з врахуванням практики Верховного Суду, Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку, що справа про притягнення SVD Trans s.r.o до відповідальності розглядалася без відома та інформування останнього, що позбавило позивача права бути присутнім, вислуханим, пред`явити йому факти, аргументи та докази на спростування висновків акту перевірки, що могли бути ураховані відповідачем під час розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін на підтвердження своїх правових позицій, суд доходить переконання, що оскаржені постанови відповідача не відповідають критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті всупереч нормам Порядку № 1567, за обставин відвертого ігнорування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що стосується її прав та інтересів. Тому позовні вимоги SVD Trans s.r.o про визнання протиправними та скасування постанов від 02.08.2021 про застосування адміністративно-господарських штрафів є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, у прохальній частині позову позивач просить стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача 2270,00грн судового збору та 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

До матеріалів справи долучено дублікат від 07.12.2021 про сплату судового збору на суму 2270,00грн. Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог SVD Trans s.r.o, суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору. При цьому, враховуючи, що Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки є структурним підрозділом апарату Державної служби України з безпеки на транспорті та її територіальним органом (без присвоєння ідентифікаційного коду), суд стягує судовий збір з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Що ж до стягнення на користь позивача витрат, понесених ним на правничу допомогу адвоката у сумі 1000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги № 39 від 02.12.2021 та копія дубліката чека від 07.12.2021 про оплату за надання правничої допомоги на суму 1000,00грн. Однак, позивачем не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що в силу ч. 5 ст. 34 КАС України слугує підтвердженням розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу не підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов SVD Trans s.r.o (місцезнаходження Представництва в Україні: 82195, Львівська область, Дрогобицький район, c. Довге-Гірське; код Представництва в Україні: 26579492) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03135, м.Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: 81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул.Богдана Хмельницького, 144) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарських санкцій №№215726, 215727, 215728, 215729, 215730, 215731, 215732, 215733, 215734, 215735, 215736, 215737 215738, 215739 від 02.08.2021.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03135, м.Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок її бюджетних асигнувань 2270 (дві тисячі двісті сімдесят)грн.00коп. сплаченого судового збору на користь SVD Trans s.r.o (місцезнаходження Представництва в Україні: 82195, Львівська область, Дрогобицький район, c. Довге-Гірське; код Представництва в Україні: 26579492).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.