Рішення

від 10.03.2022 по справі 182/8188/21

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/8188/21

Провадження № 2/0182/1120/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.03.2022 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

розглянув у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об`єднання „Трубосталь про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії щодо збереження місця роботи, нарахувати та виплачувати середній заробіток до оголошення про демобілізацію, стягнення моральної шкоди про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Представник позивача адвокат Яремчук Л.В., що діє на підставі ордеру серія АЕ №1100364 від 23.11.2021 року, договору про надання правової допомоги №84 від 22.11.2021 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 08.06.2018 року серія ДП №3729 (а.с.10).

Заяви по суті справи:

Представник позивача адвокат Яремчук Л.В. від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об`єднання „Трубосталь та просить суд визнати наказ №192/2 від 01.11.2021 року протиправним, поновити ОСОБА_1 на роботі в товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об`єднання „Трубосталь на посаді старшого майстра зміни з 01.11.2021 року, зобов`язати відповідача зберегти місце роботи ОСОБА_1 , нарахувати та виплачувати середній заробіток до оголошення рішення про демобілізацію, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01.11.2021 року, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн., стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу(а.с. 1-5, 25-29).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 25.11.2020 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ „Науково-виробниче об`єднання „Трубосталь на посаду старшого майстра зміни. 27.10.2021 року військовим комісаром Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки було видано наказ №19-ЗС, яким відповідно до ст. 20,23 ЗУ „Про військовий обов`язок і військову службу наказано укласти контракт про проходження військової служби у ЗСУ строком на 3 роки, прийняти на військову службу за контрактом осіб рядового складу та призначено старшого солдата запасу ОСОБА_1 оператором відділення офіцерів запасу і кадрів Нікопольського районного територіального центру комплексування та соціальної підтримки ВОС-600543ЗФ. На виконання даного наказу 01.11.2021 року ОСОБА_1 була вручена повістка про необхідність з`явитися 01.11.2021 року до військомату, яку позивач негайно передав відповідачу. 01.11.2021 року старший солдат ОСОБА_1 уклав контракт та був прийнятий на військову службу до Збройних Сил України. Після укладення контракту ОСОБА_1 01.11.2021 року сповістив відповідача про ці обставини. У цей день ОСОБА_1 було запропоновано звільнитись за власним бажанням, не зважаючи на те, що з ОСОБА_1 був укладений контракт в умовах особливого періоду та оголошення рішення про проведення мобілізації і про це було відомо всім. 01.11.2021 року наказом № 192/2 ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за п.2 ст. 36 КЗпП у зв`язку із закінченням строку договору. Жодного строкового договору з відповідачем ОСОБА_1 не підписував. 19.11.2021 року ОСОБА_1 була вручена трудова книжка. Наказ про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 відповідач не надав. 02.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача та пояснив ситуацію, що склалася з його звільненням і просив його поновити на роботі, але відповідач відмовився. Він є учасником бойових дій, ці обставини відомі відповідачу на день прийняття його на роботу. Статус учасника бойових дій підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 виданим 20.09.2018 року. Громадяни України, призвані на військову службу за контрактом під час особливого періоду, користуються передбаченими ч.3 ст. 119 КЗпП України гарантіями щодо збереження місця роботи та середньомісячного заробітку. З огляду на викладене вважає, що відповідач незаконно звільнив ОСОБА_1 з роботи, оскільки згідно норм чинного законодавства України, у разі укладення з позивачем контракту під час виникнення кризової ситуації у особливий період, що загрожує національній безпеці, за ОСОБА_1 відповідач має обов`язок зберегти місце роботи та середній заробіток. Своїми протиправними діями відповідач завдав ОСОБА_1 моральну шкоду, яку він оцінює в 200000 грн.. Через дій відповідача ОСОБА_1 втратив нормальні життєві зв`язки, ці обставини вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При зверненні до суду ОСОБА_1 поніс витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн. та 2000 грн. на оплату судового збору, які просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 .

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (а.с.39-41). В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що ОСОБА_1 працював на ТОВ „НВО „Трубосталь по строкову трудовому договору, про що свідчить заява про прийом на роботу, підписана ним власноручно 12.11.2020 року, а також наказ про прийом на роботу від 25.11.2020 року, також підписаний ним власноручно 17.11.2020 року. Таким чином, ОСОБА_1 знав про прийняття на роботу по строковому договору, був ознайомлений з усіма умовами роботи і юридичними наслідками. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строком трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП. Запис про прийняття на роботу в умовах строкового трудового договору вносять до трудової книжки працівника, але про строковість трудового договору при цьому не зазначають. Про строковість договору свідчитиме запис про звільнення: „Звільнено у зв`язку із закінченням строку трудового договору, п. 2 частини першої ст. 36 КЗпП України, Підприємством було звільнено ОСОБА_1 на законних підставах, і на момент звільнення позивача їм не було відомо, що позивач уклав контракт та був прийнятий на військову службу до ЗСУ. Закінчення строкового трудового договору, можливо, і стало причиною укладення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах рядового складу. Позивач також нікому на підприємстві не повідомляв про своє рішення укласти контракт про проходження військової служби в ЗСУ. В позовній заяві вказано, що 02.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача і пояснив ситуацію, що склалась з його звільненням і просив його поновити на роботі. Це твердження зовсім не зрозуміло і не підтверджено жодними доказами. Натомість виникають питання: яким чином він звертався, кому надавав пояснення, хто відмовив у поновленні на роботі, чому не прийшов у відділ управління персоналом для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки. У зв`язку з тим, що позивач не з`явився для ознайомлення з наказом і отримання трудової книжки позивачу був направлений лист з проханням з`явитись на підприємство для отримання трудової книжки, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти. Зазначає, що на дату подання цього відзиву рекомендований лист позивачем так і не отриманий. Трудову книжку позивач забрав, коли був, з його слів, у відрядженні у місті Нікополь. Претензій щодо звільнення не має, про що власноручно написав в особовій картці, що „К увольнительной претензий не имею, поставив підпис та забрав трудову книжку. Крім того, ТОВ „НВО „Трубосталь не отримувало жодного запиту від адвоката і таких доказів позивачем до позовної заяви не додано. Розрахунки з позивачем при звільнені були проведені в повному обсязі, що підтверджується реєстром зарахувань на картрахунки ОСОБА_1 . Оскільки, в діях підприємства відсутні протиправні дії, позивач звільнений на законних підставах, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні, в тому числі і щодо відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача подала відповідь на відзив, зазначає, що позивач не був обізнаний про те, що прийнятий на роботу за строковим трудовим договором. Позивач не був ознайомлений з наказом про звільнення. Наказ про прийняття на роботу датований 25.11.2020 року, а підпис про ознайомлення з наказом датований 17.11.2020 року, тобто він був ознайомлений фактично з неіснуючим наказом. Таким чином, оскільки графи в наказі заповнюються від руки, то є підстави вважати, що строк трудового договору прописаний постфактум. Крім того, в заяві про прийняття на роботу позивачем не прописувався строк трудового договору. Таким чином, наказ №59 не можна вважати достовірним доказом. Позивач окремо зазначає, що не розуміється на кадровій документації та на особливостях оформлення трудових відносин, тому просто підписав документи так, яка його попросили у відділі кадрів відповідача, довіряючи роботодавцю і будучи цілковито впевненим, що працевлаштовується на невизначений строк. Вважає, що при укладенні трудового договору між сторонами були відсутні умови, зазначені в ч.2 ст. 23 КЗпП, оскільки строк дії договору між сторонами не погоджувався, укладення строкового договору не відповідало бажанням позивача, а доводи відповідача про протилежне не підкріплені допустимими та достовірними доказами. Стверджує, що напис „К увольнительной претензий не имею в момент отримання трудової книжки не писав, а писав зазначене, коли приймався на роботу та заповнював картку. Коли йому видавали трудову книжку, то він просто підписався, де йому сказали про те, що її отримав та пішов. На особовій картці відсутня дата отримання ним трудової книжки, також біля фрази „К увольнительной претензий не имею відсутня дата цього підпису, підпис та прізвище позивача. Копія особової картки не відповідає типовій формі П-2, яка затверджена Наказом Державного комітету статистики України та Міністерством оборони України від 25.12.2009 року №495/6565, хоча у верхньому правому кутку картки є про це свідчення. Щодо пояснювальних записок відповідача, які він надав як докази підтвердження обставин звільнення позивача, то вони не можуть вважатись допустимими доказами, оскільки містять в собі свідчення осіб, які ці доповідні записки писали. Твердження відповідача про неотримання адвокатського запиту не відповідає дійсності, оскільки запит був направлений електронної поштою, про що надано докази (а.с.69-72).

Інших заяв та клопотань по суті справи учасники суду не подавали.

Процесуальні дії у справі.

29.11.2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків (а.с. 13)

06.12.2021 року ухвалою суду надано позивачеві додатковий процесуальний строк у п`ять днів для усунення недоліків (а.с.22)

14.12.2021 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику) сторін (а.с. 35).

18.01.2022 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про прийняття уточнення позовних вимог.

Інших заяв та клопотань з процесуальних питань учасниками справи не подавалось.

Судом встановлено.

Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо звільнення з роботи із закінченням строкового трудового договору та збереження за працівником місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, у яких вони працювали на час військової служби за контрактом в особливий період

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченимичастиною третьоюстатті 119 Кодексу законів про працю України, а такожчастиною першою статті 53ічастиною другою статті 57 Закону України "Про освіту",частиною другою статті 44,частиною першою статті 54ічастиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту",частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту".

Відповідно до ч. ч. 2,3ст. 119 КЗПП України працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбаченихзаконами України "Про військовий обов`язок і військову службу"і"Про альтернативну (невійськову) службу","Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно достатті 1 Закону України "Про оборону України"особливий період, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Згідно зістаттею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Законом України від 17 березня 2014 року був затвердженийУказ Президента України від 17 березня 2014 року N 303 "Про часткову мобілізацію", який набрав чинності з дня його опублікування у газеті "Голос України" від 18 березня 2014 року N 49.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що при прийнятті на роботу ОСОБА_1 звернувся доТОВ НВО „ТРУБОСТАЛЬ із заявою від 12 листопада 2020 року, в якій просив прийняти його старшим майстром зміни за строковим трудовим договором на час виконання певного обсягу робіт ( виготовлення металопродукції згідно наказу відповідно до плану-графіку виробництва) (а. с. 48,49).

На підставі вищевказаної заяви наказомТОВ НВО „ТРУБОСТАЛЬ від 25.11.2020 року N59 ОСОБА_1 був прийнятий старшим майстром зміни за строковим трудовим договором із 25.11.2020 року до 01.11.2021 року (а. с. 50). Із наказом про прийняття на роботу за строковим трудовим договором позивач ознайомлений під розпис та у матеріалах справи відсутні докази про оскарження позивачем у судовому порядку наказу про прийняття його на роботу за строковим трудовим договором.

Із огляду на вищевикладене, підписанням особисто заяви про прийняття на роботу та наказу №59 від 25.11.2020 року позивач підтвердив факт його обізнаності про укладення з ним строкового трудового договору до 01.11.2021 року, а доводи позивача із цього приводу є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Пояснення в позовній заяві та відповіді на відзив про те, що позивач писав заяву про прийняття на роботу та ставив підпис в наказі про прийняття його на роботу через його довірливість безпредметні, враховуючи вік позивача та отриману ним освіту.

Отже, між сторонами був укладений строковий трудовий договір, як про те просив позивач, та який діяв за погодженням сторін до 01.11.2021 року, що відповідає положенням ст. ст.21,23,24 КЗпП України, тобто мав місце строковий трудовий договір на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Наказом № 199/2 від 01.11.2021 року ОСОБА_1 звільнений 01 листопада 2021 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до п. 2 статті 36 КЗпП України (а. с. 51).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 01.11.2021 року уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадових осіб рядового складу (а.с. 8-9).

Отже, на час укладення строкового договору про проходження військової служби ОСОБА_1 вже не перебував із ТОВ НВО „ТРУБОСТАЛЬ у трудових відносинах, оскільки був звільнений у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору , а тому за ним місце роботи та середній заробіток на товаристві відповідача не збереглися, незважаючи на те, що особливий період із 18 березня 2014 року та на час виникнення спірних правовідносин діяв.

Оскільки ОСОБА_1 уклав строковийдоговірпро проходженнявійськової служби після звільнення у зв`язку з закінченням дії строкового трудового договору, то суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані гарантії, передбаченіст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"таст. 119 КЗпП України.

Окрім того, ОСОБА_1 не повідомляв ТОВ НВО „ТРУБОСТАЛЬ про укладення строкового договору на проходження військової служби, із заявою про увільнення від роботи на час військової служби до товариства не звертався.

З пояснювальної записки провідного інженера з нормування праці ОСОБА_2 (а.с.62) вбачається, що в ніч на 01.11.2021 року ОСОБА_1 працював у нічну зміну та о 07.10 год. звертався з приводу закриття нарядів токарів-розточувальників за жовтень місяць, однак про намір проходити військову службу за контрактом не повідомляв.

Також, суд звертає увагу, що відповідачем доведено належним чином те, що затримка в отриманні ОСОБА_1 трудової книжки у день звільнення виникла не з вини відповідача, а вирішальне значення має поведінка самого колишнього працівника.

Із акта товариства від 01 листопада 2021 року, складеного за підписом трьох посадових осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), вбачається, що ОСОБА_1 01.11.2021 року було запропоновано з`явитись у відділ управління персоналом для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки , однак він не з`явився (а.с.52).

Відповідачем 01.11.2021 року направлялося на адресу позивача лист про прибуття за трудовою книжкою, який позивачем не був отриманий (а. с. 54-56).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, 19.11.2021 року ОСОБА_1 з`явився до відділу управління персоналом та сказав, що приїхав у відрядження і дуже поспішає, у особовій картці написав, що претензій до звільнення не має, поставив підпис про отримання трудової книжки (а.с.61).

Також, суд звертає увагу, що повний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 відповідачем проведено в повному обсязі, що підтверджується реєстром зарахувань на картрахунки (а.с.53 зворот, 60).

Таким чином, жодні доводи представника позивача про неправомірність звільнення позивача є недоведеними та спростовуються письмовими доказами , що надані представником відповідача.

Інші вимоги та вимога про стягнення певної суми коштів у відшкодування моральної шкоди, яку, як вважає позивач, йому завдано через неправомірні дії відповідача, є похідними від основної вимоги, яка задоволена бути не може, а тому не підлягають задоволенню й похідні вимоги.

У зв`язку із відмовою позивачу у задоволенні позовних вимог, в силу 141ЦПК України несплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн. слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючисьст.ст. 5, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Судовий збір у розмірі 992,40 грн. слід компенсувати за рахунок держави.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг) протягом тридцяти днів з дня його повного складення .

Повне рішення складено 11.03.2022 року.

Дані про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю „Наукове-виробниче об`єднання „Трубосталь ЄДРПОУ32475729, зареєстроване місце знаходження за адресою: 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, проспект Трубників, буд. 56/91.

Суддя: А. Г. Багрова