Рішення

від 10.03.2022 по справі 150/66/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"11" березня 2022 р.

Справа №150/66/22

Провадження по справі №2/150/40/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2022 року Чернівецький районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Цимбалюк Л.П.

при секретарі Вітковській О.С.,

розглянувши упідготовчому засіданніцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Чернівецької селищної ради Могилів - Подільського району Вінницької області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького районного суду звернулася ОСОБА_1 із зазначеним позовом, в якому просить встановити факт належності правовстановлюючого документу, зокрема, що договір купівлі продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , належить ОСОБА_2 , а також визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Сторони в підготовче засідання не зявилися, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Позивач свої вимоги підтримує на умовах, викладених в позовній заяві, просить їх задоволити.

Відповідачем - Чернівецькою селищною радою Могилів - Подільського району Вінницької області через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області подано заяву про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги визнаються та не заперечується проти їх задоволення.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем слід прийняти.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Частиною 3 статті 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 ЦПК України (ч.4 ст.200 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Пунктом 2 частини 4 статті 274 ЦПК України встановлено, що в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи, зокрема, у спорах щодо спадкування.

У відповідності до положень п.2 ч.4 ст.274 ЦПК України дана цивільна справа не підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, тому згідно ухвали від 01.02.2022 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ґрунтуючись на наступних підставах.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 25 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померламати позивачапо справі ОСОБА_2 ,яка досмерті проживалав АДРЕСА_1 ,що стверджуєтьсякопією свідоцтвапро смертьсерії НОМЕР_1 від 13.11.2020року (а.с. 5).

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 являється спадкоємицею за заповітом майна, що залишилося після смерті матері ОСОБА_2 , що стверджується копією заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Лозівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області 16.01.2007, з якого вбачається, що ОСОБА_2 заповіла все належне їй майно ОСОБА_1 (а.с. 9).

Факт родинних відносин між позивачем та померлою ОСОБА_4 підтверджено копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданого 18.07.1981 року, в якому матір`ю останньої значиться ОСОБА_2 (а.с. 13).

Спадщину після смерті матері позивач прийняла, подавши до Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області заяву, на підставі якої заведено спадкову справу №31/2021.

Так, оглянутою копією спадкової справи №31/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , наданої державним нотаріусом Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області Ординським Ю.С. на виконання ухвали Чернівецького районного суду від 01.02.2022 щодо витребування доказів по справі, встановлено, що державним нотаріусом Ординським Ю.С. 17.07.2021 видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається із земельної ділянки кадастровий номер 0524984000:09:002:0095 площею 1,5718, розташованої на території Лозівської сільської ради Могилів Подільського (колишнього Чернівецького) району Вінницької області, яка належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №231138, виданого Чернівецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 17.03.2005.

Державним нотаріусом Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області Ординським Ю.С. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_2 у вигляді житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 через відсутність документів, які підтверджують право власності спадкодавця на вище вказаний житловий будинок, який є об`єктом спадкування, про що свідчить копія постанови від 25.11.2021 за №398/02-31 (а.с. 11).

Оскільки при невідомих обставинах оригінал правовстановлюючого документу на успадкований ОСОБА_1 будинок було втрачено, 23.06.2021 позивач звернулась до Чернівецької селищної ради із заявою про видачу дублікату договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 .

Однак, рішенням Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області №54 від 29.06.2021 ОСОБА_1 відмовлено у видачі дублікату договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 га ОСОБА_3 з причин невідповідності імені та по батькові в свідоцтві про смерть та договорі купівлі-продажу (а.с. 12).

У листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від16.05.2013№24-753/0/4-13зазначено,що прирозгляді справпро спадкуваннясуди маютьвстановлювати: місцевідкриття спадщини; колоспадкоємців,які прийнялиспадщину; законодавство,яке підлягаєзастосуванню щодоправового режимуспадкового майната часувідкриття спадщиниу випадку,якщо спадщинавідкрилась до1січня 2004року абож спадкодавецьпроживав віншій державі,спадкоємець єіноземним громадяниномта проживаєв іншійдержаві,а спадковемайно знаходитьсяна територіїУкраїни. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Крім того, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» звернуто увагу судів на те, що при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

На виконання ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 01.02.2021 року щодо витребування доказів Чернівецькою державною нотаріальною конторою Вінницької області надано належним чином завірену копію спадкової справи №31/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в матеріалах якої міститься постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі ОСОБА_1 свідоцтва на право на спадщину після смерті матері ОСОБА_2 у вигляді житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .

Як вбачається із належним чином завіреної копії договору купівлі продажу, наданої Чернівецькою селищною радою Вінницької області на виконання ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 01.02.2021 року щодо витребування доказів, договір купівлі продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , укладено 29.03.1983 між ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_6 , як покупцем. Зі змісту договору вбачається, що продаж житлового будинку вчинено за 1000 карбованців, які покупцем ОСОБА_6 сплачено продавцю ОСОБА_3 в повному обсязі при складанні договору купівлі продажу. Продавцем засвідчено, що вище вказаний житловий будинок до часу укладення договору нікому іншому не проданий, не подарований, не заставлений в спорі і під забороною не перебуває. Всі витрати за складання та оформлення цього договору сплачено покупцем ОСОБА_6 .

Як слідує із копії договору купівлі продажу житлового будинку від 29.03.1983 покупцем значиться ОСОБА_6 , тоді як в інших правовстановлюючих документах, зокрема, паспорті серії НОМЕР_3 , виданому 24.11.1997 року Чернівецьким РВ УМВС України у Вінницькій області (а.с. 16), свідоцтві про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 6), мати позивача значиться як ОСОБА_2 .

Такого роду розбіжності в написанні імені та по батькові матері позивача, як покупця житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , чинять перешкоди для належного оформлення ОСОБА_1 спадкових прав на майно, що є об`єктом спадкування після смерті матері.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.1 ст.328 ЦК України).

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Згідно із ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися за свідоцтвом про право на спадщину.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №27-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з п.12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої , зазначені в документі, не збігаються з ім`ям , по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаним у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документу, в якому допущені помилки у прізвищі, імені по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявнику подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація , яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.

Встановлення факту належності правовстановлюючого документу договору купівлі продажу житлового будинку має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки необхідне їй для належного оформлення права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті матері.

Вище викладене відповідно до ст.315 ч.1 п.6, ст.319 ЦПК України дає підстави суду для задоволення позову і в частині встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно ч.1ст.188 ЦПК України в одній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Із правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.09.2021 (справа №227/3750/19), слідує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.

Так, в обґрунтування свого звернення до суду з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, позивач посилається на постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, видачі свідоцтва про право на спадщину від 25.11.2021 за № 398/02-31, у якій зазначається про те, що підставою для відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину стала відсутність документів , які підтверджують право власності ОСОБА_2 на житловий будинок.

З огляду на вище вказані обставини визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_1 в судовому порядку є винятковим способом захисту в розумінні правового висновку Верховного суду від 22.09.2021 по справі №227/3750/19, оскільки існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.

Друга вимога про визнання за позивачем права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 є похідною та її задоволення залежить від задоволення першої вимоги щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документу, зокрема, що договір купівлі продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , належить ОСОБА_2 .

Отже, відповідно до вимог ст.188ЦПК України позивачем об`єднано в одній позовній заяві дві вимоги, які пов`язані поданими доказами.

Згідно із ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст., ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін . Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи в сукупності всі обставини справи, беручи до уваги докази, які одержані у встановленому законом порядку, суд з метою захисту майнових прав ОСОБА_1 приходить до висновку про задоволення її позовних вимог.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

На підставі ст.41 Конституції України, ст., ст.1268 ч.5, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 197, 198, 200, 206 ч.4, 263 - 265, 352,354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити повністю.

Встановити, що ОСОБА_2 належить договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , як покупцем (в договорі значиться як ОСОБА_6 ) та ОСОБА_3 , як продавцем.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Відповідач: Чернівецька селищна рада Могилів Подільського району Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Святомиколаївська, 103/1, смт Чернівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код в ЄДРПОУ 04326856).

СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК