Вирок

від 11.03.2022 по справі 461/10141/21

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

461/10141/21

1-кп/461/286/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2022 м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грузина, громадянина Грузії, уродженця міста Тбілісі, Грузія, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, зокрема, останній раз 03.11.2021 Галицьким районним судом м. Львова за ч.1 ст. 185 КК України засудженого до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, 03.11.2021 Галицьким районним судом м. Львова за ч.1 ст. 185 КК України засудженого до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин, покарання не відбуте,

у вчиненні злочину, передбаченого, ч.3 ст. 15, ч.2 ст.185, ч.2 ст. 185 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_4 03.10.2021 року в період часу з 19:04 до 19:05, перебуваючи у приміщенні магазину «Мама Італіано», який розташований за адресою: м. Львів, вул. Івана Франка, 79, діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, таємно, шляхом вільного доступу намагався викрасти товар, а саме пляшку елітного алкогольного напою марки «Balantines Finest» (штрихкод 5010106113127), об`ємом 0,7 л, вартістю 343,40 грн., який помістив під куртку, після чого, не маючи наміру здійснити оплату за викрадений товар, пішов у напрямку виходу з магазину, однак свій протиправний умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, так як не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки його дії були викриті працівниками магазину «Мама Італіано».

Крім того, ОСОБА_4 21.11.2021 близько 17 години 40 хвилин, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи повторно, перебуваючи в приміщенні магазину «Рукавичка» ТзОВ «Львівхолод», за адресою: місто Львів, вул. Шпитальна, 1, шляхом вільного доступу таємно викрав з полички коробку з пляшкою коньяку «HENNESSY» вмістом 0,5 літрів вартістю 672,00 грн. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , вважаючи, що за ним ніхто не спостерігає та, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, вказаний товар, за який не розрахувався, виніс за межі магазину та непомітно втік з місця вчинення кримінального правопорушення. Своїми протиправними, умисними діями ОСОБА_4 заподіяв Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівхолод» матеріальну шкоду на суму 672,00 грн.

Також, ОСОБА_4 02.12.2021 року близько 17 години 43 хвилини, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні магазину «Близенько» ТзОВ «Мережа-Сервіс Львів №4», за адресою: місто Львів, вул. Князя Романа 9, шляхом вільного доступу таємно викрав із полички: каву « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вартістю 100,10 грн.; каву «Якобз Монарх Еспресо» 2 шт. вартістю 85,90 грн. за штуку та каву «Карт Нуар Інтенс» вартістю 100,10 грн., загальна вартість завданої шкоди становить 372 гривні. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , вважаючи, що за ним ніхто не спостерігає та, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, вказаний товар, за який не розрахувався, виніс за межі магазину та непомітно втік з місця вчинення кримінального правопорушення, чим заподіяв ТзОВ «Мережа-Сервіс Львів №4» магазину «Близенько» матеріальну шкоду на загальну суму 372,00 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю. Надав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Вказав, що у обвинувальному акті вірно відображено те, що він 03.10.2021 року у приміщенні магазину «Мама Італіано», намагався викрасти алкогольний напій,проте буввикритий працівникамимагазину. Крім того, вказав, що дійсно 21.11.2021, перебуваючи в приміщенні магазину «Рукавичка» за адресою: місто Львів, вул. Шпитальна, 1, таємно викрав з полички коробку з пляшкою коньяку «HENNESSY». Також, обвинувачений показав, що дійсно 02.12.2021 в приміщенні магазину «Близенько» за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу таємно викрав із полички каву « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; каву « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 2 шт. та каву « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Пояснив, що події відбувались у період часу, у спосіб, за обставин, які зазначені в обвинувальному акті. Мотиви і мета вчинення ним злочинів, а також спосіб їх вчинення та найменування, перелік і вартість товарів, які він намагався викрасти та викрав в обвинувальному акті відображені вірно.

У вчиненому розкаюється, вибачається за скоєне. Просить суворо не карати.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового провадження і такі ніким не оспорюються.

При цьому, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судовогопровадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони є послідовними, об`єктивно і повно відображають обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, надані обвинуваченим добровільно безпосередньо у судовому засіданні, підстав для самообмови або обставин які ставлять під сумнів добровільність позиції обвинуваченого, судом не встановлено.

Кваліфікуючи дії обвинуваченого, суд враховує те, що законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч.1ст.32 ККповторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.

Якщо кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, відповідаютьодному і тому самому складу кримінального правопорушення, їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті ОсобливоїчастиниКК. У таких випадках повторність кримінальних правопорушень повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних кримінальних правопорушень.

Така правова позиція знайшла своєвідображення в існуючій практиці Касаційного кримінального суду. Зокрема, упостановах Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 лютого 2021 року (справа № 390/235/19 провадження № 51-2177кмо20), колегій суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 травня 2018 року (справа №187/1354/15, провадження № 51-1017км18), Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 листопада 2018 року (справа №541/715/17, провадження № 51-7898км18) та від 10 липня 2019 року (справа № 723/1538/16-к, провадження № 51-8625км18), Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 січня 2020 року (справа № 585/1603/17, провадження № 51-3290км19) та від 29 липня 2020 року (справа № 541/715/17, провадження № 51-7898км18) наведено висновки про те, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктамистатті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається і правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4ст. 70 ККне застосовуються. Коли повторність і рецидив кримінальних правопорушень є елементом сукупності вироків, покарання за них призначається за правилами, передбаченимист. 71 КК.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185 КК України та незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, тобто злочин, передбачений ч.3 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України.

В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочинів, рівень суспільної небезпеки обвинуваченого, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, дані про особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження в їх сукупності. Зокрема, судом враховано, що незважаючи на те, що ОСОБА_4 є раніше судимою особою, він належних висновків не зробив та повторно вчинив злочини, спрямовані на викрадення чужого майна, тобто кримінальні правопорушення проти власності. Крім того, суд при призначенні покарання враховує те, що спричинена обвинуваченим шкода не відшкодована.

Визначаючи вид і розмір покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.

Також, суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, відомості про перебування на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра відсутні, згідно висновку судово-психіатричного експерта обвинувачений психічним захворюванням не страждає.

Пом`якшуючими покарання ОСОБА_4 обставинами суд визнає сприяння розкриттю злочину під час судового розгляду та визнання вини.

Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому,суд враховуєположення ч.ч.1,2ст.50КК України,згідно яких,покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Також, при призначенні покарання суд враховує досудову доповідь органу пробації щодо ОСОБА_4 , згідно якої, ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюються як високі. Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді арешту в межах санкції статей, за якими кваліфіковано його дії.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Встановлено, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 03.11.2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень. Проте, ОСОБА_4 штраф призначений даним вироком не сплачено.

Крім цього, встановлено, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 03.11.2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин. Покарання за даним вироком ОСОБА_4 не відбуте.

Таким чином, на підставі ч.4ст.70,72 КК України, обвинуваченому слід призначити покарання шляхом повного складання невідбутого покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин,призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 03.11.2021 року до покарання за цим вироком.

Крім того, суд враховує положення ч. 1 ст. 72 КК України, відповідно до яких, при складанніпокарань засукупністю кримінальнихправопорушень тасукупністю вироківменш суворийвид покаранняпереводиться вбільш суворийвид виходячиз такогоїх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають один день арешту, а також вісім годин громадських робіт.

Також, при призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує положення ч. 3 ст. 72 КК України, відповідно до яких основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Стосовно пред`явленогопредставником потерпілого ТзОВ ТВК «Львівхолод» до обвинуваченого цивільного позову про стягнення заподіяної злочином матеріальної шкоди, то такий підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Положення ст. 22 ЦК України встановлюють, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно частин першої-третьої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно доч.1статті 1177Цивільного кодексуУкраїни, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Встановлено, що спричинені ОСОБА_4 потерпілому - ТзОВ ТВК «ЛьвівХолод» матеріальні збитки на загальну суму 672 гривні складаються з вартості викраденого у потерпілого майна.

Вказані збитки обвинуваченим відшкодовані потерпілому не були.

Обвинувачений заявлений до нього цивільний позов визнав в повному обсязі.

Таким чином, оскільки матеріальна шкода потерпілому не відшкодована, заподіяна потерпілому діями обвинуваченого шкода знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із вчиненими ним злочинами, а також враховуючи визнання обвинуваченим цивільного позову у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з обвинуваченого слід стягнути на користь ТзОВ ТВК «ЛьвівХолод» заподіяну злочинами матеріальну шкоду в розмірі 672 гривні. Відтак цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Запобіжний захід обвинуваченому по даній справі не обирався.

Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положеньст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді арешту строком на 3 місяці.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, до покарання за даним вироком, приєднати шляхом повного складання невідбутого покарання призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 03.11.2021 у виді 80 годин громадських робіт, визначивши ОСОБА_4 покарання у виді 3 місяців 10 днів арешту.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді арешту строком на 4 місяці. Шляхом часткового приєднання невідбутої частини вищенаведеного покарання визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді арешту строком 5 місяців.

Вирок Галицького районного суду від 03.11.2021, згідно якого ОСОБА_4 призначено покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виконувати самостійно.

Початок строкувідбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного звернення даного вироку до виконання.

Цивільний позовТовариства зобмеженою відповідальністюТоргівельно-ВиробничаКомпанія «ЛьвівХолод» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Виробнича Компанія «ЛьвівХолод» (код ЄДРПОУ 01553681) матеріальну шкоду в розмірі 672 гривні.

Речові докази у справі, після набрання вироком законної сили:

-пляшку елітного алкогольного напою марки «Balantines Finest» - повернути потерпілому ТзОВ «Стартрітейл» за належністю;

- 3 DVD диски з відеозаписами залишити при матеріалах кримінального провадження.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положеньчастини третьої статті 349цього Кодексу.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1